Постанова

від 22.02.2022 по справі 672/362/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 672/362/20

провадження № 61-4370св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави,

відповідачі: Городоцька міська рада Хмельницької області, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., у справі за позовом першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Городоцької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» про визнання рішення про надання земельної ділянки у власність недійсним та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Городоцької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» (далі - ТОВ «Агрохолдинг 2012») про визнання рішення про надання земельної ділянки у власність недійсним та повернення земельної ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Городоцької міської ради Хмельницької області від 23 липня 2019 року № 12 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821285800:07:022:0028), розташовану за межами сіл Новий Світ, Тростянець, Матвійківці, Іванівка, Ковалівка, в порядку зміни цільового призначення земель (із земель запасу в землі сільськогосподарського призначення) для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка). На підставі зазначеного рішення 20 вересня 2019 року приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Шаповал Л. В. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. За договором оренди землі від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 передав земельну ділянку в оренду ТОВ «Агрохолдинг 2012», речове право якого зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 вересня 2019 року.

Вважає, що ОСОБА_1 не мав законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки він вже скористався таким правом, отримавши на підставі наказу Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2016 року № 22-21820-СГ земельну ділянку в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6823681000:06:004:0034) площею 2 га, розташовану за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Також зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави на підставі незаконної приватизації, тому земля має бути повернена ОСОБА_1 і ТОВ «Агрохолдинг 2012» у власність держави, як безпідставно набута.

За таких обставин позивач просив суд:

- визнати рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Городоцької міської ради Хмельницької області від 23 липня 2019 року № 12 про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 недійсним;

- зобов`язати ОСОБА_1 і ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради спірну земельну ділянку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2020 року позов першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області задоволено частково.

Визнано недійсним рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Городоцької міської ради від 23 липня 2019 року № 12, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту села Новий Світ Городоцького району в порядку зміни цільового призначення із земель запасу в землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6821285800:07:022:0028 загальною площею 2 га.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради Хмельницької області спірну земельну ділянку.

В іншій частині позову відмовлено.

Суд виходив з того, що Городоцька міська рада незаконно передала спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 в порядку повторної приватизації, внаслідок чого ОСОБА_1 зобов`язаний повернути її територіальній громаді. Оскільки ТОВ «Агрохолдинг 2012» набуло речове право на земельну ділянку у зв`язку з укладенням договору оренди, тобто на відповідній правовій підставі, цей договір на даний час є дійсним, то вимога про зобов`язання товариства повернути на користь територіальної громади цю земельну ділянку як безпідставно набуту, з посиланням на частину першу статті 1212 ЦК України, не ґрунтується на вимогах закону.

Додатковим рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 26 січня 2021 року стягнено з Городоцької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , ТОВ «Агрохолдинг 2012» на користь прокуратури Хмельницької області по 1 751,67 грн з кожного судового збору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задоволено.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2020 року в частині відмови в позові до ТОВ «Агрохолдинг 2012» про повернення земельної ділянки скасовано, та в цій частині вимог ухвалено нове рішення.

Зобов`язано ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути Городоцькій міській об`єднаній територіальній громаді в особі Городоцької міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821285800:07:022:0028), розташовану за межами населених пунктів і призначену для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1922574768212, реєстраційний номер запису про інше речове право 33446151).

Стягнено з ТОВ «Агрохолдинг 2012» на користь Хмельницької обласної прокуратури 3 153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до ТОВ «Агрохолдинг 2012» про повернення земельної ділянки та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га більше одного разу. За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення Городоцької міської ради прийняте з порушенням вимог частини четвертої статті 116, частини першої статті 121 ЗК України та є незаконним, а в силу статей 1212, 1213 ЦК України ОСОБА_1 зобов`язаний повернути на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради земельну ділянку як безпідставно набуте майно.

Разом із тим, суд першої інстанції помилково керувався тим, що земельна ділянка не може бути повернута від ТОВ «Агрохолдинг 2012». Оскільки ОСОБА_1 не мав правових підстав на укладення договору оренди землі, то ТОВ «Агрохолдинг 2012» набув спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави та зобов`язаний повернути її власнику - територіальній громаді.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 березня 2021 року ТОВ «Агрохолдинг 2012» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (статтю 1212 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року в справі № 910/2051/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19, від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 910/13271/18, від 18 серпня 2020 року в справі № 924/1844/18, від 09 вересня 2020 року в справі № 923/129/17, від 28 вересня 2020 року у справі № 924/768/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, визначених главою 83 ЦК України та відповідно без достатніх на те правових підставі застосував до ТОВ «Агрохолдинг 2012» кондикційне зобов`язання.

Зазначає, що ТОВ «Агрохолдинг 2012» не являється, а ні набувачем спірної земельної ділянки, а ні зберігачем такого майна, тим більше за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто за рахунок Городоцької міської ради. Товариство володіє та користується спірною земельною ділянкою на підставі належним чином укладеного та зареєстрованого договору оренди землі, питання недійсності якого судом апеляційної інстанції не досліджувалось. Тому застосування судом апеляційної інстанції до товариства в правовідносинах із іншими учасниками даної справи кондиційного забов`язання є цілковито безпідставним та суперечливим положенню статті 1212 ЦК України.

Зобов`язання, визначене нормами глави 83 ЦК України, як кондикційне зобов`язання, у даному судовому спорі повинно застосовуватись виключно до іншого відповідача - ОСОБА_1 , як до особи, яка дійсно безпідставно збагатилась спірною земельною ділянкою, тобто, набула це майно без достатньої правової підстави.

Крім того, звертає увагу касаційного суду на те, що прокурор обґрунтовував особисте звернення із позовом у цій справі неможливістю заявити такий позов безпосередньо Городоцькою міською радою, за яким підлягало б скасуванню власне рішення щодо передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Заявник не погоджується з такими твердженнями позивача, зазначає про відсутність у прокурора достатніх правових повноважень позивача у цій справі, тобто відсутність цивільної правоздатності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Городоцького районного суду Хмельницької області.

У серпні 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 серпня 2016 року № 22-21820-СГ у порядку приватизації ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6823681000:06:004:0034) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Буртинської сільської ради Полонського району Хмельницької області (а. с. 45).

На підставі цього наказу 31 серпня 2016 року державний реєстратор Комунального підприємства «Спецбудресурс» Хмельницької районної ради Хмельницької області Олійник В. В. зареєстрував право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності 16192761).

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території об`єднаної територіальної громади за межами населених пунктів Городоцької міської ради Хмельницької області. При цьому повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався (а. с. 32).

Рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Городоцької міської ради Хмельницької області від 23 липня 2019 року № 12 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821285800:07:022:0028), розташовану за межами сіл Новий Світ, Тростянець, Матвійківці, Іванівка, Ковалівка, в порядку зміни цільового призначення земель (із земель запасу в землі сільськогосподарського призначення) для ведення особистого селянського господарства (а. с. 43).

20 вересня 2019 року приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області Шаповал Л. В. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку (номер запису про право власності 33387874).

25 вересня 2019 року ТОВ «Агрохолдинг 2012» і ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за умовами якого останній передав ТОВ «Агрохолдинг 2012» спірну земельну ділянку у платне користування на строк до 31 грудня 2029 року.

27 вересня 2019 року приватний нотаріус Шаповал Л. В. зареєструвала право ТОВ «Агрохолдинг 2012» на оренду спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 33446151) (а. с. 15-17).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником ТОВ «Агрохолдинг 2012» оскаржується постанова апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради спірну земельну ділянку.

Звертаючись до суду з позовом позивач, посилаючись на частину першу статті 1212 ЦК України, просив, зокрема, зобов`язати ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути спірну земельну ділянку її власнику - територіальній громаді, як безпідставно набуте майно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради спірну земельну ділянку та ухвалюючи нове рішення про задоволення цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки оскаржуване рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте з порушенням вимог законодавства та є незаконним, то ОСОБА_1 не мав правових підстав на укладення договору оренди землі, то ТОВ «Агрохолдинг 2012» набув спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави, тому посилаючись на статтю 1212 ЦК України, суд дійшов висновку про зобов`язання ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути спірну земельну ділянку її власнику - територіальній громаді.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-3090цс15, від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції виходив із того, що положення статті 1212 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду помилковими.

Як зазначено вище кондикція застосовується до речі, що визначена родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. що має лише родові ознаки, є замінною.

Тобто індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2019 року ТОВ «Агрохолдинг 2012» і ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за умовами якого останній передав ТОВ «Агрохолдинг 2012» спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6821285800:07:022:0028 у платне користування на строк до 31 грудня 2029 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Тобто наявність у спірної земельної ділянки свого кадастрового номеру відокремлює її з поміж інших земельних ділянок, отже вона набуває характеру рис індивідуально визначеної речі.

Тому, оскільки земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ «Агрохолдинг 2012», має свій кадастровий номер, тобто є індивідуально визначеною річчю, то до спірних правовідносин не може бути застосовано статтю 1212 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, а тому доводи касаційної скарги в зазначеній частині знайшли своє підтвердження.

В касаційній скарзі заявник просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Однак, колегія суддів не вбачає підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позову про зобов`язання повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути спірну земельну ділянку на користь територіальної громади в особі Городоцької міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про зобов`язання товариство повернути на користь територіальної громади дану земельну ділянку як безпідставно набуте майно, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ТОВ «Агрохолдинг 2012» набуло речове право на земельну ділянку у зв`язку з укладенням договору оренди, тобто на відповідній правовій підставі, цей договір на даний час є дійсним.

Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками.

Посилання суду першої інстанції на те, що ТОВ «Агрохолдинг 2012» набуло речове право на земельну ділянку у зв`язку з укладенням договору оренди, тобто на відповідній правовій підставі, цей договір на даний час є дійсним, є помилковим, оскільки в даному випадку, вимоги статті 1212 ЦК України не можуть бути застосовані у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка, яка передана в оренду товариству, має свій кадастровий номер, тобто є індивідуально визначеною річчю, а також, враховуючи те, що між власником земельної ділянки (територіальної громади) та володільцем майна відсутні правові відносини речово-правового характеру, то зазначене виключає застосування до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України. Тому саме з цих підстав вимоги про зобов`язання товариство повернути на користь територіальної громади дану земельну ділянку як безпідставно набуте майно, не ґрунтується на вимогах закону (статті 1212 ЦК України), а не з тих підстав, що договір оренди є дійсним.

Виходячи з зазначеного колегія суддів не вбачає підстав для залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що помилкове посилання позивача у позовній заяві як на підставу задоволення позовної вимоги про зобов`язання ТОВ «Агрохолдинг 2012» повернути спірну земельну ділянку на статтю 1212 ЦК України, не є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог, з огляду на таке.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Вказаний принцип, зокрема, полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum dabo tibi ius). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом «jura novit curia» неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У зв`язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред`явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19).

Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 незаконно заволодів спірною земельною ділянкою.

Згідно з договором оренди землі від 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 передав ТОВ «Агрохолдинг 2012» спірну земельну ділянку у платне користування на строк до 31 грудня 2029 року.

Таким чином, на час пред`явлення позову, хоча право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 , однак вказана земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Агрохолдинг 2012».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів звертає увагу на те, що витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «Агрохолдинг 2012» без оскарження договору оренди, укладеного із ОСОБА_1 , відповідає вищевикладеним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61-5015св21), від 12 січня 2022 року в справі № 687/425/20 (провадження № 61-9430).

Отже, врахувавши те, що ОСОБА_1 неправомірно набув у власність спірну земельну ділянку, а тому не мав права передавати її в оренду ТОВ «Агрохолдинг 2012», то колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог шляхом витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «Агрохолдинг 2012».

При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду апеляційної інстанції, а саме виклавши абзац третій резолютивної частини постанови апеляційного суду в наступній редакції: «Витребувати у ТОВ «Агрохолдинг 2012» на користь держави в особі Городоцької міської об`єднананої територіальної громади в особі Городоцької міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821285800:07:022:0028), розташовану за межами населених пунктів і призначену для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1922574768212, реєстраційний номер запису про інше речове право 33446151)».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню держави, проте помилково застосував статтю 1212 ЦК України, і не застосував до спірних правовідносин статтю 388 ЦК України, то колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції в іншій редакції.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції в такій редакції:

«Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на користь держави в особі Городоцької міської об`єднананої територіальної громади в особі Городоцької міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821285800:07:022:0028), розташовану за межами населених пунктів і призначену для ведення особистого селянського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1922574768212, реєстраційний номер запису про інше речове право 33446151)».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук