Постанова

від 31.07.2014 по справі 2а-2890/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2014 року № 2а-2890/10/2670

об 14 год. 45 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2009 №0000762302/0, від 30.10.2009 №0000762302/1, від 27.02.2010 №0000762302/1,

за участю представників сторін:

від позивача Калімулін А.Г.,

від відповідача Анголенко О-М В.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Асоціація «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» (далі - позивач, Асоціація «НовЕл») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2009 №0000762302/0, від 30.10.2009 №0000762302/1, від 27.02.2010 №0000762302/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 позовні вимоги задоволено, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову - відмовлено. Водночас, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2014 року справа №2а-2890/10/3670 прийнята до розгляду.

Позивач мотивується тим, що на підставі хибних висновків акту перевірки від 07.07.2009 №393/1-23-02/31722289 прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 №0000762302/0 та повторно продубльовано від 30.10.2009 №0000762302/1, від 27.02.2010 №0000762302/1, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 28.07.2009 №0000762302/0, від 30.10.2009 №0000762302/1, від 27.02.2010 №0000762302/1. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між Асоціація «НовЕл» та ТОВ «Горгус-Лугі».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Асоціація «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл», зареєстровано як юридична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.09.2005 №10681200000007027, ідентифікаційний код юридичної особи 31722289, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ (а.с.56)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП „Торгус-Лугі" за період з 01.05.08 по 30.08.2008. За наслідками перевірки складено Акт від 07.07.2009 № 393/1-23-02-31722289.

В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою Асоціації «НовЕл» встановлено порушення:

- завищення валових витрат на суму 68 175,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 17 044 грн.;

- завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 13 635грн. , що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за червень 2008 року на суму 13 635 грн.

На підставі висновків цього акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 №0000762302/0. (а.с.23) Згодом дане податкове повідомлення-рішення продубльовано від 30.10.2009 №0000762302/1 та від 27.02.2010 №0000762302/1. (а.с.75)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

За наведених обставин та пояснень, за відсутності управлінського та технічного персоналу на підприємстві контрагента позивача, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з доставки певних товарів та надання певних послух. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з доставки автомобільних запчастин не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послуг оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було придбане технологічне обладнання у ПП „Торгус-Лугі" відповідно до рахунку-фактури № 315 від 06.05.2008 на суму 81 810 грн., в т.ч. ПДВ 13 635 грн.

До матеріалів справи надані накладна від 19.05.2008 №315, податкова накладна від 07.05.2008 №312

Відповідачем під час проведеної перевірки було встановлено, що 01.07.2008 Луганський окружний адміністративний суд припинив юридичну особу -ПП „Торгус-Лугі", а з 21.12.2007 Актом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська анульовано реєстрацію ПП „Торгус-Лугі" як платника податку на додану вартість.

Зазначені обставини на думку відповідача свідчать про недійсність укладеного між позивачем та ПП „Торгус-Лугі" у спрощеній формі правочину (ст.181 Господарського кодексу України), що потягло за собою встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства позивачем.

Однак, аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій, суд наголошує на наступному.

З наданих документів неможливо встановити яке саме обладнання поставлялось, якими особами, якими транспортними засобами. Ніяких документів та сертифікатів на це обладнання позивачем не надано.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Також визначальною ознакою реальності здійснення фінансово-господарської діяльності полягає у реальності зв'язку між фактом придбання послуг (товарів), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку, а також використання платником податку придбаних послуг (товару) у своїй господарській діяльності.

Однак, позивачем не надано доказів хто замовляв дане обладнання у позивача або для яких цілей у своїй господарській діяльності використовав позивач це обладнання, який розрахунок проводився та яку вигоду та дохід отримано позивачем від цієї діяльності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що лише формальна наявність у справі договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання робіт та послуг і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що Асоціацією «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам зі спірним контрагентом, зважаючи на ознаки фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.07.2009 №0000762302/0.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 31 липня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 06 серпня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова