Рішення

від 25.04.2022 по справі 240/26727/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Житомир справа № 240/26727/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глибочицької сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 2-го пленарного засідання 10 сесії восьмого скликання Глибочицької сільської ради від 28.04.2021 року «Про розгляд звернення» щодо відмови у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330;

- визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Глибочицької сільської ради від 02.07.2021 року «Про розгляд звернення» щодо відмови у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330;

- зобов`язати Глибочицьку сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати йому у власність земельну ділянку, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, площею 1,3582 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1822082000:03:000:1330.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою отримання у власність земельної ділянки звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, орієнтовним розміром до 2,000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03). Згідно наказу ГУ Держгеокадавстру у Житомирській області від 30.09.2020 року отримав дозвіл на розробку вказаного проекту.

У 2020 році, ним було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміни цільового призначення) з метою отримання у його власність площею 1,3582 га з - землі запасу (код 16.00) на для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради та присвоєно даній земельній ділянці кадастровий номер 1822082000:03:000:1330. З метою отримання у власність даної земельної ділянки звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, однак згідно наказу №1081 від 05.04.2021 року «Про відмову у наданні у власність» було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330 з таких підстав: відсутність повноважень щодо надання у власність даної земельної ділянки в зв`язку із передачею Головним управлінням до Глибочицької сільської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Глибочицької ОТГ Житомирського району. На підставі вказаного наказу із відмовою, з метою затвердження проекту землеустрою звернувся із заявою від 07.04.2021 року до Глибочицької сільської ради, однак згідно рішення від 28.04.2021 року другого пленарного засідання десятої сесії восьмого скликання, заява залишена без задоволення в зв`язку з тим, що право власності на дану земельну ділянку за Глибочицькою сільською радою не виникло. Після цього він повторно звернувся із заявою від 25.05.2021 року до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, однак отримав відповідь про те, що відповідно до наказу Головного управління від 29.03.2021 року №24-ОТГ до Глибочицької сільської ради були передані у комунальну власність земельні ділянки із державної власності загальною площею 299,1579 га, які розташовані за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, згідно з актом приймання передачі. Даний Акт приймання-передачі земель підписано Головним управлінням та сільським головою ОСОБА_2 29.03.2021 року. Отримавши вказану відповідь, ним повторно направлялась заява від 26.05.2021 року до Глибочицької сільської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу йому у власність земельної ділянки. Однак, рішенням Глибочицької сільської ради від 02 липня 2021 року тринадцятої сесії восьмого скликання «Про розгляд звернення» повторно було відмовлено у затвердженні проекту та передачу у власність земельної ділянки в зв`язку із тим, що нібито, дана земельна ділянка передбачається містобудівною документацією (генеральним планом) для розширення меж індивідуальної житлової забудови с. Березина. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки фактично позбавляють його можливості оформити право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,3582 га.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Правом на подання до суду письмового відзиву на позов відповідач не скористався.

Приписами ч. 5 ст.262, ч. 1 ст.263 КАС Українипередбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно доч. 5ст. 250 КАС України.

Згідно з частиною четвертоюстатті 243 КАС Українисудове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятоюстатті 250 КАС Українивстановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 30.09.2020 №968-7ВД-20 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

ФОП ОСОБА_3 було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) з метою передачі у власність площею - 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив затвердити документацію із землеустрою з правом передачі у власність площею 1,3582 га (кадастровий номер 1822082000:03:000:1330).

Рішенням 10 сесії 8 скликання Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області звернення позивача залишено без задоволення в зв`язку з тим, що право власності на дану земельну ділянку за Глибочицькою сільською радою, не виникло.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,3582 га (кадастровий номер 1822082000:03:000:1330) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Березина Житомирського району.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області звернення позивача залишено без задоволення в зв`язку з тим, що дану земельну ділянку передбачити містобудівною документацією (генеральним планом) для розширення меж індивідуальної житлової забудови с. Березина.

Не погодившись з таким рішенням сільської ради, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви, далі - Земельний кодекс України) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами 1, 5, 6, 8 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У подальшому до Земельного кодексу України було внесено зміни, згідно з якими станом на момент прийняття спірного рішення проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (частини 2, 7, 9 статті 186 Земельного кодексу України у редакції станом на 09 липня 2021 року).

Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статей 186 і 186-1 ЗК України норми земельного законодавства не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Такий проект землеустрою було розроблено ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2020 року і погоджено ГУ Держгеокадастром у Закарпатській області відповідно до висновку від 17.12.2020 №21117/82-20.

При зверненні до відповідача для затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства було отримано відмови, оформлені рішеннями від 28 квітня 2021 року та 02 липня 2021 і мотивовані тим, що право власності на земельну ділянку за Глибочицькою сільською радою не виникло та те, що земельну ділянку передбачити містобудівною документацією (генеральним планом) для розширення меж індивідуальної житлової забудови с. Березина, відповідно

Однак, суд звертає увагу на те, що таких підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою Земельним кодексом України не передбачено. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, будь-якого посилання на вимоги нормативних актів відповідачем у своїх рішеннях не навів.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області восьмого скликання від28 квітня 2021 року та 02 липня 2021 року в частині відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1.3582 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330 не ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягають визнанню протиправним і скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз цього положення дає змогу дійти висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому судом встановлено, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Зазначений підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Оскільки судом встановлено, що відповідач розглянув заяву позивача та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в її задоволенні, а також прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою позивача.

У даному випадку належним та допустимим способом захисту позивача у спірних правовідносинах, який не буде становити втручання у дискреційні повноваження відповідача, є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, площею 1,3582 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1822082000:03:000:1330.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 червня 2021 року по справі № 818/1905/17.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Глибочицької сільської ради (вул. М.Грушевського, 2,Глибочиця,Житомирський район, Житомирська область,12403, код ЄДРПОУ 04348389) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 2-го пленарного засідання 10 сесії восьмого скликання Глибочицької сільської ради від 28 квітня 2021 року «Про розгляд звернення» щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330.

Визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Глибочицької сільської ради від 02.07.2021 року «Про розгляд звернення» щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330.

Зобов`язати Глибочицьку сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, площею 1,3582 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1822082000:03:000:1330.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова