Рішення

від 11.04.2022 по справі 127/5250/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/5250/21

Провадження № 2/127/936/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

за участю: позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Кравчука М.О.,

представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Путіліна Є.В.,

представника відповідача КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» - Березюк С.Я.,

представника третьої особи ОСББ «Довженка-38» - Глухенького М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженка-38», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_1 є мешканцем гуртожитку по АДРЕСА_1 та співвласником квартири АДРЕСА_2 . Рішенням 2 сесії 7 скликання Вінницької міської ради №71 від 25.12.2015 вулицю Ленінградська перейменовано на АДРЕСА_3 . У грудні 2020 року позивачка дізналась, що підвал, вестибюль, тамбур та колясочна гуртожитку невідомим способом потрапили у приватну власність ОСОБА_3 , де він почав роботи з реконструкції підвалу, вестибюлю, тамбуру та колясочної гуртожитку у склад-магазин непродовольчої групи товарів та заявив про своє право власності. Позивачка вважає, що такі дії порушують її право у вигляді позбавлення її права спільної сумісної власності допоміжними приміщеннями гуртожитку, оскільки до 2021 року мешканці гуртожитку використовували зазначені допоміжні приміщення гуртожитку за їх цільовим призначенням та не підозрювали, що такі приміщення можуть перейти чи знаходяться у приватній власності будь-якої особи. ОСОБА_3 наразі у підвалі поставлено решітку та замок, проте вестибюль та колясочна досі використовуються за їх призначенням мешканцями гуртожитку. 13.09.2017 ОСОБА_2 шляхом укладення договору міни №668 від 13.09.2017 передав вказані вище приміщення у приватну власність ОСОБА_3 , який і почав здійснювати дії із відібрання допоміжних приміщень у мешканців гуртожитку та повідомив про своє право власності у 2021 році. 16.12.2005 реєстратором КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" було зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на 53/1000 частин гуртожитку, а саме частину будинковолодіння що складається з приміщень літ. А: в підвалі приміщення XVII, площею 170,9 кв.м.; на першому поверсі приміщення №V, №VІ, №VІІ, №2-13, площею 123,3 кв.м. Загальна площа 294,2 кв.м. Підставою такої реєстрації послугувало рішення третейського суду м. Вінниці від 14.12.2005 справа №10-12/05-17. Запис Державного реєстратора Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" в реєстраційній книзі №4 за реєстровим № 266 про державну реєстрацію права приватної власності на допоміжні приміщення гуртожитку є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки згідно ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду не передбачені, а тому реєстратор зобов`язаний був відмовити у реєстрації речових прав на нерухоме майно. Крім того, зазначила, що з відповіді Вінницького міського суду від 02.02.2021 рішення третейського суду м. Вінниці від 14.12.2005р. справа №10-12/05-17 Вінницькому міському суду на зберігання не передавалось. З чого вбачається, що і виконавчий лист Ленінським міським судом на підставі такого рішення не видавався. У відповіді Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №1232/5.4/0-21 від 04.02.2021 було повідомлено, що згідно відомостями Реєстру постійно діючих третейських судів та матеріалів реєстраційних справ, зареєстрованих постійно діючих третейських судів Вінницької області, відсутні відомості щодо реєстрації Третейського суду м. Вінниці. У зв`язку із викладеними обставинами позивач просить визнати протиправним та скасувати запис Державного реєстратора Комунального підприємства "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" в реєстраційній книзі №4 за реєстровим № 266 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на 53/1000 частин гуртожитку, який розташований в АДРЕСА_1 в частині будинковолодіння, що складається з приміщень в літ. А: в підвалі приміщення XVII, площею 170, кв.м.; на першому поверсі приміщення №V №VІ, №VІІ, №2-13, площею 123,3 кв.м., загальна площа 294,2 кв.м.

02 березня 2021 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, яку постановою Вінницького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишено без змін, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій, здійснення реконструкції та капітального ремонту щодо об`єкта нерухомого майна (нежитлового приміщення) з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1332769805101, приміщення гуртожитку які складаються з нежилого приміщення №ХVІІ в підвалі площею 170,9 кв. м. та приміщень №V, №VІ, №VІІ, №2-13 на першому поверсі площею 123,3 кв. м., загальною площею 294,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Путілін Є.В. скористався своїм правом та 10.04.2021 року подав відзив на позовну заяву (вх. №24751), згідно якого просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, необґрунтованістю, відсутністю порушеного права та обрання неефективного способу захисту та спливом строків позовної давності. Зазначив, що на час прийняття рішення третейського суду м. Вінниці від 14.12.2005 та проведення державної реєстрації права власності 16.12.2005 справа була підвідомча третейському суду і рішення третейського суду вважалось документом на підставі якого могла бути проведена державна реєстрація при поданні виконавчого листа для проведення реєстраційних дій ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не вимагалась. Крім того, звернув увагу суду на те, що позивач не надав до суду жодних доказів, що приміщення в літері «А» в підвалі XVII площею 170,9 кв.м, на першому поверсі приміщення №V, №VІ №VІІ №2-13 площею 123, кв.м, загальною площею 294,2 кв.м. являються допоміжними приміщеннями. Крім того, позивачка стала співвласником квартири в 2009 році, тоді як просить скасувати реєстрацію права власності проведену в грудні 2005 року. Тобто позивачка станом на грудень 2005 року не була ні власником, ні співвласником квартири, отже її права та охоронювані законом інтереси порушені не були, а посилання на положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є безпідставні. Вважає, що скасування реєстрації прав власності проведеного КП «ВООБТІ» 16.12.2005 є неефективним способом захисту.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

26 травня 2021року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області залучено до участі в справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженка-38».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021року витребувано в Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кравчук М.О., що діє на підставі ордера серії АВ №1011521 від 01.03.2021, у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Крім того, адвокат Кравчук М.О. зауважив, що жодного рішення про зміну функціонального призначення приміщень підвалу, тамбура, калясочної, вестибюля прийнято не було. Водночас, вказав, що приватизація вказаних приміщень заборонена, а останні є спільною власністю всіх власників будинку.

Представник відповідача КП «ВООБТІ» Березюк С.Я., яка діє на підставі довіреності №12 від 23.04.2021, у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначила, що на час проведення державної реєстрації КП «ВООБТІ» діяло в межах та на підставах встановлених законодавством.

Адвокат Путілін Є.В. як представник відповідача Кірашенка І.М., який діє на підставі ордера серії ВН №173295 від 24.03.2021, та як представник третьої особи Сироватка В.О. який діє на підставі ордера серії ВН №173295 від 24.03.2021, у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Звернув увагу на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, що не призведе до їх поновлення. Крім того зауважив, що рішення третейського суду на підставі якого проведено реєстрацію права власності ніким не оскаржене, при цьому реєстрацію права власності проведено ще до набуттям права власності позивачем. До того ж, просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник третьої особи ОСББ «Довженка -38» в особі голови - Глухенький М.В. у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло серія НОМЕР_1 від 14.05.2009 квартира АДРЕСА_4 на праві спільної часткової власності належить: ОСОБА_4 - 1/3, ОСОБА_1 -1/3, ОСОБА_6 -1/3 (а.с. 21).

Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 виданого 26.09.1998 Кустовецькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області 26.09.1998 зареєстрували шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_1 » (а.с. 23).

Відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна які належать юридичним особам від 20.04.2000, Державне обласне комунальне підприємство Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації посвідчило, що гуртожиток в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством «Вінницям`ясо» на праві колективної власності (а.с. 175).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №2325 від 11.10.2005 року, виконком міської ради вирішив оформити право приватної власності відкритому акціонерному товариству «Івано-Франківськ-Вінницям`ясо» на гуртожиток по АДРЕСА_5 (а.с. 176-177).

Згідно свідоцтва про право власності на гуртожиток №652 від 20.10.2005 відкритому акціонерному товариству «Івано-Франківськ-Вінницям`ясо» в цілому належить об`єкт, який розташований в АДРЕСА_5 на праві приватної власності (а.с. 178-179).

Відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна які належать юридичним особам від 11.11.2005 комунальне підприємство Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації посвідчило, що гуртожиток в цілому, який розташований в АДРЕСА_5 зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством «Івано-Франківськ-Вінницям`ясо» на праві приватної власності (а.с. 180-181).

Рішенням третейського суду м. Вінниці від 14.12.2005, справа № 10-12/05-17, визнано договір купівлі-продажу частини приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , яка складається з приміщення №XVII загальною площею 170,9 кв.м, яке знаходиться в підвалі, та приміщення №V, №VІ, №VІІ, №2-13 загальною площею 123,3 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі між громадянином України ОСОБА_2 та ВАТ «Івано-Франківськ-Вінницям`ясо» дійсним. Визнано право власності на 53/1000 частини приміщення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , яка складається з приміщення №XVII загальною площею 170,9 кв.м, яке знаходиться в підвалі, та приміщення №V, №VІ, №VІІ, №2-13 загальною площею 123,3 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі за ОСОБА_2 (а.с. 182-184).

Відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна які належать юридичним особам від 16.12.2005 Комунальне підприємство Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації посвідчило, що гуртожиток 53/1000 частин, який розташований в АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення третейського суду м. Вінниці від 14.12.2005 р., справа №10-12/05-17. В частині будинковолодіння складається з приміщень в літ. «А»: в підвалі приміщення XVII, площею 170,9 кв.м.; на першому поверсі приміщення №V, №VІ, №VІІ, №2-13, площею 123,3 кв.м. Загальна площа 294,2 кв.м (а.с.185).

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок № НОМЕР_3 серія НОМЕР_4 виданого 28.08.2008 935/1000 частки об`єкта, який розташований в АДРЕСА_5 дійсно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради (а.с. 186).

13.09.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено договір міни, згідно якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_8 , а ОСОБА_8 прийняв від ОСОБА_3 квартиру під АДРЕСА_6 , в обмін на 53/1000 частки в праві власності на приміщення гуртожитку під номером АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_8 (а.с. 191-192).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» (в редакції чинній на момент вчинення реєстрації визначала) третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов`язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

П. 5 Прикінцевих положень до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції чинній на час проведення вказаної реєстрації було визначено) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952 - IV (в редакції, яка діяла на дату реєстрації) було визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких БТІ проводилася реєстрація права власності, одним із яких зазначено «рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили».

Згідно пункту 10 додатку 1 до п.2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (в редакції, яка діяла на момент проведення державної реєстрації права власності) правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, зокрема, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, що діяла на час ухвалення оспорюваного рішення третейського суду і на час його виконання), сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Як встановлено ст. 55 Закону України «Про третейські суди» (в редакції, що діяла на час ухвалення оспорюваного рішення третейського суду і на час його виконання), рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про третейські суди» (в нині діючій редакції) рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Згідно ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Судом встановлено, що рішення третейського суду від 14.12.2005 у справі №10-12/05-17 ніким не оскаржувалося, не скасоване, набрало законної сили, а тому є обов`язковим до виконання.

Як встановлено ч. 2 ст. 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Тому суд першої інстанції не може констатувати факт незаконності цього рішення, оскільки компетентним судом не розглядались позовні вимоги з таким предметом, а відповідно і судом апеляційної інстанції не виносилось відповідне рішення з цього приводу.

З огляду на викладене вбачається, що на час прийняття рішення третейського суду м. Вінниці від 14.12.2005 у справі №10-12/05-17 та проведення державної реєстрації 16.12.2005 права власності справа була підвідомча третейському суду і рішення третейського суду вважалось документом на підставі якого могла бути проведена державна реєстрація, подання виконавчого листа для проведення реєстраційних дій ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових грав на нерухоме майно та їх обмежень» не вимагалось. Ненадання заявником виконавчого документу, не було підставою для відмови БТІ у проведенні реєстрації об`єкту нерухомого майна, оскільки, у відповідності до п. 3.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації права власності): «забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності».

Крім того, позивачем не було надано суду жодних доказів, що приміщення в літері «А» в підвалі XVII площею 170,9 кв.м, на першому поверсі приміщення №V, №VІ №VІІ №2-13 площею 123,3 кв.м, загальною площею 294,2 кв.м, являються допоміжними приміщеннями.

Так, Велика палата верховного суду приймаючи постанову від 23 жовтня 2019 року по цивільній справі № 598/175/15-ц дійшла наступного правового висновку. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду керується вимогами частини другої статті 10 Закону № 2482-ХІІ, за якою власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості. Згідно зі статтею 1 Закону № 2482-ХІІ допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_9 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень пункту І статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно- правових відносин.

На час приватизації позивачем квартири було чинним Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, у пункті 17 якого прямо вказувалося, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово- комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні позивачка стала співвласником квартири в 2009 році, тоді як просить скасувати реєстрацію права власності проведену в грудні 2005 року.

Тобто, позивачка станом на грудень 2005 року не була ні власником, ні співвласником квартири, отже її права та охоронювані законом інтереси порушені не були посилання на положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є безпідставними.

ОСОБА_2 було відчужено належне йому майно 21.08.2017. на підставі договору дарування ОСОБА_11 , а 13.09.2017р. на підставі договору міни вказане майно перейшло у власність ОСОБА_3 на підставі якого була проведена державна реєстрація речового права (рішення від 13.09.2017р. №37048330 та видано витяг з державного реєстру речових прав).

Крім того, згідно листа виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01-00-011-9464 від 18 лютого 2021 року, у комунальну власність у 2006 році було передано гуртожиток по АДРЕСА_5 , за винятком нежитлових приміщень площею 358,8 кв.м, тобто, мешканці зазначеного житлового будинку не є співвласниками нежитлових приміщень площею 358, 8 кв.м (а.с. 14).

А тому, суд приходить до висновку, що скасування реєстрації прав власності проведеного КП «ВООБТІ» 16.12.2005 є неефективним способом захисту.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16 від 15 серпня 2019 року справа № 1340/4630/18 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18, від 28 травня 2020 року справа № 910/7164/19.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідне до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що КП «ВООБТІ» під час проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 діяло на підставі, в межах та у спосіб передбачений ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV, а тому позов є безпідставним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати з судового збору слід залишити за позивачем.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 в справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 в справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 в справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови у позові - на позивача.

Відповідачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження обставин понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача у відзиві на позовну заяву наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат відповідача, а також надано суду ордер серії ВН №173295 про надання правової допомоги від 24.03.2021, детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 11.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг), копію договору №41 про надання правничої допомоги від 24.03.2021 укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Путіліним Є.В., квитанцію до прибуткового касового ордера №101922 від 11.02.2022 про оплату послуг на підставі детального опису від 11.02.2022 у розмірі 7000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем ОСОБА_2 послуг адвоката та понесення ним витрат у суді.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від позивача на адресу суду не надходило, будь-яких заперечень щодо обґрунтованості, неспівмірності чи нерозумності таких витрат суду стороною позивача надано не було. Хоча, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на саме на іншу сторону, яка може заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/ 9215/15-ц звернуто увагу судів на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п.44).

Таким чином, при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що витрати відповідача цілком підтверджені наданими доказами, заперечень щодо розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності та розумності від сторони позивача не надходило. А тому, зважаючи на те, що судом у задоволенні позову відмовлено, необхідно стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженка-38», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ) 7000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 ;

відповідач: Комунальне підприємство «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 03338627, місцезнаходження: вул. Кропивницького, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Довженка-38», код ЄДРПОУ 43970711, місцезнаходження: вул. О. Довженка, 38, м. Вінниця, Вінницька область.

Повний текст рішення виготовлено 21 квітня 2022 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна