Постанова

від 26.04.2022 по справі 201/9806/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2672/22 Справа № 201/9806/21 Категорія 54 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційноюскаргоюОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», треті особи: Міністерство освіти і науки України, Президент України Зеленський Володимир Олександрович про визнання наказу про звільнення протиправним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 13 жовтня 2006 року перебував у трудових відносинах з Дніпропетровським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі ДРІДУ НАДУ) та займав посаду директора зазначеного інституту.

На підставі наказу ДРІДУ НАДУ від 27 серпня 2021 року №160-к його звільнено у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (реорганізації інституту) та скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає, що звільнення відбулося незаконно, оскільки йому не було запропоновано всіх наявних вакансій, на які він міг претендувати з урахуванням спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності. Вважав, що у голови комісії з реорганізації інституту Трегуба М.В. відсутні повноваження щодо звільнення.

У зв`язку з чим, просив визнати наказ ДРІДУ НАДУ від 27 серпня 2021 року №160-к про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (реорганізації інституту) та скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України протиправним та скасувати його, поновити у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка» на посаді директора ДРІДУ НАДУ, а у випадку відсутності посади директора ДРІДУ НАДУ на іншій рівнозначній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2021 року по день ухвалення рішення суду та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу заявлених вимог. Позивача було вчасно попереджено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано вільні посади, які були наявні, у зв`язку з чим звільнення проведено відповідно до діючого трудового законодавства, доказів протилежного суду не надано.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скаргамотивована тим,що висновок суду першої інстанції про відсутність порушення порядку звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є передчасним, оскільки не надано оцінки усім наданим доказам у справі. Відповідач не запропонував позивачу всіх наявних у нього вакансій, у зв`язку з чим не виконав обов`язок щодо працевлаштування працівника. Повідомлення від 16 серпня 2021 року не може вважатись законним, оскільки в ньому зазначено дату 13 серпня 2021 року, яка вже минула для подачі заяви про згоду/незгоду на переведення. Крім того, позивач не отримував жодних листів від ДРІДУ НАДУ з пропозиціями вакантних посад. Вважає, що у голови комісії з реорганізації інституту Трегуба М.В. відсутні повноваження щодо звільнення.

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно розпорядження Президента України від 09 жовтня 2006 року № 340/2006-рп, ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДРІДУ НАДУ. На виконання розпорядження Президента України № 340/2006-рп від 09 жовтня 2006 року, президентом Національної академії Державного управління при Президентові України Нанівською В. видано наказ від 12 жовтня 2006 року № 426-к, яким призначено ОСОБА_1 на посаду директора ДРІДУ НАДУ. На виконання зазначених актів 13 жовтня 2006 року видано наказ № 257-к «Про призначення ОСОБА_2 », згідно якого останній приступив до роботи на посаді директора ДРІДУ НАДУ з 13 жовтня 2006 року.

05 листопада 2020 року Президент України видав Указ за № 487/2020, згідно якого погодився з пропозицією Кабінету Міністрів України та Державного управління справами щодо передачі Національної академії державного управління при Президентові України (разом з Дніпропетровським, Львівським, Одеським, Харківським регіональними інститутами державного управління) до сфери управління Міністерства освіти і науки України та постановив Кабінету Міністрів України забезпечити збереження наукового, науково- педагогічного. педагогічного, освітнього потенціалу Національної академії державного управління при Президентові України її матеріально-технічної бази: подальше провадження освітньої, наукової діяльності, що здійснюється Національною академією державного управління при Президентові України, в тому числі забезпечення організації освітнього процесу, наукових досліджень та іншої діяльності, що здійснюється Академією, а також продовження навчання здобувачами вищої освіти та іншими особами, які навчаються у Національній академії державного управління при Президентові України.

На виконання Указу Президента України від 05 листопада 2020 року № 487/2020 Кабінет Міністрів України 24 лютого 2021 року видав розпорядження № 147-р, яким погодив пропозицію Міністерства освіти і науки України щодо реорганізації шляхом приєднання, в тому числі, до Національного університету «Дніпровська політехніка» (код згідно з ЄДРПОУ 02070743) ДРІДУ НАДУ (код згідно з ЄДРПОУ 25006848).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2021 року за № 316 наказано серед іншого, реорганізувати ДРІДУ НАДУ шляхом приєднання до Національного університету «Дніпровська політехніка», як структурного підрозділу та створено комісію з реорганізації ДРІДУ НАДУ (а.с.67).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 02 квітня 2021 року за № 402 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2021 року № 316 «Про реорганізацію закладів освіти» було затвердженого новий склад комісії. Згідно змісту додатку до даного наказу ОСОБА_1 - директор ДРІДУ НАДУ, як заступник голови комісії залишився у складі комісії з реорганізації, а головою даної комісії був вказаний ОСОБА_3 (а.с.74-76).

02 квітня 2021 року Головою комісії з реорганізації ДРІДУ НАДУ Трегубом М.В. винесено наказ № 184-к «Про реорганізацію інституту», яким наказано комісії з реорганізації забезпечити виконання заходів щодо реорганізації ДРІДУ НАДУ та зазначено про вирішення усіх кадрових питань стосовно працівників ДРІДУ НАДУ виключно за погодженням з головою комісії з реорганізації (а.с.77).

Листом Департаменту кадрового забезпечення Міністерства освіти і науки України від 06 квітня 2021 року за вих. № 15/100-21, який надійшов до ДРІДУ НАДУ 14 квітня 2021 року та зареєстрований за вх. № 154 попереджено ОСОБА_1 про звільнення з посади директора інституту на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією ДРІДУ НАДУ, яка здійснюється відповідно до наказу № 316 від 16 березня 2021 року, а також проінформовано, що іншу роботу у закладі освіти відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України повинен запропонувати голова комісії з реорганізації ДРІДУ НАДУ, оскільки згідно із статтею 34 Закону України «Про вищу освіту» повноваження щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників закладу вищої освіти належать його керівнику, у даному випадку - голові комісії з реорганізації (а.с.86).

Новий штатний розпис на 2021 рік Національного університету «Дніпровська політехніка» було затверджено заступником міністра Світланою Даниленко Тимчасовим переліком змін № 1 (з 31 липня 2021 року) до штатного розпису на 2021 рік (а.с.87).

16 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення, про що свідчить підпис позивача, з пропозицією переведення на посаду директора Навчально-наукового інституту державного управління НТУ «Дніпровська політехніка» та запропоновано всі інші вакантні посади, які відповідають кваліфікаційним вимогам позивача (а.с.88-90).

Наказом ДРІДУ НАДУ від 27 серпня 2021 року №160-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (реорганізації інституту) та скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 31 серпня 2021 року (а.с. 91).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивача було вчасно попереджено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано усі вільні посади, які були наявні, у зв`язку з чим звільнення його проведено відповідно до діючого трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити із того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 пропонувалося переведення на іншні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але згоди на переведення не надав та не засвідчив це письмово. Недоліки в оформленні повідомлення з пропозицією переведення на інші вакантні посади, як то зазначення дати 13 серпня 2021 року дата до якої необхідно надати заяву про згоду/незгоду на переведення не дають підстави вважати, що останній був обмежений в праві надати таку згоду на переведення до моменту звільнення та не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. У матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про відмову відповідача у прийнятті заяви позивача про згоду/незгоду на переведення з тих підстав, що така заява подана після 13 серпня 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином попередив позивача про наступне звільнення, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (реорганізації інституту) та скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також запропонував усі вакантні посади, на яких він міг працювати з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з приводу не отримання жодних листів, повідомлень від ДРІДУ НАДУ з пропозиціями вакантних посад, з огляду на зазначене вище.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у голови комісії з реорганізації інституту Трегуба М.В. повноважень щодо звільнення позивача з посади не заслуговують на увагу, оскільки за змістом положень ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» повноваження щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників закладу вищої освіти належать його керівнику. У даному випадку голові реорганізаційної комісії Трегубу М.В.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі рішення суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова