Рішення

від 27.04.2022 по справі 306/1700/20

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №306/1700/20

Провадження № 2/306/213/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря судових засідань Дешко В.В.

відповідача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (мешканки АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник Горват І.І. до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ляшенко Анжела Георгіївна (адреса: АДРЕСА_4 ) про визнання права власності, визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 ,в інтересахякої дієпредставник ОСОБА_4 звернулася в судіз позовом до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: ОСОБА_2 про визнання права власності ОСОБА_3 на домоволодіння в складі житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , визнання недійсним правочину щодо купівлі-продажу майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за № 392, відповідно до якого право власності на домоволодіння в складі житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 перейшло до відповідача ОСОБА_1 , про що внесені відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 35565595), яким порушено право приватної власності заявниці - недійсним, витребування майна, а саме: домоволодіння в складі житлового будинку що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 з чужого незаконного володіння та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно суми судових витрат на правову допомогу та сум судових зборів в розмірі 35731 грн. 20 коп.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що 06 серпня 2020 року рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області у справі №306/363/20 (провадження 2/306/294/20) прилюдні торги з реалізації арештованого майна - житлового будинку АДРЕСА_5 , проведені з використанням системи ДП "Сетам", протокол про проведення прилюдних торгів № 142693 від 29 січня 2016 року, відповідно до яких переможцем оголошено ОСОБА_2 , акт про проведені торги, складений державним виконавцем Свалявського районного відділу ДВС Головного управління юстиції, свідоцтво про придбання нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_6 , визнано недійсними.

Позивач вважає, що вказаним рішенням суду підтверджено факт незаконного вибуття майна позивача (житлового будинку АДРЕСА_5 ), а тому таке право підлягає відновленню у судовому порядку.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, подали заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 заявлених вимог не визнала та пояснила. що при придбанні будинку нотаріусом було перевірено наявність заборон щодо відчуження будинку та обтяжень. Будинок був вільним від заборон та обтяжень, а тому нею було укладено договір купівлі-продажу та придбано будинок.

Вважає, що вона ніяких порушень при придбанні будинку не допустила.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що спірний будинок він придбав з прилюдних торгів. Перед придбанням будинку він цікавився, чи існують які-небудь заборони щодо придбання вказаного будинку та отримав відповідь, що ніяких заборон немає.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про таке.

ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ ЩОДО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про відновлення прав, які було порушено під час здійснення реалізації житлового будинку АДРЕСА_5 , який належав їй на праві приватної власності з прилюдних торгів.

З цією метою позивачкою закладено віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у таких випадках: якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року (далі Постанова №5 від 07.02.2014 року) передбачено, що згідно зі ст. 387 ЦК України та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Верховний Суд України в Листі «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» від 01.07.2013 р. (далі Лист ВСУ від 01.07.2013 року) визначив, що у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором.

Отже, право власності на майно у справі за віндикаційним позовом не може встановлюватися судом, адже доведення свого права власності на майно покладається на позивача.

За таких обставин, заявлена вимога про визнання права власності на домоволодіння в складі житлового будинку АДРЕСА_5 за ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.

Додатково слід зазначити, що відновлення прав ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_6 , як неволодіючого власника повинно відбуватися шляхом застосування реституції за наслідками скасування прилюдних торгів, які є такою формою правочину, за яким продавцем є не власник ( ОСОБА_3 ) а відповідні установи, на які покладено реалізацію повноважень у процедурі торгів.

ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ ЩОДО ВИМОГИ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНУ НЕДІЙСНИМ:

Судом встановлено, що позивач оспорює правочин, вчинений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з продажу будинку АДРЕСА_5 , з тих підстав, що правочин, на підставі якого було здійснено перехід прав від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 визнано недійсним.

Таку вимогу заявником заявлено з метою подальшого витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відновлення прав заявника на майно повинно відбуватися за наступним алгоритмом:

- за наслідками визнання недійсними прилюдних торгів - шляхом застосування реституції;

- за наслідками відчудження майна третій особі ОСОБА_1 шляхом подання віндиційного позову, що і зроблено позивачем.

Натомість, застосування процедури віндикації не передбачає визнання недійсними всіх наступних правочинів після визнання недійсним первинного правочину з відчудження майна, за яким майно поза волею особи вибуло з її володіння.

Як роз`яснив Верховний Суд в постанові № 9 від 06.11.2009 року п. 10 "Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК".

За таких обставин, вимога про визнання недійсним правочину щодо купівлі-продажу майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Щодо заявленої вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння - провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доч.2п.2ст.141ЦПК України-інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Отже, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача та третьої особи судових витрат також необхідно відмовити.

Статтею 129 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.388 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3 (мешканки АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник Горват І.І. до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ляшенко Анжела Георгіївна (адреса: АДРЕСА_4 ) про визнання права власності на будинковолодіння в складі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , визнання недійсним правочину щодо купівлі-продажу майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за № 392, відповідно до якого право власності на домоволодіння в складі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 перейшло до відповідача ОСОБА_1 , про що внесені відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 35565595), яким порушено право приватної власності заявниці недійсним - відмовити.

Рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28.04.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА