Постанова

від 14.04.2022 по справі 160/18486/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/18486/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року в адміністративній справі №160/18486/21 (головуючий суддя першої інстанції Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 07.10.2021 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2021 року №2605/7 «Про відмову у задоволенні скарги»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути її скаргу від 24.03.2021 року (зареєстровану в МЮ України 29.03.2021 року за №11198-33-21) на реєстраційні дії та рішення прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Л.О., які мають наступні індексні номери: №52443418 від 29.05.2020 року; №52443529 від 29.05.2020 року; №52443279 від 29.05.2020 року; №52443657 від 29.05.2020 року; №52443764 від 29.05.2020 року; №52443900 від 29.05.2020 року; №52444048 від 29.05.2020 року; №52445866 від 29.05.2020 року; №52445920 від 29.05.2020 року; №52446027 від 29.05.2020 року; №52446018 від 29.05.2020 року; №52445980 від 29.05.2020 року; №52445991 від 29.05.2020 року; №52445961 від 29.05.2020 року; №52445944 від 29.05.2020 року; №52442817 від 29.05.2020 року; №52442698 від 29.05.2020 року; №52442149 від 29.05.2020 року; №52442203 від 29.05.2020 року; №52442381 від 29.05.2020 року; №52442485 від 29.05.2020 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначено навесні 2020 року невідомими особами на прибудинковій території багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2, без дозвільних документів незаконно встановлено тимчасову споруду у вигляді навісу (металеві стовбці з пластиковим дахом, без фундаменту) для стоянки 21 автомобіля. Вказані машино-місця (навіси) не підлягають державній реєстрації з тих причин, що вони не є капітальними спорудами, не можуть бути введені в експлуатацію та зареєстровані в БТІ, ним Дніпровською міською радою не присвоювались окремі адреси, та вони знаходяться на земельній ділянці, власником якої є територіальна громада м.Дніпро в особі Дніпровської міської Ради. Позивач вказує, що є власником квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться в ЖК «Рівер Парк». Також, позивач зазначає, що відповідно до п.8 Порядку №1128 скарга повинна була розглядатись відповідачем невідкладно без розгляду її колегіально відповідно до п.5 вказаного Порядку, оскільки відповідачем не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2021 року №2605/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 24.03.2021 року (зареєстровану в МЮ України 29.03.2021 року за №11198-33-21) на реєстраційні дії та рішення прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Л.О., які мають наступні індексні номери: №52443418 від 29.05.2020 року; №52443529 від 29.05.2020 року; №52443279 від 29.05.2020 року; №52443657 від 29.05.2020 року; №52443764 від 29.05.2020 року; №52443900 від 29.05.2020 року; №52444048 від 29.05.2020 року; №52445866 від 29.05.2020 року; №52445920 від 29.05.2020 року; №52446027 від 29.05.2020 року; №52446018 від 29.05.2020 року; №52445980 від 29.05.2020 року; №52445991 від 29.05.2020 року; №52445961 від 29.05.2020 року; №52445944 від 29.05.2020 року; №52442817 від 29.05.2020 року; №52442698 від 29.05.2020 року; №52442149 від 29.05.2020 року; №52442203 від 29.05.2020 року; №52442381 від 29.05.2020 року; №52442485 від 29.05.2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що судом не повно з`ясовано та не надано оцінку всім фактичним обставинам справи та доводам відповідача, а також порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що оскаржуваний Наказ прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідачем встановлено, що позивачкою не надано документів, які б підтверджували факт порушення її прав, або ж документів, які б підтверджували, що машино-місця розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності чи користуванні скаржниці.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є власником квартири і проживає за адресою АДРЕСА_3 яка знаходиться в ЖК «Рівер Парк», що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №247354085 від 09.03.2021 року та відповідно є членом територіальної громади м.Дніпро.

25.03.2021 року позивачем до Міністерства юстиції України подано скаргу (вх. №11198-33-21 від 29.03.2021 року) про проведення перевірки правомірності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Л.О.,, які мають наступні індексні номери : №52443418 від 29.05.2020; №52443529 від 29.05.2020; №52443279 від 29.05.2020; №52443657 від 29.05.2020; №52443764 від 29.05.2020; №52443900 від 29.05.2020; №52444048 від 29.05.2020; №52445866 від 29.05.2020; №52445920 від 29.05.2020; №52446027 від 29.05.2020; №52446018 від 29.05.2020; №52445980 від 29.05.2020; №52445991 від 29.05.2020; №52445961 від 29.05.2020; №52445944 від 29.05.2020; №52442817 від 29.05.2020; №52442698 від 29.05.2020; №52442149 від 29.05.2020; №52442203 від 29.05.2020; №52442381 від 29.05.2020; №52442485 від 29.05.2020 та скасування цих рішень.

Вказаними рішеннями приватним нотаріусом зареєстровано права власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна, а саме машино-місця в кількості 21 шт., які розташовані за адресою: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.44П та буд.44Н (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:231:0103).

20.09.2021 року відповідачем на адресу позивача направлено Наказ Міністерства юстиції України №2605/7 від 29.07.2021 року та Висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 31.05.2021 року (а.с.52).

У Висновку зазначено, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.03.2021 року надано рекомендацію про відмову в задоволенні скарги, в зв`язку з її оформленням без дотримання вимог, визначених ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки скаржником не підтверджено факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень (52-зв.-53).

Позивач не погодилась із такими діями та наказом відповідача та оскаржила їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач перейшов до колегіального розгляду скарги, тим самими він визначив, що розгляд скарги здійснюється на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, а не в частині встановлення порушення оформлення скарги.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України; інші суб`єкти державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить: формування державної політики у сфері державної реєстрації; нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації; координація діяльності у сфері державної реєстрації громадських формувань; контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом; здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру; визначення технічного адміністратора; забезпечення надання доступу до Єдиного державного реєстру державним реєстраторам, уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації прав, іншим суб`єктам відповідно до цього Закону та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом; складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; взаємодія з державними органами, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань державної реєстрації; державна реєстрація політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань; надання виписок у паперовій формі для проставлення апостилю та проставлення на них апостилю; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що Міністерство юстиції України: забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно із частиною 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову у задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно із частиною 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; є рішення цього органу з того самого питання; в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; скарга подана особою, яка не має на це повноважень; закінчився встановлений законом строк подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

У відповідності до частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

З аналізу зазначених положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, та розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що скарга подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

У розумінні пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі по тексту - Порядок №1128), Міністерство юстиції чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд скарги у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються у разі, коли під час розгляду скарги відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю.

Положеннями пункту 5 Порядку№1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки відповідач перейшов до колегіального розгляду скарги, тим самими він визначив, що розгляд скарги здійснюється на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, а не в частині встановлення порушення оформлення скарги, з чим погоджується колегія суддів.

Апеляційний суд вважає, що відмова у задоволенні скарги при її колегіальному розгляді з підстав частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачена, оскільки за результатами розгляду скарги може бути прийняте лише рішення, перебачене частиною 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, відповідачем прийнято Наказ від 29.07.2021 року №2605/7 з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, суд зазначає, що загальний розгляд скарги склав 4 місяці, що перевищує граничний строк, встановлений частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та позбавляє можливості позивача скористатися своїм правом на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку, оскільки такий строк складає 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не довдено правомірність прийняття наказу від 29.07.2021 року №2605/7.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року в адміністративній справі №160/18486/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року в адміністративній справі №160/18486/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак