Ухвала

від 09.10.2014 по справі 2а-2890/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2890/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2009 року №0000762302/0, від 30.10.2009 року №0000762302/1, від 27.02.2010 року №0000762302/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі хибних, на думку позивача, висновків акту перевірки від 07.07.2009 року №393/1-23-02/31722289 прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 року №0000762302/0 та повторно продубльовано від 30.10.2009 року №0000762302/1, від 27.02.2010 року №0000762302/1, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» не підлягають задоволенню, оскільки формальна наявність у справі договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання робіт та послуг і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій (реальність господарських операцій), що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат. Крім того, за відсутності управлінського та технічного персоналу на підприємстві контрагента позивача, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з доставки певних товарів та надання певних послух.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП «Торгус-Лугі» за період з 01.05.2008 року по 30.08.2008 року.

За наслідками перевірки складено акт від 07.07.2009 року № 393/1-23-02-31722289 у висновках якого зазначено, що перевіркою Асоціації «НовЕл» встановлено порушення:

- завищення валових витрат на суму 68175,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 17044 грн.;

- завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 13635 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за червень 2008 року на суму 13635 грн.

На підставі висновків даного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2009 року №0000762302/0, від 30.10.2009 року №0000762302/1 та від 27.02.2010 року №0000762302/1.

Не погоджуючись з зазначеними повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року відмовлено у задоволенні позову.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи, вбачається, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2009 року № 0000762302/0, а також за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2009 року № 0000762302/1 та від 15.12.2009 року № 0000762302/2, складеними за результатами оскарження первісного, податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 25566 грн., в т.ч. 17044 грн. основного платежу та 8522 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки за період з 01.05.2008 року по 30.06.2008 року, викладені в акті від 07.07.2009 року № 393/1-23-02/31722289, про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за 2 квартал 2008 року витрат в сумі 68175,00 грн. за операціями з придбання «комплекту обладнання» у ТОВ «Торгус-Лугі», що не підтверджені первинними документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п. п. 5.3.9 п. 5.3 Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат, окрім встановлення дотримання таким платником вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно встановити реальність здійснених господарських операцій, тобто такі операції мають бути не тільки документально оформленими, а й повинні об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було придбано «комплект обладнання» у ПП «Торгус-Лугі» відповідно до рахунку-фактури від 06.05.2008року № 315 на суму 81810 грн., в т.ч. ПДВ 13635 грн.

До матеріалів справи надані накладна від 19.05.2008 року №315 та податкова накладна від 07.05.2008року №312.

Відповідачем під час проведеної перевірки було встановлено, що 01.07.2008 року Луганський окружний адміністративний суд припинив юридичну особу - ПП «Торгус-Лугі».

Актом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська анульовано реєстрацію ПП «Торгус-Лугі» як платника податку на додану вартість з 21.12.2007 року.

Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про недійсність укладеного між позивачем та ПП «Торгус-Лугі» у спрощеній формі правочину (ст. 181 Господарського кодексу України), що потягло за собою встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства позивачем.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Торгус-Лугі» укладено договір відповідно до якого, Асоціацією «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» було придбане обладнання у ПП «Торгус-Лугі» згідно з рахунком-фактурою від 06.05.2008 року №315 на суму 81810 грн., в т.ч. ПДВ 13635,00 грн., підписаним директором ПП «Торгус-Лугі» ОСОБА_2

Про виконання вказаного договору сторони склали та підписали накладну від 19.05.2008 року №315, а також ПП «Торгус-Лугі» виписало позивачу податкову накладну від 05.05.2008 року №312 на загальну суму 68175,00 грн., в тому числі ПДВ 13635,00 грн.

Документи, якими оформлялись господарські операції між позивачем та ПП «Торгус-Лугі» з боку останнього скріплені підписом директора ПП «Торгус-Лугі» ОСОБА_2 та печаткою підприємства.

Разом з тим, під час розгляду справи №2а-7283/08 за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганська до Приватного підприємства «Торгус-Лугі», за участю третьої особи: Управління державної реєстрації про припинення юридичної особи, встановлено, що згідно з поясненнями засновника ПП «Торгус-Лугі» ОСОБА_3, наданих ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, на його ім'я було зареєстроване підприємство за пропозицією його колеги за матеріальну винагороду. Після реєстрації у всіх необхідних установах, всі статутні документи підприємства ОСОБА_3 передав вищевказаній особі, та отримав матеріальну винагороду за реєстрацію підприємства. Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що до фінансово-господарської діяльності ПП «Торгус-Лугі» він ніякого відношення не має, угод від імені даного підприємства не укладав, податкову звітність не надавав, документи фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував та нікому не доручав виконувати вказані дії, підприємство зареєстрував заради отримання матеріальної винагороди без мети здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до витягу ЦБД юридичних осіб ДПА України на підставі даних ЄДРПОУ вбачається, що директором та головним бухгалтером ПП «Торгус-Лугі» є ОСОБА_3

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 року по справі №2а-7283/08 позовні вимоги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі у м. Луганська задоволено: визнано недійсним запис про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Торгус-Лугі» від 11.12.2007 року №13821020000014259, код ЗКПО: 35555267; припинено юридичну особу ПП «Торгус-Лугі» зареєстровану Виконкомом Луганської міської ради 11.12.2007 року №13821020000014259, код ЗКПО: 35555267, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73/37.

Дана постанова набрала законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. 255 КАС України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З наявних у матеріалах справи документів також вбачається, що господарські операції з придбання та доставки «комплекту обладнання» не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послуг оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Крім того, зі змісту цих документів та поданої апелянтом калькуляції виробництва, неможливо встановити, яке саме обладнання поставлялось, якими особами, якими транспортними засобами постачалось, в якій діяльності дане обладнання можна використати. Ніяких документів та сертифікатів на це обладнання не надано. Як і не надано доказів подальшого використання придбаного товару для власної господарської діяльності або продажу.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року по справі за адміністративним позовом Асоціації «Незалежне об'єднання виробників зварювальних електродів «НовЕл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 14.10.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.