Рішення

від 20.04.2022 по справі 607/21904/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2022 Справа №607/21904/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

з участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про скасування наказу про відсторонення та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради, просить визнати незаконним та скасувати наказ Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №38-К від 08 листопада 2021 року, зобов`язати Дибщенський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області виплатити позивачу невиплачену заробітну плату з дати відсторонення від роботи до дати фактичного виконання рішення по справі.

Позов мотивовано тим, що з 15 серпня 1990 року вона працює в Дибщенському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради Тернопільського району на посаді вчителя початкових класів. На підставі наказу №37-К, з 08 листопада 2021 р. її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення проти COVID-19 Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Звертає увагу суду, що її право на працю незаконно обмежили всупереч Конституції України. Вказує, що в трудовим контрактом та посадовою інструкцією не передбачено повноважень відповідача на відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення. Таке відсторонення суперечить ст. 43 Конституції України, Загальній декларації прав людини, Європейській соціальній хартії та Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права, а відтак порушує право на працю та можливість заробляти собі на життя.

При цьому, щеплення проти COVID-19, відсутнє в переліку вакцин, які є обов`язковими профілактичними щепленнями проти інфекційних хвороб, згідно Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому відсторонення від роботи на підставі ч.1 ст.12 вищевказаного закону вважає незаконним та безпідставним. Крім того, відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатись порушенням трудової дисципліни. При цьому, Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 року № 3018, встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Таким чином, не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.

Крім того позивач зазначила, що директор Дибщенського закладу загальної середньої школи І-ІІ ступенів налаштувала інших працівників проти неї, чинила моральний та психологічний тиск, примушуючи до щеплення проти COVID-19. Внаслідок незаконного відсторонення позивач відчула приниження та зазнала матеріальних втрат.

Представник відповідача - Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради, надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що наказом директора Дибщенського закладу загальної середньої школи І-ІІ ступенів Козівської селищної ради Тернопільського району, ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Перед виданням наказу, ОСОБА_1 вручалось повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 03 листопада 2021 року №129. Позивач відмовилась від підписання даного документу, в результаті чого було складено акт від 08 листопада 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 було попереджено про те, що вона буде відсторонена від виконання обов`язків вчителя з 08 листопада 2021 року у разі, якщо не надасть довідку про вакцинацію, або інший документ, передбачений МОН від 04 жовтня 2021 року. ОСОБА_1 неодноразово було проінформовано про необхідність вакцинування, а також про те, що у разі необхідності їй буде надано зручний час із збереженням місця роботи та заробітної плати, на що вона жодним чином не відреагувала.

У зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо наявності профілактичного щеплення від COVID -19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань, відповідач, як керівник закладу освіти, на виконання вимог п. 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом», відсторонила позивача від роботи без збереження заробітної плати згідно наказу №37-К від 08 листопада 2021 року.

Зауважує, що позивач працює на посаді вчителя в закладі середньої освіти та включена до переліку професій, що підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення, не має протипоказань до вакцинації, тому вона як керівник зобов`язана була, відповідно до діючого законодавства відсторонити її від роботи. Звертає увагу суду, що вимога про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про протипоказання не є втручанням в особисте життя та не порушує медичну таємницю. Наголошує, що право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилась від щеплення. При цьому, втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним в демократичному суспільстві.

Від представника відповідача - відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав. Вказує, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто, в даному випадку превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими. ОСОБА_1 не надала доказів про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень, попри те, що вона працює на посаді, яка включена до переліку професій, що підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця зберігати зарплату за працівником на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від обов`язкового щеплення проти COVID-19, проте зберігається його робоче місце на весь строк відсторонення. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, тому за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. При цьому, держава встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що відомості, які зазначені представником відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву не відповідають дійсності. Зокрема, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 03 листопада 2021 року №129 їй ніхто не вручав, вказане повідомлення було лише зачитано у присутності працівників. При цьому, стаття 46 КЗпП України не передбачає відсторонення від роботи через відсутнє щеплення від Covid 19, а лише містить посилання на інші випадки, встановлені законом. Також, Постанова КМУ №1236 не є законом в силу вимог до порядку прийнятого закону та прав, які можуть бути захищені тільки законом. Також, Наказ МОЗ №2153 «Про затвердження переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є незаконним у зв`язку з порушенням процедури його прийняття. Вважає, що її відсторонено не на підставі закону, а на підставі підзаконного акта, що суперечить статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб». На підставі аналізу наказів МОЗ та характеристик лікарських засобів ВООЗ, робить висновок про їх клінічне випробування. Зазначає, що згідно п.3 резолюції 2361 (2021) Парламентської асамблеї Ради Європи, щеплення проти COVID-19 не є обов`язковими. Враховуючи те, що на даний час відсутній визначений законом порядок відсторонення працівників від роботи через відмову чи ухилення від здійснення щеплень, вважає що своїми діями відповідач порушила ст.43 Конституції України.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених в ньому.

Представники відповідачів Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради та відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради заперечили проти позову, з підстав, викладених в заявах по суті.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 працює на посаді вчителя початкових класів Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради з 15 серпня 1990 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» №129, 03 листопада 2021 року, директор Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів попереджає ОСОБА_1 про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників установи та запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документи, які підтверджують щеплення, або довідку про абсолютні протипоказання. В іншому випадку 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

У відповідності до акту від 04 листопада 2021 року, працівники Дибщенського ЗЗСО І-ІІ ступенів засвідчують те, що директор закладу попередила вчителя початкових класів ОСОБА_1 про те, що вона буде відсторонена від обов`язків вчителя з 08 листопада 2021 року, якщо не надасть довідку про вакцинацію або інший документ, передбачений наказом МОН від 04 жовтня 2021 року. Вказаний факт засвідчено підписами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Наказом директора Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради Тернопільського району №37-К від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року, на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Згідно акту від 08 листопада 2021 року, члени трудового колективу Дибщенського закладу загальної середньої освіти засвідчують факт ознайомлення директором ОСОБА_4 вчителя початкових класів ОСОБА_1 з наказом №37-К «Про відсторонення від роботи» від 08 листопада 2021 року.

У відповідності до акту від 09 листопада 2021 року, члени трудового колективу Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів засвідчують факт того, що вчителька початкових класів ОСОБА_1 ознайомилась з наказом №37-К «Про відсторонення від роботи» від 08 листопада 2021 року та отримала на руки другий екземпляр. Акт засвідчено підписами ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Розглянувши справу, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

У пунктах "а", "б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року N 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік N 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, серед іншого, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності ( п. 3 цього Переліку).

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком N 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком N 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відстороненню від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову Працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян.

ЄСПЛ в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Встановлено, що відсторонення від роботи у випадку не проходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 прямо передбачено діючим законодавством.

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем надано не було. Позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19. Таке попередження було оформлене письмово та доведено до позивача. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення із зазначенням строку відсторонення - до усунення причин, що його зумовили. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення певних категорій працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей чи інших груп населення, які є найбільш уразливі.

Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець діяв на підставі, у межах повноважень та на підставі положень, визначених законом та підзаконними нормативними актами. Відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Будь-яких порушень вимог законодавства або порушення процедури відсторонення від роботи позивача судом не встановлено. Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування оскаржуваного наказу.

Суд не бере до уваги покликання позивачки на незаконність та неконституційність нормативних актів КМУ, які встановили карантин та обов`язковість щеплення. Так, відповідно до частини першої статті 150 Конституції України, питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України відноситься до компетенції Конституційного Суду України, а не до повноважень суду під час розгляду цивільної справи. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. На цей час нормативні акти, які встановлюють карантин та вимоги щеплення є чинними.

Стосовно тверджень позивача про те, що на сьогодні законом не визначено порядку відсторонення від роботи працівників у зв`язку з їх відмовою або ухиленням від обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено чіткий порядок відсторонення працівників від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19.

Суд також вважає неспроможними доводи позивача про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті. Так, саме законом - статтею 46 КЗПП та частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язковість щеплення та відсторонення.

При цьому, суд зауважує, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Стосовно посилань позивача на певні норми Кодексу законів про працю України, якими визначено порядок звільнення працівників та зміну умов праці, слід зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період відсторонення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Таким чином, ні про розірвання трудового договору, ні про дисциплінарне стягнення не йдеться.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306): «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Доводи позивача відносно морального та психологічного тиску через примушування до щеплення проти COVID-19, на підтвердження чого позивач надала суду диски з відеозаписами події відсторонення, звернення журналістів до ОСОБА_12 з приводу питань щодо примусової чи добровільної вакцинації від COVID-19, а також фотокартки повідомлень у групі вчителів школи, суд не приймає до уваги, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного позову, та не спростовує факту правомірності оскаржуваного наказу.

Отже, право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Щодо вимоги про виплату позивачу невиплаченої заробітної плати з дати відсторонення суд зазначає, що оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням чи відмовою від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Тому підстави для стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати з часу відсторонення також відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтею 46 КЗпП України, статтею 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. ст. 81, 89, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дибщенського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про скасування наказу про відсторонення та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Дибщенський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Козівської селищної ради, с. Дибще, Тернопільський район, Тернопільська область, вул. Шкільна, 1, ЄДРПОУ 24626796.

Відповідач: відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради, вул. Грушевського, 32, смт Козова, Тернопільська область.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2021 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк