Рішення

від 02.05.2022 по справі 395/27/22

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/27/22 Провадження № 2/395/73/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранному Р.А.,

при секретарі Таран С. М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Новомиргороді впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомАкціонерного товариствакомерційнийбанк«Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

До Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 8949,03 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 14.10.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть актовий запис № 12 від 05.05.2014 року, що вчинений виконкомом Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

28.11.2017 року позивачем направлена претензія кредитора до Новомиргородської районної державної нотаріальної контори.

25.03.2018 року позивачем було отримано відповідь від Новомиргородської районної державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцями померлого ОСОБА_2 , які звернулись із заявами про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 .

05.05.2019 до спадкоємця позивачальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 14.10.2010 становить 8949,03 грн., яка складається з наступного:

8261,85 грн. - заборгованості за наданим кредитом; 687,18 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Ухвалою судді від 25 лютого 2022 у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується через оголошення, яке розміщене на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2022 року, від 15.03.2022 року будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України ОСОБА_1 про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.

У відповідностідо ч.1ст.280ЦПК України:суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідачне подаввідзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть актовий запис № 12 від 05.05.2014 року, що вчинений виконкомом Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

28.11.2017 року позивачем направлена претензія кредитора до Новомиргородської районної державної нотаріальної контори.

25.03.2018 року позивачем було отримано відповідь від Новомиргородської районної державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцями померлого ОСОБА_2 , які звернулись із заявами про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 .

05.05.2019 до спадкоємця позивачальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 14.10.2010 становить 8949,03 грн., яка складається з наступного:

8261,85 грн. - заборгованості за наданим кредитом; 687,18 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Суд, враховуючи позиції сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першоїстатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістомстатті 1281 ЦК Україникредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язанізадовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен ізспадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разівідмовивідодноразовогоплатежусудзапозовомкредиторанакладаєстягненнянамайно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбаченихстаттею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими Верховним Судом 21.08.2019 в постанові по справі 320/6489/16-ц.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

АТ КБ «Приватбанк» пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом із «Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг із «Умов» надавались для ознайомлення відповідачу та він погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено постановою Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Більше того, анкета-заява позичальника від 14.10.2010 року свідчить, що обов`язковою складовою кредитного договору, який укладено сторонами, є «Умови та правила надання банківських послуг», що визначають питання нарахування пені, комісії та штрафів, які не визначені в заяві, проте до позовної заяви долучено лише Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», які не стосуються кредитного договору, який укладено сторонами.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з «Умов» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 «Умови та правила банківських послуг», відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з «Умов» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із спадкодавцем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Посилання позивача, як на належний самостійний доказ, на підтвердження позову на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» в якій визначено базова відсоткова ставка за користування кредитом , розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні є необґрунтованим, оскільки зазначена довідка має інформативний характер і є невід`ємною частиною «Умов та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті з якими відповідач не був належним чином ознайомлений.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 14.10.2010 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в даній справі суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відтак вимоги позивача про сплату відсотків на вимогах Закону не ґрунтуються та їм не відповідають, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, зваживши у сукупності надані АТ КБ "Приватбанк" докази по справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8261,85 грн. заборгованість за тілом кредита, а в задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 2095,70 грн., що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.12,13,80,81,89,141, ч. 2 ст.247,259,264,265,268,273,274-279, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст.1218,1270,1281,1282 ЦКУкраїни, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.10.2010 року в розмірі 8261 (вісім тисяч двісті шістдесят одну) гривню 85 копійок та судовий збір у розмірі 2095 (дві тисячі дев`яносто п`ять) гривень 70 копійок, а всього стягнути 10357 (десять тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 55 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 03 травня 2022 року.