Постанова

від 27.04.2022 по справі 914/2234/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2234/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І. Б.,

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін

касаційну скаргу громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та на додаткове рішення господарського суду Львівської області від 11.08.2021

у справі №914/2234/19

за позовом громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка"

про стягнення 208 650,00 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - Спілка, позивач) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Залізна Шапка" (далі - ТОВ "Компанія Залізна Шапка", відповідач) про стягнення збитків у розмірі 208 650,00 грн.

1.2. Рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

1.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2020 у справі №914/2234/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 208 650,00 грн збитків у розмірі паушальної суми та судовий збір.

1.4. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 заяву Спілки про ухвалення додаткового рішення суду щодо питання про судові витрати задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

1.5. У червні 2021 ТОВ "Компанія Залізна Шапка" звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про прийняття додаткового рішення у справі про стягнення з Спілки 10 400 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

1.6. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2021 задоволено заяву Спілки про відмову від позову у справі №914/2234/19; прийнято відмову Спілки від позову до ТОВ "Компанія Залізна Шапка"; визнані нечинними рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2020, постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 та додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №914/2234/19; провадження у справі №914/2234/19 закрито; повернуто ТОВ"Компанія Залізна Шапка" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 129,75 грн.

1.7. Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 11.08.2021 (суддя Матвіїва Р.І.), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (колегія суддів: Кравчук Н.М., Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.) у справі №914/2234/19 заяву ТОВ "Компанія Залізна Шапка" задоволено повністю; стягнуто з Спілки на користь ТОВ "Компанія Залізна Шапка" 10 400,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

1.8. Додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані доведеністю підстав, з якими закон пов`язує можливість покладення на позивача судових витрат відповідача, понесених останнім у зв`язку з оплатою послуг на правову допомогу при розгляді справи.

1.9. Так при покладенні на Спілку 10 400,00 грн, понесених ТОВ "Компанія Залізна Шапка" витрат як відповідачем, суди взяли до уваги те, що позивачем у суді касаційної інстанції було подано заяву про відмову від позовних вимог. Саме ініціювання Спілкою судового спору про стягнення збитків у розмірі 208 650,00 грн призвело до необхідності ТОВ "Компанія Залізна Шапка" здійснювати захист своїх інтересів у судовому порядку з залученням професійної правничої допомоги адвоката.

1.10. При визначенні розміру відшкодування витрат на правничу допомогу суди взяли до уваги формулу визначення розміру гонорару адвоката, процесуальні дії адвоката та час, який є розумним для їх вчинення, критерії співрозмірності та обґрунтованості розміру витрат.

2. Стислий виклад вимог касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 11.08.2021, Спілка (далі - скаржник) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду щодо оскарження зазначеного додаткового рішення повністю; здійснити розподіл судових витрат у зв`язку з апеляційним і касаційним оскарженням, у тому числі і витрат сторони позивача на професійну правову допомогу за рахунок сторони відповідача.

3. Аргументи учасників справи

3.1. Аргументи касаційної скарги

3.1.1. У касаційній скарзі Спілка вказує на те, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідачу слід було довести, а судам попередніх інстанцій встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали. Однак, на думку скаржника, доводи, наведені в оскаржуваних судових актах щодо компенсації витрат на професійну правову допомогу не розрізняють відмінності щодо такої компенсації у зв`язку із вирішенням справи по суті та у зв`язку з відмовою сторони позивача від позову.

3.1.2. Скаржник зазначає, що оскаржуваними судовими актами вирішено питання стосовно судових витрат сторони відповідача, пов`язаних з вирішенням справи у суді першої інстанції і заявлених на підставі заяви від 04.06.2020 вх. № 1296/20. При цьому в оскаржуваних рішеннях встановлено, що таке додаткове рішення приймається, окрім іншого у зв`язку із відмовою сторони позивача від позову, що і є необґрунтованими діями позивача.

3.1.3. Спілка зазначає про те, що у матеріалах справи відсутня заява сторони відповідача щодо розподілення на її користь судових витрат (саме витрат на професійну правову допомогу в зв`язку із необґрунтованими діями сторони позивача), подана до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Водночас у заяві відповідача від 08.01.2020 відсутнє обґрунтування витрат сторони на підставі положень статті 130 ГПК України. Поряд з тим заява від 10.08.2021 - подана відповідачем вже після ухвалення судом касаційної інстанції відповідного рішення, а тому не може братися судами до уваги. Водночас матеріали справи не містять доказів необґрунтованих дій позивача при поданні заяви про залишення позову без розгляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви.

3.1.4. У якості підстав для подання зазначеної скарги позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини другої статті 46, частини восьмої статті 129 та частин п`ятої, статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), викладених у постановах від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц та від 12.08.2020 у справі №922/3422/18.

3.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

3.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та просить відмовити у її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Предметом касаційного перегляду Верховним Судом є питання порядку застосування судами попередніх інстанцій положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

4.4. Відповідно до вимог статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

4.5. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

4.6. У силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

4.7. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

4.8. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

4.9. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

4.10. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

4.11. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

4.12. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.

4.13. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

4.14. Разом з тим у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

4.15. Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

4.16. Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

4.17. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

4.18. У цьому висновку Суд також звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 зі справи №922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи №922/592/17, від 25.07.2019 зі справи №910/11310/18, від 21.01.2020 зі справи №922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи №910/12099/17.

4.19. У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтувати наявність та пов`язаність відповідних витрат.

4.20. У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

4.21. ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

4.22. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткового рішення, як було зазначено в пункті 1.9 цієї постанови, виходив, зокрема, з того, що позивачем у суді касаційної інстанції подано заяву про відмову від позовних вимог. Ініціювання Спілкою судового спору про стягнення збитків у розмірі 208 650,00 грн призвело до необхідності ТОВ "Компанія Залізна Шапка" здійснювати захист своїх інтересів у судовому порядку з залученням професійної правничої допомоги адвоката.

4.23. Водночас за змістом частини першої статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі. Сама по собі відмова від позову не створює необґрунтованості дій позивача.

4.24. Верховний Суд ураховує положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від позову є практичною реалізацією позивачем принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

4.25. Отже, ТОВ "Компанія Залізна Шапка" слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали.

4.26. Водночас суди мали дослідити доводи ТОВ "Компанія Залізна Шапка" щодо необґрунтованості дій Спілки, пов`язаних із поданням позову та розглядом справи, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 зі справи №922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи №922/592/17, від 24.03.2021 зі справи №922/2157/20, від 21.01.2020 зі справи №922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи №910/12099/17, від 19.04.2021 зі справи №924/804/20).

4.27. У контексті наведеного суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 зі справи №922/3422/18 щодо необхідності надання оцінки діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п`ятій та шостій статті 130 ГПК України.

4.28. Водночас зосередившись на питанні подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, суд першої інстанції помилково розглянув лише заяву відповідача від 04.06.2020 вх. № 1296/20 яку мотивовано обставинами в частині розгляду розподілу судових витрат між сторонами за правилами, встановленими для розподілу у разі вирішення спору по суті. При цьому суд надав оцінку діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п`ятій та шостій статті 130 ГПК України. Поряд з тим зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами взагалі не розглянуто заяву відповідача від 10.08.2021 та не надано оцінки доводам ТОВ "Компанія Залізна Шапка", викладеним у такій заяві.

4.29. При цьому місцевий господарський суд взагалі не досліджував обставин в частині того чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов, чи протидіяв позивач правильному та швидкому вирішенню спору та чи мав протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо, лише обмежившись посиланням на те, що необґрунтованою дією позивача є саме звернення Спілки до суду касаційної інстанції із заявою про відмову від позову.

4.30. Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

4.31. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

4.32. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.33. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а, отже, такі рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

4.34. Висновки судів попередніх інстанцій за результатами розгляду ТОВ "Компанія Залізна Шапка" про компенсацію судових витрат є передчасними і такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

4.35. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини й дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити порушене процесуальне питання відповідно до закону.

4.36. Водночас безпредметними є посилання скаржника на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, оскільки у зазначеній цивільній справі не розглядалося та об`єктивно не могло розглядатися питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини 5 статті 130 ГПК України.

5. Судові витрати

5.1. Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 11.08.2021 у справі №914/2234/19 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос