Рішення

від 25.04.2022 по справі 904/9677/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2022м. ДніпроСправа № 904/9677/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фінанс Груп" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" (с. Василівка, Солонянський район, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 у розмірі 1 416 176 грн. 34 коп.

Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фінанс Груп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 у сумі 1 416 176 грн. 34 коп.

Також, позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 424 грн. 66 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" та Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" був укладений кредитний договір № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015, відповідно до якого ліміт кредитної лінії становив 2 400 000 грн. 00 коп., термін остаточного повернення кредиту 07.10.2015;

- 09.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією з управління активами "АРБ Інвестментс" був укладений договір про відступлення права вимоги;

- 15.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією з управління активами "АРБ Інвестментс" був укладений договір про заміну сторони у кредитному договорі № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015, за яким новим кредитором відповідача стало Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестментс";

- за період з 06.08.2015 по 26.10.2015 відповідачем була здійснена оплата за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015, у зв`язку з чим листом № 216/11/15-1 від 16.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестментс" повідомило відповідача про те, що заборгованість за кредитним договором №КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 відсутня;

- у подальшому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 у справі № 904/5329/19 встановлено таке: на момент вирішення спору у справі №904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" за № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015. Докази погашення ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія" заборгованості за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 на користь саме банку у справі відсутні. Крім того, у справі відсутні докази того, що банк отримав за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії з управління активами "АРБ Інвестменс", замість ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія", будь-які грошові кошти. Досліджені судом банківські виписки, надані ТОВ "Дніпропетровська агропромислова компанія", такої інформації не містять. Рішення суду набрало законної сили;

- у зв`язку з викладеним, не підлягає доведенню факт, що станом на 25.06.2020 (на момент вирішення спору судом першої інстанції у справі № 904/5392/19) відповідач мав заборгованість за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 перед ПАТ "Радикал банк";

- за договором про відступлення права вимоги № 220921/1 від 22.09.2021 позивач набув майнові права, зокрема, за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015;

- позивач зазначає, що ПАТ "Радикал банк" відступив свої права кредитора за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 після 25.06.2020, тобто після дати, станом на яку судом було зафіксовано факт, що відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором саме перед ПАТ "Радикал банк", тому станом на дату подання даного позову єдиним кредитором за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 є позивач;

- з урахуванням суми боргу по кредиту - 2 400 000 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом - 63 891 грн. 41 коп., існування яких встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5392/19 станом на 01.08.2019, позивачем здійснено розрахунок процентів за користування кредитом в період з 01.09.2019 по 31.10.2021 на суму 1 352 284 грн. 93 коп. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу за процентами за користування кредитом у розмірі 1 416 176 грн. 34 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 25.01.2022.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 2029/22 від 17.01.2022), в якій він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з відрядженням його представника.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 3269/22 від 21.01.2022), в якій він просив суд провести підготовче засідання без участі його представника та призначити розгляд справи по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 3435/22 від 24.01.2022), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- сторони договору погодили строк повернення кредиту до 07.10.2015;

- за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів за користування кредитом, виходячи із розміру процентної ставки - 26% на суму залишку заборгованості за кредитом (пункт 1.1.3., пункт 2.7. кредитного договору), який наданий до 07.10.2015, відтак, у межах строку кредитування, а саме до 07.10.2015 відповідач мав, зокрема, сплачувати банку проценти за користування кредитом та до 07.10.2015 (включно) відповідач мав обов`язок повернути всю суму кредиту;

- з розділу 4 позовної заяви вбачається, що позовні вимоги заявлені позивачем, виходячи з суми ліміту кредитної лінії у розмірі 2 400 000 грн. 00 коп. за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 із застосуванням положень кредитного договору, які встановлюють розмір та порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом, виходячи із ставки 26% річних за період з 01.09.2019 по 31.10.2021;

- враховуючи те, що проценти за користування кредитом нараховані в період після закінчення строку кредитування за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015, відповідно вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2019 по 31.10.2021 (з урахуванням заборгованості, яка існувала станом на 01.08.2019) у сумі 1 416 176 грн. 34 коп. є безпідставними;

- оскільки строк позовної давності за вимогами про стягнення за кредитом закінчився 07.10.2018, а позивач звернувся лише у грудні 2021, позовні вимоги, згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, заявлені після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

У підготовче засідання 25.01.2022 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому судом було враховано наявність клопотань позивача про проведення підготовчого засідання без участі його представника та відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Крім того, судом було відзначено, що відзив на позовну заяву був надісланий позивачу 19.01.2022 та надійшов до суду лише 24.01.2022, тому строк для надання відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.01.2022 підготовче засідання було відкладено на 08.02.2022.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №3776/22 від 25.01.2022), в якій він просив суд накласти арешт на грошові кошти, які обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" в межах суми 1 416 176 грн. 34 коп. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що у відповідача наявна чітка позиція щодо невиконання зобов`язань за кредитним договором №КЛ-16805/1-980 від 08.04.201, поведінка останнього свідчить про намагання затягнути розгляд справи, виграти час і вивести активи та грошові кошти з рахунку підприємства, з метою неможливості виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь позивача.

Ухвалою суду від 26.01.2022 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

У підготовче засідання 08.02.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представник позивача повідомила про те, що не має наміру подавали відповідь на відзив на позовну заяву, представники сторін не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Так, у підготовчому засіданні 08.02.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.02.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судове засідання у даній справі, призначене на 01.03.2022, не відбулося.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови суду № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розпорядження № 30 від 24.02.2022 визнано таким, що втратило чинність з 28.03.2022 та в цей же день на сайті суду було розміщено оголошення, що з 28.03.2022 розгляд справ Господарським судом Дніпропетровської області в судових засіданнях здійснюватиметься в таких випадках:

- за наявності заяв усіх учасників процесу про можливість забезпечення участі представників у судовому засіданні;

- письмової згоди від усіх учасників судового провадження про розгляд справи без їх участі;

- за наявності заяв від усіх учасників процесу про розгляд справ в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою будь яких технічних засобів, зокрема, власних.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Судом відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 04.04.2022 ситуація в області є контрольованою збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 04.04.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги, що у даній справі судом було надано можливість висловлення своєї правової позиції всім учасникам справи у підготовчому провадженні, яке було закрито до моменту введення воєнного стану, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити судове засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у судове засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.

Так, ухвалою суду від 04.04.2022 судове засідання було призначено на 26.04.2022; явку у судове засідання представників сторін було визнано необов`язковою. Додатково сторін було повідомлено про призначене судове засідання, шляхом передачі телефонограм, які були отримані представниками позивача та відповідача 08.04.2022, а також шляхом розміщення на сайті суду відповідного оголошення.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 11632/22 від 22.04.2022), в якому він просив суд провести судове засідання без участі представника позивача, а також вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 11777/22 від 25.04.2022), в якому він просив суд провести судове засідання без участі представника відповідача, враховуючи правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 26.04.2022 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом були враховані та задоволені клопотання позивача та відповідача про проведення судового засідання без участі їх представників.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, строк користування кредитними коштами та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за його користування; обставини, пов`язані з укладенням договорів купівлі-продажу майнових прав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 08.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" (далі - кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" (далі - позичальник , відповідач) укладено Кредитний договір №КЛ-16805/1-980 (далі - Кредитний договір, а.с.23-30 у томі 1), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, а позичальник зобов`язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені договором. Ліміт кредитної лінії - 2 400 000 грн. 00 коп. Термін остаточного повернення кредиту 07.10.2015 (пункт 1.1. договору).

Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов`язки позивача та відповідача-1, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі виконання вказаного Кредитного договору було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015, внаслідок укладення якого та відповідно до договору про заміну сторони у кредитному договорі від 15.07.2015 було змінено кредитора у зобов`язанні на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс".

В той же час, з приводу вказаних правовідносин між сторонами виник спір, який розглядався Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/5392/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" в особі Уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс", в якому позивач просив суд припинити зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 та перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 та Договором про відступлення права вимоги № заг від 09.07.2015, договором про заміну сторони.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/5392/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та постановою Верховного Суду від 17.06.2021, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" в особі Уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" відмовлено у повному обсязі. Рішення судів мотивовані тим, що виконання позивачем грошового зобов`язання за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 на користь іншої особи, ніж Банк, не є належним виконанням зобов`язань позивача. Факт укладення між банком та відповідачем-2 договору відступлення права вимоги взагалі не створило для будь-кого юридичних наслідків за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015. Отже, на момент вирішення спору у справі № 904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором позивача за вказаним кредитним договором. Докази погашення позивачем заборгованості за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 на користь саме Банку у справі відсутні. Крім того, у справі відсутні докази того, що Банк отримав за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 від відповідача-2, замість позивача, будь-які грошові кошти. Досліджені судом банківські виписки, надані позивачем, такої інформації не містять. Щодо посилання позивача на укладений між позивачем та відповідачем-2 договір про заміну сторони в кредитному договорі, то суд зазначив, що цей договір не встановлює зобов`язань, має похідний характер від договору про відступлення права вимоги і не може аналогічним чином створювати правові наслідки за кредитним договором. Крім того, господарським судом враховані обставини, встановлені судовими рішеннями у господарській справі № 911/3474/17, якими встановлений факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" нікчемного правочину, а саме: договору відступлення прав вимоги від 09.07.2015 № заг. Оскільки позивач приймав участь у справі № 911/3474/17 (як відповідач), стосовно якого встановлений факт нікчемного правочину, цей факт не доказується у справі № 904/5392/19.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов`язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Так, враховуючи встановлений судом у справі № 904/5392/19 факт того, що Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015, 02.07.2020 між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (далі - Банк, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестохіллс Веста" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 02/07/20-ЮО-МП (а.с.61-64 у томі 1), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають наведені у пункті 1.1. договору правомочності за кредитними договорами та перелік яких наведений у додатку № 1 до договору (а.с.65-76 у томі 1). Так у додатку № 1 "Перелік майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення під № 28 містяться майнові права щодо позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" (ідентифікаційний код 30011870), зокрема, за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015; розмір заборгованості станом на 02.07.2020: за кредитом 2 400 000 грн. 00 коп., за процентами за користування кредитом - 63 891 грн. 41 коп. (а.с.69 у томі 1).

Згідно з умовами пункту 3.1. договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 13 022 781 грн. 55 коп. (надалі - ціна договору). Ціна договору сплачена покупцем продавцю у повному обсязі до моменту набуття чинності договором на підставі протоколу № UA-EA2020-05-27-00006-b від 02.06.2020, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

Відповідно до умов пункту 1.3. договору купівлі-продажу майнових прав № 02/07/20-ЮО-МП майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання договору.

У пункті 5.6. вказаного договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 02.07.2020 та зареєстровано в реєстрі за № 515.

В подальшому, 23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестохіллс Веста" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "Інвестиційна" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав (а.с.77-80 у томі 1), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають наведені у пункті 1.1. договору правомочності за кредитними договорами та перелік яких наведений у додатку № 1 до договору (а.с.81-94 у томі 1). Так у додатку № 1 "Перелік майнових прав за кредитними договорами та договорами забезпечення під № 26 містяться майнові права щодо позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" (ідентифікаційний код 30011870), зокрема, за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015; розмір заборгованості станом на 23.06.2021: за кредитом 2 400 000 грн. 00 коп., за процентами за користування кредитом - 63 891 грн. 41 коп. (а.с.86 у томі 1).

Згідно з умовами пункту 3.1. договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 14 159 091 грн. 00 коп. (надалі - ціна договору). Покупець зобов`язаний сплатити продавцю ціну договору у строк до 31.12.2021 включно, шляхом перерахування продавцю грошових коштів на рахунок продавця, що вказаний в розділі 6 договору.

Відповідно до умов пункту 1.3. договору купівлі-продажу майнових прав від 23.06.2021 майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання договору.

У пункті 5.6. вказаного договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. 23.06.2021 та зареєстровано в реєстрі за № 1614.

В подальшому, 22.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "Інвестиційна" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Фінанс Груп" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 220921/1 (а.с.95-100 у томі 1), відповідно до умов пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець передає належні на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, посвідченого 23.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1614 та Договору купівлі-продажу майнових прав від 17.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лапкевич Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №2223, майнові права у власність покупця, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають перелічені у вказаному пункті правомочності за договорами, наведеними у додатку № 1 до договору.

Суд відзначає, що до позовної заяви позивач не долучив додаток № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав № 220921/1.

Згідно з умовами пункту 4.1. договору сторони домовились, що за продаж майнових прав за договором покупець сплачує продавцю грошові кошти у розмірі 18 000 000 грн. 00 коп. (надалі - ціна договору).

Графік сплати вказаної суми було визначено у пункті 4.2. договору частинами в період з 27.09.2021 та протягом трьох місяців з дати укладення договору.

Відповідно до умов пункту 2.3. вказаного договору майнові права вважаються переданими від продавця у власність покупця в день виконання покупцем в повному обсязі зобов`язання, передбаченого пунктом 4.1. договору щодо оплати ціни договору, а саме в день зарахування на рахунок продавця, що зазначений в розділі 9 договору, грошових коштів в сумі 18 000 000 грн. 00 коп., окрім майнових прав, зокрема, по Кредитному договору № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 (боржник ТОВ "ДАК", ідентифікаційний код 30011870), які вважаються переданими від продавця у власність покупця в день виконання покупцем в повному обсязі зобов`язання, передбаченого пунктом 4.2.1. договору, а саме: в день зарахування на рахунок продавця, що зазначений в розділі 9 договору, грошових коштів в сумі 6 000 000 грн. 00 коп. Підписання Акту приймання-передачі майнових прав передбачається у строк протягом 2 днів з дня зарахування грошових коштів в сумі 6 000 000 грн. 00 коп.

У пункті 8.6. вказаного договору сторони погодили, що договір є укладеним та набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, якщо інше не зазначено в договорі. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. 22.09.2021 та зареєстровано в реєстрі за № 1324.

Суд відзначає, що позивачем до матеріалів справи не було долучено доказів здійснення оплати грошових коштів в сумі 6 000 000 грн. 00 коп., а також підписання Акту приймання-передачі майнових прав передбачається у строк протягом 2 днів з дня зарахування грошових коштів в сумі 6 000 000 грн. 00 коп.

В той же час, позивач посилається на те, що не підлягає доведенню факт, що станом на 25.06.2020 (на момент вирішення спору судом першої інстанції у справі № 904/5392/19) відповідач мав заборгованість за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 перед ПАТ "Радикал банк" за кредитом 2 400 000 грн. 00 коп. та за процентами за користування кредитом - 63 891 грн. 41 коп., у відповідності до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що ПАТ "Радикал банк" відступив свої права кредитора за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 після 25.06.2020, тобто після дати, станом на яку судом було зафіксовано факт, що відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором саме перед ПАТ "Радикал банк", тому станом на дату подання даного позову єдиним кредитором за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 є позивач. З урахуванням суми боргу за кредитом - 2 400 000 грн. 00 коп. та процентів за користування кредитом - 63 891 грн. 41 коп., існування яких, на думку позивача, встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5392/19 станом на 01.08.2019, позивачем здійснено розрахунок процентів за користування кредитом за період з 01.09.2019 по 31.10.2021 в сумі 1 352 284 грн. 93 коп. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу за процентами за користування кредитом у розмірі 1 416 176 грн. 34 коп. (63 891 грн. 41 коп. + 1 352 284 грн. 93 коп.). Відповідач з правомірністю нарахування вказаних процентів не погоджується, вважає їх нарахування безпідставним. Вказане і причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 63 891 грн. 41 коп., існування яких, на думку позивача, встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5392/19 станом на 01.08.2019, та не підлягає доказуванню відповідно до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/5392/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та постановою Верховного Суду від 17.06.2021, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" до Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" в особі Уповноважено особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" відмовлено у повному обсязі. Рішення судів мотивовані тим, що виконання позивачем грошового зобов`язання за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 на користь іншої особи, ніж Банк, не є належним виконанням зобов`язань позивача. Факт укладення між банком та відповідачем-2 договору відступлення права вимоги взагалі не створило для будь-кого юридичних наслідків за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015. Отже, на момент вирішення спору у справі № 904/5392/19 Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" залишається належним кредитором позивача за вказаним кредитним договором. Докази погашення позивачем заборгованості за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 на користь саме Банку у справі відсутні. Крім того, у справі відсутні докази того, що Банк отримав за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 від відповідача-2, замість позивача, будь-які грошові кошти. Досліджені судом банківські виписки, надані позивачем, такої інформації не містять. Щодо посилання позивача на укладений між позивачем та відповідачем-2 договір про заміну сторони в кредитному договорі, то суд зазначив, що цей договір не встановлює зобов`язань, має похідний характер від договору про відступлення права вимоги і не може аналогічним чином створювати правові наслідки за кредитним договором. Крім того, господарським судом враховані обставини, встановлені судовими рішеннями у господарській справі № 911/3474/17, якими встановлений факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" нікчемного правочину, а саме: договору відступлення прав вимоги від 09.07.2015 № заг. Оскільки позивач приймав участь у справі № 911/3474/17 (як відповідач), стосовно якого встановлений факт нікчемного правочину, цей факт не доказується у справі № 904/5392/19.

При цьому, суд відзначає, що обставини щодо розміру заборгованості за Кредитним договором не входили в предмет доказування по справі № 904/5392/19 щодо припинення зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Радикал банк" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 та перед Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 та Договором про відступлення права вимоги №заг від 09.07.2015, договором про заміну сторони.

Судом враховано, що в мотивувальній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 по справі № 904/5392/19 було зазначено, що заборгованість за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 станом на 01.08.2019 становить: за основним боргом - 2 400 000 грн. 00 коп. та за процентами - 63 891 грн. 41 коп., однак з системного аналізу мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що вказані обставини були викладені, як інформація з наявних в матеріалах справи договорів та листів, при цьому, зі змісту рішення суду по справі № 904/5392/19 вбачається, що наявність вказаної заборгованості окремо судом не досліджувалась та не встановлювалась, більше того, як було вказано вище, до предмета доказування не входила. Ні в тексті рішення суду по справі № 904/5392/19, ні в позовній заяві по цій справі (а.с.101-105 у томі 1), ні в додатках до позовної заяви не зазначено, зокрема, за який період здійснено нарахування процентів за користування кредитом в сумі 63 891 грн. 41 коп., на підставі якої норми закону чи пункту договору та виходячи з якої суми заборгованості та процентної ставки за користування кредитом, здійснено розрахунок.

Отже, суд відзначає, що позивач помилково вважає, що обставини наявності заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 63 891 грн. 41 коп. не підлягають доказуванню у даній справі та встановлені рішенням суду у справі №904/5392/19.

Крім того, розрахунок процентів за користування кредитом в сумі 63 891 грн. 41 коп. позивачем не здійснено і під час подання позовної заяви, що розглядається; не зазначено за який період нараховані та заявлені до стягнення вказані проценти, на підставі якої умови договору чи норми закону.

Окремо слід звернути увагу, що саме така сума процентів за користування кредитом - 63 891 грн. 41 коп. була зазначена у додатках № 1 до договорів купівлі-продажу від 02.07.2020 та від 23.06.2021, отже за рік сума нарахованих процентів не змінилася, що додатково свідчить про необхідність перевірки та встановлення факту заборгованості, а також її розміру, а також про безпідставність посилання позивача, що наявність заборгованості в сумі 63 891 грн. 41 коп. встановлена рішення суду по справі № 904/5392/19.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" процентів за користування кредитом за кредитним договором № КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 у розмірі 63 891 грн. 41 коп., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З приводу позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом за період з 01.09.2019 по 31.10.2021 в сумі 1 352 284 грн. 93 коп. суд зазначає таке.

Так, вказані вимоги позивач обґрунтовує ти, що відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначає позивач, такий розмір процентів сторонами було погоджено у пунктах 1.1.3. та 2.7.1. Кредитного договору, відповідно до умов яких:

- процентна ставка за користування кредитом/траншем кредиту 26% річних та не може бути змінена при видачі кожної з частин кредиту (траншу кредиту), в межах кредитної лінії, за рішенням уповноваженого органу кредитування щодо користування грошовими коштами, рішення про видачу яких в межах розміру ліміу кредитно лінії розглядається уповноваженим органом Кредитодавця (пункт 1.1.3. Кредитного договору);

- проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту/траншем кредиту (в тому числі і за період прострочення терміну (строку) остаточного погашення кредиту/траншу кредиту, зазначеного в пункті 1.1.2. договору (пункт 2.7.1. Кредитного договору).

У пункті 2.7.8. Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день настання терміну (строку) остаточного повернення кредиту/траншу кредиту, зазначеного у пункті 1.1.2. договору, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитом/траншем кредиту в такий день або здійснить дострокове повернення загальної заборгованості за кредитом/траншем кредиту - то нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитом/траншем кредиту.

Суд критично розцінює вказане обґрунтування позивача та вважає його помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до статті 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований (ч.6). Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (ч.7).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2).

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договір кредиту є по суті договором позики, але зі своїми особливостями, які у спірних правовідносинах не заперечують можливості застосовувати до них положення цивільного законодавства про позику.

Стаття 10561 Цивільного кодексу України регулює питання встановлення та визначення розміру процентної ставки за кредитним договором під час кредитування. В цій статті не мітиться положень про можливість застосування процентної ставки після спливу встановленого договором кредитування строку для повернення кредиту, що є предметом з`ясування у спірних правовідносинах.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно до одних і тих же правовідносин. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач у позовній заяві ототожнює проценти, визначені кредитним договором за користування кредитом до моменту його фактичного повернення з процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і вважає, що сам факт встановлення процентної ставки в кредитному договорі за користування кредитними коштами дозволяє її використовувати після спливу строку кредитування вже як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання. Натомість, як вказано вище, вони мають різну правову природу, а можливість визначити свій розмір процентів в разі спливу строку кредитування на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України має бути погоджена сторонами в самому договорі з вказівкою про природу цих процентів.

Разом з тим не погодження у договорі таких умов не позбавляє особу права на застосування того розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання, який визначений у статті 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, умовами договору, а саме пунктами 1.1.3., 2.7.1., 2.7.8. визначено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахування яких за умовами договорів припиняється в день фактичного повернення кредиту. Проте вказана умова не є за свою суттю умовою про порядок сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі спливу строку кредитування.

При цьому, як встановлено судом, позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів, що нараховані після спливу строку кредитування (після 07.10.2015), що є законною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом в період з 01.09.2019 по 31.10.2021 в сумі 1 352 284 грн. 93 коп.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" процентів за користування кредитом за кредитним договором №КЛ-16805/1-980 від 08.04.2015 в період з 01.09.2019 по 31.10.2021 в сумі 1 352 284 грн. 93 коп., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 21 242 грн. 65 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 41, 42, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фінанс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська агропромислова компанія" про стягнення грошових коштів у розмірі 1 416 176 грн. 34 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Фінанс Груп".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.04.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко