Ухвала

від 28.09.2021 по справі 240/26727/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

28 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/26727/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Глибочицької сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глибочицької сільської ради у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 2-го пленарного засідання 10 сесії восьмого скликання Глибочицької сільської ради від 28.04.2021 року Про розгляд звернення щодо відмови у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330;

- визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Глибочицької сільської ради від 02.07.2021 року Про розгляд звернення щодо відмови у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330;

- зобов`язати Глибочицьку сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати йому у власність земельну ділянку, розташовану на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, площею 1,3582 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1822082000:03:000:1330.

Разом з адміністративним позовом, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову в якій він просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони Глибочицькій сільській раді вчиняти будь-які дії щодо передачі (відчуження) іншим особам земельної ділянки площею 1,3582 га для ведення особистого селянського господарства (01.30) за адресою: на території Житомирського району, за межами населених пунктів Глибочицької сільської ради, кадастровий номер 1822082000:03:000:1330, а також вчиняти поділ, об`єднання, зміни цільового призначення даної ділянки та приймати будь-які пов`язані з цим рішення до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Заява мотивовано тим, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може безперешкодно змінити цільове призначення земельної ділянки та передати її у власність іншим особам, що унеможливить виконання рішення суду та позбавить позивача законного права на приватизацію спірної земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи

В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві мотиви, а також матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Разом з тим, суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача переслідує мету заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1822082000:03:000:1330, оскільки вважає, що відсутність заходів забезпечення позову може спричинити порушення законного права позивача на приватизацію цієї земельної ділянки.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або технічної документації в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або технічної документації.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Тобто надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування, не вказує на наявність в особи переважного права на приватизацію цієї ділянки та жодним чином не свідчить про існування певних обтяжень щодо неї.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Водночас питання щодо правомірності поведінки відповідача при розгляді заяви позивача щодо затвердження проекту землеустрою охоплюється предметом спору у цій справі та буде оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Також суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Таким чином, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких звернулись до суду.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27 вересня 2021 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 240/26727/21.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова