Ухвала

від 05.06.2022 по справі 914/2234/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

06.06.2022 Справа № 914/2234/19

Господарський суд Львівської області в складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Залізна Шапка про ухвалення додаткового рішення (вхідний номер суду 1296/20 від 04.06.2022 р.) у справі № 914/2234/19

за позовом: Громадської спілки Українська ліга авторських і суміжних прав, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Залізна Шапка, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав, м. Київ,

про: стягнення 250 380,00 грн.,

За участі представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

Встановив: Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2020 р. у справі № 914/2234/19 (том справи ІІ, а.с. 31-43) відмовлено у задоволенні позовних вимог Громадської спілки Українська ліга авторських і суміжних прав до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Залізна Шапка» (за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної організації Українське агентство з авторських та суміжних прав) про стягнення 250 380 грн.

Відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою, вхідний номер суду 1296/20 від 04.06.2020 р. (том справи ІІІ, а.с. 109-110), в якій просить ухвалити додаткове рішення щодо стягнення на його користь із позивача 10400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Західний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову скасував, прийняв нове рішення про задоволення позову повністю, про що ухвалив постанову 15 грудня 2020 р. (том справи ІІІ, а.с. 53-67).

Ухвалою від 01 липня 2021 р. (том справи ІІІ, а.с. 243-248) Верховний Суд прийняв відмову позивача від позову у справі № 914/2234/19, визнав нечинними: рішення суду першої інстанції від 17.03.2020 р.; постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 р.; додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. та закрив провадження у справі № 914/2234/19.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 11.08.2021 р. (том справи ІV, а.с. 25-34), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30 листопада 2021 р. (том справи ІV, а.с. 118127), заяву відповідача за вхідним номером суду 1296/20 від 04.06.2020 р. задоволено, ухвалено додаткове рішення про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізна Шапка» 10400 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2022 р. (том справи ІV, а.с. 216-221) постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 р. та додаткове рішення господарського суду Львівської області від 11.08.2021 р. скасовано, передано справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області з відповідними вказівками.

Враховуючи, що провадження у справі № 914/2234/19 закрито ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 р. (том справи ІІІ, а.с. 243-248), суд першої інстанції здійснює новий розгляд справи в частині вирішення заяви відповідача, з якою той звернувся у червні 2021 р. (вхідний номер суду 1296/20 від 04.06.2020 р.). Результатів розгляду саме цієї заяви відповідача стосувались додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 11.08.2021 р., постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 р. та постанова Верховного Суду від 28.04.2022 р. (п.п. 1.5., 2.1. постанови).

Стислий виклад позиції заявника.

Відповідач у заяві (вхідний номер суду 1296/20 від 04.06.2020 р.) просить суд на підставі приписів ст. ст. 123, 126, 129 та 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на його користь 10400 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Про стягнення таких витрат відповідач просив суд у заяві щодо понесених судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, від 08.01.2020 р. (том справи І, а.с. 153-164).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.12.2019 р. зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в сумі 10000 грн. Відповідачу на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги б/н від 11.12.2019 р. та Додаткової угоди № 1 від 11.12.2019 р. надано правничу допомогу. Вказане підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.12.2019 р. Загальний обсяг робіт щодо надання правничої допомоги становив 13 годин та вартував 10400 грн. Цю суму відповідач оплатив Адвокатському об`єднанню «Юркон», що підтверджується платіжними дорученнями № 106 та № 95.

У письмових поясненнях від 06.06.2022 р. відповідач обґрунтовує факт завідомого використання позивачем своїх процесуальних прав на шкоду відповідачу. Відповідач в обґрунтування такого факту посилається на те, що позивач відмовився від позову через 9 днів після прийняття Верховним Судом постанови у справі № 910/16803/19, якою позивачу відмовлено у задоволенні аналогічних позовних вимог. Закриття провадження у справі відбулось виключно з волі позивача. Позивач подав заяву про відмову від позову «виключно з метою недопущення вирішення Верховним Судом касаційної скарги у даній справі, що мало б наслідком скасування рішення суду апеляційної інстанції та поновлення в силі рішення Господарського суду Львівської області…». Тому відповідач вважає, що позивач відмовився від позову лише з метою ухилення від компенсації йому понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідач наполягає, що ним дотримано процедури та надано докази понесення витрат на правничу допомогу.

Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 та № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 р., постанову Верховного Суду від 16 січня 2019 р. № 521/17654/15-ц.

Позивач у клопотанні від 03.06.2022 р. просить відкласти судове засідання, посилаючись на віддаленість місця розгляду справи від м. Києва, наступні судові засідання просить проводити в режимі відеоконференції.

Суд не вважає за доцільне відкладати розгляд заяви відповідача з наведених позивачем підстав, оскільки докази наявності поважних причин, які унеможливлюють участь представника позивача у судовому засіданні, відсутні. Участь позивача у судовому засіданні судом не визнавалась обов`язковою, позивачу надано судом усі можливості для скерування його пояснень та заперечень щодо заяви відповідача на адресу суду засобами електронного чи поштового зв`язку.

Стислий виклад заперечень позивача.

З апеляційної та касаційної скарг позивача на додаткове рішення суду вбачається, що позивач проти задоволення заяви відповідача заперечує. Позивач вважає, що додаткове рішення є похідним від первісного рішення та його невід`ємною частиною. Проте первісне рішення у справі на момент прийняття додаткового рішення уже було визнано нечинним. Висновки Верховного Суду, викладені у його постанові, ухваленій 08.06.2021 р. у справі № 910/16803/19, не можуть підтверджувати факт зловживання позивачем правом на звернення до суду з позовом у грудні 2019 р.

Відмова від позову не є зловживанням правом. Припущення відповідача щодо необґрунтованості дій позивача не є підставою для застосування приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Позивач вважає, що відповідач пропустив встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк на подання доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, розглянувши подані учасниками справи заяви, клопотання та пояснення, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача від 01.06.2020 р. (вхідний номер суду 1296/20 від 04.06.2020 р. (том справи ІІІ, а.с. 109-110) про прийняття додаткового рішення слід відмовити, виходячи з такого.

Щодо вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2022 р. (том справи IV, а.с. 216-221), то суд встановив наступне.

На підставі ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач має невід`ємне та безумовне право на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі. Такому праву позивача відповідає таке ж безумовне та невід`ємне право відповідача на визнання позову на будь-якій стадії провадження у справі. Сама-по-собі реалізація учасником справи наданого йому Законом процесуального права не є зловживанням таким правом чи необґрунтованою дією.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Подання позивачем заяви про відмову від позову на стадії касаційного провадження не є необґрунтованою дією позивача. Можливість вчинення такої дії позивачем, незалежно від мотивів її вчинення, обґрунтовується та дозволяється приписами ч. 1 ст. 191 ГПК України. Законність такої дії на підставі ч. ч. 2 та 5 ст. 191 ГПК України перевірено та встановлено Верховним Судом, який 01 липня 2021 р. прийняв відмову позивача від позову та закрив провадження у справі № 914/2234/19. Ухвала Верховного Суду від 01 липня 2021 р. (том справи ІІІ, а.с. 243-248) набрала законної сили. Відповідач правом, передбаченим ГПК України на такий випадок, не скористався.

Прийняття Верховним Судом 08.06.2021 р. постанови у справі № 910/16803/19 не є доказом необґрунтованості дій позивача із звернення до суду з позовом та з апеляційною скаргою у справі № 914/2234/19. Адже ці звернення позивача мали місце у жовтні 2019 р. та у липні 2020 р., коли постанови у справі № 910/16803/19 ще не було прийнято.

Що стосується заяви відповідача від 10.08.2021 р., то вона залишена ухвалою суду першої інстанції від 13.08.2021 р. (том справи IV, а.с. 32-34) без розгляду.

Заява відповідача не підлягає задоволенню також з таких підстав.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2020 р. у справі № 914/2234/19 визнано нечинним ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 р. Строку на виконання рішення суду від 17.03.2020 р. у справі № 914/2234/19 не існує.

Додаткове рішення, згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України, ухвалюється судом, що ухвалив рішення у справі. Згідно з п. 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. додаткове рішення є похідним від первісного рішення та його невід`ємною складовою.

Тобто діюче процесуальне законодавство України не надає суду право ухвалювати додаткове рішення у випадках, коли первісне рішення суду визнане нечинним.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 130 та ч. 4 ст. 231 ГПК України, у разі відмови позивача від позову витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Згідно з Академічними тлумачним словником української мови прислівник «також» у сполученні з «а» уживається для приєднання однорідних членів речення або цілих речень у значенні: крім того, разом із тим.

Тому Господарський суд Львівської області не уповноважений вирішувати питання про розподіл судових витрат у справі № 914/2234/19, оскільки це питання вирішується судом, який постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Посилання заявника на незабезпечення судом першої інстанції «процесуальної» справедливості та порушення справедливості процесу у даному випадку необґрунтовані.

Вирішення судом спорів, що є суспільно значимою дією, має здійснюватись у встановленому законом порядку. Адже виконання такого завдання господарських судів як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів забезпечується не лише тим, що робить суд, а й тим, у якому порядку це робить суд. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. (п. 55. Постанови Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18). Без дотримання правової процедури, встановленої нормами процесуального права, неможливим є забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та, як наслідок, справедливе вирішення спору.

Що стосується розподілу судового збору за розгляд заяви, то згідно з п. 5 ч. 2 ст. 3 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Судовий збір за подання заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат не сплачується, оскільки ціна позову не залежить від розміру судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не є позовною вимогою в розумінні ГПК України. Питання розподілу судових витрат між учасниками справи не належать до предмета позову у господарській справі. Тому вимоги про розподіл судових витрат у справі не є об`єктом справляння судового збору.

Отже за подання апеляційної та касаційної скарги на додаткове судове рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу судовий збір не сплачується.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 20.12.2019 р. у справі № 240/6150/18.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 74-80, 126, 129, 130, 191, 231, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Залізна Шапка» у прийнятті додаткового рішення у справі № 914/2234/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 09.06.2022 р.

Суддя Бортник О.Ю.