Постанова

від 24.08.2023 по справі 160/18486/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Київ

справа №160/18486/21

адміністративне провадження № К/990/14570/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 (головуючий суддя Єфанова О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2022 (головуючий суддя Юрко І.В., судді Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)

у справі №160/18486/21

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2021 №2605/7 «Про відмову у задоволенні скарги»;

1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути її скаргу від 24.03.2021 (зареєстровану в МЮ України 29.03.2021 за №11198-33-21) на реєстраційні дії та рішення прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Л.О., які мають наступні індексні номери: №52443418 від 29.05.2020; №52443529 від 29.05.2020; №52443279 від 29.05.2020; №52443657 від 29.05.2020; №52443764 від 29.05.2020; №52443900 від 29.05.2020; №52444048 від 29.05.2020; №52445866 від 29.05.2020; №52445920 від 29.05.2020; №52446027 від 29.05.2020; №52446018 від 29.05.2020; №52445980 від 29.05.2020; №52445991 від 29.05.2020; №52445961 від 29.05.2020; №52445944 від 29.05.2020; №52442817 від 29.05.2020; №52442698 від 29.05.2020; №52442149 від 29.05.2020; №52442203 від 29.05.2020; №52442381 від 29.05.2020; №52442485 від 29.05.2020.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2022, позов задоволено.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2021 №2605/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

2.2. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 від 24.03.2021 (зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29.03.2021 за №11198-33-21) на реєстраційні дії та рішення прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Леонідом Олеговичем, які мають наступні індексні номери: №52443418 від 29.05.2020; №52443529 від 29.05.2020; №52443279 від 29.05.2020; №52443657 від 29.05.2020; №52443764 від 29.05.2020; №52443900 від 29.05.2020; №52444048 від 29.05.2020; №52445866 від 29.05.2020; №52445920 від 29.05.2020; №52446027 від 29.05.2020; №52446018 від 29.05.2020; №52445980 від 29.05.2020; №52445991 від 29.05.2020; №52445961 від 29.05.2020; №52445944 від 29.05.2020; №52442817 від 29.05.2020; №52442698 від 29.05.2020; №52442149 від 29.05.2020; №52442203 від 29.05.2020; №52442381 від 29.05.2020; №52442485 від 29.05.2020.

2.3. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. ОСОБА_1 є власником квартири і проживає за адресою АДРЕСА_1 яка знаходиться в ЖК «Рівер Парк», що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №247354085 від 09.03.2021 та відповідно є членом територіальної громади м.Дніпро.

3.2. 25.03.2021 позивачем до Міністерства юстиції України подано скаргу (вх. №11198-33-21 від 29.03.2021) про проведення перевірки правомірності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Л.О., які мають наступні індексні номери: №52443418 від 29.05.2020; №52443529 від 29.05.2020; №52443279 від 29.05.2020; №52443657 від 29.05.2020; №52443764 від 29.05.2020; №52443900 від 29.05.2020; №52444048 від 29.05.2020; №52445866 від 29.05.2020; №52445920 від 29.05.2020; №52446027 від 29.05.2020; №52446018 від 29.05.2020; №52445980 від 29.05.2020; №52445991 від 29.05.2020; №52445961 від 29.05.2020; №52445944 від 29.05.2020; №52442817 від 29.05.2020; №52442698 від 29.05.2020; №52442149 від 29.05.2020; №52442203 від 29.05.2020; №52442381 від 29.05.2020; №52442485 від 29.05.2020 та скасування цих рішень.

3.3. Вказаними рішеннями приватним нотаріусом зареєстровано права власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна, а саме машино-місця в кількості 21 шт., які розташовані за адресою: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.44П та буд.44Н (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:231:0103).

3.4. 20.09.2021 відповідачем на адресу позивача направлено Наказ Міністерства юстиції України №2605/7 від 29.07.2021 та Висновок Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 31.05.2021.

3.5. У Висновку зазначено, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.03.2021 надано рекомендацію про відмову в задоволенні скарги, в зв`язку з її оформленням без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки скаржником не підтверджено факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.

3.6. Позивач не погодилась із такими діями та наказом відповідача і оскаржила їх до суду.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що оскільки відповідач перейшов до колегіального розгляду скарги, тим самим він визначив, що розгляд скарги здійснюється на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, а не в частині встановлення порушення оформлення скарги. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відмова у задоволенні скарги при її колегіальному розгляді з підстав частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачена, оскільки за результатами розгляду скарги може бути прийняте лише рішення, передбачене частиною 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Міністерством юстиції України подано касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2022, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, оскільки вважає, що позовні вимоги у цій справі спрямовані на поновлення порушеного цивільного (майнового) права, а відтак не могли розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач зазначає про неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, зокрема частин 7, 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» та пункту 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2018 №1128. Вважає оскаржений наказ про відмову у задоволенні скарги законним.

6. Відзив на касаційну скаргу від позивач не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

8. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

9. При цьому, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

10. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

11. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є підставою для того, щоб ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

12. Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

13. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

14. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

15. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

16. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

17. Такий підхід міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17

18. За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

19. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

20. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іванютін-Сандомирським Л.О. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які мають наступні індексні номери: №52443418 від 29.05.2020; №52443529 від 29.05.2020; №52443279 від 29.05.2020; №52443657 від 29.05.2020; №52443764 від 29.05.2020; №52443900 від 29.05.2020; №52444048 від 29.05.2020; №52445866 від 29.05.2020; №52445920 від 29.05.2020; №52446027 від 29.05.2020; №52446018 від 29.05.2020; №52445980 від 29.05.2020; №52445991 від 29.05.2020; №52445961 від 29.05.2020; №52445944 від 29.05.2020; №52442817 від 29.05.2020; №52442698 від 29.05.2020; №52442149 від 29.05.2020; №52442203 від 29.05.2020; №52442381 від 29.05.2020; №52442485 від 29.05.2020. Цими рішеннями було зареєстровано право власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна - машиномісця в кількості 21 шт., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та буд. АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:231:0103).

21. Підставою звернення позивача до Міністерства юстиції України зі скаргою стало те, що зазначеними вище рішеннями було зареєстровано право власності на машиномісця, які розташовані на прибудинковій території будинку, в якому вона проживає, що призвело до позбавлення її можливості паркувати власний автомобіль. Також вказувала й на те, що зазначена земельна ділянка під машиномісцями знаходиться у комунальній власності.

22. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , серед іншого, вказала на те, що машиномісця знаходяться на земельній ділянці, суб`єктом права власності на яку є територіальна громада м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради, і фізичні особи, за якими зареєстровані права власності на машиномісця, не мають права володіння, користування чи будь яких інших прав на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

23. Зазначене дає підстави для висновку, що фактично правова природа цього спору полягає у незгоді ОСОБА_1 із реєстрацією права власності на об`єкти нерухомості - машиномісця в кількості 21 шт., за фізичними особами.

24. У постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

25. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про поширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

26. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

27. За практикою Європейського Суду з прав людини " фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

28. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

29. Частиною 1 статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

30. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 344, 349, 354-356, 359 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2022 скасувати і закрити провадження у справі №160/18486/21.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції та що вона має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя: В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

О.П. Стародуб