Постанова

від 26.04.2022 по справі 303/6305/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 квітня 2022 року

м. Київ

Справа № 303/6305/19

провадження № 61-5680св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2019 року, постановлену у складі судді Кость В. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, прийняту

у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д. А. (далі - приватний виконавець).

Скаргу мотивував тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист, за яким він є боржником. Приватний виконавець порушив порядок проведення виконавчих дій, оскільки, накладаючи арешт на належне йому майно, не провів його детальний опис. Крім того, виконавець провів необ`єктивну оцінку його майнових активів, так як реальна вартість описаного майна, на яке був накладений арешт, значно перевищує загальну суму грошових стягнень.

Також заявник вказував на те, що висновки про вартість майна слід визнати недійсними, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював виїзд на об`єкти оцінки, що призвело до заниження вартості описаного майна.

Крім того, висновки про вартість майна, які зроблені суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою діяльністю «ЗОДЧИЙ і К» (далі - ТОВ «ЗОДЧИЙ І К») є необ`єктивними, оскільки для порівняння виділено два аналогічні комплекси, інформація про які була взята з одного Інтернет ресурсу (сайту), а будь-які інші джерела не були враховані. ТОВ «ЗОДЧИЙ і К» не зареєстрував Звіт про оцінку майна в Єдиній базі, не присвоїв унікальний номер, що також є підставою для визнання висновків про вартість майна недійсними у відповідності до пункту 1 Розділу 5 Порядку ведення єдиної бази звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця

від 03 вересня 2019 року про опис та арешт майна;

- визнати недійсним висновок про вартість майна ТОВ «ЗОДЧИЙ і К» від 17 вересня 2019 року про оцінку об`єкта нерухомості, а саме: комплексу, в тому числі земельної ділянки загальною площею - 1 413,5 кв. м, земельної ділянки площею 0,9302 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним висновок про вартість майна ТОВ «ЗОДЧИЙ і К» від 17 вересня 2019 року про оцінку об`єкта нерухомості, а саме: комплексу, в тому числі земельної ділянки, загальною площею - 467,7 кв. м, земельної ділянки площею 1,7225 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 29 жовтня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2019 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна прийнята з дотриманням вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», отже скаржник не довів обставин щодо неправомірності дій приватного виконавця при накладенні арешту.

Відмовляючи у визнанні недійсними висновків про вартість майна, суд першої інстанції виходив з того, що ці висновки є частиною Звітів про оцінку майна. Встановлена правова природа Звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Суди попередніх інстанцій вказали, що згідно з положенням статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна сторони виконавчого провадження мають право їх оскаржити в судовому порядку. Це полягає саме у оскарженні оцінки майна в цілому, як окремої процесуальної дії державного виконавця, а не окремо висновку, який є складовою частиною звіту про оцінку майна, та не породжує жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна.

Отже, заявник невірно обрав матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права, а суд, з урахуванням основних засад цивільного судочинства: змагальності та диспозитивності, не може вийти за межі вимог скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

07 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.

12 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім зібраним доказам, дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні скарги.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що приватний виконавець, накладаючи арешт на все його майно, порушив вимоги статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт накладався на майно згідно з Інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно, а реальна вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму грошового стягнення за виконавчим листом, розмір якої становить 604 214,69 грн.

Суди не звернули увагу на те, що оскаржувана постанова винесена приватним виконавцем вдруге.

Крім того, заявник вказує, що приватний виконавець порушив строки проведення оцінки вартості майна та направив заявнику висновки про вартість майна без самих звітів.

При визначенні вартості майна суб`єкт оцінки порушив вимоги пункту 15 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440, оскільки порівнювалися лише пропозиції. У висновку не наведено жодного аргументу чи підстави такого однобічного підходу. Досліджуючи земельні ділянки, незрозуміло з яких розрахунків вартості виходив суб`єкт оціночної діяльності. Такі невідповідності призвели до необ`єктивної та однобічної оцінки, що в свою чергу призводить до порушення майнових прав та інтересів заявника.

Крім того, суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «ЗОДЧИЙ і К» не зареєстрував звіт про оцінку майна в Єдиній базі, звіти не мають присвоєного унікального номера. Вартість комплексів та земельних ділянок є завідомо заниженою.

ОСОБА_1 вказує, що 29 вересня 2019 року на його замовлення проведено оцінку та складено Звіт про оцінку майна, однак суди попередніх інстанцій не приділили уваги цьому Звіту.

Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 20 січня 2020 року у справі № 449/325/18 (провадження

№ 61-14463св20), від 26 березня 2020 року у справі № 520/1745/18 (провадження № 61-41585св18).

Крім того, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки провів судовий розгляд у відсутність заявника та його представника, який завчасно подав заяву про відкладення розгляду справи з поважних причин.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 травня 2019 року приватний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 303/2669/16-ц, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 22 грудня 2018 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» заборгованості за кредитним договором у сумі 545 179,09 грн.

Постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про арешт майна боржника надіслано боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 .

Ці постанови боржник ОСОБА_1 отримав 24 травня 2019 року.

Постановою приватного виконавця від 21 травня 2019 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1

27 травня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника, на яке згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно зареєстровано право власності боржника ОСОБА_1 , а саме:

- будівлі та споруди колишнього комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, кадастровий номер 2122782800:10:002:0067, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- комплекс (будівлі призначені для використання у сільськогосподарській діяльності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- комплекс (будівлі призначені для використання у сільськогосподарській діяльності), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квартиру

АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7225 га, кадастровий номер 2122782804:00:001:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9302 га, кадастровий номер 21227828804:00:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, кадастровий номер 2122782800:10:002:0068, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,4529 га, кадастровий номер 2122782800:10:002:0072, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі постанови від 03 вересня 2019 року про опис та арешт майна боржника у ВП №59173314 приватним виконавцем проведено опис належного боржнику майна.

03 вересня 2019 року приватний виконавець здійснив виїзд за адресою:

АДРЕСА_1 та виніс постанову про опис та арешт майна боржника, в присутності боржника ОСОБА_1 .

Постановою від 16 вересня 2019 року приватний виконавець призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «ЗОДЧИЙ І К».

17 вересня 2019 року ТОВ «ЗОДЧИЙ І К» на замовлення приватного виконавця склало Звіт про оцінку об`єкту нерухомості - комплексу, у тому числі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1

17 вересня 2019 року ТОВ «ЗОДЧИЙ І К» на замовлення приватного виконавця склало Звіт про оцінку об`єкту нерухомості - комплексу, у тому числі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо оскарження постанови про опис та арешт майна боржника

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 13 цього Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Встановивши з Реєстру прав власників нерухомого майна, що боржник є власником майна, зокрема, земельних ділянок, квартири та будівельних споруд, приватний виконавець наклав арешт на належне ОСОБА_1 майно у межах суми звернення стягнення та з урахуванням витрат, які понесе приватний виконавець під час вчинення виконавчих дій.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що приватний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів для примусового виконання судового рішення, а дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 27 травня 2019 року про арешт майна боржника та від 03 вересня 2019 року про опис та арешт майна боржника вчинені відповідно до норм зазначеного Закону, спрямовані на забезпечення реального виконання рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що приватний виконавець наклав арешт на майно, вартість якого є вищою від суми, стягнутої за судовим рішенням, не ґрунтуються на нормі закону, оскільки згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Щодо оскарження дій приватного виконавця в частині визначення вартості арештованого майна

За змістом частин першої-третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, то визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» надає учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та

від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження

№ 14-187цс19) викладено правовий висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) дійшла висновку про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Згідно з частиною першою, третьою статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

З урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

У свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку приватного виконавця з власної ініціативи здійснювати рецензування звіту про оцінку майна боржника.

Водночас ОСОБА_1 не надав доказів того, що він подавав приватному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку майна, а останній відмовив у призначенні рецензування звіту.

Суди попередніх інстанцій встановили, що для визначення вартості арештованого майна приватний виконавець 16 вересня 2019 року виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «ЗОДЧИЙ І К», яким визначено вартість майна за результатами складених звітів про оцінку майна та висновків про вартість майна до них.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій в тій частині, що висновки про вартість майна (які оскаржує заявник) є частиною Звітів про оцінку майна, а отже відсутні правові підставі для визнання їх недійсними, оскільки встановлення правової природи звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійними правочинів.

Доводи ОСОБА_1 про неврахування приватним виконавцем висновків про вартість майна, які виготовлено на прохання заявника, не є беззаперечним доказом на спростування того, що звіти про незалежну оцінку майна, складені 17 вересня 2019 року ТОВ «ЗОДЧИЙ І К», є неналежними, що в свою чергу узгоджується з положенням статей 12, 13, 81 ЦПК України та статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна. Натомість, сторони виконавчого провадження не позбавленні можливості скористатися правом, наданим їм частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», та ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, зробити копії, виписки.

Отже, доводи касаційної скарги в тій частині, що приватний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не направив боржнику Звіти про оцінку майна, не знайшли свого підтвердження.

У силу положень статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки він був повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції 11 лютого 2021 року (а.с. 122, том 2).

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 січня

2020 року у справі № 449/325/18 (провадження № 61-14463св20), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. Так, у справі № 449/325/18 спір виник щодо накладення арешту на майно боржника за приписами Глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову», а не Закону України «Про виконавче провадження», як у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

Натомість висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам, які Верховний Суд виклав у постанові

від 26 березня 2020 року у справі № 520/1745/18 (провадження

№ 61-41585св18), та на яку як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах посилається заявник, оскільки судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що проведення оцінки майна відбувалося з оглядом будівель та земельних ділянок, що підтверджується фототаблицями, та повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій правильно застосували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18) та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), підстав для відступу від них колегія суддів не вбачає.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 29 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник