Постанова

від 18.11.2022 по справі 917/44/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року м. Харків Справа №917/44/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства "Коніщук" м.Глобине, Глобинського району, Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2022 року у справі №917/44/22,

за позовом - Приватної фірми "ВІТА", м. Обухів, Київської області

до - Фермерського господарства "Коніщук", м. Глобине, Глобинського району, Полтавської області

про - стягнення 196 725,08 грн

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області звернулася Приватна фірма "ВІТА", місто Обухів, Київської області (далі-Позивач) з позовною заявою до Фермерського господарства "Коніщук", місто Глобине, Глобинського району, Полтавської області (далі-Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором купівлі-продажу №16/06/21-1Д від 16.06.2021 року в розмірі 196 725,08 грн, з них 180 000,00 грн - основного боргу,10 435,11 грн - пені, 4 455,09 грн - інфляційних втрат та 1 834,88 грн - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2022 року у справі №917/44/22 вищезазначені позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 120 000,00 грн основного боргу, 3 655,87 грн інфляційних втрат, 1 825,74 3% річних, 10 383,30 грн пені, в задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено. Крім того, закрито провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн основного боргу та відшкодовано Позивачу за рахунок Відповідача 2 037,98 грн витрат зі сплати судового збору та 7 588,17 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить означене рішення суду скасувати в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 383,30 грн пені та 7 588,17 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також змінити рішення, зменшивши розмір пені на 50%, а розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 500 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає наступне:

- в даній ситуації Відповідач намагався належним чином виконувати покладені на нього договором зобов`язання та не ухилявся від визнання факту наявності заборгованості перед Позивачем, а тому суд безпідставно не зменшив заявлений Позивачем розмір пені на 50%;

- задовольняючи вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7 588,17 грн, судом не враховано невелику складність означеної справи, а також факт того, що в наданому Позивачем акті виконаних робіт вказано дві ідентичні послуги підготовку розрахунків та додатків, що виключає підстави до стягнення грошових коштів у розмірі 3 500 грн за таку допомогу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 року у справі №917/44/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оспорюване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, у відзиві Позивач просить стягненнути з Відповідача судові витрати в повному обсязі, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, проте, Позивачем не зазначено, яка саме сума адвокатських витрат підлягає стягненню в судовому порядку з Відповідача.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), дана постанова винесена в межах розумного строку.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

Між сторонами 16.06.2021 року було укладено договорів купівлі-продажу № 16/06/21-1Д (далі-Договір), за змістом якого Позивач зобов`язувався згідно попереднього замовлення Відповідача поставити, а останній - прийняти і оплатити товар в асортименті, на умовах і у строки, обумовлені та підтверджені сторонами, в кількості, вказаній в товаросупровідних документах.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, Позивачем було здійснено поставки товару Відповідачу та направлені йому рахунки на оплату :

- на суму 100 590,27 гривень за видатковою накладною №949 від 02.08.2021 року (рахунок №818);

- на суму 54 883,40 грн за видатковою накладною № 1169 від 01.09.2021 року (рахунок №1029);

- на суму 56 314,42 грн за видатковою накладною № 1209 від 09.09.2021 року ( рахунок №1063).

Відповідачем оплата поставленого 02.08.2021 року товару здійснена частково в розмірі 31 788,09 грн - за платіжним дорученням №173 від 24.09.2021 року (з простроченням на 39 днів), з яких частина коштів зарахована Позивачем на погашення заборгованості, а решта в сумі 11 788,09 гривень - на погашення оплати за товар за видатковою накладною № 949.

В подальшому, Відповідачем 08.10.2021 року згідно платіжного доручення №174 було сплачено ще 20 000 гривень, проте з простроченням на 53 дні.

Щодо оплати Відповідачем товару по видаткових накладних за №1169 від 01.09.2021 року та №1209 від 09.09.2021 року, Відповідачем така оплата здійснена не була, що стало наслідком виникнення у останнього перед Позивачем заборгованості у розмірі 54 883,40 грн (видаткова накладна № 1169 від 01.09.2021 року строк оплати до 15.09.2021 р.) та у розмірі 56 314,42 грн (видаткова накладна № 1209 від 09.09.2021 року строк оплати до 23.09.2021 року).

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 180 000,00 грн.

Означене стало підставою звернення Позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Судом першої інстанції також було встановлено факт здійснення Відповідачем оплати за платіжними дорученнями №197 від 31.12.2021 року на суму 30 000,00 грн та №208 від 24.01.2022 року на суму 30 000,00 грн на виконання своїх зобов`язань за Договором щодо оплати постановленого Позивачем товару.

Означена обставина стала підставою до закриття провадження в частині стягнення 30 000,00 грн основного боргу, сплаченого Відповідачем за платіжним дорученням №208 від 24.01.2022 року після звернення Позивача з позовом до суду, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач в суді першої інстанції проти заявлених вимог заперечував частково, зазначаючи, що його заборгованість перед Позивачем за Договором становить лише 120 000,00 грн, тоді як Відповідач здійснив перерахунок грошових коштів у розмірі 60 000,00 гривень на рахунок Позивача, що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 31 грудня 2021 року та №208 від 24.01.2022 року.

Також, Відповідач просив суд врахувати зазначені обставини справи та зменшити розмір пені на 50%, а саме до - 5 217,55 гривень.

Щодо вимог Позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач зазначав, що в акті виконаних робіт фактично вказано дві ідентичні послуги - підготовка розрахунків та додатків, а тому відсутні правові підстави для стягнення суми у розмірі 3 500 гривень за правову допомогу. Відповідачем зазначено, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 гривень є неспівмірними та не підтверджені належними доказами, а тому підлягають зменшенню до суми у 1 500,00 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 120 00,00 грн, встановив факт часткової оплати Відповідачем спірної заборгованості за платіжними дорученнями №197 від 31.12.2021 року на суму 30 000,00 грн та №208 від 24.01.2022 року на суму 30 000,00 грн. Останній платіж в період розгляду справи став підставою до закриття провадження в частині стягнення 30 000,00 грн основного боргу.

Щодо заявленої Позивачем пені у розмірі 10 435,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 455,09 грн та 3% річних у розмірі 1 834, 88 грн, судом було здійснено відповідний перерахунок заявлених вимог та зазначено, що правомірними та арифметично вірними сумами до стягнення спірних складових є 10 383,3 грн пені, 3 655,87 грн інфляційних втрат та 1 825,74 грн 3% річних.

Вимоги Відповідача щодо необхідності зменшення розміру пені на 50%, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, за мотивів ненадання Відповідачем доказів існування об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору (тяжкий фінансовий стан, існування дебіторської заборгованості, тощо). Судом також наголошено, що сума пені, яка нарахована Позивачем, є співмірною з сумою основного боргу, пред`явленого до стягнення.

Щодо вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн, судом першої інстанції визнано належним чином обґрунтованими та доведеними витрати в розмірі 7 588,17 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що означене судове рішення господарського суду оскаржується лише в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 383,30 грн пені та 7 588,17 грн витрат на професійну правничу допомогу, а саме щодо відмови судом у зменшенні розміру пені на 50% та розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1 500 грн, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оспорюваній частині обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовною заявою, Позивач, з поміж іншого, вимагав стягнення з Відповідача пені у розмірі 10 435,11 грн за неналежне виконання останнім вимог Договору щодо оплати поставленого товару.

Вищезазначені вимоги Позивача господарським судом задоволені частково в розмірі 10 383,30 грн.

Доводів на спростування обґрунтованості висновків суду в цій частині апеляційна скарга Відповідача не містить, проте останній зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено клопотання останнього викладене ним у відзиві на позовну заяву та не зменшено розмір заявленої Позивачем суми пені на 50%.

Колегія суддів вважає означені доводи Відповідача необґрунтованими, а висновки суду в частині відмови в задоволенні зазначеного клопотання такими, що відповідають приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Умовами спірного Договору сторони погодили, що у разі прострочення Відповідачем оплати за цим Договором, останній зобов`язаний сплатити пеню у визначеному розмірі.

Судом зазначено, що Позивачем нарахування пені здійснено за період, що не перевищує 6 місяців, відповідно до статті 232 ГК України та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, а також факт ненадання Відповідачем доказів існування об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань по Договору (тяжкий фінансовий стан, існування дебіторської заборгованості, тощо), а також, враховуючи те, що сума пені, яка нарахована, є співмірною з сумою основного боргу, пред`явленого до стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність в даній спірній ситуації законних підстав для зменшення розміру пені.

Колегія суддів також зазначає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є аналогічними доводам, що викладені Відповідачем в суді першої інстанції щодо підстав зменшення заявленої Позивачем суми пені.

Щодо висновків суду в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 588,17 грн, а також доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи між Позивачем та Шубенок Олегом Миколайовичем була укладена угода про гонорар адвоката до договору №8/154 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2020 року.

На підтвердження факту отримання відповідних послуг на відповідну суму Позивачем надано акт виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.12.2021 року на суму 7 500,00 грн з переліком виконаної адвокатом роботи, видатковий касовий ордер від 30.12.2021 року на суму 7 500,00 грн, акт виконаних робіт (надання послуг) №2 від 21.02.2022 року на суму 1 500,00 грн та видатковий касовий ордер від 21.12.2022 року на суму 1 500,00 грн.

Так, одним із доводів апеляційної скарги, який також мав місце та був досліджений в суді першої інстанції, є те, що в означеному акті вказано дві ідентичні послуги підготовку розрахунків та додатків, що виключає підстави до стягнення грошових коштів у розмірі 3 500 грн за таку допомогу.

Судом першої інстанції вищезазначені доводи Відповідача визнані необґрунтованими, виходячи з того, що відповідно до п. 4 переліку, послуги були надані адвокатом 28.12.2021 року, а згідно п. 5 переліку послуг 29.12.2021 року, в той час як Відповідач не довів належним чином, що надані послуги, зазначені в цих пунктах є ідентичними.

Відповідного аргументування в апеляційній скарзі Відповідачем також не наведено.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення Відповідача в цій частині.

Колегія суддів також зазначає, що посилання Відповідача, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції на факт неспівмірності витрат Позивача на професійну правничу допомогу, та неврахування господарським судом невеликої складності означеної справи є необґрунтованими.

Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів в межах даної справи та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку в частині часткового задоволення позовним вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 10 383,30 грн пені та 7 588,17 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній Відповідачем частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції у відповідній частині.

В іншій частині законність та обґрунтованість рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2022 року у справі №917/44/22 судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої Відповідачем апеляційної скарги.

За таких підстав рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2022 року у справі №917/44/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Оскільки Позивач, відповідно до вимог ст.124 ГПК України у встановлений законом строк не заявив про понесення ним при перегляді справи в апеляційному порядку певного розміру витрат на правову допомогу, тому відсутні підстави до стягнення таких витрат на його користь с Відповідача, а також не має сенсу досліджувати відповідні докази, що долучені Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Коніщук" м. Глобине, Глобинського району, Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2022 року у справі №917/44/22 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2022 року у справі №917/44/22 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції віднести на Фермерське господарство "Коніщук" м. Глобине, Глобинського району, Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков