Рішення

від 17.04.2022 по справі 195/2134/21

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/2134/21

2/195/17/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

18.04.2022 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., при секретарі Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Томаківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2021 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки, та просить суд визнати неукладеним Договір оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016, Орендодавець - ОСОБА_1 , Орендар ПСП «Агрофірма «Перше травня», земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,56 га, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області Дніпропетровської області, одночасно припинити та скасувати державну реєстрацію речового права №17454925 від 12.11.2016 за вказаним Договором оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016, зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Перше травня» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1225455100:01:002:0277, у придатному для використання стані.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 15, 56 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.

01.11.2008 між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перше травня», було укладено Договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Томаківському районі Дніпропетровської області 30.06.2011 за № 122540004001406. Згідно п.3.1 Договору-1, «…договір укладається на 7 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 01.11.2015».

Після закінчення дії Договору-1, позивач неодноразово в усній формі зверталася до керівництва Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше травня» з вимогою повернення належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277. Однак відповідач, жодним чином не реагував на звернення Позивача.

В травні 2021 року представники відповідача повідомили позивачу, що належна їй земельна ділянка знаходиться у користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше травня» на підставі Договору оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016 , та надали другий екземпляр вказаного договору. На підставі вказаного договору, 12.11.2016 приватним нотаріусом Корнієнко Юрієм Валентиновичем зареєстроване інше речове право, номер запису 17454925.

У зв`язки з чим позивач була змушена звернутися до суду з метою захисту свої порушених прав .

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити. Щодо вимог представника відповідача про застосування строку позовної давності заперечує.

Представники відповідачав судовомузасіданні протизаявлених позовнихвимог заперечують,вважаютьїх необґрунтованимита безпідставними.Просять суд застосувати строк позовної давності.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні заявила, що працює економістом в ПСП «Агрофірма «Перше травня», та особисто знає позивача ОСОБА_1 , як колишню працівницю Агрофірми Перше травня. Пояснила, що після закінчення попереднього договору оренди земельної ділянки, вона передала новий договір ОСОБА_1 щоб вона його підписала. Проект договору був наданий невісткі ОСОБА_3 , яка мусила його передати своїй свекрухі, ОСОБА_1 .. Довіреності на видачу даного договору ОСОБА_3 не пред`явила, вказала, що спірний договір був підписаний в не її присутності

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що працює кладовщиком в ПСП «Агрофірма «Перше травня» та видає орендну плати пайщикам в натуральній формі. Пояснила, що особисто знає ОСОБА_1 , котра поки мала змогу отримувала орендну плату особисто, а потім дзвонила та просила, щоб орендну плату забирала її невістка, ОСОБА_3 , яка і розписувалась у накладних. Довіреності вона ніколи не требувала, щодо підпису у спірному договорі їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні повідомила, що являється невісткою ОСОБА_1 . Пояснила, що ПСП «Агрофірма «Перше травня» копії договору про оренду землі для передачі свекрухі їй не давали, і вона нічого не підписувала. Підтвердила, що декілька разів, приблизно в 2020 та 2021 році вона отримувала орендну плату замість свекрухи на прохання працівника складу, притому що довіреності в неї не було.

Позивач ОСОБА_1 , яка була допитана в якості свідка в судовому засіданні пояснила, що являється власником земельної ділянки, яку вона дала в оренду ПСП «Агрофірма «Перше травня» з 2008 року по 2015 рік. В 2015 році договір оренди з відповідачем закінчився. Повідомила, що спірний договір вона не підписувала, та що їй нічого не передавали з ПСП «Агрофірма «Перше травня» .

Заслухавши учасників справи, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно доположень ст.81ЦПК Україникожна стороназобов`язанадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,крім випадків,встановлених цимкодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи.Доказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Судом встановлено, що згідно з Державним Актом на право приватної власності на землю серії - ІІІ ДП №068667, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 15, 56 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.

Згідно копії договору оренди земельної ділянки № 801від 01.01.2016 року, то даний договір укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Перше травня» строком на 10 років. Даний факт підтверджується зокрема витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі.Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такої позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом витребування (повернення) земельної ділянки.

Отже у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Разом з тим, за змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина першастатті 19 ЦПК України).

Статтею 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом із тим, державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину (Договору оренди земельної ділянки) не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

До таких висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду при ухваленні постанови від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при ухваленні постанови від 09 грудня 2020 року у справі №383/1354/18 (провадження №61-3845св20), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при ухваленні постанови від 14 січня 2021 року у справі №188/472/16-ц (провадження №61-13763св20). Статтею 41Конституції України від 28.06.1996 року №254к/96-ВРвстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Для обґрунтування заявленого позову та з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, позивачем було проведено почеркознавче дослідження, яке проведене спеціалістом-криміналістом Кравченко Олександром Анатолійовичем, та в результаті проведення якого отримано Висновок спеціаліста №294 від 22.11.2021, згідно якого встановлено: « Підпис в графі «Орендодавець» в договорі №801 оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, «Орендодавець» ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , «Орендар» - ПСП «Агрофірма «Перше травня» в особі директора Бардадим Василя Григоровича, виконано не ОСОБА_1 .»

Крім цього, суд зауважує на тому, що представниками відповідача не ставилось питання щодо сумніву вищевказаного почеркознавчого дослідження, а саме Висновку спеціаліста №294 від 22.11.2021 року, тобто вони погодились з результатами даного висновку.

Щодо вимог представника відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог позивача, то суд вказує на те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічна позиція викладена в постанові ВПВС від4.07.2018у справі№653/1096/16-ц,п.96).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.133 ЦПК України: «Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.»

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України: «Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, та те, що у ОСОБА_1 не було вільного волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі на складання спірного договору, у зв`язку з чим вона Договір оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016 та Акт приймання-передачі земельної ділянки до вказаного договору не підписувала, а тому такий правочин є неукладеним на підставі ч.1 ст.638 ЦК України, оскільки він порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та в судовому засіданні, аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду при ухваленні постанови від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 10,12,13,76,81,141,174-177, 258, 263-265,273 ЦПК України, 8, 15, 16, 202, 203, 205, 207, 626, 638 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" (код ЄДРПОУ 25543635) про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Визнати неукладеним Договір оренди земельної ділянки № 801 від 01 січня 2016, Орендавець - ОСОБА_1 , Орендар- ПСП Агрофірма Перше травня земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,56 га, кадастровий номер- 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області, одночасно припинити та скасувати державну реєстрацію речового права № 17454925 від 12.11.2016 року за вказаним Договором оренди земельної ділянки № 801 від 01 січня 2016 року, зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Перше травня повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер- 1225455100:01:002:0277, у придатному для використання стані.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перше травня на користь ОСОБА_1 витрати за проведення почеркознавчого дослідження в розмірі 8065 (вісім тисяч шістдесят п`ять) грн. 67 коп.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Перше травня на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмір 908 (дев`ятсот вісім ) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: М. В. Омеко