Постанова від 20.04.2022 по справі 369/7440/21

Постанова

Іменем України

21 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 369/7440/21

провадження № 61-21352св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання дій приватного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича та Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. (далі - приватний виконавець), посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року у справі № 369/8077/13-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 920 102, 85 долари США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621,77 грн. звернуто стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

На підставі виконавчого листа, виданого 16 травня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, приватним виконавцем 14 липня 2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62569061, постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 92 010,29 дол. США та 344,10 грн., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника.

Вважав вказані постанови незаконними, дії приватного виконавця протиправними, посилаючись на те, що виконавчий документ не передбачає заходів примусового виконання рішення суду, оскільки за змістом судового рішення у справі № 369/8077/13-ц право позивача (іпотекодержателя) АТ КБ «ПриватБанк» захищено способом, передбаченим пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, тобто, з наданням АТ КБ «ПриватБанк» права укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Заявник вважає, що приватний виконавець повинен був повернути виконавчий лист № 369/8077/13-ц від 16 травня 2017 року стягувачу АТ КБ «ПриватБанк» на підставі пунктів 7, 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, заявник посилався на те, що приватний виконавець незаконно наклав арешт не лише на житловий будинок, який є предметом іпотеки, а й на земельну ділянку, на якій він розташований.

На думку заявника, всупереч вимогам частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем, яким здійснюється примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням територіальної юрисдикції, оскільки будинок на який звернуто стягнення, та є постійним місцем проживання і перебування боржника ОСОБА_1 , розташований у Київській області, а приватний виконавець уповноважений діяти лише у межах м. Києва.

Також заявник вказував на незаконність визначення приватним виконавцем основної винагороди в постанові від 14 липня 2020 року в розмірі 92 010,29 дол. США та 344,10 грн., зазначав, що відповідно до частини 3 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», розмір винагороди визначається від вартості нерухомого майна, тоді як приватним виконавцем основна винагорода визначена від загальної суми заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».

Ураховуючи викладене, заявник просив визнати протиправними дії приватного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 липня 2020 року № 62569061 з виконання виконавчого листа, виданого 16 травня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області; визнати протиправною та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження; визнати протиправними дії приватного виконавця з винесення постанови від 14 липня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 62569061; визнати протиправною та скасувати вказану постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні; визнати протиправними дії приватного виконавця з винесення постанови від 14 липня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62569061; визнати протиправною та скасувати вказану постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; визнати протиправними дії приватного виконавця з винесення постанови від 14 липня 2020 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 62569061; визнати протиправною та скасувати вказану постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні; зобов`язати приватного виконавця зняти арешти з рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків ОСОБА_1 , що були накладені у виконавчому провадженні № 62569061.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, що суду не було надано доказів того, що виконавчий лист, виданий для примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 у справі № 369/8077/13-ц, було визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому доводи заявника про те, що це рішення суду повинно було бути виконано відповідно до процедури, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а не в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», суперечать вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Також суд першої інстанції вказав, що виконавче провадження відкрито з урахуванням територаільної юрисдикційності, оскільки місце реєстрації боржника зареєстроване у м. Києві.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2021 року скасовано.

Провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині визнання протиправними дій приватного виконавця з винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 62569061 та скасування постанови приватного виконавця від 14 липня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 62569061, в частині визнання протиправними дій приватного виконавця з винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62569061 та скасування постанови приватного виконавця від 14 липня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62569061 - закрито.

В іншій частині скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії приватного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62569061 від 14 липня 2020 року. Скасовано постанову приватного виконавця від 14 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62569061. Визнано протиправними дії приватного виконавця з винесення постанови про арешт майна боржника від 14 липня 2020 року. Скасовано постанову приватного виконавця від 14 липня 2020 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 62569061.

Скаргу в частині зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків ОСОБА_1 , що був накладений у виконавчому провадженні № 62569061, залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимоги про визнання протиправними дій приватного виконавця з винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні та скасування цієї постанови а також про визнання протиправними дій приватного виконавця з винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та скасування такої постанови не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися адміністративним судом.

Задовольняючи вимоги заявника про визнання дій приватного виконавця з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно, апеляційний суд виходив із того, що за змістом резолютивної частини судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що викладена у виконавчому документі № 369/8077/13-ц від 16 травня 2017 року, передбачено право іпотекодержателя АТ КБ «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, що виключає можливість примусового виконання судового рішення органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями та здійснення ними передбачених Законом «Про виконавче провадження» заходів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у частині задоволення скарги ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги у цій частині.

У січні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

По суті касаційні скарги зводяться до незгоди заявників із задоволеними вимогами ОСОБА_1 , при цьому судові рішення в частині відмови в задоволенні його скарги та в частині закриття провадження у справі приватний виконавець та АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржують.

Касаційні скарги мотивовані тим, що виконавчий лист допускає примусове виконання, тому приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження і проводячи виконавчі заходи, діяв у межах та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Судові рішення в частині закриття провадження у справі та в частині відмови в задоволенні скарги заявниками не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційні скарги не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційні провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року у справі № 369/8077/13-ц позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2005 року у розмірі 920 102, 85 дол. США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621,77 грн: звернуто стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № К2Н0СК00260889 від 16 червня 2005 року) АТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3 441 грн.

16 травня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав виконавчий лист, який АТ КБ «ПриватБанк» подав до приватного виконавця для примусового виконання.

Постановою приватного виконавця від 14 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62569061 за вказаним виконавчим листом.

Того ж дня приватний виконавець виніс постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про накладення арешту на майно боржника.

23 липня 2020 року приватний виконавець на підставі постанови про опис та арешт майна боржника наклав арешт на майно, а саме: на земельну ділянку площею 0, 1076 га та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця від 29 липня 2020 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

29 липня 2020 року між приватним виконавцем та ТОВ «Експертна служба України» було укладено договір № 1437-ПВ/20 про проведення оцінки. Відповідно до висновку вартість майна станом на 19 серпня 2020 року становить 3 230 251.

В подальшому майно передано на реалізацію та продано з електронних торгів, які відбулись 18 листопада 2020 року за ціною 2 610 042,81 грн.

Грошові кошти в сумі 2 244 065,15 грн., що станом на день платежу 01 грудня 2020 року згідно офіційного курсу НБУ становить суму 78 749,63 доларів США перераховані на користь стягувача в рахунок погашення заборгованості. Грошові кошти в сумі 224 406,52 грн. перераховані на рахунок приватного виконавця як основна винагорода приватного виконавця.

15 грудня 2020 року приватний виконавець склав акт про реалізацію предмета іпотеки, а постановою від 16 грудня 2020 року зняв арешт з майна ОСОБА_1

17 травня 2021 року приватний виконавець виніс постанови про визначення розміру додаткових витрат та про закінчення виконавчого провадження.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 1404-VІІІ).

Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Заявляючи скаргу на дії приватного виконавця, Гришко В. В. посилався на те, що виконавець відкрив виконавче провадження на виконавчий лист, який не підлягає виконанню та з порушенням територіальної юрисдикції.

Статтею 2 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачені випадки коли виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

Зокрема, пунктами 7, 9 цієї норми визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

З резолютивної частини судового рішення у справі № 369/8077/13-ц вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2005 року у розмірі 920 102, 85 дол. США, що за курсом 7,99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621,77 грн: звернуто стягнення на будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Отже, за змістом резолютивної частини вказаного судового рішення, що викладена у виконавчому документів від 16 травня 2017 року

№ 369/8077/13-ц, передбачено право іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, що виключає можливість проведення передбачених Законом № 1404-VIII заходів з примусового виконання судового рішення органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Отже, пунктами 7, 9 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено самостійну підставу для повернення органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку не може бути відкритим на зазначеній підставі.

Приймаючи до свого провадження та, відкриваючи 14 липня 2020 року виконавче провадження № 62569061 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 16 травня 2017 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, приватний виконавець, маючи обов`язок перевірити: чи підлягає виконанню виконавчий документ органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, чи передбачає виконання рішення застосування заходів примусового виконання рішень, таких дій не вчинив.

Таким чином, дії приватного виконавця щодо прийняття постанов від 14 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62569061 та про арешт майна боржника суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання таких дій неправомірними та скасував вказані постанови.

Слід наголосити, що судові рішення в частині закриття провадження у справі та в частині відмови в задоволенні скарги заявниками не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи касаційних скарг ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича та Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров