Постанова

від 27.04.2022 по справі 2а-4555/08/1570

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа №2а-4555/08/1570

адміністративне провадження № К/9901/35105/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної плати, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 (колегія суддів у складі: Яковлєва О. В., Бітова А. І., Градовського Ю. М.),

УСТАНОВИВ:

Обставини справи

У лютому 2008 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (далі - третя особа-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - третя особа-2, ОСОБА_3 ), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 скасовано, а справу повторно направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.09.2019, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Управління ветеринарної медицини в Одеській області № 05-к від 31.01.2008 в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 01.02.2008; стягнуто з Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2008 по день поновлення на роботі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

23.03.2018 до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 2а-4555/08/1570 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2008 по день поновлення на роботі, в якому він просить вказати конкретно суму, яка підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 замінено Головне управління ветеринарної медицини в Одеській області на його правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2008 по день поновлення на роботі в розмірі 159 824,86 грн.

27.04.2020 позивач вдруге звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, в якій позивач просив стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на його користь недонараховану середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.02.2008 по 30.05.2018, обчислену з урахуванням підвищення розміру посадового окладу за раніше займаною посадою відповідно до абзацу 8 пункту 2 Порядку № 100 в сумі 1 268 871,76 грн, з вирахуванням суми середнього заробітку, визначеної додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 - 159 824,86 грн, тобто стягнути з відповідача недонараховану суму середньої заробітної плати в сумі 1 109 046,90 грн.

Позивачем у відповідній заяві зазначено, що додатковою постановою апеляційного адміністративного суду від 12.06.2020 не у повній мірі вирішено позовні вимоги щодо стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2008 по 30.08.2018, а тому на його переконання наявні підстави для прийняття додаткового судового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.04.2020 про ухвалення додаткового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018.

Постановою Верховного Суду від 08.08.2021 ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 скасовано, справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для нового розгляду.

Приймаючи таке рішення Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо здійснення розгляду заяви неповноважним складом суду.

За наслідками нового розгляду справи ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 відмовлено ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що фактичними вимогами позивача, які зазначені у поданій заяві про прийняття додаткового судового рішення є перегляд вищевказаних висновків суду апеляційної інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, шляхом прийняття додаткового судового рішення, якими він вважає за необхідне по-іншому вирішити його позовні вимоги в цій частині. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку задоволення відповідної заяви призведе до зміни раніше прийнятого судового рішення (додаткового судового рішення), що є порушенням норм процесуального права та суперечить інституту додаткового судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції щодо висновків Верховного Суду про попередній розгляд даної заяви неналежним складом суду, які викладено в постанові від 08.07.2021, зазначив, що склад суду, яким ухвалено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 неможливо сформувати в П`ятому апеляційному адміністративному суді. Тобто, в даному випадку, при здійсненні автоматизованого розподілу судової справи між суддями в П`ятому апеляційному адміністративному суді неможливо визначити суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у якості раніше визначеного складу суду. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відкритому судовому засіданні представники позивача не заперечували проти розгляду відповідної заяви даним складом суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити в повному обсязі та стягнути на його користь з відповідача недонараховану суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1 109 046,90 грн.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що не ухвалення додаткового рішення у цій справі призведе до грубого порушення конституційних прав позивача та недотримання мінімальних державних гарантій. Наголошує, що право на отримання повного (всіх складових) середнього заробітку за час вимушеного прогулу невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції при задоволенні основним рішенням та додатковим рішенням позовних вимог про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу не застосував постанову Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та не визначив всю суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що унеможливлює таке виконання в цілому та не надає належного захисту порушених прав у судовому порядку. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 10 Порядку № 100 та частину другу статті 235 Кодексу законів про працю України.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.

Рух касаційної скарги

21.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Стрелець Т. Г., суддів Бучик А. Ю., Мороз Л. Л. для розгляду судової справи № 2а-4555/08/1570.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 № 1859/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 2а-4555/08/1570 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 29.09.2021 ухвали № К/9901/35105/21 про відведення судді-доповідача Стрелець Т. Г. та суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 2а-4555/08/1570.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 2а-4555/08/1570.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

Питання ухвалення додаткового судового рішення в КАС України унормовані положеннями статті 252 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 252 КАС України).

Тобто, нормами КАС України передбачені випадки, коли суд може ухвалити додаткове судове рішення, перелік яких є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Виходячи з викладеного, додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.

Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час розгляду цієї справи Одеським апеляційним адміністративним судом 12.06.2018 за заявою позивача прийнято додаткову постанову до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, якою стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2008 по день поновлення на роботі в сумі 159 824,86 грн. У свою чергу, позивачем у квітні 2020 року подано другу заяву про ухвалення додаткового судового рішення з вимогою стягнути на його користь із суб`єкта владних повноважень недонараховану суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1 109 046,90 грн. В даному випадку, як зазначено позивачем у відповідній заяві, апеляційним судом у повній мірі не вирішено його позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому на його переконання наявні підстави для прийняття додаткового судового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 252 КАС України.

Колегія суддів касаційної інстанції, проаналізувавши рішення суду апеляційної інстанції та вимоги заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що фактичними вимогами позивача, які зазначені у поданій ним заяві про прийняття додаткового судового рішення, є перегляд вищевказаних висновків суду апеляційної інстанції в частині розміру середнього заробітку за час його вимушеного прогулу шляхом прийняття додаткового судового рішення, яким він вважає за необхідне по-іншому вирішити його позовні вимоги в цій частині.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для винесення додаткового рішення.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що належним способом захисту позивачем свого інтересу у випадку незгоди з сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка була стягнута на його користь додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, є звернення з касаційною скаргою саме на додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк