Рішення

від 02.05.2022 по справі 451/1847/21

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/1847/21

Провадження № 2/451/184/22

РІШЕННЯ

іменем України

03 травня 2022 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,

секретар судового засідання Федорук І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської радипро визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Стислий виклад позиції сторін

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області (відповідач), у якій просить:

визнати незаконним та скасувати Наказ від 05.11.2021 №42 директора Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів про відсторонення його - ОСОБА_1 від роботи та допустити його до виконання посадових обов`язків;

зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи;

стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, зокрема, що він працює на посаді керівника гуртка у Загальноосвітній школі І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів за строковим договором з 01.09.2021. Наказом директора Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів №42 від 05.11.2021 його відсторонено від роботи з 08.11.2021, без збереження заробітної плати, до надання документа, що підтверджує повний курс вакцинації проти СOVID -19, що виданий закладом охорони здоров`я. Ні в строковому договорі, ні в посадовій інструкції, ні в будь якому іншому документі, що підписані між ним та відповідачем такого зобов`язання з його боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення його від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Підстав відсторонення або звільнення з роботи через відмову від вакцинації законодавство України не містить. Виключно ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень. І цим законом щеплення від СOVID-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника на підставі частини 2 статті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним. Зазначає, що на сьогодні законом не встановлено окремого порядку про відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від СOVID-19. Ні статтею 43 КЗпП України ні іншими законами України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від СOVID-19. Відсторонення від посади грубо порушує його законні права та інтереси, наказ винесений із грубим порушенням вимог трудового законодавства, тому підлягає скасуванню із поновленням його доступу до роботи та виплатою йому заробітної плати за час незаконного відсторонення (а.с.5-18).

27.01.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог позивача зазначаючи, що директор школи діяв згідно вимог чинного законодавства України. У зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Міністерством охорони здоров`я виданий наказ від 04 жовтня 2021 року №2153, згідно з яким обов`язковому профілактичному щепленню підлягають працівники загальної середньої освіти. Постанова Кабінету Міністрів України 09.12.2020 №1236 та наведений вище наказ МОЗ є нормативними актами, які підлягають до виконання всіма громадянами України, у тому числі директором школи, як керівником навчального закладу, так і позивачем по даній справі. Також, директор керувався роз`ясненнями з даного питання Державної служби України з питань праці, Міністерства охорони здоров`я України та алгоритмом дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти СOVID-19, наданих Міністерством економіки України. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім цього, зазначає, що відповідач не позбавлений права на працю, оскільки він є приватним підприємцем, вид діяльності якого не пов`язаний з наданням освітніх послуг, а в освітньому закладі с. Павлів працює з 01.09.2021 за строковим договором з навантаженням 3 години гурткової роботи на тиждень як сумісник(а.с. 40-44).

Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву у якому просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.64-65).

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділом організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Львівської області надано пояснення щодо позову та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що керівництво закладу загальної середньої освіти діяло виключно на виконання вимог діючого законодавства України(а.с.95-96,106).

Заяв та клопотання учасників справи

10.01.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви

(а.с.31).

01.02.2022 на розгляд суду поступило клопотання Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради про його залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (а.с.54).

09.03.2022 на розгляд суду поступило клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з його призивом на військову службу (а.с. 113-114).

03.05.2022 відповідач та третя особа подали заяви про розгляд справи у їх відсутності (а.с.118, 119).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 28.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний термін з дня отримання ухвали для усунення недоліків (а.с.2-3).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 11.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.33-34).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 08.02.2022 до участі у справі №451/1847/21 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради(а.с.88-89).

Судове засідання призначене на 09.03.2022 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді(а.с.107).

13.04.2022 у судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено перерву до 03.05.2022(а.с.115-116).

У судове засідання 03.05.2022 сторони участі уповноважених представників не забезпечили, позивач причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на вимоги частини 1 статті 223 та частини 2 статті 247 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши аргументи сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Наказом директора Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів від 31.08.2021 ОСОБА_1 прийнято на посаду керівника гуртка за строковим договором з 01.09.2021 по 02.06.2022. Встановлено тижневе навантаження - 3 години гурткової роботи (а.с.19).

Згідно з довідкою про доходи № 134 від 10.01.2022, ОСОБА_1 працює у Відділі організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Павлівській СШ на посаді керівника гуртка. Форма працевлаштування - неосновне місце роботи. Загальна сума доходу за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 становить 2 644, 40 грн (а.с. 32).

Відповідно до повідомлення №40 про обов`язкове профілактичне щеплення працівників проти СОVID-19, складеного 02.11.2021 директором Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів, позивача повідомлено, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від СОVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. На підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 директор школи просить до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595. Також повідомлено, що якщо до цієї дати - 05.11.2021, позивач не надасть один із зазначених документів, 08.11.2021 його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ПІ. Додатково повідомлено, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової працездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок на соціальне страхування. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде і до стажу, що дає право на щорічну відпустку (а.с.22).

04.11.2021 ОСОБА_1 відмовився від щеплення проти коронавірусної інфекції SARS-CoV-2, що вбачається з заяви про відмову від ризикованого медичного втручання(а.с.51-53).

Наказом директора Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів від 05.11.2021 №42 на виконання пункту 41-6 Постанови КМ України від 09.12.2020 №1236, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, керуючись статтею 46 , частиною 1 статті 94 КЗпП України, частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», частиною 2 статті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.11.2021 про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення від коронавірусної інфекції, ОСОБА_1 , керівника гуртка, відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації проти СOVID -19 або медичного висновку про наявність протипоказань д вакцинації проти СOVID -19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с.23).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відстороненням позивача від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII), Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №555-IX), Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон №4004-XII), наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (далі - Наказ) та постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова).

Так, стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

За змістом статті 5 Закону № 2801-XII державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з приписами пункту «г» частини 1 статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

Відповідно до вимог пунктів «а» та «б» частини 1 статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Закон №1645-III (ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб») визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №1645-III, протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Положеннями частин 1, 3 статті 11 Закону №1645-III встановлено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1645-III профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Водночас, частинами 2, 3 статті 12 Закону №1645-III передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Таким чином, з конструкції та змісту норми статті 12 Закону №1645-III вбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

Згідно з частинами 1-3 статті 27 Закону №4004-XII профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до приписів частини 1 статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і у інших нормативно-правових актах.

Щодо тлумачення поняття «законодавство», яке вжите у КЗпП України, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року у справі №17/81-97 (№12-рп/98), у якому КСУ зазначив, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, який набув чинності 08.11.2021, затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Зокрема, це працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16.09.2011 р. №595.

До протипоказань належать: наявність алергії (анафілактичної реакції); вагітність; тяжка імуносупресія / імунодефіцит; гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 °C тощо. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем (пункт 3 Переліку №595).

08.11.2021 набули чинності зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, внесені постановою КМУ від 20.10.2021 №1096, згідно з якими керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (пункт 41-6 Постанови).

Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 26 серпня 2021 року № 9 затверджено протиепідемічні заходи у закладах освіти на період карантину у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), в преамбулі яких вказано, що з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) у навчальному 2020 - 2021 році суб`єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (далі - заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням вимог санітарного законодавства, вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України на період карантину та необхідності забезпечення належних протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на приписи частини 4 статті 10 ЦПК України, суд враховує норми статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (даної - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні «Соломахін проти України» від 15.03.2012 (заява № 24429/03), яке є частково релевантним у спірних правовідносинах, ЄСПЛ зазначив, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13), ЄСПЛ нагадав, що держави зобов`язані ставити найкращі інтереси дитини в центр усіх рішень, а захист дитини від серйозних захворювань у більшості випадків досягається завдяки повному графіку щеплень. Ті, кому їх неможливо призначити, опосередковано захищені, доки в суспільстві підтримується необхідний рівень охоплення вакцинацією. Таким чином, коли політики добровільної вакцинації недостатньо для досягнення та підтримання колективного імунітету, або колективний імунітет не допомагає через природу захворювання (наприклад, правця), національні органи влади можуть обґрунтовано запровадити політику обов`язкової вакцинації з метою досягнення належного рівня захисту від серйозних захворювань. Також, ЄСПЛ звернув увагу на те, що обов`язкова вакцинація не є абсолютною - за наявності протипоказань можливі винятки, і навіть у разі відмови примусова вакцинація не допускається, мова йде про «примушення» у формі адміністративного штрафу за відмову.

Зважаючи на приписи частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує рішення Верховного Суду, які є дотичними до спірних правовідносин.

Так, у постанові від 20 березня 2018 року у справі №337/3087/17(2-а/337/236/2017), Верховний Суд зазначив, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах освіти з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

У постанові від 10 березня 2021 року в справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач - ОСОБА_1 працює у Загальноосвітній школі І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області, на посаді керівника гуртка за строковим договором з 01.09.2021 по 02.06.2022.

На виконання вимог наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 та постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, директор Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області, наказом №42 відсторонив ОСОБА_1 від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Позивач, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що обов`язковість профілактичного щеплення проти COVID-19 законом не передбачена, тому його відсторонення від посади є незаконним.

Водночас, сторона відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликається на те, що профілактичне щеплення проти COVID-19 для позивача є обов`язковою, оскільки це передбачено наказом МОЗ України від 04.10.2021 №2153, а відсторонення його від посади у зв`язку з відсутністю відповідного щеплення передбачено постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 (з відповідними змінами). Наведені нормативно-правові акти є обов`язковими до виконання.

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи сторони позивача помилковими.

Так, системний аналіз норм статті 12 Закону №1645-III та норм статті 27 Закону №4004-XII дозволяє дійти висновку, що наведений у цих статтях перелік хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним і профілактичні щеплення від інших хвороб, за певних (встановлених у цих нормах) обставин, можуть бути також обов`язковими.

Відсутність у законі в переліку хворіб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, коронавірусної хвороби (COVID-19), не дає підстави стверджувати, що щеплення проти цієї хвороби не є обов`язковим для певних працівників, оскільки це питання, на переконання суду, може бути врегульовано не тільки законом, але і іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема наказами МОЗ як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням. І ці накази є обов`язковими до виконання всіма, кого вони стосуються.

Крім цього, суд зазначає, що постанова КМУ від 09.12.2020 №1236 є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положень статті 117 Конституції України.

Суд зауважує, що профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб.

Суд зазначає, що право позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, не порушено, оскільки трудовий договір з ним не припинений, а відсторонення його від посади проведено у відповідності до вимог статті 46 КЗпП України, оскільки ця норма є бланкетною і відсилає до законодавства (яке тлумачиться у широкому розумінні і включає у себе як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти), що містить інші випадки, не передбачені нормою статті 46 КЗпП України, за наявності яких допускається відсторонення працівника від роботи.

Також, суд констатує, що інтереси позивача не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян, і у співвідношенні статей 3 та 43 Конституції України, саме стаття 3 Конституції України має пріоритет.

Аналізуючи оскаржуваний наказ, суд вважає його законним, оскільки такий винесений уповноваженою особою у відповідності до вимог законодавства, з дотримання встановленого порядку. Доказів протилежного стороною позивача суду не надано.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить переконання, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи через відсутність щеплення проти СOVID-19, що не входить в перелік обов`язкових і включених до календаря щеплень, проти респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої SARS-CoV-2 слід відмовити.

Також суд зазначає, що допуск працівника до роботи є дискреційним повноваженням роботодавця, відтак вимоги позивача в частині допуску його до виконання посадових обов`язків також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час його незаконного відсторонення від роботи суд зазначає, що згідно довідки про доходи № 134 від 10.01.2022, заробітна плата позивачу нараховується та виплачується Відділом організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради, а не відповідачем - Загальноосвітньою школою І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області. У судовому засіданні позивач підтвердив, що заробітна плата йому виплачується саме вищевказаним Відділом.

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення з Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу слід відмовити, оскільки ці вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про виплату заробітної плати за час його незаконного відсторонення від роботи.

Разом з тим, у випадку незаконного відсторонення працівника на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати, тобто не є заробітною платою, вимогу про стягнення якої заявлено позивачем.

Розподіл між сторонами судових витрат

На підставі вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі статей 46, 232, 235 Кодексу законів про працю України, статей 1, 5, 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статей 1, 11, 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Радехівський районний суд Львівської області, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи з допуском до роботи та виплатою заробітної плати за час незаконного відсторонення - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Загальноосвітня школа І-ІІ-ІІІ ступенів с. Павлів Львівської області (місцезнаходження: вул. Джерельна, 4, с. Павлів, Львівська область, ЄДРПОУ -22375226).

Третя особа: Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради (місцезнаходження: 80200, Львівська область, м. Радехів, пр. Відродження, 3, ЄДРПОУ - 43081140).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддяО. Б. Куцик-Трускавецька