Рішення

від 20.04.2022 по справі 394/518/21

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

21.04.2022 2/394/28/22

394/518/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2022 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

за участю адвокатів: Сербіна Я.В.

Холоденка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки в її інтересах звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно посилаючись на те, що позивачка, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 037177 від 26 грудня 2001 року, являється власником земельної ділянки загальною площею 4,85 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

20 липня 2006 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Зазначений договір оренди земельної ділянки було укладено строком на 10 років. Враховуючи, що державна реєстрація договору оренди землі була проведена 02.11.2006 року, строк договору закінчувався 02.11.2016 року.

Позивач мала на меті виділити належну їй земельну ділянку в натурі на місцевості та самостійно здійснювати обробіток земельної ділянки. Тому 10 вересня 2018 року позивачка звернулась до відповідача з листом, у якому вказала, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору по закінченню господарського року нею буде замовлено винос меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснено обробіток земельної ділянки самостійно.

Окрім того повідомила відповідача, що статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У відповідь на звернення позивачки, незважаючи на вимоги позивачки до відповідача щодо звільнення земельної ділянки, відповідач не звільнив земельну ділянку та листом від 19.03.2021 року надав примірник копії договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року.

У наданому відповідачем договорі зазначено, що орендодавець (позивачка) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, на умовах цього договору та вимог земельного законодавства. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,85 гектарів (рілля). Земельна ділянка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 037177 від 26 грудня 2001 року. Даний договір укладено на сім років (з урахуванням ротації культур основної сівозміни згідно з проектом землеустрою). Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами.

Окрім того, відповідачем було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №234451617 від 27.11.2020 року, відповідно до якого наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки, дата, час державної реєстрації - 24.11.2020 16:00:33, державний реєстратор - Мешков Олександр Олегович, Вільхівська сільська рада Благовіщенського району Кіровоградської області, підстава для державної реєстрації - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 21.06.2016, видавник: ПСП «Лан»; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 21.06.2016, видавник: ПСП «Лан», підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55385148 від 27.11.2020 11:42:36, Мешков Олександр Олегович , Вільхівська сільська рада Благовіщенського району, Кіровоградської області.

Після чого, так як вказаний договір позивачка не підписувала, листом від 19.04.2021 року вона звернулась до відповідача з тим, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки 02.11.2006 року за №040637600315, та відсутністю інших законних підстав для володіння та користування відповідачем керуючись ст. 34 Закону України «Про оренду землі», просила повернути належну їй земельну ділянку на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 037177 від 26 грудня 2001 року, загальною площею 4.85 гектарів.

У відповідь на це листом від 06.05.2021 року відповідач повідомив позивачку та вказав, що 21 червня 2016 року між позивачкою на відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,85 гектарів, договір укладено на сім років. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами. Договір оренди землі, примірник - якого зберігається на підприємстві, в розділі «підписи сторін» в графі «Орендодавець» на кожній сторінці та в п. 13 Реквізити та підписи сторін містить підписи, які належать власнику земельної ділянки, а саме позивачці, які відповідають підпису в паспорті позивачки, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця.

На адвокатський запит від 21.05.2021 року №25/05-1 про надання оригіналу договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року, листом від 31.05.2021 року № 184 відповідач повідомив, що оригінал вказаного договору оренди земельної ділянки на підприємстві відсутній.

Зазначила, що вона не укладала (не підписувала), а також не вела жодних переговорів із відповідачем щодо укладення договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, на даний час належна позивачці земельна ділянка знаходиться у володінні та користуванні відповідача незаконно та безпідставно.

Отже, безпідставна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року відповідачем створює позивачці перешкоди у користуванні нею належним їй майном, які полягають в неможливості обробітку земельної ділянки з метою вирощування сільськогосподарських культур.

Представник позивачки просить суд зобов`язати відповідача повернути у її користування земельну ділянку загальною площею 4,85 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради, Новоархангельського району Кіровоградської області; скасувати рішення державного реєстратора Мешкова Олександра Олеговича Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55385148 від 27.11.2020 щодо державної реєстрації договору оренди землі б/н, виданий 21.06.2016 року /а.с.2-6/.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду, оскільки нерухоме майно (земельна ділянка) розташоване на території Голованівського району (до зміни адміністративного поділу Новоархангельського району) Кіровоградської області.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до світлокопії державного акту серії ІІ-КР № 037177, виданого 26 грудня 2001 року Новоархангельською селищною радою власником земельної ділянки кадастровий номер 3523655000:02:000:0177, площею 4,85 га зазначено ОСОБА_1 /а.с.8/.

Вищевказане підтверджується світлокопією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 3511616422020 від 18.08.2020 року /а.с.9/.

20 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Лан» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі проведено 02 листопада 2006 року у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК за №315.

Зазначений договір відповідно до п. 8 укладено терміном на десять років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію /а.с.12-14/.

В матеріалах справи також наявний договір оренди земельної ділянки укладений між позивачкою та відповідачем, схвалений сторонами 21.06.2016 року, терміном на сім років /а.с.16-19/.

10 вересня 2020 року позивачка свої листом-повідомлення повідомила відповідача про те, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору по закінченню господарського року нею буде замовлено винос меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснено обробіток земельної ділянки самостійно, без участі відповідача /а.с.15/.

З п. п. 3.1 та 3.2 вказаного договору вбачається, що даний договір укладено на сім років (з урахуванням ротації культур основної сівозміни згідно з проектом землеустрою). Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами /а.с.16-19/.

Відповідно до світлокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 234451617 від 27.11.2020 року внесено відомості про суб`єкта іншого речового права - орендар ПСП «Лан». Відомості внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55385148 від 27.11.2020 року. Рішення прийнято державним реєстратором Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області Мешковим Олександром Олеговичем /а.с.20/.

19.04.2021 року своїм листом позивачка знову повідомила відповідача про те, що вказаний договір оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року вона не підписувала та повноважень на його підписання від її імені нікому не надавала.

Земельна ділянка належна їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 037177 від 26 грудня 2001 року.

Окрім того, 02.11.2016 року закінчився терміну дії договору оренди землі, зареєстрований 02.11.2006 року за № 315, терміном на 10 років, укладений між нею, власником земельної ділянки та орендарем ПСП «Лан» /а.с.21/.

У відповідь на вищевказаний лист відповідачем було надіслано позивачці повідомлення про те, що 21 червня 2016 року між нею та ПСП «Лан» було укладено договір оренди земельної ділянки 3523655000:02:000:0177, загальною площею 4,85 га, що знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області. Договір укладено на 7 років. Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами.

Договір оренди землі, примірник якого зберігається на підприємстві, в розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» на кожній сторінці та в п.13 Реквізити та підписи сторін містить підписи, які належать власнику земельної ділянки - а саме ОСОБА_1 , також підписи орендодавця в договорі оренди землі відповідають підпису в паспорті ОСОБА_1 , що свідчить про те, що станом на дату підписання спірного договору оренди землі, волевиявлення Орендодавця відповідало його внутрішній волі.

Станом на дату направлення даного листа договір є чинним, рішення суду відповідно до якого дія договору припиняється чи додаткова угода про розірвання договору відсутні. Отже договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також звернув увагу на п. 29 договору, яким передбачено, що Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, що можуть перешкоджати Орендарю користуватись земельною ділянкою. У зв`язку з цим просить позивачку не заважати підприємству здійснювати свою господарську діяльність на вищевказаній земельній ділянці /а.с.22/.

Щодо виниклого спору суд застосовує наступні норми права.

Так, у ч. 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності - ч. 1 ст. 93 ЗК України.

Ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачає, що передача в оренду ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником ділянки і орендарем.

У ч. 1 ст. 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - ч. 2 ст. 126 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є закон «Про оренду землі» від 6.10.98 №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон), визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями землі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 6 Закону, підлягає державній реєстрації.

Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 цього закону).

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».

Також суд окремо відзначає, що договір оренди земельної ділянки - це цивільно-правовий договір, який є двостороннім, консенсуальним та оплатним.

Предметом даного договору оренди або об`єктом договору оренди є земельна ділянка.

Земельна ділянка відповідно до умов дослідженого договору оренди передається орендодавцем орендарю у користування за її цільовим призначенням.

Під орендарем слід розуміти зацікавлену особу, якій на правовій підставі передано у тимчасове (протягом строку визначеного у договорі) користування земельну ділянку.

В ході дії договору його сторони (орендодавець та орендар) повинні дотримуватись умов договору та виконувати свої обов`язки належним чином, тобто діяти добросовісно, сумлінно та старанно, а саме виконувати зобов`язання за загальними правилами або принципами зобов`язань.

Договір оренди земельної ділянки можна розглядати в таких аспектах, як підставу виникнення правовідносин, як власне правовідношення, що виникло з цієї підстави, і як форму, що приймає відповідне правовідношення.

Договір - це підстава виникнення правовідносин, тобто юридичного факту, що лежить в основі зобов`язання і відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Втілення спільного волевиявлення сторін договору можливе лише за умови забезпечення свободи договору, як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на його учасників.

Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, що є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто в нашому випадку це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір.

Істотні умови договору формують його у цілому.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Судом в даному цивільному провадженні було відмовлено в проведенні судово-почеркознавчої експертизи, суд вмотивував це наступним чином, що стосовно об`єкту зазначеної експертизи - підлягають дослідженню лише оригінали документів (в нашому випадку договір оренди землі), який на день розгляду справи суду не надано.

Суд в ході підготовчого судового засідання з метою сприяння учасникам судового провадження зокрема (позивачці) за клопотанням представника останньої витребував у відповідних осіб докази, а саме оригінал зазначеного вище договору оренди земельної ділянки (від 21 червня 2016 року), але це не дало позитивних результатів. На момент проведення підготовчого судового засідання від сторін або від інших осіб не було отримано оригіналу договору оренди землі, а тому експертиза не може бути призначена оскільки, об`єктом почеркознавчої експертизи в апріорі повинен бути оригінал документу, а не його світлокопія, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи.

Стосовно реєстрації іншого речового права суд зважує на наступне.

Так, відповідно до п. п. 1, 6, 7, 8, 10, 81 1 81 5 порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року. У разі відсутності зауважень до відомостей, зазначених у заяві, заявник проставляє власний підпис на ній. Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє електронні копії оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, поданих заявником для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та долучає до відповідної заяви.

Електронні копії заяви, підписаної заявником, документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чи копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати відповідного збору, шляхом їх сканування не виготовляються. Державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Для державної реєстрації права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), набутого у результаті відчуження такого права її користувачем, заставодержателем (іпотекодержателем) у випадках, передбачених законом, а також набутого на підставі рішення суду, у результаті примусового звернення стягнення на таке право користування чи у результаті спадкування, подаються відповідні документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших об`єктів цивільних прав, на які законом може бути поширено правовий режим нерухомої речі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31 2 цього Закону.

Ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: ) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; ) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

У ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором. Дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім`я, на ім`я свого чоловіка (дружини), його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), суб`єкта господарювання, засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Державний реєстратор має свою печатку, крім нотаріуса, який має печатку, визначену Законом України «Про нотаріат». Зразок та опис печатки державного реєстратора встановлює Міністерство юстиції України.

У ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавець зазначив, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. До Державного реєстру прав не вносяться відомості, що становлять державну таємницю. Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав. Дія абзацу третього цієї частини не поширюється на випадки використання таких відомостей у судових спорах, пов`язаних з визнанням чи поновленням речових прав. Зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зміни характеристик об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, вносяться під час проведення державної реєстрації права власності на такий об`єкт у результаті вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав. Державний реєстр прав є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню. Майнові права інтелектуальної власності на комп`ютерну програму, що забезпечує діяльність Державного реєстру прав, та компіляції даних Державного реєстру прав належать державі. Вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом. Заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, технічного і технологічного забезпечення, збереження та захисту даних Державного реєстру прав, технічних та технологічних заходів з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав здійснюються технічним адміністратором відповідно до цього Закону, законів України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про захист персональних даних». Доступ державного реєстратора до Державного реєстру прав здійснюється шляхом багатофакторної аутентифікації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення Державного реєстру прав.

В ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначені підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права. У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права. У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися. У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів. У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. У разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв. Виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Згідно ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Під час проведення державної реєстрації права спільної власності на земельну ділянку щодо одного із співвласників у разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про право спільної власності на земельну ділянку із зазначенням усіх співвласників, перенесених з Державного реєстру земель, державний реєстратор одночасно з державною реєстрацією права спільної власності щодо одного із співвласників також переносить відомості про інших співвласників на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав. Перенесення відомостей про кожного із співвласників на земельну ділянку у випадку, передбаченому абзацом четвертим цієї частини, здійснюється виключно за відсутності в Державному реєстрі прав відомостей про перехід права власності відповідного співвласника до третьої особи. У разі наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про інші речові права, похідні від права власності, перенесених з Державного реєстру земель, крім відомостей про право власності на земельну ділянку, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав переносить такі відомості Державного земельного кадастру про речові права на таку земельну ділянку до відповідного відкритого розділу Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав. При цьому строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

З огляду на наведені норми права слідує, що державний реєстратор під час реєстрації прав на нерухоме майно вчиняє певний ланцюжок дій, а потім проводить реєстрацію права та вносить його до реєстру.

Як зазначав суд вище, відповідно до світлокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 234451617 від 27.11.2020 року внесено відомості про суб`єкта іншого речового права - орендар ПСП «Лан». Відомості внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55385148 від 27.11.2020 року. Рішення прийнято державним реєстратором Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області Мешковим Олександром Олеговичем /а.с.20/.

Тобто державний реєстратор при реєстрації іншого права речового права - права оренди (користування) ПСП «Лан» (титульний володілець) мав весь перелік документів, необхідних для реєстрації такого права та відповідно провів її з дотриманням зазначених положень закону, а саме крім необхідних документів йому було надано оригінал договору оренди земельної ділянки.

Дане (факт реєстрації іншого права державним реєстратором) не оспорюються сторонами.

Разом з тим суд відмічає наступне, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказує на те, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 10 ст. 84 ЦПК України визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - ст. 95 ЦПК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У статті 205 ЦК України визначені форма правочину та способи волевиявлення. Так правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним - положення ст. 387 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року оспорюється позивачкою із підстав відсутності її волевиявлення на його укладення. При цьому, представник позивачки вказав, що позивачка не укладала (не підписувала) вказаний договір, а також не вела жодних переговорів із відповідачем щодо укладення договору оренди земельної ділянки. Більше того, своїми листами-повідомленнями /а.с.15, 21/ позивачка наголошувала відповідачу про намір обробляти належну їй земельну ділянку самостійно.

Задовольнити клопотання представника позивачки про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі для підтвердження чи спростування підпису ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року не представилося за можливе через те, що у суду був відсутній об`єкт дослідження (оригінал договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року). Стороною відповідача оригінал вказаного договору не був наданий, з тих підстав, що він (договір) відсутній.

З огляду на те, що стороною відповідача не було надано суду оригінал договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року та у спростування доводів позивачки про не підписання нею вказаного договору, належних і допустимих доказів суду не надано, а державний реєстратор при реєстрації іншого права речового права - права оренди (користування) ПСП «Лан» (титульний володілець) мав весь перелік документів (зокрема і оригінал договору оренди), необхідних для реєстрації такого права та відповідно провів її, тобто судом достовірно встановлено, що сторона відповідача на час здійснення реєстрації оспорюванного договору мала у своєму розпорядженні оригінали оспорюванного договору, які суду не представила, тому суд визнає доведеною обставину щодо відсутності волевиявлення позивачки на підписання спірного договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року, який укладено між приватним сільськогосподарським підприємством «Лан» та ОСОБА_1 , тому як останньою не підписувався, що свідчить про порушення вимог щодо форми договору і укладення його без вільного і дійсного волевиявлення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що використання земельної ділянки відповідачем після 02 листопада 2016 року всупереч волі позивачки ОСОБА_1 , як власниці земельної ділянки площею 4,8468 га, на підставі договору оренди земельної ділянки від 21 червня 2016 року, є безпідставним, а тому земельна ділянка підлягає поверненню із незаконного володіння відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з письмових матеріалів справи /а.с.1/, при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 1816 грн., а тому наявні всі правові підстави для стягнення зазначених коштів з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 203, 205, 215, 216, 387, 627, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 124, 125, 126, 148, 212 ЗК України, Законом України «Про оренду Землі», порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 2, 3, 4, 5, 30, 76, 79, 80, 81, 84, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати приватне сільськогосподарське підприємство «ЛАН» негайно, після набранням рішенням законної сили, повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,8468 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:0071, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки укладеного 21 червня 2016 року між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством «ЛАН», який зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області № 55385148 від 27 листопада 2020 року.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1816 /одна тисяча вісімсот шістнадцять/ грн.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання с. Солдатське Голованівського району Кіровоградської області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан», місцезнаходження вул. Слави, 140 смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 03757040.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2022 року.

Суддя: