Постанова

від 26.04.2022 по справі 352/2328/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2328/20

Провадження № 22-ц/4808/529/22

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря Возняк В.М.

за участю представника апелянта

адвоката Сковронського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду від 29 грудня 2021 року, постановлену у складі судді Струтинського Р.Р. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Поберезька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Поберезька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту, в якому просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут на користування земельною ділянкою розміром 1,93 м ? 6,45 м ? 6,50 м площею 0,0006 га (6,16 кв.м) (згідно План-схеми пропонованих сервітутних обмежень №2, виконаної інженером-землевпорядником ОСОБА_5 від 11 листопада 2020 року) для проїзду транспортними засобами по земельній ділянці кадастровий номер 2625884101:01:001:0116, що належить та перебуває в користуванні ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 до господарських будівель та споруд домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Тисменицького районного суду від 29 грудня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника померлого відповідача - ОСОБА_4 , якою є ОСОБА_1 .

На вказану ухвалу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що дійсно ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 . Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України зобов`язано спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, щодо якої вимагається встановлення сервітуту. За таких обставин висновок суду про матеріальне правонаступництво, тобто перехід права власності на дану земельну ділянку від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 є передчасним, суперечить доказам, які є в матеріалах справи, не відповідає вимогам ст. 125 ЗК України, ст. 1216, 1297 ЦК України, що свідчить про помилковість застосування судом ч. 1 ст. 55 ЦПК України.

Крім того представник апелянта зауважує, що ОСОБА_4 на момент смерті не мав жодних обов`язків перед позивачем, а отже і до спадкоємця ОСОБА_1 не перейшли жодні обов`язки.

З цих підстав просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у залученні до участі в даній справі правонаступника.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до апеляційного суду не надходив.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта скаргу підтримав та просив її задоволити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Поберезька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту, в якому просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут на користування земельною ділянкою розміром 1,93 м ? 6,45 м ? 6,50 м площею 0,0006 га (6,16 кв.м) (згідно План-схеми пропонованих сервітутних обмежень №2, виконаної інженером-землевпорядником ОСОБА_5 від 11 листопада 2020 року) для проїзду транспортними засобами по земельній ділянці кадастровий номер 2625884101:01:001:0116, що належить та перебуває в користуванні ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 до господарських будівель та споруд домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 2-7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 52).

З копії спадкової справи №162/2021, наданої суду приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Угорчак Н.М., вбачається, що єдиним спадкоємцем відповідача ОСОБА_4 є його дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини (а.с. 75-84).

Постановляючи ухвалу про залучення до участі у справі правонаступника померлого відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємцем відповідача, яким подано заяву про прийняття спадщини за заповітом, є його дочка ОСОБА_1 , а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 55 ЦПК України її слід залучити до участі у справі як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

У ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, стосуються права користування чужою земельною ділянкою (встановлення сервітуту), а відтак допускають правонаступництво.

Зважаючи, що власник земельної ділянки, щодо якої вимагається встановлення сервітуту ОСОБА_4 помер, то вказана вимога стосується його спадкоємця, який прийняв спадщину, а саме ОСОБА_1 .

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залучення до участі у справі правонаступника померлого відповідача - ОСОБА_4 , яким є ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд передчасно дійшов висновку про матеріальне правонаступництво, тобто перехід права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на цю земельну ділянку, колегією суддів не приймаються до уваги, адже відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не спростовує обставини прийняття нею спадщини після смерті батька та набуття нею статусу правонаступника у матеріальних правовідносинах, оскільки за приписами цивільного законодавства право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України), спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Посилання представника апелянта на невідповідність висновків суду вимогам ст. 125 ЗК України, ст. 1216, 1297 ЦК України є помилковим, оскільки системний аналіз ч. 1, 3 ст. 1296, ч. 1 ст. 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України«Про реєстраціюречових правна нерухомумайно таїх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Подібний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 15 липня 2020 року у справі №355/340/17-ц (провадження №61-36052св18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 29 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верхов ного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2022 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Фединяк В.Д.

Максюта І.О.