Рішення

від 11.04.2022 по справі 917/44/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 р. Справа № 917/44/22

м. Полтава

за позовною заявою Приватної фірми "ВІТА", вул. Корольова, 7, с. Степок, Київської області, Обухівського району,08700; поштова адреса: вул.Каштанова, 29а, м.Обухів, Київської області,08704

до Фермерського господарства "Коніщук", вул. Юності, 32/1, м. Глобине, Глобинського району, Полтавської області,39000

про стягнення 196 725,08 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу № 16/06/21-1Д від 16.06.2021р. в розмірі 196 725,08 грн., з них 180 000,00 грн. - основного боргу,10 435,11 грн. - пені, 4 455,09 грн. - інфляційних втрат, 1 834,88 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.01.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 15.02.2022р. на 11-50 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем, що і стало приводом подачі позову до суду.

Відповідач у відзиві (вх. № 1622 від 11.02.2022р.) проти позову заперечує частково, посилаючись на те, що між сторонами був укладений договір №16/06/21-1Д купівлі-продажу від 16.06.2021р. та відповідач не заперечує факту отримання товару по податковим накладним, що були надані позивачем до суду.

Відповідач зазначає, що він не погоджується із основною сумою заборгованості за Договором, яка визначена позивачем у розмірі 180 000 гривень.

Відповідач здійснив перерахунок грошових коштів у розмірі 60 000 гривень на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями № 197 від 31 грудня 2021 року та № 208 від 24.01.2022 року.

Таким чином, як зазначає відповідач, сума заборгованості перед позивачем складає 120 000 грн. на момент подання вказаного відзиву. Факт наявності заборгованості у розмірі 120 000 гривень також підтверджується позивачем, який надіслав на електронну пошту відповідача Акт звірки взаємних розрахунків станом на 08 лютого 2022 року.

Відповідач звертає увагу суду на те, що під час листування із позивачем, він зазначав про те, що не заперечує суму заборгованості, та просить надати час для внесення усіх необхідних платежів та здійснювати погашення заборгованості рівними платежами у розмірі 30 000 гривень.

Відповідач зазначає, що він виконує свої зобов`язання та намагається погасити заборгованість перед позивачем.

Враховуючи положення чинного законодавства (ст. 233 ГПК України) та ті факти, що відповідач систематично вживає дії щодо сплати заборгованості, відповідач просить суд зменшити розмір пені, що стягується позивачем на 50%, а саме стягнути 5 217,55 гривень.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. відповідач вказує, що відповідно до переліку виконаних робіт, адвокатом надано наступні послуги: п. 4. Підготовка розрахунків та документів до позовної заяви - 2,5 год., 2500 гривень; п. 5 Підготовка доказів, обґрунтування та розпис розрахунку, складення та підготовка до подачі позовної заяви - 3,5 години, 3500 гривень.

Відповідач вважає, що в Акті виконаних робіт фактично вказано дві ідентичні послуги - підготовка розрахунків та додатків, а тому відсутні правові підстави для стягнення суми у розмірі 3 500 гривень за правову допомогу.

Крім того, відповідач звертає увагу на невелику складність справи, яка по своїй суті є стягненням заборгованості за договором.

При цьому, відповідач не заперечує фактів, які були викладені у позовній заяві.

Щодо часу, витраченого на здійснення обрахунків, відповідач зазначає про існування спеціальних безкоштовних програм, які допомагають швидко і точно порахувати суму штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 500 гривень є неспівмірними, та не підтверджені належними доказами, а тому підлягають зменшенню до суми у 1 500,00 гривень.

Крім того, відповідач у відзиві просить суд поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що конверт з ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.01.2022р. у даній справі отримано ним 30.01.2022р.

Ухвалою суду від 15.02.2022р. поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, відкладено розгляд справи на 12.04.2022р. на 14-00 год.

У відповіді на відзив (вх. № 2170 від 09.03.2022р.) позивач зазначає, що відповідачем було надані платіжні доручення від 31.12.2021р. № 197 та від 24.01.2022 р. № 208 про переказ по 30 000 гривень по кожному дорученню на оплату згідно Договору та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 08.02.2022 р., в якому зазначено, що 30 000,00 грн. було зараховано на рахунок позивача 04.01.2022р. та ще 30 000,00 грн. 24.01.2022р.

Як зазначає позивач, станом на дату складення позовної заяви - 31.12.2021 р., зазначені кошти на рахунок позивача не надійшли і позивач не знав, і не міг знати про їх перерахування.

Але, посилаючись на те, що вказані відповідачем суми були отримані позивачем після подання позовної заяви, позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги в частині основного боргу на 60 000 гривень та рахувати його в розмірі 120 000 гривень.

Позивач стосовно зменшення розміру пені зазначає, що сума боргу в 180 000 грн. дуже значна для його підприємства і її несплата потягнула за собою неможливість використати ці кошти, які були витрачені на виробництво товару, для розвитку підприємства, закупівлі обладнання, складових для виготовлення комбікормів, забезпечення стабільної та безперервної роботи підприємства, оплати власних боргів.

Крім того, як зазначає позивач, за порушення покупцем умов платежів за відвантажений товар/надані послуги згідно пункту 5.1. Договору, пунктом 7.2. Договору передбачені штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від загальної суми несплачених накладних, згідно яких отримано товари/послуги, що складає 36,5 % річних.

При розрахунку було використане обмеження пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за цей період складала в середньому 8,5 % річних, що більш ніж в чотири рази менше від розміру пені, встановленого в Договорі.

Позивач зазначає, що при укладенні договору відповідач мав прогнозувати власну господарську діяльність, враховуючи, що фермерське господарство діє вже більше семи років і пропонувати реальні умови договору в частині строків розрахунку.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що немає підстав для зменшення штрафних санкцій (пені).

Щодо судових витрат позивач вказує, що відповідач посилається на те, що підготовка розрахунку та документів до позовної заяви (2 500 грн.) і обгрунтування та розпис розрахунку, складення та підготовка до подачі позовної заяви (3 500 грн.) є однією дією і не потребують оплати взагалі (спираючись на розмір витрат, які відповідач визнає).

Позивач вважає, що здійснення розрахунку та його розпис і обґрунтування, - це різні роботи, кожна, з яких має свій обсяг та витрачений час. Крім того, складення позовної заяви в цілому та підготовка її до подання до суду, окремо займають відповідний час та вимагає певного досвіду та кваліфікації.

Також позивач зазначає, що не всі документи, подані з позовом є доказами по суті спору, тому, формування доказової бази та підготовка документів до позовної заяви, є окремими діями, кожна з якої вимагає витрат певного часу.

Посилання на наявність безкоштовних програм, які дозволяють швидко і точно здійснити обрахунок штрафних санкцій, позивач вважає безпідставним та таким, що не впливає на розмір правової допомоги. Більше того, на думку позивача, такі програми не гарантують правильність всіх розрахунків.

Як зазначає позивач, при визначенні розміру гонорару враховано складність справи та робіт (послуг), час на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг робіт (послуг) для досягнення бажаного результату та виконання окремих доручень Клієнта, ціну позову та значення справи для Клієнта, важливість впливу вирішення справи на репутацію Клієнта, кваліфікацію і досвід Адвоката, фінансовий стан Клієнта, строки та результати вирішення спірних правовідносин та інші важливі обставини.

Тому позивач вважає, що вимоги відповідача про зменшення розміру витрат на правову (правничу) допомогу є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач повідомив, що з урахуванням роботи з відзивом на позовну заяву та підготовки відовіді на нього, розмір витрат на правову (правничу) допомогу збільшується на 1 500 грн. і становить 9 000 гривень.

Щодо зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу на 60 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Перше судове засідання по даній справі відбулося 15.02.2022 р. Позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог у відповіді на відзив (вх.№ 2170 від 09.03.2022 р.) з порушенням п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, а тому підстави для задоволення судом даної заяви відсутні.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, в якій позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі (вх. 2517 від 12.04.2022р.).

В судовому засіданні 12.04.2022р. ухвалено рішення без його проголошення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Приватною фірмою «ВІТА» (продавець) (далі-позивач) та Фермерським господарством «Коніщук» (покупець) (далі-відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 16/06/21-1Д від 16.06.2021р. (а.с.24-25), відповідно до якого постачальник зобов`язувався згідно попереднього замовлення покупця поставити, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, на умовах і у строки, обумовлені та підтверджені сторонами, в кількості, вказаній в товаросупровідних документах (пункти 1.1, 2.1, 4.1, 5.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна товару встановлюється згідно попередніх домовленостей сторін, окремо для кожної партії товару.

Товар постачається на умовах франко-склад продавця або (за домовленістю сторін) покупця (пункт. 4.2 Договору).

На виконання умов договору позивач відповідачу відвантажив товар у визначеному сторонами асортименті на загальну суму 100 590,27 гривень з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 949 від 02.08.2021 р. (а.с. 19).

2 серпня 2021 р. позивачем був направлений відповідачу рахунок на оплату № 818 на суму в розмірі 100 590,27 грн. із зазначенням реквізитів для оплати поставленого товару, (а.с. 18).

01 вересня 2021 року позивач відвантажив, а відповідач прийняв товар у визначеному сторонами асортименті на загальну суму 54 883,40 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1169 від 01.09.2021 р.(а.с.36).

31 серпня 2021 р. позивачем був направлений відповідачу рахунок на оплату № 1029 із зазначенням реквізитів для оплати поставленого товару (а.с.20).

09 вересня 2021 року позивач відвантажив, а відповідач прийняв товар у визначеному сторонами асортименті на загальну суму 56 314,42 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1209 від 09.09.2021 р.(а.с37).

9 вересня 2021 р. постачальником був направлений покупцю рахунок на оплату № 1063 із зазначенням реквізитів для оплати поставленого товару (а.с.21).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов`язувався здійснити розрахунок за отриманий товар на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів.

Оплата по поставці від 02.08.2021р. по видатковій накладній №949 на суму 100 590, 27 грн. повинна була бути здійснена до 16.08.2021 р., але відповідачем здійснена частково в розмірі 31 788,09 грн. двома частинами (надходження грошових коштів за платіжним дорученням № 173 (а.с.23) відбулось 24.09.2021 р. з простроченням на 39 днів, з яких частина коштів пішла на погашення заборгованостей, а решта в сумі 11 788,09 гривень - на погашення поставки за видатковою накладною № 949).

08.10.2021 р. згідно платіжного доручення № 174 відповідач сплатив позивачу 20 000 гривень з простроченням 53 дні (а.с.22).

Таким чином, борг по поставці за видатковою накладною №949 від 02.08.2021р. станом на 24.09.2021 р. складав 88 802,18 грн. Після оплати, здійсненої 08.10.2021 р., борг складає 68 802,18 грн. Прострочення на залишок боргу станом на 30.12.2021 р. становить 136 днів.

Відповідач зобов`язання по оплаті товару по видаткових накладних за № 1169 від 01.09.2021 р. та № 1209 від 09.09.2021р. не виконав, відповідно до чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 54 883,40 грн. (видаткова накладна № 1169 від 01.09.2021 р. строк оплати до 15.09.2021 р.) та 56 314,42 грн. (видаткова накладна № 1209 від 09.09.2021р. строк оплати до 23.09.2021 р.).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становила 180 000,00 грн., яку позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача.

Відповідач до позивача звертався з листом вих. № 13/12 від 13.12.2021р. про гарантування оплати заборгованості у сумі 180 000,00 грн. терміном у шість місяців, сплачуючи кожен місяць платіж у сумі 30 000,00 грн. (а.с. 26).

Позивач листом вих. № 29/11/21-2Л від 29.11.2021р. просив відповідача в термін до 10.12.2021р. погасити дебіторську заборгованість перед його підприємством в сумі 180 000,00 грн. (а.с.27), який був направлений відповідачу 07.12.2021р. і отриманий останнім 14.12.2021р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 28).

Повторно позивач до відповідача звернувся з листом вих. № 14/12/21-2Л від 14.12.2021р. з вимогою погасити наявну заборгованість перед його підприємством у сумі 180 000,00 грн. до 31.12.2021р. (а.с. 29).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем змусила останнього звернутися з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідач позивачу по договору купівлі-продажу № 16/06/21-1Д від 16.06.2021р. провів оплату платіжними дорученнями № 197 від 31.12.2021р. на суму 30 000,00 грн. та № 208 від 24.01.2022р. на суму 30 000,00 грн. (а.с.53-54).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що 30 000,00 грн., сплачені відповідачем платіжними дорученнями № 197 від 31.12.2021р. надійшли на рахунок позивача 04.01.2022 р. Суд зазначає, що позивач звернувся з позовом до суду 06.01.2022 р. (а.с.40). Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 30 000, 00 грн. основного боргу пред`явлені позивачем безпідставно і задоволенню судом не підлягають.

Провадження в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем платіжним дорученням № 208 від 24.01.2022р. після звернення позивача з позовом до суду, підлягає закриттю згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 120 000,00 грн.

Доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 180 000,00 грн. основного боргу по договору купівлі-продажу № 16/06/21-1Д від 16.06.2021р. підлягає частковому задоволенню в розмірі 120 000,00 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі порушення покупцем умов платежів за відвантажений товар/надані послуги, згідно п.5.1. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від загальної суми несплачених накладних, згідно яких отримано товари/послуги.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач відповідачу нарахував пеню на загальну суму в розмірі 10 435,11 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 435,11 грн. пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3".

Розрахунок пені здійснено судом наступним чином.

По видатковій накладній № 949 від 02.08.2021р. на суму боргу 100 590,27 грн. за період з 17.08.2021р. по 09.09.2021р. 1 058,26 грн., з 10.09.2021р. по 24.09.2021р. 702,75 грн.; на суму боргу 88 802,18 грн. за період з 25.09.2021р. по 08.10.2021р. 579,04 грн.; на суму боргу 68 802,18 грн. за період з 09.10.2021р. по 09.12.2021р. 1 986,78 грн., з 10.12.2021р. по 30.12.2021р. 712,53 грн.

По видатковій накладній № 1169 від 01.09.2021р. на суму 54 883,40 грн. за період з 16.09.2021р. по 09.12.2021р. 2 172,77 грн., з 10.12.2021р. по 30.12.2021р. 568,38 грн.

По видатковій накладній № 1209 від 09.09.2021р. на суму 56 314,42 грн. за період з 24.09.2021р. по 09.12.2021р. 2 019,59 грн., з 10.12.2021р. по 30.12.2021р. 583,20 грн.

Таким чином, сума пені становить 10 383,3 грн.

Суд вважає безпідставним зменшення розміру пені на 50% у розмірі 5 217,55 грн., на яке посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.

Як свідчать встановлені судом обставини, сторони у договорі погодили, що у разі прострочення споживачем оплати за цим Договором, споживач зобов`язаний сплатити пеню у визначеному розмірі.

Нарахування пені здійснено позивачем за період, що не перевищує 6 місяців, відповідно до статті 232 ГК України та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів існування об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань по договору (тяжкий фінансовий стан, існування дебіторської заборгованості, тощо), а також, враховуючи те, що сума пені, яка нарахована, є співмірною з сумою основного боргу, пред`явленного до стягнення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 435,11 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 10 383,3 грн. В стягненні решти суми пені слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вище зазначеної норми, позивач відповідачу нарахував суму інфляційних втрат на загальну суму в розмірі 4 455,09 грн.

За перерахунком суду за допомогою Юридичної пошукової інформаційно-аналітичної програми "Ліга", сума інфляції по видатковій накладній №949 від 02.08.2021р. за періоди:

- з 17.08.2021р. по 24.09.2021р. на суму заборгованості 100 590,27 грн. складає 1 207,08 грн.

- з 25.09.2021р. по 08.10.2021р. на суму заборгованості 88 802,18 грн. складає 0 грн.

- з 09.10.2021р. по 31.12.2021р. на суму заборгованості 68 802,18 грн. складає 550,42 грн.

По видатковій накладній № 1169 від 01.09.2021р. за період з 16.09.2021р. по 30.12.2021р. на суму заборгованості 54 883,40 грн. складає 936,97 грн.

По видатковій накладній № 1209 від 09.09.2021р. на суму 56 314,42 грн. за період з 24.09.2021р. по 30.12.2021р. складає 961,40 грн.

Всього сума інфляційних втрат становить 3 655,87 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат на загальну суму 4 455,09 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 3 655,87 грн. В стягненні решти інфляційних втрат позивачу слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач відповідачу нарахував 3% річних в сумі 1 834, 88 грн.

За перерахунком суду за допомогою Юридичної пошукової інформаційно-аналітичної програми "Ліга", сума 3% річних по видатковій накладній №949 від 02.08.2021р. за періоди:

-з 17.08.2021р. по 24.09.2021р. на суму заборгованості 100 590,27 грн. складає 322,44 грн.;

-з 25.09.2021р. по 08.10.2021р. на суму заборгованості 88 802,18 102,18 грн.;

- з 09.10.2021р. по 30.12.2021р. на суму 68 802,18 грн. 469,36 грн.

По видатковій накладній № 1169 від 01.09.2021р на суму боргу 54 883,40 грн. за період з 16.09.2021р. по 30.12.2021р. 478,16 грн.

По видатковій накладній № 1209 від 09.09.2021р. на суму боргу 56 314,42 грн. за період з 24.09.2021р. по 30.12.2021р. 453,60 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 834, 88 грн. підлягають задоволенню частково в сумі в сумі 1 825,74 грн. В стягненні решти 3% річних позивачу слід відмовити.

В порядку ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач просить суд стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що витрати на професійну правову допомогу у заявленому розмірі є неспівмірними, та не підтверджені належними доказами, а тому підлягають зменшенню до суми у 1 500,00 гривень.

При вирішенні питання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд керується наступним.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватною фірмою «ВІТА» (Клієнт) та Шубенок Олегом Миколайовичем (Адвокат) (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4530/10-рішення від 18.05.2011р.) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №8/154 від 15.06.2020р., (а.с. 32-33).

Відповідно до умов договору адвокат надає клієнту послуги з правничої допомоги щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту в обсязі, визначеному адвокатом разом з клієнтом (п.1.1 договору). За цим договором, адвокат має право здійснювати представництво, захист клієнта, надавати іншу правову допомогу за прийнятим адвокатом замовленням у всіх категоріях справ, зокрема в господарському судочинстві (п.1.3договору). Адвокат має право вчиняти від імені клієнта всі дії та користуватися без обмежень всіма повноваженнями, які відповідно до закону має клієнт в справах, в яких адвокат здійснює представництво чи захист клієнта, вчиняти будь-які дії, не заборонені законом та цим договором, необхідні для належного виконання цього договору, зокрема, але не виключно дії передбачені статтями 19,20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі, підписувати складені ним документи, підписувати документи від імені клієнта, подавати та одержувати відповіді на подані клієнтом чи адвокатом запити, заяви, скарги, клопотання, інші документи, від імені та/чи в інтересах клієнта одержувати документи, речі, сплачувати необхідні платежі тощо (п. 2.3.1договору).

Гонорар адвоката, в тому числі порядок обчислення гонорару за окремі послуги та етапи їх виконання, визначається окремою угодою та сплачується клієнтом адвокату в порядку, строки та в формі визначеними такою угодою (п.3.1 договору).

27.12.2021р. між Приватною фірмою «ВІТА» (Клієнт) та Шубенок Олегом Миколайовичем (Адвокат) укладена угода про гонорар адвоката до договору № 8/154 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2020р., яка є невід`ємною частиною договору №8/154 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2020р., який надалі в договорі іменується «договір». Розмір гонорару складає суму визначену сторонами в Акті (ах) виконаних робіт (наданих послуг) за послуги надані адвокатом згідно пунктів 1.1-1.3 ст.1 договору в справі за позовом ПФ «ВІТА» до Фермерського господарства «Коніщук» про стягнення боргу та процентів за користування коштами за договором №16/06/21-1Д купівлі-продажу від 16.06.2021р. За видатковими накладними №949 від 02.08.2021р., №1169 від 01.09.2021р. та № 1209 від 09.09.2021р. В обсяг послуг включаються консультації з правових питань, вивчення та аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики, правової позиції іншої сторони, підготовка розрахунку до позовної заяви, складення та підготовку до подачі позовної заяви з доданими до неї матеріалами. При цьому гонорар сплачується на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) в момент його підписання. Підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) засвідчує належне виконання робіт (надання послуг) адвокатом, оплату Клієнтом наданих послуг та її отримання адвокатом (а.с.31).

До договору про надання правової (правничої) допомоги №8/154 від 15.06.2020р. додано акт виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.12.2021р. на суму 7 500,00 грн. (а.с.30) з переліком виконаної адвокатом роботи (наданих послуг).

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що в Акті виконаних робіт (п.4. Підготовка розрахунків та документів до позовної заяви - 2,5 год., 2500 гривень; п. 5 Підготовка доказів, обґрунтування та розпис розрахунку, складення та підготовка до подачі позовної заяви - 3,5 години, 3500 гривень) фактично вказано дві ідентичні послуги (підготовка розрахунків та додатків), виходячи з наступного.

Згідно п. 4 переліку, послуги були надані адвокатом 28.12.2021 р., а згідно п. 5 переліку послуг 29.12.2021 р. Відповідач не довів суду, що надані послуги є ідентичними.

Посилання відповідача на наявність безкоштовних програм для здійснення обрахунку штрафних санкцій суд вважає безпідставним, оскільки використання цих програм адвокатом не впливає на розмір правової допомоги.

В обґрунтування стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. позивачем надано видатковий касовий ордер від 30.12.2021р. на суму 7 500,00 грн.; акт виконаних робіт (надання послуг) №2 від 21.02.2022р. на суму 1 500,00 грн., видатковий касовий ордер від 21.12.2022р. на суму 1 500,00 грн. (а.с. 66-68).

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно розділу 2 Рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури щодо оподаткування адвокатських об`єднань та адвокатів, як самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 березня 2011 року №VІ/4-97 та норм діючого законодавства, вбачається, що адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою у значенні ст. 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.

Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

З наданих до справи актах виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокат Шубенок О.М. надав позивачу юридичні послуги з підготовки документів та подачі позовної заяви до господарського суду Полтавської області.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем не доведено неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача Фермерського господарства «КОНІЩУК» на користь позивача Приватної фірми «ВІТА» підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката (професійну правничу допомогу) в розмірі 7 588,17 грн.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями), сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі.

При подачі позову до суду позивачем до Державного бюджету України сплачено платіжним дорученням №18 від 05.01.2022р. 2 950,89 грн. судового збору.

Оскільки судом в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу (платіжне доручення № 208 від 24.01.2022р.) закрито провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, тому поверненню позивачу з державного бюджету України підлягає 450,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 18 від 05.01.2022р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 123, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст. ст. 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. В частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу - провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Коніщук", вул. Юності, 32/1, м. Глобине, Глобинського району, Полтавської області, 39000, ідентифікаційний код 39487175 на користь Приватної фірми "ВІТА", вул. Корольова,7, с. Степок, Київської області, 08700; поштова адреса: вул.Каштанова, 29а, м.Обухів, Київської області,08704, ідентифікаційний код 20575062 120 000,00 грн. основного боргу, 3 655,87 грн. інфляційних втрат, 1 825,74 3% річних, 10 383,30 грн. пені, 2 037,98 грн. витрати по сплаті судового збору, 7 588,17 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

5. Повернути Приватній фірмі "ВІТА", вул. Корольова,7, с. Степок, Київської області, 08700; поштова адреса: вул.Каштанова, 29а, м.Обухів, Київської області,08704, ідентифікаційний код 20575062 з Державного бюджету України (ККДБ 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, відомча ознака 83, номер рахунку - UA578999980313131206083016712, код за ЄДРПОУ 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) 450,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №18 від 05.01.2022р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.