Ухвала

від 24.04.2022 по справі 541/1512/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 541/1512/21

провадження № 61-3067ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В.

розглянув касаційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову у цій справі.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від

09 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Звільнено

ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Великосорочинській сільській раді Миргородського району Полтавської області вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12,2192 га, цільове призначення 16,00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради (Великосорочинська об`єднана територіальна громада) а саме: надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше до виконання рішення суду.

Додатковою ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року доповнено третій пункт резолютивної частини ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня

2021 року у цій справі другим абзацом такого змісту:

«Заборонити державному реєстратору вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки кадастровим номером 5323281000:00:011:0417 площею 12,2192 га, цільове призначення 16,00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам ), яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради (Великосорочинська об`єднана територіальна громада )».

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від

26 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними дії Великосорочинської сільської ради Миргородського районуПолтавської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2021 року, яка отримана відповідачем 25 лютого 2021 року

вх. № 181 та зобов`язано Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області виділити ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту в натурі, на місцевості відповідно до Сертифікату на право на земельну частку пай серії РН № 782631, виданого Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області

01 жовтня 2008 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай 02 жовтня 2008 року за № 287, що підтверджує право на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області залишено без задоволення. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року та додаткову ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року залишено без змін.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.

31 березня 2022 року Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені Главою 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України «Касаційне провадження».

Вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги визначено у статті 392 ЦПК України.

Подана касаційна скарга Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам визначеним пунктами 4 і 6 частини другої статті 392 ЦПК України, відповідно до яких у касаційній скарзі повинно бути зазначено: рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.

Згідно з положеннями статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

У вступній частині касаційної скарги заявником вказано, що касаційну скаргу подано на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року. Проте, у прохальній частині касаційної скарги заявник ставить питання лише про скасування оскаржуваних судових рішень. Зазначене не у повній мірі відповідає вимогам статті 409 ЦПК України.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень,

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області 29 жовтня 2021 року судове рішення у цій справі не ухвалював.

Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження, та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Зважаючи на викладене вище, заявнику слід уточнити прохальну частину касаційної скарги, а саме сформулювати клопотання щодо оскаржуваних судових рішень (з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України) та надіслати підписану заявником уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду, з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті

389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті

389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Касаційна скарга Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею

392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк