Постанова

від 24.04.2022 по справі 500/2292/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4360/22

Номер справи місцевого суду: 500/2292/19

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 10.10.2013 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що шлюб між ними розірвано 29.06.2016 року. Дитина мешкає із нею. Відповідач працездатний, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому вона вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини в розмірі 3 000 грн. щомісячно. Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився від надання матеріальної допомоги їх дитині та ухиляється від обов`язку утримувати її до досягнення нею повноліття, вона вимушена звернутись до суду з даною позовною заявою.

16.07.2019 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини було задоволено.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.11.2020 року заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини було скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позову заяву, позовні вимоги визнає частково, згоден сплачувати аліменти в розмірі 1 200 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, просить у задоволенні решти позовних вимог відмовити, посилається на те, що на сьогоднішній час не має постійного місця роботи, отримує мінливий дохід, після травми, отриманої внаслідок ДТП, не може повноцінно рухатись, що також зменшує його можливості на отримання доходу. Також відповідач має на утриманні ще одну неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.178-179).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області 12 листопада 2013 року, ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій формі у розмірі по 1 200,00 грн. (одна тисяча двісті гривень) щомісяця, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 березня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) гривень.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача є незадовільним, позивачем не надано доказів протилежного, а саме того, що дохід відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 гривень на місяць, а також відповідно те, що відповідач має на утримані іншу неповнолітню дитину.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 17.08.2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу відповідно до вимог якої, вона просить суд скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2021 року в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.07.2021 року таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

По-перше, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач знаходився на лікуванні з 15.10.2019 року по 07.11.2019 року, тобто на час виписки стан хворого був задовільний. З моменту перебування ОСОБА_2 у лікарні пройшло майже 20 місяців. За цей час до лікарів не звертався, доказів зворотного суду не надав.

Зазначає, що їй відомо, що ОСОБА_2 після отриманої травми повністю одужав ще у 2019 році. На теперішній час він веде активний спосіб життя, керує транспортним засобом автомобілем Мерседес С-класу, працює в м. Одесі та отримує великі доходи в розмірі 50 000 грн, являючись засновником ТОВ «ВОРЛДВАЙД КРЮІНГ ЕГЕНСІ».

З огляду на зазначене, позивачка вважає висновки суду щодо незадовільного стану здоров`я відповідача на час ухвалення рішення про стягнення аліментів передчасними.

По-друге, в судовому засіданні відповідачем надана лише копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , складеного російською мовою, виданого іншою державою, не засвідчену ні нотаріусом ні судом, з огляду на що апелянт вважає, що судом першої інстанції не перевірено достовірності зазначеного свідоцтва, копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, позивачка зазначає, що ОСОБА_2 мешкає в Одесі, ОСОБА_4 мешкає з матір`ю в Росії, знаходиться повністю на утриманні матері. Жодних доказів того, що ОСОБА_2 утримує свою малолітню доньку, яка проживає за кордоном, суду надано не було.

Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що відповідачем не доведено факт незадовільного стану свого здоров`я та факт незадовільного матеріального становища на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, що зайвий раз підтверджує не об`єктивність та упередженість суду при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

При ухваленні рішення судом першої інстанції не враховані доводи позивача, викладені в уточненій позовній заяві від 09.02.2021 року, не врахований стан здоров`я ОСОБА_3 , не надана оцінка доказам, наданим позивачем, а саме: медичній документації, квитанціям про сплату лікувальних масажів, страховки, квитанції про сплату за відвідування дитячого центру «Сойка» та інші (а. с. 158-170), що призвело до ухвалення неправосудного рішення.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано зменшення розміру аліментів з 3000 гривень, встановленому заочним рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2019 року на 1200 гривень, встановлених рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 20.07.2021 року.

Зазначене свідчить про те, що суд в повній мірі не з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, не виконав усі вимоги цивільного судочинства.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2021 року під головуванням судді Таварткіладзе О.М. справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача є незадовільним, позивачем не надано доказів протилежного, а саме того, що дохід відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 гривень на місяць, а також відповідно те, що відповідач має на утримані іншу неповнолітню дитину.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2013 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 10.10.2013 року (а.с.3).

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , видане повторно Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 13.03.2019 року (а.с.4).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.7).

Відповідачем до суду надано виписку № 13790 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, відповідно до якої ОСОБА_2 має діагноз: закритий уламковий перелом с/3 правої стегнової кістки зі зміщенням уламків (а.с.180-181).

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта, щодо того, що вказаний факт мав місце з 15.10.2019 року по 07.11.2019 року, тобто на час виписки стан хворого був задовільний. З моменту перебування ОСОБА_2 у лікарні пройшло майже 20 місяців. За вказаний проміжок часу до лікарів не звертався, доказів зворотного суду не надав.

На утриманні відповідача перебуває неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 18.10.2018 року (а.с.182).

При цьому апеляційний суд також бере до уваги той факт, що наявність іншої неповнолітньої дитини, яка знаходиться на утриманні відповідача, не позбавляє його від обов`язку надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, яка продовжує навчання та потребує так само матеріального утримання.

Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від15травня 2006року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» ).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень;

Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2021 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судому разі достатності заробітку(доходу)платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За змістом с.ст.191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, враховує можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дітей, їх гармонійного розвитку, а також враховуючи, що обов`язок по утриманню дитини у батьків є рівним.

Доводи відповідача, про незадовільність матеріального становища, його безробіття є безпідставними, оскільки виходячи із принципу змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, саме відповідач повинен довести його неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.

ОСОБА_2 є співзасновником ТОВ "ВОРЛДВАЙД КРЮІНГ ЕГЕНСІ" (ЄДРПОУ: 41529250), а також співзасновником та директором ПП «Агентство нерухомості «Аркадія» (ЄДРПОУ: 36084457) та громадської організації Максима Волкова «Змінимо Одесу разом» (ЄДРПОУ: 43285059).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не наведено на які кошти та за чий рахунок він задовольняє свої життєві потреби (утримання житла, забезпечення харчування, предметами повсякденного обіходу, тощо, із зазначенням конкретних сум витрат для можливості оцінки їх відповідності тим офіційним доходам, які визнаються відповідачем). З наданої суду довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків №28161 від 17.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 з 2018 року по 2019 рік здійснював підприємницьку діяльність, проте без будь-якого доходу. З четвертого кварталу 2019 року по третій квартал 2020 року відповідачем було отримано дохід в сумі 2065,5 грн, з четвертого кварталу 2020 року відомості щодо доходів відсутні.

Дані відомості не надають апеляційному суду підстав про рівень доходів, які визнаються відповідачем таким, що відповідає дійсному рівню його майнового стану.

При цьому поважних причин неможливості працевлаштування відповідача (зокрема за станом здоров`я) та/або про вжиття відповідачем всіх передбачених законом заходів для влаштування на роботу - зокрема перебування на обліку в закладі соціального захисту, відповідачем не наведено і відповідних доказів не надано.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Дана правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц.

Той факт, що він не працює, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє його від обов`язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15 травня 2018 року № 234/6207/17 (№61-7802св18).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 Конституції України закріплено право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Верховний Суд у своїй постанові по справі № 755/14148/18 від 25 вересня 2019 року зазначив, що суди при ухваленні своїх рішень про стягнення аліментів, насамперед, мають керуватися інтересами дітей, які мають право на гідний рівень матеріального забезпечення.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини, ч. 7, 8ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

При цьому суд першої інстанції роз`яснює сторонам положення ст.192 СК України - розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що наданий розрахунок по аліментам в розмірі 3 000 грн. на неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , складається з: вартості набору продуктів харчування встановленої у розмірі 2271,2 грн, вартості наборів непродовольчих товарів у розмірі 1204.93 грн., вартості наборів послуг в розмірі 1305.34, вартості додаткових витрат на лікувальний масаж у розмірі 833,33 грн на місяць, вартості додаткових витрат на медичне страхування дитини - 892,66 грн на місяць, оплата на відвідування дитячого центру «Сойка» - 1333,33 грн на місяць, вартості додаткових витрат на оздоровлення - 386,62 грн, що в сумі складає 8 227,42 грн.

В будь-якому випадку витрати на утримання дитини, навіть за виключенням витрат, які можуть за певних обставин бути розціненими, як додаткові, становлять не менше 6 000 грн. на місяць (2 271,2+1 305,34+1 204,93+1 333,33 = 6 611,48), внаслідок чого сума аліментів заявлена позивачем до стягнення з відповідача на утримання дитини у розмірі 3 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття не перевищує меж розумної і відповідає критерію справедливості в контексті рівної участі батьків в утриманні дитини.

З огляду на вищевказане, а також те, що позивачкою надано суду розрахунок витрат необхідний для ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій формі у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 березня 2019 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.

Разом з тим, апеляційний суд роз`яснює, що відповідно до положень ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

У зв`язку з тим, що апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено частково, а позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду - 768 грн. 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 грн. 60 коп., а всього слід стягнути 1921 грн. судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 липня 2021 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених частиною 3 статті ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено: 25.04.2022 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

О.В. Князюк