Ухвала

від 02.05.2022 по справі 344/5217/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5217/22

Провадження № 2/344/2193/22

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

03 травня 2022 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бабій О.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачем подано до суду позовну заяву до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просив в порядку забезпечення позову в межах суми позову 2460775 доларів США накласти арешт на все майно належне ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: 1/2 частини права власності на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, вбудоване, А опис складової частини: загальна площа (кв.м):5031.1; (реєстраційний номер об`єкта: 1853035826101); нежитлове приміщення, парко місце ХХІ, загальною площею (18,1 кв.м): за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта:1410884326101); частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мельник»; всі транспортні засоби, що належать на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); на корпоративні права, належні ОСОБА_2 на наступних підприємствах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мельник» (Код ЄДРПОУ: 38331638), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 40150415). У заяві вказав, що істотність суми боргу вказують на необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В ст. 151 ЦПК України викладено вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Одним із способів забезпечення позову відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Позивачем долучено до матеріалів справи Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 25.01.2022. Згідно з яким ОСОБА_2 належить 1/2 частки нежитлового приміщення, вбудоване, А, загальною площею (кв.м): 5031.1, за адресою: АДРЕСА_1 . А також є власником нежитлового приміщення, паркомісце ХХІ, загальна площа (кв.м): 18.1, адреса: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При встановленні співмірності між обраним видом забезпечення позову та предметом і підставами позову, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №211/129/18-ц.

Таким чином, позивачем обгрунтовано належними правовими підставами, що відповідач є власником вказаних обєктів нерухомого майна. Тому в цій частині вимога про накладення арешту на майно є співмірною з обраним видом забезпечення позову та преметом позову, а тому підлягає до задоволення.

Суддя вбачає наявність обґрунтованих підстав стверджувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач може відчужити майно яке належить йому на праві власності.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мельник» та вимоги про накладення арешту на корпоративні права належні ОСОБА_2 на наступних підприємствах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мельник» (Код ЄДРПОУ: 38331638), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 40150415). Суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено доказів об`єктивних обставин, що невжиття цього заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування. А також в разі, якщо шляхом забезпечення позову може бути обмежено права та інтереси третіх осіб, в разі накладення арешту на частку в статутному капіталі вказаних товариств. Також вимога про накладення арешту на корпортативні права, щодо ТОВ «Будівельна компанія «Мельник» та ТОВ «Тенко плюс» є абстрактною за формою визначення, оскільки позивачем не вказано, об`єкту накладення арешту. Тобто, права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, статутний капітал якої поділений на частки, чи права на вклад до статутного капіталу юридичної особи у разі, якщо капітал такої особи не поділений на частки. Окрім цього, зміст претензії позивача до відповідача та зміст заяви про забезпечення позову є різними за обсягом та правовими підставами. Тому вказані вимоги не обгрунтовано належними правовими підставами, а тому вони не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про накладення арешту на всі транспортні засоби, що належать на праві власності ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що вимога не є обгрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже обов`язком позивача є доведення правових підстав його заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову, доведення обставини не здійснення відповідних дій з метою зловживання процесуальними правами.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести належність засобу забезпечення позову фактичним обставинам правового відношення сторін.

Також до обов`язку особи, яка подала відповідну заяву належить доказування обставин в підтвердження ризиків віджучення майна. Належних та допустимих доказів в підтвердження вказаного факту суб`єктом подання до суду заяви не надано. В свою чергу процесуальним законом передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальним законом встановлено обов`язок заявника щодо визначення конкретних дій заборону на вчинення яких повинно бути звернуто щодо індивідуально визначених об`єктів рухомого майна, в свою чергу прохальна частина заяви про забезпечення позову є абстрактною за формою визначення об`єктів на які необхідно накласти арешт; не може бути встановлено на час виконання ухвали, а також безпосередньо впливає на обсяг виконавчих дій, що можуть бути вчинені за ухвалою суду.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково та накласти арешт на нерухоме майно яке належить відповідачу в межах суми позову у розмірі 2460775 доларів США.

Також, зважаючи на характер забезпечення позову, суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення позову.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 149-153 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в межах суми позову у розмірі 2460775 (два мільйона чотириста шістдесят тисяч сімсот сімдесят п`ять) доларів США, а саме на: 1/2 частки права власності на нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 складова частина об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, вбудоване, А опис складової частини: загальна площа (кв.м):5031.1; (реєстраційний номер об`єкта: 1853035826101) та нежитлове приміщення, парко місце ХХІ, загальною площею (18,1 кв.м): за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта:1410884326101).

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Строк пред`явлення до виконання до 03 травня 2025 року.

Суддя Бабій О.М.