Постанова

від 12.04.2022 по справі 500/4242/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Осташ А.В.

13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/4242/21 пров. № А/857/23072/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

представника апелянта: Сідоми С.В.

представника відповідача: Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галіт" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 500/4242/21 за адміністративним позовом Приватного підприємство "Галіт" до Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні товарів,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021р. позивач Приватне підприємство "Галіт" (ПП «Галіт») звернувся в суд з позовом до Державної Митної служби України в якому просив суд, визнати протиправною та скасувати Картку відмови №UA209220/2021/00235 у митному оформленні (випуску) товарів.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2021р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Приватне підприємство "Галіт" подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову якою позов задоволити.

В судовому засіданні представник апелянта Сідома С.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Представник відповідача Васильчук І.Б. в судовому засіданні просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Із умов зовнішньоекономічного контракту № 0109 від 01.09.2008р., який уклали компанія «Orochemie Durr + Pflug GmbH + Co Kg Kornwestheim», Німеччина, та Приватне підприємство «Галіт», Україна, додаткових угод від 17.09.2010р. №1, від 01.02.2013р. №2; від 03.03.2021р. №488481 до контракту від 01.09.2008р. №0109, рахунку-фактури (інвойс) від 03.03.2021р. №0000488481 видно, що позивач на митну територію України ввіз товар: «дезінфікуючі засоби...».

17.03.2021р. позивач подав митному органу митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА209220/2021/005383, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «Дезінфікуючі засоби на основі спиртів в лужному середовищі та четвертинних амонієвих солей, для дезинфекції та очистки стоматологічних інструментів, рук лікаря, поверхонь стін, підлог та медичного обладнання: (N.B30.55.06.60) Дезінфектант для поверхонь В30 6x1л. (діюча речовина-етанол-62%, дідецил-діметил-хлорид-амонію-0,05%), (допоміжні речовини: ПАР<1%; ароматизатор-парфумована олія<1%; вода очищена до 100%) - 90 коробок в кожній 6 пластикових пляшок по 1 л. Продукція поставляється в не аерозольній упаковці. Виробник «Orochemie» GmbH DE Німеччина. Торгівельна марка Оro.».

Як видно із інформації, що міститься у графі 47 вказаної митної декларації декларант застосував до товару ставку податку на додану вартість в розмірі 7 %, оскільки вважає, що товар є медичним виробом і відповідає вимогам технічних регламентів.

Однак, митний орган відмовив ПП «Галіт» у митному оформленні товару за митною декларацією від 17.03.2021р. №UА209220/2021/005383, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2021р. №UА209220/2021/00235. Зокрема, відповідач вважає, що позивач невірно застосував ставку податку на додану вартість 7 %, оскільки заявлені товари не відносяться до медичних виробів, а є допоміжними засобами.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із змісту ч.1, ч.8 ст.257 МК України видно, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; 6) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; б) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8)відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10)довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

В п.27 ч.1 ст.4 МК України визначено, що митні платежі: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).

ч.2 ст.270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Положеннями підпункту в) п.185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткуванням є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Розміри ставок податку на додану вартість встановлено ст.193 ПК України.

п.193.1 ст.193 ПК України визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;

- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013р. № 753 затверджено Технічний регламент щодо медичних виробів. ( далі - Технічний регламент)

В п.1 Технічного регламенту визначено, що дія цього технічного регламенту поширюється на медичні вироби та допоміжні засоби до них. Для цілей цього Технічного регламенту допоміжні засобі розглядаються як медичні вироби.

При цьому, у пп.5 пп.9 Технічному регламенті наведено визначення таких термінів як допоміжний засіб та медичний виріб, а саме:

- допоміжний засіб - виріб, що не є медичним виробом, але призначений виробником спеціально для застосування разом з медичним виробом для належного використання такого виробу за призначенням;

-медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти;

ч.1 ст.256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Нормами підпункту в) пункту 193.1 статті 193 ПК України передбачено, що ставка податку в розмірі 7 % від бази оподаткування встановлюється по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.

Колегія суддів встановила, що на підтвердження того що дезінфектант В30 відноситься до медичних виробів позивач ПП «Галіт» надав митному органу сертифікат відповідності №UА.ТR.039.629 від 31.05.2018р. з додатками, який виданий ДП "Український медичний центр сертифікації" МОЗ України, декларацію про відповідність № ORO-1/02 від 18.09.2019р., лист «Укрмедсерт» № 288 від 02.07.2021р., що в порушення вимог ст.77 КАС УКраїни не спростував відповідач

Згідно Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" орган з оцінки відповідності - орган (підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності, включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування.

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що митні органи не відносяться до органів оцінки відповідності, а тому не можуть робити висновки про віднесення товарів до медичних виробів чи допоміжних засобів, оскільки таким висновкам передує ціла система перевірки товару певним вимогам.

Крім того, з опису товару, який розміщений на самому товарі виробник зазначає наступне: "Готовий для використання дезінфектант без вмісту альдегідів для швидкої дезінфекції чутливих до спирту поверхонь неінвазивних медичних виробів та інвентаря".

Із змісту Методичних рекомендацій "Класифікація медичних виробів" є правило 23 яке охоплює речовини, що використовуються в основному в медичному середовищі для дезінфекції медичних виробів.

В п.23 Методичних рекомендацій "Класифікація медичних виробів" зазначено - усі медичні вироби, призначені спеціально для дезінфекції медичних виробів, відносяться До класу ІІа.

Як видно із сертифікату відповідності №UА.ТR.039.629 від 31.05.2018р. дезінфектант швидкої дії В30, віднесено саме до класу ризику ІІа, що залишено судом першої інстанції поза увагою та не враховано при винесенні рішення .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Тернопільська митниця Державної митної служби України, як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом ставки податку на додану вартість. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювана Картка відмови №UA209220/2021/00235 у митному оформленні (випуску) товарів є протиправною, яку слід визнати протиправною та скасувати.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Галіт» - задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 500/4242/21 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2021/00235.

Стягнути на користь Приватного підприємство «Галіт» (ЄДРПОУ - 30938037) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2270 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень), (платіжне доручення №5271 від 14.07.2021р.) та 3405 гривень (три тисячі чотириста п`ять гривень), (платіжне доручення №128 від 27.01.2022р.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття га може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді О. І. Довга Р. Б. Хобор У зв`язку з УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні" повний текст постанови складено у строк встановлений ч.3 ст.243 КАС України. Однак, надісланий до Єдиного Державного реєстру судових рішень 02.05.2022р.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Хобор Р.Б. у відпустці, повний текст судового рішення складено та підписано 02.05.2022 р.