Постанова

від 30.05.2007 по справі 7/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/14

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.05.2007                                                                                           № 7/14

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Смірнової  Л.Г.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                     Кулачок О.А.  

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився;

від відповідача - Антонюк О.В. (дов. б/н від 10.01.2007);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "УкрРосТранснефтепродукт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.02.2007

 у справі № 7/14 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Дайна"

 до                                                   ЗАТ "УкрРосТранснефтепродукт"

 про                                                  стягнення 24017,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2007 у справі №7/14 позов задоволено повністю; стягнуто з Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснефтепродукт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгова фірма “Дайна” 24017,88грн. основного боргу, 240,18 грн.  витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що в порушення вимог статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі, поставив позивачу дизельне паливо в меншій кількості, ніж вказано в залізничній накладній №32616489, а тому відповідно до приписів пункту 24 Статуту залізниць, відповідач несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство “УкрРосТранснефтепродукт” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2007 та припинити провадження у справі, покласти судові витрати на позивача.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Крім того, на думку скаржника судом першої інстанції не враховано, що позивач, в особі призначених працівників, приймаючи товар за кількістю, не припинив негайно прийняття нафтопродуктів за кількістю, не надав доказів, що підтверджували б дії які позивач вчинив по збереженню товару (нафтопродуктів), а також те, що у разі виявлення при прийманні нафти і нафтопродуктів нестачі, що перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, а також у випадку виявлення надлишків, вантажовідправнику направляється претензія.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції порушив норми статей 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). Тобто Господарським судом м. Києва однобічно було прийнято всі докази, що були надані позивачем, а докази та доводи відповідача визнані неналежними, що тим самим порушило права та інтереси відповідача щодо можливості захисту своїх інтересів на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу в судовому засіданні.

Також на думку відповідача судом першої інстанції, невірно застосовані норми на статей 193 ГК України та ст.ст. 670, 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ухвалою від 28.04.2007 року Київським апеляційним господарським судом прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2007 року. В судове засідання 14.05.2007 представник  позивача не з'явився, через канцелярію надійшла телеграма від позивача з клопотанням відкласти розгляд справи №7/14.

29.05.2007 представники сторін в судове засідання з'явилися. Відповідач підтримав доводи, які були викладені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а позивач заперечив проти доводів, які викладені в  апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 29.05.2007 було оголошено перерву до 30.05.2007.

В судове засідання 30.05.2007 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Континіум -Укр – Ресурс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче - торгова фірма “Дайна” було укладено договір поставки нафтопродуктів № 163 від 13.01.2006 (далі – Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю “Континіум -Укр – Ресурс” зобов'язалося передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “Дайна” прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними частинами Договору.

21.09.2006 сторонами було підписано Додаток № 14 до Договору поставки нафтопродуктів № 163 від 13 січня 2006 (далі – Додаток до Договору).

Пунктом 1 Додатку до Договору сторони передбачили приблизну кількість Товару, погодили між собою, що кількість частини поставленого Товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в залізничному перевізному документі - накладній. Сторони також погодили ціну Товару та загальну початкову вартість Товару, а також, що Товар буде поставлятися залізничним транспортом на умовах СРТ згідно редакції Інкотермс - 2000 року.

Позивачу було виставлено рахунок № КУР01297 від 21.09.2006 на суму 253099,38 грн. в т. ч. ПДВ за 59413 кг дизельного пального.

Позивач, виконуючи вимоги Договору поставки, сплатив відповідно до платіжних доручень №№ 426 від 27.10.2006; 1524 від 27.09.2006; 1504 від 26.09.2006; 1506 від 26.09.2006;  1502 від 26.09.2006; 1503 від 26.09.2006 грошові кошти за поставлений товар в сумі 253099,38 грн.

Відповідно до зобов'язань, встановлених у Договорі поставки нафтопродуктів, на адресу позивача по рахунку № КУР01297 від 21.09.2006 прибула залізнична цистерна № 74749276 з дизельним пальним за залізничною накладною № 32616489.

У відповідності до залізничної накладної № 32616489 маса дизельного пального в цистерні мала бути 59413 кг при температурі + 17,ОС°, при питомій вазі 0,8403.

21.09.2006 цистерна була відвантажена відправником Закритим акціонерним товариством “УкрРосТранснефтепродукт”. Цистерна прибула 24.10.2006 на станцію Короп Південно-Західної залізниці.

Вантаж по накладній № 32616489 прибув у справному вагоні № 74749276 за справними пломбами відправника і був виданий одержувачу 25.09.2006 в присутності представника залізничної станції Короп, про що свідчить відмітка Коропської Південно-Західної залізниці в залізничній накладній, розділ № 6.

Оскільки вантаж прибув у справній цистерні та зі справними пломбами, то в силу вимог пункту 52 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457 (далі – Статут залізниць) представниками залізниці маса отриманого вантажу не перевірялася.

Як передбачено вимогами п.п. 4.1.3.18 Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України” приймання нафтопродуктів провадиться особами, які призначені наказом керівника вантажоодержувача.

Відповідно до Наказу №18 від 10.08.2006 Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “Дайна” матеріально-відповідальною особою за прийняття, розвантаження та збереження вагонів-цистерн у технічно справному стані, приведення в транспортне положення цистерн, що надходять на адресу позивача на станцію Короп, було призначено завідуючого складом Колотілкіна Володимира Юрійовича.

Також відповідно до протоколу №1 від 04.01.2005 Власко Ю.І. та   Невідченко М.В., як представники громадськості мають право приймати світлі нафтопродукти, що надходять на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “Дайна”.

Як встановлено п.п. 4.1.3.19 Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України” №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 на всі нафтопродукти, що надійшли, складається “Акт приймання нафтопродуктів за кількістю” за формою N 5-НП. Акт складається у день надходження нафтопродуктів та затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання. Акт підписується особами, які брали участь у прийманні нафтопродуктів. Особи, що підписують акт, мають бути попереджені про відповідальність за достовірність даних, викладених у ньому.

Всі вимоги законодавства щодо порядку та строків складання акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП позивачем були дотримані.

В матеріалах справи знаходиться акт приймання нафтопродуктів за кількістю №40 від 25.09.2006 (а.с. 7), який складений за формою №5-НП позивачем. Містить підписи комісії, що склала акт та затверджений директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “Дайна”.

Відповідно в акті №40 від 25.09.2006 було встановлено, що рівень заповнення, за фактичною наявністю, склав 248,9 см, густина в кг/м - 0,835, а температура + 21 та що технічний стан вагона – цистерни задовільний, вагон – цистерна опломбований з однієї сторони пломбою ЗПП №0672839 без пошкоджень.

Також встановлено, що за показниками, які зазначені у відвантажувальних документах маса вантажу в кг 59413,  а фактична наявність маси вантажу склала в кг 53775, тому відправником недопоставлено дизельного пального у кількості 5638кг.

Недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення (абз. 2 п. 3.13  Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 №04-5/601).

Відповідно до Норм природної втрати нафти та нафтопродуктів при перевезенні залізницею, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з матеріально – технічного забезпечення “Про затвердження норм природної втрати нафтопродуктів при прийманні, збереженні, відпуску та транспортуванні” №40 від 26.03.1986 норма природної втрати нафти та нафтопродуктів при перевезеннях залізницею становить 0,007 відсотків від маси вантажу.

Таким чином норма природної втрати нафтопродуктів при доставці залізничної цистерни №74749276 на станцію призначення становить 4,16 кг (59413кг х 0,07% = 4,16кг).

Відповідно до приписів п.п. 4.1.2.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998, границя відносної похибки становить  0,8%  під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів.

Таким чином границя відносної похибки визначення маси нетто вантажу, відвантаженого за залізничною накладною №32616489 становить 475,30 кг (59413кг х 0,8 % = 475,30 кг).

Зважаючи на вищезазначене, недостача маси вантажу, обчислена з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто нафтопродуктів під час перевезення за накладною №32616489 становить 5158,54 кг (59413кг – 53775кг – 4,16кг – 475,30кг= 5158,54 кг).

В той же день, у відповідності до вимог п.п.4.1.3.21 Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України” позивачем була надіслана на адресу відповідача телеграма з відповідним повідомленням про нестачу нафтопродуктів та з проханням терміново прибути представнику відповідача для здійснення контрольного заміру.

Відповідач в той же день телеграмою надіслав відповідь, що їх представник прибути не може, в зв'язку з виробничим навантаженням та дав дозвіл оформляти прийом нафтопродуктів без його присутності.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх   заходів,   необхідних   для   належного   виконання   нею зобов'язання, враховуючи   інтереси   другої   сторони   та   забезпечення   загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування  господарських санкцій, передбачених Господарським  процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.

Як передбачено пунктом 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до п.3.23 Роз'яснення  Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” підставою для покладання на відправника відповідальності за  неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми.

В накладній   №   32616489  зазначена маса 59413 кг дизельного палива, яка була визначена вантажовідправником об'ємно - масовим методом.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачу був наданий рахунок - фактура № КУР 01297 від 21.09.2006, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгова фірма “Дайна” повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю “Континіум -Укр – Ресурс” за 59413 кг 253099,38 грн., 4260,00 грн. з ПДВ за один кілограм, дана ціна  була зазначена та врегульована в п.1 Додатку до Договору поставки.

Відповідно до платіжних доручень №№ 426 від 27.10.2006; 1524 від 27.09.2006; 1504 від 26.09.2006; 1506 від 26.09.2006;  1502 від 26.09.2006; 1503 від 26.09.2006, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.27-29), позивачем на виконання свої зобов'язань було сплачено суму 253099,38 грн.

У відповідності до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як було зазначено вище, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було недопоставлено позивачу за накладною №32616489 5158,54 кг  дизельного палива на суму 21975,38грн. (4,26грн. х 5158,54кг= 21975,38грн.).

Відповідно до ст.33 ГПК України на стороні що надала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було доведено, що нестача вантажу у кількості 5158,54 кг на суму 21975,38 грн. виникла з вини вантажоперевізника.

Зважаючи на вищезазначене апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, визначена без урахування норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення залізницею, а тому з  Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснефтепродукт” має бути стягнуто 21975,38грн. боргу за недопоставлене дизельне паливо.

Судовою колегією критично оцінюється посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не була направлена претензія відповідачу у відповідності до ч. 1 п. 4.1.3.2 “Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”.

Як передбачено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 1 рп/2002 право особи, в тому числі, юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до Закону України “Про   внесення   змін   до   деяких   законодавчих   актів   України   щодо   досудового врегулювання спорів” від 23.06.2005 № 2705-ІУ, внесено зміни до ст.315 ГК України та ст. 925 ЦК України та обумовлено право, а не обов'язок сторони врегулювати спір у  досудовому порядку, тобто пред'явити претензію.

Крім того, невірним є посилання відповідача на порушення судом першої інстанції процесуального права, як  на підставу скасування оскаржуваного рішення. Відповідач вказує, що в порушення вимог ст. 87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи №7/14, рішення Господарського суду м. Києва було підписане 03.04.2007 і було направлене скаржнику 05.04.2007 тобто без порушення встановленого законом строку.

Крім того статтею 104 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду               м. Києва від 22.02.2007 у справі № 7/14 підлягає частковій зміні.         

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснефтепродукт” на рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2006р. у справі № 7/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2007р. у справі  № 7/14 частково  змінити.

Викласти пункти 1 та 2  резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснефтепродукт” (юр. адреса: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 13, пошт, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, р/р 2600010305 в Акціонерному банку “Ажіо” м. Київ, МФО 300175, Код ЄДРПОУ 32250082, ІПН 322500826557, № свід. 37615294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгова фірма “Дайна” (Поштова адреса: вул. Київська. 67, смт. Короп, Чернігівська обл., Україна, 16200, Юридична адреса: пр. Миру, 27, кв. 22, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14000, Р/р: 260059524001 в ЧФ АТ “Укрінбанк”, МФО 353564, код ЄДРПОУ 14225518, ІПН 142255125266, № свід. 33905296) 21975 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 38 коп. - основного боргу, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 75 коп. - витрат по сплаті державного мита, 108 (сто вісім) грн.05 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгова фірма “Дайна” (Поштова адреса: вул. Київська. 67, смт. Короп, Чернігівська обл., Україна, 16200, Юридична адреса: пр. Миру, 27, кв. 22, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14000, Р/р: 260059524001 в ЧФ АТ “Укрінбанк”, МФО 353564, код ЄДРПОУ 14225518, ІПН 142255125266, № свід. 33905296) на користь Закритого акціонерного товариства “УкрРосТранснефтепродукт” (юр. адреса: 01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 13, пошт, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, р/р 2600010305 в Акціонерному банку “Ажіо” м. Київ, МФО 300175, Код ЄДРПОУ 32250082, ІПН 322500826557, № свід. 37615294) 60 (шістдесят) грн. 05 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 7/14 повернути до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Малетич  М.М.

 04.06.07 (відправлено)