Постанова

від 11.10.2023 по справі 195/2134/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м Київ

справа № 195/2134/21

провадження № 61-9622 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Перше Травня»,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше Травня» про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

за касаційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше Травня», поданою його представником Івахненком Олександром Олександровичем, на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року у складі судді Омеко М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, на обґрунтування якого вказувала на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 15, 56 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277), яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області. 01 листопада 2008 року між нею та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Перше Травня» (далі - ПСП «Агрофірма «Перше Травня») був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі Договір), який було зареєстровано відділом Держкомзему у Томаківському районі Дніпропетровської області 30 червня 2011 року за № 122540004001406. Згідно з п. 3.1 вказаного Договору, він укладений на 7 років, починаючи з дати його реєстрації. Термін закінчення дії договору 01 листопада 2015 року. Після закінчення дії Договору, ОСОБА_1 неодноразово в усній формі зверталася до керівництва ПСП «Агрофірма «Перше травня» з вимогою повернення належної їй на праві приватної власності земельної ділянки, однак відповідач на її звернення не реагував. В травні 2021 року ПСП «Агрофірма «Перше травня» вперше повідомило ОСОБА_1 , що належна їй земельна ділянка знаходиться у користуванні ПСП «Агрофірма «Перше травня» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року № 801 (далі - Договір_2), та надало їй другий екземпляр вказаного договору. На підставі Договору_2, 12 листопада 2016 року приватним нотаріусом Корнієнко Юрієм Валентиновичем зареєстроване інше речове право (номер запису - 17454925). Проте позивач зазначає, що не підписувала Договір_2.

2. У зв`язку і цим ОСОБА_1 просила суд визнати неукладеним Договір_2, припинити та скасувати державну реєстрацію речового права від 12 листопада 2016 року № 17454925 за вказаним договором, та зобов`язати ПСП «Агрофірма «Перше Травня» повернути належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у придатному для використання стані.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року позов задоволено. Визнано неукладеним Договір_2, одночасно припинено та скасовано державну реєстрацію речового права від 12 листопада 2016 року № 17454925 за Договором_2, зобов`язано ПСП «Агрофірма «Перше травня» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, у придатному для використання стані. Вирішено питання судових витрат.

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, та підтверджуються, зокрема, висновком експертного дослідження від 22 листопада 2021 року № 294 (далі - Висновок), яким встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у Договорі_2 виконано не ОСОБА_1 . Крім цього суд першої інстанції зазначив, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, а відтак вимога відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог необґрунтована.

5. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ПСП «Агрофірма «Перше Травня» задоволено частково. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року скасоване в частині визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПСП «Агрофірма «Перше Травня» про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки відмовлено. Рішення в частині скасування державної реєстрації речового права від 12 листопада 2016 року № 17454925 за Договором_2, та зобов`язання ПСП «Агрофірма «Перше травня» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у придатному для використання стані залишено без змін.

6. Обґрунтовуючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що установивши, що позивачка оспорюваний договір не підписувала, тобто він є неукладеними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державна реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження її власністю, що є підставою для повернення належної їй на праві власності земельної ділянки. Проте позовні вимоги про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки є безпідставними, оскільки по суті оспорюваний договір є неукладеним та не підлягає визнанню неукладеним в судовому порядку, відтак рішення суду першої інстанцій в частині задоволення цієї позовної вимоги підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПСП «Агрофірма «Перше Травня», подана його представником Івахненком О. О., на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

9. В березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Мотивуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не повністю досліджено обставини справи та не встановлено правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі. Зокрема судами попередніх інстанцій не було взято до уваги те, що ПСП «Агрофірма «Перше Травня» з 2016 року не отримувало від позивача жодних заперечень щодо дійсності Договору_2 та використання ним земельної ділянки, а також те, що ОСОБА_1 в період з 2016 рік і по 2021 рік отримувала орендну плату, що підтверджує визнання нею дійсності Договору_2 на умовах передбачених цим договором. Тобто при укладені спірного договору волевиявлення сторін було вільним і відповідала їх волі.

11. Крім цього скаржник вказує на те, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що підпис в Договорі_2 виконано не нею. Судами попередніх інстанцій, в порушення норм процесуального права, було визнано як доказ Висновок, проте у вказаному Висновку не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а також те, що спеціаліст обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

12. Враховуючи вказані обставини скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 310/7880/19, від 31 січня 2020 року у справі № 370/999/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 621/1905/16-ц.

Доводи інших учасників справи

13. Інші учасники справи своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Фактичні обставини справи

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії - ІІІ ДП №068667, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 15, 56 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1225455100:01:002:0277, яка розташована на території Томаківської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області.

15. Згідно з копією Договору_2 даний договір укладений між ОСОБА_1 та ПСП «Агрофірма «Перше травня» строком на 10 років. Даний факт підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

16. Оскільки ОСОБА_1 стверджувала, що спірний договір вона не підписувала, нею було проведено почеркознавче дослідження, яке проведене спеціалістом-криміналістом Кравченко Олександром Анатолійовичем, та в результаті проведення якого отримано Висновок, яким встановлено: «Підпис в графі «Орендодавець» в договорі № 801 оренди земельної ділянки від 01 січня 2016 року, «Орендодавець» ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , «Орендар» - ПСП «Агрофірма «Перше травня» в особі директора Бардадим Василя Григоровича, виконано не ОСОБА_1 .»

17. Судом першої інстанції в судовому засіданні також були допитані свідки.

18. Так свідок ОСОБА_2 заявила, що працює економістом в ПСП «Агрофірма «Перше травня», та особисто знає позивача ОСОБА_1 , як колишню працівницю ПСП «Агрофірма «Перше травня». Пояснила, що після закінчення попереднього договору оренди земельної ділянки, вона передала новий договір ОСОБА_1 щоб вона його підписала. Проект договору був наданий невістці ОСОБА_3 , яка мусила його передати своїй свекрусі, ОСОБА_1 . Довіреності на видачу даного договору ОСОБА_3 не пред`явила, вказала, що спірний договір був підписаний не в її присутності.

19. Свідок ОСОБА_4 вказала на те, що працює комірником в ПСП «Агрофірма «Перше травня» та видає орендну плати пайщикам в натуральній формі. Пояснила, що особисто знає ОСОБА_1 , котра поки мала змогу отримувала орендну плату особисто, а потім дзвонила та просила, щоб орендну плату забирала її невістка, ОСОБА_3 , яка і розписувалась у накладних. Довіреності вона ніколи не вимагала, щодо підпису у спірному договорі їй нічого невідомо.

20. Свідок ОСОБА_3 , повідомила, що є невісткою ОСОБА_1 . Пояснила, що ПСП «Агрофірма «Перше травня» копії договору про оренду землі для передачі свекрусі їй не давали, і вона нічого не підписувала. Підтвердила, що декілька разів, приблизно у 2020 та 2021 роках, вона отримувала орендну плату замість свекрухи на прохання працівника складу, притому що довіреності в неї не було.

21. Позивач ОСОБА_1 , яка була допитана в якості свідка пояснила, що являється власником земельної ділянки, яку вона надала в оренду ПСП «Агрофірма «Перше травня» з 2008 року по 2015 рік. У 2015 році договір оренди з відповідачем закінчився. Повідомила, що спірний договір вона не підписувала, та що їй нічого не передавали з ПСП «Агрофірма «Перше травня».

Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

23. Статтею 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

24. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права й ухвалено законні та обґрунтовані рішення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

25. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

26. Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

27. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

28. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).

29. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

30. Також статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

31. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

32. Отже, у випадку коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

33. Крім цього, частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

34. Відповідно до статті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

35. Частиною першою статті 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

36. Статтями 14 та 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на дату вказану у спірному договорі, як дата його укладення) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

37. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини перша та друга статті 207 ЦК України).

38. Згідно із вимогами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

39. Статтями 12 та 81 ЦПК України також встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

40. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

41. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частина друга статті 76 ЦПК України).

42. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

43. Також, за приписами статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

44. З оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було проведено експертне дослідження Договору_2, за результатами якого було отримано відповідний Висновок, яким встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала вказаний договір.

45. Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій неправомірно було визнано як доказ вказаний Висновок, оскільки в ньому не зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а також те, що спеціаліст обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку спростовуються змістом вказаного Висновку.

46. Таким чином Верховний Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій встановивши фактичні обставини справи та надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам та показам свідків, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 спірний договір не підписувала, та відповідно, з його істотними умовами не погоджувалася, тобто про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладання спірного договору оренди землі.

47. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказала на те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

48. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

49. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

50. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

51. Відповідно до частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

52. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

53. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

54. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

55. Таким чином, враховуючи правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16?ц суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, через те, що вказані вимоги є безпідставними, оскільки по суті оспорюваний договір є неукладеним та не підлягає визнанню неукладеним в судовому порядку.

56. Отже, проаналізувавши матеріали справи та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають та не свідчать про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, фактично полягають у незгоді скаржника з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин та зводяться до їх переоцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

58. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

59. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Перше Травня», подану його представником Івахненком Олександром Олександровичем, залишити без задоволення.

2. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров