Постанова

від 27.04.2022 по справі 545/1106/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1106/20 Номер провадження 22-ц/814/175/22Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря Гречки Є.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Путря О.Г.,

у цивільнійсправі запозовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , треті особи Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області, Полтавська міська рада про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2020 року Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , треті особи Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області, Полтавська міська рада про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що наказом Головного управління Держземагенства в Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, за № 444-СГ від 07.05.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,084 га для особистого селянського господарства», останньому передана земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 14618852 від 18.05.2016 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Вважає, що наказ ГУ Держземагенства в Полтавській області №444-СГ від 07.05.2014 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст. 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність.

За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені 18.05.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування триває.

Зазначає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Прокурор вказує, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді являється відсутність органів, наділених повноваженнями для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про скасування спірного наказу, у зв`язку з чим не може бути позивачем, так як чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача та відповідача.

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на підставі нього за відповідачем зареєстроване право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.

З вказаних підстав позивач прохав визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №444-СГ від 07.05.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства»; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.05.2016 року за № 14618852; зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, та стягнути з відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Полтавській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області) від 07.05.2014 №444-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства».

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.05.2016 за № 14618852.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури понесені судові витрати по 3153,00 гривні з кожного.

З вказаним рішенням суду не погодилися відповідачі Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, а також ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість рішення місцевого суду внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати вищевказане рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області Радійчук Д. не був уповноважений подавати та підписувати позовну заяву та відповідь на відзив від імені Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, оскільки не надано доказів того, що на момент підписання позову та відзиву на позов прокурор Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області був відсутній та його перший заступник виконував обов`язки прокурора.

Вважає, що позивачем помилково визначено як підставу представництва відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повноважень щодо звернення до суду з такими позовними вимогами. При цьому, прокурор не надав доказів на підтвердження того, що інший державний орган (окрім Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до компетенції якого віднесено захист законних інтересів держави у цій сфері, зокрема Державна екологічна інспекція України, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження.

Посилається на те, що згідно листа від 04.10.2018 р. Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, проект землеустрою щодо організації та встановлення меж водоохоронних зон річки Коломак не розроблявся, з приводу цього відсутня будь-яка інформація.

До позовної заяви не додані докази на підтвердження того, що відповідно до ч.4 ст. 87 Водного кодексу України, виконавчий комітет сільської ради доводив до відома населення та заінтересованих осіб рішення щодо меж водоохоронних зон і прибрежних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Надані позивачем титульні сторінки архівних картографічних матеріалів 1981 року не є належними і допустимими доказами на підтвердження позовних вимог, а свідчать про те, що на сьогодні розмірі і межі водоохоронних зон річки Коломак не визначені проектом на основі нормативно-технічної документації.

Згідно Висновку експертів № 29639/18-41/24238:24272/19-41 від 04.9.2019 р., належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,084 га кадастровий номер 5324081900:00:001:0025 розташована поза межами водного фонду, та поза межами нормативних розмірів, визначених ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного кодексу України для прибрежної захисної смуги річки Коломак.

До інших висновків експертів ставиться критично, так як у них експерти роблять висновки з правових питань, підміняючи суд, або проект землеустрою.

Посилається на правові висновки ВП ВС у постановах від 15.01.2020 р. у справі № 698/119/18; від 26.06.2019 р. № 587/430/16-ц; № 372/2180/15-ц від 15.05.2018 р.

Вважає, що чинне законодавство не відносить спірну земельну ділянку до категорії земель водного фонду, а тому виконання та подальше затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,084 га у власність ОСОБА_1 дл ведення особистого селянського госопдарства за рахунок земель запасу, не наданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, виконаний ФОП ОСОБА_2 , повністю відповідає вимогам земельного законодавства.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, - відмовлено.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, як пропущений з поважних причин. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року призначено до апеляційного розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, яке вважає законним і обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року, яке вважає незаконним, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову прокурора.

У судове засідання з`явився прокурор Дорогейко О.В. Інші учасники справи на виклик суду не з`явилися.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області на електронну пошту апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення судового засідання до закінчення воєнного стану, посилаючись на велике навантаження, значний обсяг роботи, обмежену кількість працівників у юридичному управлінні установи, встановлення на підприємстві простою згідно наказу ДСУ з питань геодезії, картографії та кадастру від 24.02.2022 р. № 82.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наведені у клопотанні підстави не є поважними для юридичної особи. Крім того, діяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не зупинена.

Відповідно доч.8ст.128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє: деньвручення судовоїповістки підрозписку; деньотримання судомповідомлення продоставлення судовоїповістки наофіційну електроннуадресу особи; деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматисудову повісткучи відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,повідомленою цієюособою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач ОСОБА_1 на виклик апеляційного суду не з`явився, судова повістка, що була направлена йому за вказаною в матеріалах справи адресою місця проживання, повернута поштовим відділенням без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Іншої адреси відповідач суду не повідомляв.

Його представник ОСОБА_3 також не з`явився до апеляційного суду, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Інші учасники справи також до апеляційного суду не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, прокурора Дорогейка О.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що 07 травня 2014 року Головним управлінням Держземагенства в Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ № 444-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства» ( т.1 а.с. 13 ).

До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18 травня 2016 року внесено запис № 14618852 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 928113753240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 площею 0,084 га для ведення особистого селянського господарства ( т.1 а.с. 14 ).

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення особистого селянського господарства суперечить приписамстатті 80 Водного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Статтями13,14КонституціїУкраїни визначено,що земля,водні ресурсиє об`єктомправа власностіУкраїнського народу,від іменіякого прававласника здійснюютьоргани державноївлади таоргани місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положення частини першої статті83, частини першої статті84, статті122 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ст. 3 ВК України усі води ( водні об`єкти ) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води : водотоки ( річки, струмки ).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами , а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Пунктом « д » частини четвертої статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності , які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України заплавні землі це прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Згідно пунктів5,8ч.1ст.80ВКУкраїни зметоюохорониводності малихрічокзабороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Частиною 2 ст. 80 ВК України визначено, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

Заплавні землі є землями на яких встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання.

Таким чином, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність громадянину для індивідуального садівництва, оскільки є землями на яких діє обмежений режим використання.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади

або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтями19,20 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно достатті 21 ЗК Українинедійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Статтею 21 ЦК Українипередбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінекоенерго, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1977 р. №462 «Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР» (ЗП УРСР, 1977 р., №9, ст. 89) виготовлено документацію «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року ( Т. 1,а.с. 195-196 зв.ст. ).

Суд першої інстанції правильно встановив, що у вказаній документації міститься план землекористування колгоспу «імені Макаренка», з якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак.

Документація «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм».

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що виконкоми сільських рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій

свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг ( т.1 а.с. 195 на звороті).

Отже, відповідно до вимог законодавства, чинних на момент розробки «Технической документации по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, вона є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак.

Згідно Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого ПостановоюКабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Частинами 5, 7ст. 80 ВК Українипередбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Згідно висновку комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. № 29639/18-41/24238-24272/19-41, проведеної під час розслідування кримінального провадження № 42017171010000088 за ч. 1 ст. 364 КК України, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

Цією ж експертизою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки ( Т. 1,а.с. 52-77 ).

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаному висновку експертизи, пославшись на те, що статтями 103-106 ЦПК України врегульовано проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства.

Так, наведеними нормами передбачено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов`язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, в силу яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Як визначено ст. 102 ЦПК України висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що висновок експерта відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства таЗакону України «Про судову експертизу».

Зазначений висновок земельно-технічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі.

Відповідачі не заявляли клопотання про проведення експертизи в цій цивільній справі, отже вказаний висновок обґрунтовано взято до уваги місцевим судом.

Із листа Полтавського обласного управління водних ресурсів за № 01-2/583 від 13 травня 2017 року та схеми розміщення земельних ділянок згідно Публічної кадастрової карти України вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т. 1, а.с.23 зворот).

Згідно документації, виготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0025 знаходиться між розрахунковими створами №7 і №8 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості.

За результатами виконаних робіт встановлено, що при рівні 50 % забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 року земельних ділянок, при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1 %) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок (т. 1, а.с. 43 45 зворот).

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення особистого селянського господарства, оскільки він суперечить приписамстатті 80 Водного кодексу України, його скасування та повернення земельної ділянки у власність держави.

При цьому, судом вірно взято до уваги, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.

Також районний суд правильно вказав про те, що зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимогЗемельного кодексу УкраїнитаВодного кодексу України, внаслідок чого, незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізував своє законне право на виділ йому земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовновідсутності у прокурора повноважень для звернення до суду із вказаним позовом, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України від1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 03.09.2020 року по справі №914/1201/19, вбачається, що відповідно до пунктів 1,2,3 частини третьої ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом « а » пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав,зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав ).

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є : 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, 2 ) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3 ) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положеньстатті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2019 р. по справі 915/20/18 та від 02 жовтня 2019 р. по справі 4/166«Б»).

Окрім того, суспільний інтерес полягає у припиненні порушення, яке виявилося у передачі у приватну власність земельної ділянки водного фонду та запобіганню таким порушенням у майбутньому.

Відповідно дост. 24 Закону України «Про прокуратуру»повноваження прокурора здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Згідност. 4 Цивільного процесуального кодексу України, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістомст. 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно із пунктом «є-1» ч. 1ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів передано до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

У силу ч. 4ст. 122 ЗК України, органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Місцевий суд при вирішенні справи вірно встановив, що у спірних правовідносинах вимоги ст.ст.116,118,121 ЗК України при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 порушені саме Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке реалізовувало повноваження розпорядника землі. Тому захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу та повернення земельної ділянки, не узгоджується з інтересами зазначеного органу.

Тому саме Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про визнання недійсним наказу №444-СГ від 07 травня 2014 року, у зв`язку з чим не може бути позивачем, так як чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в ухвалі від 02 березня 2011 р. у справі № 6-58303св10.

Згідно пояснень, направлених Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області, вбачається, що встановлювати та перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції РОВР у Полтавській області, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів ( т.1 а.с. 90-93 ).

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції України № 1858/6/17-20 від 06.03.2020 року Держекоінспекція повноважна перевіряти лише режим використання земель, відповідно до наявних документів, а встановлювати та перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції Держекоінспекції, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів ( т.1 а.с. 185 - 187 ).

Вищезазначене обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто є підставою для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.

Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені.

Враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

У суді першої інстанції представник відповідача заявив щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

При перевірці вказаних доводів суд першої інстанції правильно послався на ст. 262 ЦК України, яка визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції правильно встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що про наявність спірного наказу прокурору стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення від 18 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. До суду із зазначеним позовом прокурор звернувся 07.05.2020 року, тобто в межах встановленого законом трьохрічного строку.

За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які фактично дублюють обґрунтування заперечень проти позову, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора. При цьому, прокурор належно обґрунтував підстави звернення до суду з цим позовом в інтересах Держави, позов подано з дотриманням строку позовної давності, викладені у ньому вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, які проаналізовані місцевим судом першої інстанції та їм надано відповідну правову оцінку, про що відображено у рішенні.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від06жовтня 2021року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 29.04.2022 р.

Головуючий суддя : О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун