Постанова

від 22.08.2022 по справі 195/2134/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4692/22 Справа № 195/2134/21 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим,що вона є власницею земельної ділянки площею 15, 56 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області. 01 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перше травня» було укладено Договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Томаківському районі Дніпропетровської області 30 червня 2011 року за № 122540004001406. Згідно п.3.1 Договору-1, «…договір укладається на 7 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 01.11.2015». Після закінчення дії Договору-1, позивачка неодноразово в усній формі зверталася до керівництва Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше травня» з вимогою повернення належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, однак відповідач, жодним чином не реагував на її звернення. В травні 2021 року представники відповідача повідомили позивачці, що належна їй земельна ділянка знаходиться у користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше травня» на підставі Договору оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016 року, та надали другий екземпляр вказаного договору. На підставі вказаного договору, 12 листопада 2016 року приватним нотаріусом Корнієнко Юрієм Валентиновичем зареєстроване інше речове право, номер запису 17454925. Позивачка зазначає, що не підписувала вказаний договір оренди.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016 року, припинити та скасувати державну реєстрацію речового права №17454925 від 12 листопада 2016 року за вказаним Договором оренди земельної ділянки №801 від 01 січня 2016, та зобов`язати Приватне сільськогосподарське підприємство «Перше травня» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у придатному для використання стані.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, визнано неукладеним Договір оренди земельної ділянки № 801 від 01 січня 2016 року, Орендавець - ОСОБА_1 , Орендар- ПСП Агрофірма Перше травня земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,56 га, кадастровий номер- 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області, одночасно припинено та скасовано державну реєстрацію речового права № 17454925 від 12 листопада 2016 року за вказаним Договором оренди земельної ділянки № 801 від 01 січня 2016 року, та зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Перше травня повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у придатному для використання стані.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

В апеляційній скарзі Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Перше Травня" посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що від позивачки будь-яких заперечень щодо припинення договору оренди за період з 2016 року і до тепер не надходила. Апелянт вказує, що мала місце добровільна фактична передача земельної ділянки та виконання сторонами умов договору. Крім того, апелянт зазначає, що позивачка не довела, що підпис в договорі виконано не нею.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що згідно з Державним Актом на право приватної власності на землю серії - ІІІ ДП №068667, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 15,56 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.

Згідно копії договору оренди земельної ділянки № 801від 01 січня 2016 року, даний договір укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Перше травня» строком на 10 років.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Встановлено, що позивачкою було проведено почеркознавче дослідження, яке проведене спеціалістом-криміналістом Кравченко Олександром Анатолійовичем, та в результаті проведення якого отримано Висновок спеціаліста №294 від 22.11.2021, згідно якого встановлено: «Підпис в графі «Орендодавець» в договорі №801 оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, «Орендодавець» ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , «Орендар» - ПСП «Агрофірма «Перше травня» в особі директора Бардадим Василя Григоровича, виконано не ОСОБА_1 .»

При цьому, на спростування вказаного, представниками відповідача не ставилось питання щодо сумніву вищевказаного почеркознавчого дослідження, що свідчить про їх згоду з таким Висновком.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту права, яке позивачка вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом витребування (повернення) земельної ділянки.

Статтею 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину (Договору оренди земельної ділянки) не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивачки, як власника земельної ділянки.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, установивши, що позивачка оспорюваний договір не підписувала, тобто він є неукладеними, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державна реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження її власністю, що є підставою для повернення належної їй на праві власності земельної ділянки.

При цьому, обраний позивачкою спосіб захисту шляхом витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивачки.

При цьому, суд вірно відмовив у застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності, так як негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічна позиція викладена в постанові ВП ВС від 4.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, п.96).

Доводи апелянтав скарзіпро те,що від позивачки будь-яких заперечень щодо припинення договору оренди за період з 2016 року і до тепер не надходила, мала місце добровільна фактична передача земельної ділянки та виконання сторонами умов договору, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції на спростовування позовних вимог та підтвердження факту укладення оспорюваного договору не надав належних та допустимих доказів.

Крім того, вказані доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку в частині задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у придатному для використання стані.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення в частині визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, так як вказані вимоги є безпідставними, оскільки по суті оспорюваний договір є неукладеним та не підлягає визнанню неукладеним в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуПриватного сільськогосподарськогопідприємства "Агрофірма"ПершеТравня" задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року скасувати в частині визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перше Травня" про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення в частині скасування державної реєстрації речового права № 17454925 від 12 листопада 2016 року за Договором оренди земельної ділянки № 801 від 01 січня 2016 року, та зобов`язання Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Перше травня повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у придатному для використання стані залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко