Постанова

від 21.06.2010 по справі 2а-2890/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21 червня 2010 року           11:30           № 2а-2890/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Поліщук О.А.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Асоціації "Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів "НовЕл"

до

 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про

 скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009р. №0000762302/0

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зроблені відповідачем висновки про заниження податку на прибуток, завищення суми валових витрат та суми податкового кредиту є безпідставними, оскільки суперечать приписам чинного законодавства.

Позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 № 0000762302/0, № 0000762302/1 і № 0000762302/2.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані позивачем рішення винесені відповідають виявленим під час перевірки порушенням та прийняті відповідно до чинного законодавства. Тому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

07.07.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП „Торгус-Лугі” за період з 01.05.08 по 30.08.2008. За наслідками перевірки складено Акт № 393/1-23-02-31722289.

Під час проведеної перевірки було встановлено наступні порушення:

1.          завищення валових витрат на суму 68 175,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 17 044 грн.;

          2.   завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 13 635грн. , що призвело до завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за червень 2008 року на суму 13 635 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було придбане технологічне обладнання у ПП „Торгус-Лугі” відповідно до рахунку-фактури № 315 від 06.05.2008 на суму 81 810 грн., в т.ч. ПДВ 13 635 грн.

Відповідачем під час проведеної перевірки було встановлено, що 01.07.2008 Луганський окружний адміністративний суд припинив юридичну особу –ПП „Торгус-Лугі”, а з 21.12.2007 Актом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська анульовано реєстрацію ПП „Торгус-Лугі” як платника податку на додану вартість.

Зазначені обставини на думку відповідача свідчать про недійсність укладеного між позивачем та ПП „Торгус-Лугі” у спрощеній формі правочину (ст.181 Господарського кодексу України), що потягло за собою встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства позивачем.

Недійсність правочину, укладеного позивачем та його контрагентом у спрощеній форму, відповідно до пунктів 1, 3 та 5 ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України частинами 1 та 2 ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідач під час перевірки, встановивши, що контрагента позивача ПП „Торгус-Лугі” припинено постановою Луганського окружного адміністративного суду, зробив висновок, що укладений позивачем з ПП „Торгус-Лугі” правочин за своїм змістом суперечить моральним засадам суспільства, при його вчиненні волевиявлення учасників не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, а також не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідач у якості підстав недійсності правочину зазначив частини 1 та 2 ст.215 Цивільного кодексу України, норми, що стосуються оспорюваного та нікчемного правочину.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Представник відповідача не надав суду доказів, що можуть свідчити про нікчемність укладеного позивачем та його контрагентом ПП «Торгус-Лугі»правочину, так само як і судового рішення, що б свідчило про визнання такого правочину недійсним у судовому порядку.

Крім того, припинення юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»вимагає вчинення певних реєстраційних дій –виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомостей про особу, яку припинили.

Відповідач по справі не надав суду доказів, які б свідчили про виключення ПП «Торгус-Лугі»з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 01.07.2008 або на 06.05.2008.

З огляду на приписи ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів недійсності правочину, вчиненого позивачем та ПП «Торгус-Лугі», безпідставним є його висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження валового доходу, завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ч. 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Позивачем повністю доведено протиправність оскаржуваних рішень відповідача щодо нарахування податкової заборгованості.

Зважаючи, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати присуджуються на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства, Господарський суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Асоціації "Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів "НовЕл" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000762302/0 від 28 липня 2009 р., № 0000762302/1 від 30.10.2009 р. та від 27.02.2010 р. та № 0000762302/2 від 15 грудня 2009 р.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Асоціації "Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів "НовЕл" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій