Рішення

від 26.04.2022 по справі 160/768/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року Справа № 160/768/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченське» до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноріченське» з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №121412320712 від 24.06.2021 року (форма «Р»), видане Головним управління Державної податкової служби у Луганській області, яке винесено на підставі акту №995/12-32-07-12/32974043 від 21.05.2021 року «Про результат документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОРІЧЕНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32974043);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №120912320712 від 24.06.2021 року (форма «ПН»), видане Головним управління Державної податкової служби у Луганській області, яке винесено на підставі акту №995/12-32-07-12/32974043 від 21.05.2021 року «Про результат документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОРІЧЕНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32974043);

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями №121412320712 від 24.06.2021 року та №120912320712 від 24.06.2021 року, виданих Головним управління ДПС у Луганській області на підставі акту №995/12-32-07-12/32974043 від 21.05.2021 року «Про результати документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченське», код ЄДРПОУ 32974043», вважає вказані рішення незаконними, необґрунтованими, та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що всі первині документи, складені в рамках діяльності ТОВ «Красноріченське», не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень Цивільного кодексу України, статей 198, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 могли б спричинити втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

ТОВ «Красноріченське» не порушувало жодних вимог чинного законодавства України, про які зазначено в Акті перевірки, не допускало заниження податкових зобов`язань, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення платника податку до відповідальності та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що під час проведення перевірки, платник податків не надав доказів того, що він керувався належною обачністю при визначенні податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що він вивчав питання вимог податкового законодавства стосовно встановлених порушень в частині нарахування та сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість наведених в пунктах 3.1.2.1 та 3.1.2.2 підрозділу 3.1.2 розділу ІІІ акта перевірки.

Відповідач вказує, що позивач мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, зокрема, в частині відображення у податковій звітності виключно тих операцій які мали місце та недопущення недотримання вимог податкового законодавства, однак не вжив достатніх заходів для цього через те, що діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Також зазначає, що під час проведення документальної перевірки позивачем не було надано доказів обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань передбачених Податковим кодексом України.

У зв`язку з вищезазначеним відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 05.03.2021 року № 189-п «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Красноріченське» наказано провести документальну планову невиїзну перевірку ТОВ "Красноріченське" (код за ЄДРПОУ 32974043) з 31.03.2021 року тривалістю 20 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року з метою перевірки дотримання платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Луганській області було проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ "Красноріченське" про що складено акт від 21.05.2021 року №995/12-32-07-12/32974043 "Про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Красноріченське», код ЄДРПОУ 32974043".

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Красноріченське»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням), абзацу 5 статті 1, пунктів 1, 2 статті 3, пункту 3 статті 8, пунктів 1, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обліг обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями), пунктів 6, 9, 27, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, пунктів 2, 3, 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 року за №610/12484, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1830161 грн., у тому числі за 2019 рік у сумі 1181779 грн., за 2020 рік у сумі 648382 грн., у тому числі за 1 квартал 2020 року в сумі 698903 грн., за півріччя 2020 року в сумі 620972 грн., за три квартали 2020 року в сумі 1061368 грн.;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням), абзацу 5 статті 1, пунктів 1, 2 статті 3, пункту 3 статті 8, пунктів 1, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обліг обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями), пунктів 6, 9, 27, 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, пунктів 2, 3, 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Міністерством фінансів України від 28.04.2006 року №415, зареєстрованого а Міністерстві юстиції України 26.05.2006 року за №610/12484, в результаті чого завищено від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34624481 грн., у тому числі за 2019 рік 7725392 грн., за 2020 рік в сумі 346244891 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 180.2 статті 180, пункту 190.2 статті 190, пункту 192.3 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 208.2, пункту 208.3 статті 208, пункту 337.1 статті 337 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 381348 грн., в тому числі: 2017 рік 259540 грн., (вересень 2017 року 149594 грн., грудень 2017 року 109946 грн.), 2018 рік 41006 грн., (серпень 2018 року 41006 грн.), 2020 рік 80802 грн. (квітень 2020 року 1681 грн., травень 2020 року - 1625 грн., серпень 2020 року 2675 грн., вересень 2020 року - 10954 грн., грудень 2020 року 64167 грн.);

- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненням) в частині не складання та не реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 276175 грн., в тому числі: в вересні 2017 року 149594 грн., в грудні 2017 року 109946 грн., в квітні 2020 року 1681 грн., в травні 2020 року 1625 грн., в червні 2020 року 1625 грн., в липні 2020 року 375 грн., в серпні 2020 року 375 грн., в вересні 2020 року 10954 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненням) не забезпечено надання в повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

- пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. е) пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням) не нараховано, не утрамано та не сплачено (не перераховано), під час виплати доходу, податок на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого платником податку як додаткове блага у вигляді вартості спожитої мінеральної води у не грошовій формі, на загальну суму 18196,36 грн., у тому числі: у квітні 2020 року на суму 1783,54 грн., у травні 2020 року на суму 1783,54 грн., у червні 2020 року на суму 1783,54 грн., у липні 2020 року на суму 411,59 грн., у серпні 2020 року на суму 411,59 грн., у вересні 2020 року на суму 2976,68 грн., у жовтні 2020 року на суму 3030,15 грн., у листопаді 2020 року на суму 2993,01 грн., у грудні 2020 року на суму 3022,72 грн.;

- пп. 1.4, 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення», пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. е) пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням) не нараховано, не утримано та не сплачено (не перераховано), під час виплат доходу, військового збору з доходу, отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді вартості спожитої мінеральної води, на загальну суму 1243,44 грн., у тому числі: у квітні 2020 року на суму 121,88 грн., у травні 2020 року на суму 121,88 грн., у червні 2020 року на суму 121,88 грн., у липні 2020 року на суму 28.13 грн., у серпні 2020 року на суму 28.13 грн., у вересні 2020 року на суму 203,41 грн., у жовтні 2020 року на суму 207,06 грн., у листопаді 2020 року на суму 2014,52 грн., у грудні 2020 року на суму 206,55 грн.;

- абзацу б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням), п. 3.1, 3.2, 3.3 та 3.6 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковим агентом Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за №111/26556, ТОВ «Красноріченське» не надані відомості про нараховані та виплачені доходи у платників податку, і сум утриманого з них податку формою №1-ДФ за ІІІ квартал 2018 року по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 24745,00 грн., за IV квартал 2018 року по ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у сумі 32376,00 грн., за ІІ квартал 2019 року по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 50797,00 грн., за І квартал 2020 року по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 12270,00 грн., за ІІ квартал 2020 року по ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у сумі 76002,00 грн. з ознакою доходу «157» у відповідності до Довідника ознак доходів, не надані відомості про нараховані та виплачені доходи у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утримання з них податку за формою №1-ДФ за ІV квартал 2017 року, І-ІV квартал 2018 року, І-ІV квартал 2019 року, І-ІV квартал 2020 року з ознакою доходу «136» - суми вартості спеціального одягу чи взуття у відповідності до Довідника ознак доходу;

- п. 1 ч. 2 ст.4, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 7 та ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 24.12.2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законних актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» ТОВ «Красноріченське» не нараховано та не сплачено до бюджету суму єдиного внеску у розмірі 17878,50 грн, в тому числі, за квітень 2020 року1752,17 грн., за травень 2020 року 1752,17 грн., за червень 2020 року 1752,17, за липень 2020 року 412,50 грн., за серпень 2020 року 412,50 грн., за вересень 2020 року 2917,23 грн., за жовтень 2020 року 2967,91 грн., за листопад 2020 року 2926,10 грн., за грудень 2020 року 2985,75 грн.;

- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням) та пункту 8.4 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за №1562/20300, ТОВ «Красноріченське» в частині несвоєчасного подання до Головного управління ДПС у Луганській області (Кремінська ДПІ) Повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкт оподаткування та об`єкти пов`язанні з оподаткуванням загальною кількістю 13 позицій.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було сформовані податкові повідомлення-рішення:

- від 24.06.2021 року №121412320712 за платежем податок на додану вартість на суму 476685,00 грн., в т. ч. збільшення за податковими зобов`язаннями - 381348 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95337 грн;

- від 24.06.2021 року №120912320712,яким застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 129770,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення від 24.06.2021 року №121412320712та від 24.06.2021 року №120912320712 були оскаржені ТОВ "Красноріченське" в адміністративному порядку, та рішеннями Державної фіскальної служби від 24.11.2021 року №26647/6/99-00-06-01-01-06 та від 24.11.2021 року №26643/6/99-00-06-01-01-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24.06.2021 року №121412320712 та від 24.06.2021 року №120912320712, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Провівши системний аналіз вказаних норм Податкового кодексу України, доцільно вказати, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, що перевірявся, позивач формував показники податкової звітності, виходячи з господарських операцій з ТОВ «КОФКО АГРІ РЕСОРЗІЗ Україна», ТОВ «НОВИЙ РІТЕЙЛ», ПП «САНРАЙЗ ПЛЮС», ТОВ «АЛЬФАКОМ СОЛЮШЕН», ТОВ «АЙ СЕРВІС».

Суд зауважує, що перевіркою встановлено, що позивач на порушення п. 44.1, п. 44.6, п. 85.2 ст. 85, п. 201.10 ст. 201, п. 337.1 ст. 337 ПК України не включено до податкового зобов`язання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року зареєстровані та не відкориговані в єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму ПДВ 41006 грн., а саме: № 66/5 від 31.08.2018 року на загальну суму ПДВ 25534,12 грн., та № 67/5 від 31.08.2018 року на загальну суму ПДВ 15471,96 грн.

Згідно з даними ЄРПН ТОВ «Красноріченське» зареєстровано податкові накладні по контрагенту ТОВ «Кофко Агрі Ресорсіз Україна» № 66/5 від 31.08.2018 року (реєстраційний номер 9193268200 від 11.09.2018 року) на загальну суму ПДВ 25534,12 грн, номенклатура товарів/послуг «розподіл сум податкового кредиту за багатосторонньою угодою про розподіл продукції», статус податкової накладної «зареєстровано», та №67/5 від 31.08.2018 року (реєстраційний номер 9193298079 від 11.09.2018 року) на загальну суму ПДВ 15471,96 грн., номенклатура товарів/послуг «розподіл сум податкового кредиту за багатосторонньою угодою про розподіл продукції», статус податкової накладної «зареєстровано».

Проте, податкове зобов`язання по зареєстрованим податковим накладним в податковій декларації за серпень 2018 року позивачем не відображено.

Розрахунків коригування до зареєстрованих податкових накладних №66/5 від 31.08.2018 року № 67/5 від 31.08.2018 року в ЄРПН позивачем не складено та не зареєстровано.

Станом на 14.05.2021 року первинних бухгалтерських документів до вищезазначених зареєстрованих податкових накладних платником податків до перевірки не надано, як і не надано таких документів до суду.

Більше того, суд звертає увагу, що відповідно до відомостей, викладених в акті перевірки, за даним фактом складено акти про не надання до перевірки документів посадовими особами ТОВ «Крсноріченське» № 129/12-32-07-12/32974043 від 06.05.2021 року, № 138/12-32-07-12/32974043 від 07.05.2021 року, № 140/12-32-07-12/32974043 від 11.05.2021 року, № 141/12-32-07-12/32974043 від 12.05.2021 року, №145/12-32-07-12/32974043 від 13.05.2021 року.

З метою отримання документів та пояснень щодо наведених фактів ТОВ «Красноріченське», направлено запит від 19.04.2021 року щодо надання документів та пояснень.

Станом на 30.04.2021 року були надані пояснення (лист № 6 від 29.04.2021 року), відповідно до яких ТОВ «Красноріченське» помилково виписало та зареєструвало вказані податкові накладні. Товариством будуть надані необхідні розрахунки коригування до декларації за відповідні періоди.

Однак, суд зазначає, що вказане ніяким чином позивачем не спростовано. Натомість, з акту перевірки вбачається встановлення взаємовідносин у серпні 2018 року з ТОВ «Кофко Агрі Ресорсіз Україна».

Тому, суд критично ставиться до посилань позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Кофко Агрі Ресорсіз Україна».

Судом встановлено, що між ТОВ «НОВИЙ РІТЕЙЛ» (постачальник) та ТОВ «Красноріченське» (покупець) було укладено договір поставки товару від 11.02.2020 року №11/02-6, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент, вартість і кількість товару, що поставляється за цим договором, вказуються в специфікаціях та/або накладних на товар, які складені на підставі заявок покупця на поставку товару (п. 1.2 договору).

Форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.1).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару покупцеві. Відстрочення оплати вартості товару, надане покупцеві згідно цього договору, а також попередня оплата товару, що постачається за даним договором, у разі її здійснення покупцем, не є комерційним кредитом (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.1 постачальник зобов`язується здійснити поставку товару на наступних базових умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року (поставити «+» в необхідному полі і вказати адресу поставка):

- доставка здійснюється на склад покупця ТОВ «Красноріченське», транспортом покупця. За згодою сторін на кожну окрему поставку можуть включатися інші умови поставки товару, шляхом підписання сторонами.

Приймання товару покупцем здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених Держарбітражу СРСР при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та від 25.04.1966 року №П-7 відповідно (п. 5.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду видаткову накладну №99 від 17.08.2020 року на суму 100008,27 грн., у тому числі ПДВ 16668,05 грн., видаткову накладну №31 від 22.04.2020 року на суму 23585,40 грн., у тому числі ПДВ 4930,90 грн., платіжне доручення №41 від 12.02.2020 року на суму 111201,29 грн., платіжне доручення №143 від 22.04.2020 року на суму 29585,40 грн., платіжне доручення №63 від 31.08.2020 року на суму 100008,27 грн., податкову накладу №2 від 11.02.2020 року на суму 111201,29 грн., у тому числі ПДВ 18533,55 грн., податкову накладну №4 від 22.04.2020 року на суму 29585,40 грн., у тому числі ПДВ 4930,90 грн., податкову накладу №6 від 17.08.2020 року на суму 100008,27 грн., у тому числі ПДВ 16668,05 грн., а також копії податкових накладних № 2 від 11.02.2020 року, № 4 від 22.04.2020 року та № 6 від 17.08.2020 року, складені ТОВ «Новий Рітейл» на ім`я позивача.

Згідно вказаних документів вбачається, що позивачем придбавалась, зокрема, сіль ДСТУ 3583:2015 кам`яна помел 1, сорт 1, в пак. папер. Масою 1,5 кг з груп. пакування у тер. плівку 15 кг; вода мінеральна «Поляна квасова», вода питна природна негазована «BUVETTE SMART WATER» 5 л, вода питна дитяча «Карапуз» 5 л.

Також, судом встановлено, що між ПП «Санрайз Плюс» (постачальник) та ТОВ «Красноріченська» (покупець) було укладено договір постачання товару від 13.07.2020 року №276, відповідно до п. 1.1 якого постачальний зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна, вказується в товарній накладній, на підставі замовлення та сплати його відповідно до умов цього договору.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту передачі товару на складі покупця (п. 2.1).

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцю протягом 3-х днів з дня надходження замовлення в повному об`ємі (п. 3.1).

Відповідно до п. 3.2 договору приймання продукції по кількості і якості здійснюється сторонами і відповідно до чинного законодавства на підставі інструкції П-6, П-7. Якість поставленого товару повинна відповідати загальноприйнятим вимогам до відповідних товарів (ДСТУ, ТУ і т.п.).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду видаткову накладну №БСР00001035 від 15.07.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн., видаткову накладну №БСР00001134 від 28.07.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн., видаткову накладну №БСР00001235 від 11.08.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн.,видаткову накладну №БСР00001290 від 18.08.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн.,видаткову накладну №БСР00001446 від 08.09.2020 року на суму 540,00 грн., у тому числі ПДВ 90,00 грн., платіжне доручення №167 від 15.07.2020 року на суму 1125,00 грн., платіжне доручення №176 від 29.07.2020 року на суму 1125,00 грн., платіжне доручення №204 від 14.08.2020 року на суму 1125,00 грн., платіжне доручення №51 від 19.08.2020 року на суму 1125,00 грн., платіжне доручення №89 від 09.09.2020 року на суму 540,00 грн., податкову накладну №44 від 08.09.2020 року на суму 540,00 грн., у тому числі ПДВ 90,00 грн., податкову накладну №49 від 11.08.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн., податкову накладну №104 від 18.08.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн.,податкову накладну №110 від 15.07.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн.,податкову накладну №207 від 28.07.2020 року на суму 1125,00 грн., у тому числі ПДВ 187,50 грн.

За вказаними документами вбачається, що позивачем придбавалась вода питна фасована сильно газована «Альпійська срібна» 2,0 дм.куб.

Також, позивачем надано до суду копії акту списання товарів №61 від 28.04.2020 року на суму 8404,50 грн., акту списання товарів №72 від 31.05.2020 року на суму 8192,60 грн., акту списання товарів №998 від 19.06.2020 року на суму 8187,40 грн., акту списання товарів №130 від 30.07.2020 року на суму 1399,40 грн., акту списання товарів №131 від 30.07.2020 року на суму 63,50 грн., акту списання товарів №161 від 31.07.2020 року на суму 24528,55 грн., акту списання товарів №192 від 16.09.2020 року на суму 162.50 грн., акту списання товарів №193 від 16.09.2020 року на суму 54319,41 грн., акту списання товарів №195 від 16.09.2020 року на суму 1117,50 грн., а також акти отримання води працівниками підприємства.

Позивач зазначає, що вода питна закуповується товариством для забезпечення нею працівників елеватора під час виконання ними їх трудових обов`язків. Надання працівникам мінеральної води зумовлене специфікою діяльності підприємства елеваторне господарство, умови праці на якому (спека, погодні умови, пил від зернових тощо) передбачають надання працівникам безоплатно газованої солоної води, якою роботодавець зобов`язаний забезпечити персонал відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 167 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний безплатно постачати працівників гарячих цехів і виробничих ділянок газованою солоною водою.

Цехи і виробничі ділянки, де організовується постачання газованою солоною водою, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Суд зазначає, що постановою Секретаріату Всесоюзної Центральної Радипрофесійних союзів від 11.06.1934 року «Про постачання робітників гарячих цехів газованою підсоленою водо» визначено, що до гарячих цехів належать: доменні, мартенівські, прокатні цехи, відпалювальні та інші цехи металопромисловості, гути скляних заводів, горна фарфоро-фаянсових і цегельних заводів тощо.

Цехи, де організується постачання робітників газованою підсоленою водою, встановлюються санітарною інспекцією праці за узгодженням з підприємством.

Позивачем не надано доказів, того що умови праці товариства передбачають видачу солоної води працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці.

Крім того, суд враховує, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності товариства є 52.10 складське господарство; 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Водночас суд окремо вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020 р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020 р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Таким чином, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Таким чином, суд погоджується, що в порушення пункту «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, п. 201.1 ст. 201 ПК України позивачем за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року не нараховано податкові зобов`язання на товари/послуги, які призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків у загальній сумі ПДВ 16635 грн., у т.ч.: за квітень 2020 року на загальну суму ПДВ 1681 грн., за травень 2020 року на загальну суму 1625 грн., за червень 2020 року на загальну суму ПДВ 375 грн., за серпень 2020 року на загальну суму ПДВ 375 грн., за вересень 2020 року на загальну суму ПДВ 10954 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Альфаком Солюшнс» (виконавець) та ТОВ «Красноріченське» (замовник) було укладено договір про надання послуг №070220170342 від 07.02.2017 року, відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає, а замовник приймає та сплачує надані йому послуги згідно з умовами цього договору. Перелік послуг наведено у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Виконавець надає послуги з договору відповідно до чинного законодавства. Надання послуг замовнику починається з дня замовлення послуги і може бути припинене тільки на умовах, передбачених в договорі (пункти 4.1, 4.2).

Після надання послуг, виконавець оформляє акт про надані послуги, та передає замовнику електронною поштою по вказаним в договорі контактним адресам з подальшою передачею оригіналу. Належні оформлені два екземпляри акту про надані послуги надаються замовникові протягом 5 днів місяця, що настає за останнім місяцем розрахункового півріччя. У випадку, якщо виконавець не отримав від замовника підписаного з боку замовника екземпляра акту про надані послуги, або письмових обґрунтованих претензій в період 10 днів з дати отримання замовником документа, послуги вважаються наданими у повному об`ємі. (п. 4.6 договору).

Вартість послуг встановлюється в Євро згідно з тарифами, наведеними в Додатку №1 (п. 5.1).

Відповідно до п. 5.2 загальна вартість контракту складає 49236,00 Євро (сорок дев`ять тисяч двісті тридцять шість Євро нуль євроцентів).

Вартість послуги становить фіксовану суму в місяць, яка визначається в додатку №1 до договору. Розрахунок проводиться один раз на півріччя (6 місяців) на підставі інвойсів, що вставляються виконавцем. За фактом надання послуг, протягом 3-х днів місяця, що настає за основним місяцем розрахункового півріччя, виконавець передає замовнику на підписання акт про надання послуг (п. 5.3).

Додатком №1 від07.02.2017 року до вказаного договору (специфікація послуг) визначено найменування послуг (тарифний пакет), а саме: виділений хостінг (сервіси DDR 8 GB DDR2, RAM 8 GB, CPU Snei Core 2 Duo E74002.8 GHz 3MB) ціна в місяць - 89 Euro; Дисковий простір виділеного хостінгу (HDDR 2x500 GB) ціна в місяць 10,00 Euro; Пакет послуг (internet speed: 1Gbit Uplink, IP address: 64, ongoing technical support, automatic local MySQLbackups, CPU: 58 cores 1333 Mhz, RAM: 256 GBDDR3)ціна в місяць 2521,00 Euro; Адміністрування серверної і П.О. інфраструктури 1483,00 1483,00 Euro.

Відповідно до додаткової угоди до договору на надання послуг № 070220170342 від 07.02.2017 року сторони стверджують наступне: послуги за договорами надавались на території нерезидента (виконавця).

Сторона та уповноважений представник такої сторони, що від імені такої сторони підписав цей договір, підписанням додаткової угоди підтверджують, що сторони домовились розірвати цей договір з 15.10.2020 року.

Сторони підтверджують, що на дату підписання додаткової угоди існує заборгованість замовника перед виконавцем зі сплати за надані послуги. Що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків. Сторони узгодили, що замовник повинен сплатити вказаний борг у строк до 15 жовтня 2023 року включно.

Позивачем надано до суду копію акту надання послуг на суму 24618 Євро та копію акту надання послуг на суму 16412 Євро.

Судом встановлено, що між ТОВ «Альфаком Солюшнс» (первісний кредитор) та ТОВ «АЙ Сервіс» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №2/12/2020 від 21.12.2020 року, відповідно до п 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором на надання послуг №070220170342 від 07.02.2017 року із додатковими угодами до нього, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Красноріченське», на умовах визнаних цим договором.

Право вимоги, що передається, до боржника визначене частково в сумі 385000,00 грн. (п. 1.3).

Між позивачем (сторона 2) та ТОВ «Ай Сервіс» (сторона 1) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2020 року, відповідно до п. 2.1 якої сторона 1 є кредитором сторони 2, а сторона 2 є відповідно боржником сторони 1 за цивільно-правовими договорами та угодами на суму в розмірі 385000,00 грн.

Сторона 2 є кредитором сторони 1, а сторона 1 є відповідно боржником сторони 1 за цивільно-правовими договорами та угодами на суму в розмірі 385 000,00 грн.

Зважаючи на те, що вимоги сторін є однорідними та на той факт, що строк виконання зобов`язань сторін одна щодо одної в розмірі 385000,00 грн. настав, керуючись ст. 601 ЦК України, сторони домовились провести зарахування взаємних однорідних вимог сторін на умовах, передбачених угодою.

Суд зазначає, що відповідно до абз. «в» п. 186.3 ст. 186 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Згідно з п. 180.2 ст. 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Тобто, суд зазначає, що суб`єкти господарювання, у т.ч. фізичні особи-підприємці як платники ПДВ, так і не платники ПДВ є особами відповідальними за нарахування та сплату ПДВ до бюджету при отриманні послуг від нерезидентів та їх представництв, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Тобто, юридична або фізична особа-підприємець, що отримує послуги від нерезидента, є податковим агентом такого нерезидента в частині нарахування та сплати ПДВ до бюджету за такими операціями.

Суд зазначає, що в додатковій угоді до договору на надання послуг № 070220170342 від 07.02.2017 року хоча й визначено, що послуги за договорами надавались на території нерезидента (виконавця), проте, позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували зазначене.

Відповідно до п. 208.1 ст. 208 ПК України цією статтею встановлюються правила оподаткування у разі постачання особою-нерезидентом послуг, у тому числі електронних послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платник податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту - суб`єкту господарювання, чи постійному представництву нерезидента в Україні.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 208.3 ст. 208 ПК України якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбувалась раніше.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що операції з постачання програмної продукції звільняються від оподаткування ПДВ, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (у редакції чинній, на момент надання послуг)тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;

примірники (копії, екземпляри) комп`ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп`ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп`ютерної програми чи в іншій формі;

будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп`ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;

криптографічні засоби захисту інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп`ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп`ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об`єктному кодах).

Стаття 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Суд зазначає, що позивачем не надано ліцензійного договору, або іншого документа, визначеного законодавством на використання програмної продукції, як об`єкта права інтелектуальної власності.

Суд погоджується з доводами відповідача, що договір №070220170342 від 07.02.2017 року є договором про надання послуг, а не постачання програмної продукції як товару, оскільки а ні під час перевірки, а ні до суду позивачем не надано інформації щодо операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів) інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів.

Натомість, ТОВ «Альфаком Солюшнс» надавало послуги: виділений хостінг (сервіси DDR 8 GB DDR2, RAM 8 GB, CPU Snei Core 2 Duo E74002.8 GHz 3MB) ціна в місяць - 89 Euro; Дисковий простір виділеного хостінгу (HDDR 2x500 GB) ціна в місяць 10,00 Euro; Пакет послуг (internet speed: 1Gbit Uplink, IP address: 64, ongoing technical support, automatic local MySQL backups, CPU: 58 cores 1333 Mhz, RAM: 256 GB DDR3) ціна в місяць 2521,00 Euro; Адміністрування серверної і П.О. інфраструктури 1 483,00 1483,00 Euro

Суд зазначає, що законодавством України не визначено поняття «хостинг».

В ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що постачальник послуг хостингу - особа, яка надає власникам веб-сайтів послуги і (або) ресурси для розміщення веб-сайтів або їх частин у мережі Інтернет та із забезпечення доступу до них через мережу Інтернет. Власник веб-сайту, який розміщує свій веб-сайт або його частину в мережі Інтернет на власних ресурсах і (або) самостійно забезпечує доступ до нього з використанням мережі Інтернет, одночасно є постачальником послуг хостингу.

Вказане дає підстави вважати, що в даному випадку, згідно з умовами договору нерезидент надавав послуги, що не підпадають під норми дії пункту 26-1підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Щодо посилань позивача на те, що згідно з п.п. 196.1.5 п. 196.5 ст. 196 ПК України операції з відступлення прав вимоги не є об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні взаємовідносин з ТОВ «Ай Сервіс», суд зазначає про таке.

Так, з акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що відповідно до бухгалтерських документів ТОВ «Красноріченське» станом на 01.01.2017 року, 01.01.2018 року, 01.01.2019 року, 01.01 2020 року по рахунку 171«Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті» обліковуватись дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ «АЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ37070670) на загальну суму 385 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Дана дебіторська заборгованість виникла в грудні 2014 року за рахунок оплати підприємством ТОВ «Красноріченське» на адресу ТОВ «АЙ СЕРВІС» коштів за соняшник за договором поставки №2612/2 від 29 12 2014 року.

Договором поставки №2612/2 від 29.12 2014 року ТОВ «АЙ СЕРВІС» зобов`язується передати у власність ТОВ «Красноріченське», а той у свою чергу прийняти та оплатити соняшник українського походження врожаю 2015 року. До договору № 2612 від 29.12 2014 було складено додаткові угоди і від15.11.2015 року, №2 від 15.11.2015 року та №3 від 01 11 2017 року.

Передплату соняшник ТОВ «Красноріченське» платіжними дорученнями:№ 457 від 30.12.2014 року на суму 141 000,00 грн., призначення платежу передплата за соняшник по дог. № 2612/2 від 29.12.2014 року, в т.ч. ПДВ 23500,00 грн.; № 151 від 29.12.2014 року на суму 244 000,00 грн., призначення платежу передплата за соняшник згідно договору № 2612/2 від 29.12.2014 року у сумі 203333,33 грн., ПДВ 20 % 40666,67 грн.

На перерахований аванс підприємством ТОВ «АЙ СЕРВІС» на адресу ТОВ «Красноріченське» було складено податкові накладні № 3 від 29.12.2014 року на загальну суму 244 000,00 грн., № 4 від 30.12 2014 року на загальну суму141000,00 грн., які включено ТОВ «Красноріченське» до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (дод. 5 реєстраційний №9002410451 від 22.01.2015 року). Однак товар за вказаним договором поставлено не було.

Зазначене позивачем не спростовано.

При цьому, як вже встановлено судом, 21.12.2020 року між ТОВ «Альфаком Солюшнс» (Первісний кредитор) та ТОВ «АЙ СЕРВІС» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2/12/2020.

Таким чином, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ«Красноріченське» угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21 грудня 2020 року між ТОВ «АЙ СЕРВІС», ТОВ «Красноріченське» та договору про відступлення права вимоги №2/12/2020 від 21 грудня 2020 року між ТОВ «Альфаком Солюшнс» та ТОВ «АЙ СЕРВІС» проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 385 000,00 грн.

Відповідно пункту 185.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів, тобто будь яка передача права на розпорядження товарами як власник (підпункт 14.1.191 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи із зазначеного, покупець (первісний кредитор ТОВ «Красноріченське») повинен скоригувати свій податковий кредит ПДВ, a продавець ТОВ «АЙ СЕРВІС» - податкові зобов`язання, сформовані на суму отриманого авансу, адже операція з постачання товару не відбулась, тому у нього зникла підстава для формування податкового кредиту з ПВ в розумінні пункту 198 1 пункту 1983 статті 198 Податкового кодексу України.

Викладене свідчить про те, що в порушення пункту 1921 статті 192 пункту 198.1. пункту 1983 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Красноріченське» завищено податковий кредит податку на додану вартість в грудні 2020 року на загальну суму 64 167 грн. за рахунок списання та не включення до розрахунку коригування податкового кредиту сум податку на додану вартість від операцій і зарахування зустрічних однорідних вимог дебіторської заборгованості по рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами в національній валюті» по ТОВ «АЙ СЕРВІС» на загальну суму IIДВ 64 167 грн.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку йде про завищення ТОВ «Красноріченське» та необхідність коригування податкового кредиту (сформованого на підставі отриманого авансу без фактичного постачання товару), та раніше включеного до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, що призвело до зменшення податкового зобов`язання позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №121412320712 від 24.06.2021 року (форма «Р»), видане Головним управління Державної податкової служби у Луганській області, яке винесено на підставі акту №995/12-32-07-12/32974043 від 21.05.2021 року «Про результат документальної планової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченське», винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення №120912320712 від 24.06.2021 року (форма «ПН»), суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні по господарським операціям з ТОВ «Альфаком Солюшнс».

Як було встановлено судом, ТОВ «Альфаком Солюшнс» надано позивачу послуги від нерезидента на загальну суму 24618,00 євро (474971,25 грн. по курсу НБУ станом на 01.09.2017 року) та на суму 16412,00 Євро (549726, 90 грн. по курсу НБУ станом на 31.12.2020 року).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201.10 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 120.1-1 ст. 120-1 порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність вказаного податкового-повідомлення-рішення.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідачем як суб`єктами владних повноважень доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах. Натомість, позивачем не доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноріченське» до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька