Постанова

від 23.03.2022 по справі 179/699/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/433/22 Справа № 179/699/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року

по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко Вікторія Борисівна, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко Вікторія Борисівна, про визнання заповіту недійсним.

Позов мотивований тим, що позивач та відповідач по справі ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 . Після смерті якого залишилося нерухоме майно, що складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1222386100:01:001:0192, площею 4,540 га, розташованої на території Почино-Софіївської сільської ради.

За зверненням до Магдалинівської державної нотаріальної контори, після смерті батька позивача - ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, що складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1222386100:01:001:0192, площею 4,540 га, розташованої на території Почино-Софіївської сільської ради.

Під час звернення до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про існування заповіту, складеного 02 лютого 2016 року на користь відповідача, а саме - ОСОБА_2 .

Позивач вказав, що складений на користь відповідача заповіт є недійсним, оскільки порушує права позивача, як спадкоємця першої черги на спадкове майно.

Позивач вказав, що дії його батька давали підстави вважати, що останній не розумів їх значення і не міг ними керувати. На період посвідчення заповіту на користь ОСОБА_2 , позивач стверджував, що у його батька спостерігався процес психічного розладу.

На підставі наведеного, позивач прохав визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 02.02.2016року на користь ОСОБА_2 посвідчений державним нотаріусом Сушко Вікторією Борисівною Магдалинівської державної нотаріальної контори.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встновлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка по справі ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 05 вересня 2019 року (а. с. 6).

Після його смерті залишилося нерухоме майно, що складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1222386100:01:001:0192, площею 4,540 га, розташованої на території Почино-Софіївської сільської ради.

За зверненням до Магдалинівської державної нотаріальної контори, після смерті батька позивача - ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, що складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1222386100:01:001:0192, площею 4,540 га, розташованої на території Почино-Софіївської сільської ради.

Під час звернення до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про існування заповіту, складеного 02 лютого 2016 року на користь відповідача, а саме - ОСОБА_2 .

Відповідно до заповіту від 02 лютого 2016 року ОСОБА_4 заповідав ОСОБА_2 усе належне йому майно, що належали йому на день смерті(а. с. 35).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2022 року витребувано у Магдалинівської державної нотаріальної контори належним чином завірену повну копію спадкової справи заведену після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вказаної ухвали було надіслано копію спадкової справи № 166/2019 заведену після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до спадкової справи № 166/2019 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Заяв про відмову щодо прийняття спадщини спадкова справа не містить.

У судовому засіданні суду першої інстації були допитані свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які повідомляли, що на час складення заповіту ОСОБА_4 мав хворобливий стан, у зв`язку із чим його поведінка свідчила про психічні розлади.

Допитаний свідок ОСОБА_10 зазначав, що є двоюрідним братом померлого ОСОБА_4 , з яким у 2016 році часто спілкувався по телефону, самопочуття останнього було добре, будь-яких психічних розладів не виявляв.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні поясняв суду першої інстанції, що є священнослужителем та у 2016 році здійснював обряд вінчання ОСОБА_4 , який себе добре почував, самостійно пересувався та читав молитву.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215ЦК України, підставоюнедійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 203ЦК України волевиявленняучасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1216ЦК України спадкуваннямє перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідност. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1, 2 статті 1235, ч. 1 ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2ст. 1257 ЦК Україниза позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2020 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. На вирішення експертів було поставлено питання: чи страждав за життя померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання? Чи усвідомлював померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 значення своїх дій та чи міг керувати ними під час укладення заповіту 02 лютого 2016 року на імя ОСОБА_2 .?

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року для належного розгляду справи та проведення посмертної судово-психіатричної експертизи було витребувано докази, медичну документацію щодо стану здоровя померлого ОСОБА_4 , а саме, амбулаторні картки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив лікування у лікаря-психіатра КП МЦРЛМРР (а.с.66-67).

Відповіддю КП МЦРЛМРР від 08 липня 2020 року було зазначено, що амбулаторна картка хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в КП Магдалинівська ЦРЛМРР відсутня (а.с.81).

Відповіддю КП МЦРЛМРР від 04 червня 2020 року було зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в КП Магдалинівська ЦРЛМРР дійсно звертався за допомогою та прходив курс лікування у лікаря-психіатра КП МЦРЛМРР з 2016-2017 роки з діагнозом: Органічний тривожно-депресивний розлад судинного генезу (а.с.95).

Матеріали цивільної справи містять копію виписки з медичної карти ОСОБА_4 та медичної карти, які містять інформацію про огляди ОСОБА_4 у медичних закладах, а саме: висновки ЛВК від 28.07.2015 року, 11.05.2016 року, 10.05.2017 року. Огляд сімейного лікаря 25.03.2019 року. У виписках з амбулаторної картки та медичних карток амбулаторного хворого психічний стан хворого не описано.

Висновком судово-психіатричного експерта № 26 від 22.10.2020 року, який здійснено комісією у складі: ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 встановлено, що визначити психічний стан ОСОБА_4 на період часу (02.02.2016 р.) та вирішити експертні питання не є можливим, у зв`язку з відсутністю об`єктивної інформації стосовно психічного стану на час укладення заповіту (а. с. 101-103).

Тобто, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 на час укладення заповіту був дієздатною особою, не перебував на обліку з питань захворювань, що могли вплинути на його дієздатність.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 дійсно проходив курс лікування у лікаря-психіатра КП МЦРЛ МРР з 2016 по 2017 р. з діагнозом органічний тривожно-депресивний розлад судинного генезу, що підтверджується довідкою адміністрації КП МЦРЛ МРР від 04 чеврня 2020 року (т.1 а.с.35).

Проте, позивачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних, допустимих та достовірних доказів тому, що на час підписання заповіту - 02.02.2016 року, заповідач ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій.

Згідно ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами в розумінніст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів;показаннями свідків.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивачем під час розгляду справи не надано доказів ні суду першої, ні апеляційної інстанції того, що при складенні оспорюваного заповіту не було вільного волевиявлення заповідача, враховуючи, що результати проведеної посмертної судово-психіатричної експертизи та покази свідків не підтвердили тверджень позивача, щодо не спроможності заповідача керувати своїми діями, розуміти значення своїх дій, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко