Постанова

від 02.05.2022 по справі 2-94/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 року

м. Рівне

Справа № 2-94/11

Провадження № 22-ц/4815/593/22

Головуючий у Костопільському районному суді

Рівненської області: суддя Олійник П.В.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено

повним текстом 31 грудня 2022 року в м. Костопіль

Рівненської області

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

заявник (заінтересована особа): Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент";

стягувач: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк";

боржник1: ОСОБА_1 ;

боржник2: ОСОБА_2 ;

за участі: учасники справи та їх представники не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 31 грудня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інвент" про заміну сторони правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Інвент" (далі ТОВ "ФК "Інвент") із заявою, в якій просило замінити сторону - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі ПАТ "Дельта Банк") з виконання рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 травня 2011 року у справі № 2-94/11 за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ "УкрСиббанк") до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвент". Мотивуючи необхідність здійснення заміни сторони правонаступником, зазначалося, що вказаним судовим рішенням задоволено позов ПАТ "УкрСиббанк" та стягнуто на користь позивача з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором № 11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року в сумі 414 214,66 грн. та 1 820 грн. у рахунок відшкодування судових витрат. Згодом, 08 грудня 2011 року, між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" відступив, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги за кредитним договором №11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року. 10 липня 2020 року відбувся аукціон з продажу активів ПАТ "Дельта банк", а саме кредитного портфелю, до складу якого увійшло, зокрема, право вимоги за кредитним договорам. За наслідками проведеного аукціону право вимоги набуло ТОВ "ФК "Інвент", що підтверджується договором про відступлення прав вимоги № 2300/к, посвідченого 06 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №770, укладеного між попереднім кредитором та товариством.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 31 грудня 2021 року заяву задоволено.

Замінено сторону - ПАТ "Дельта Банк" з виконання рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 10 травня 2011 року у справі № 2-94/11 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року на його правонаступника - ТОВ "ФК "Інвент".

На ухвалу суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де він покликався на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликався на те, що суд попередньої інстанції не забезпечив право на надання заперечень щодо поданої заінтересованою особою заяви про заміну сторони правонаступником. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 просив відкласти судове засідання, судом його клопотання було проігноровано. Зазначав, що після заміни постановою державного виконавця від 05 листопада 2013 року у виконавчому провадженні №28349228 ПАТ "Укрсиббанк" на ПАТ "Дельта Банк" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній на той час редакції, а саме у зв`язку із перешкоджанням стягувачем у вчиненні виконавчих дій. Після чого стягувачем не вживалось жодних дій із повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання. Тобто ПАТ "Дельта Банк" пропустило строк звернення цього документа до виконання. Йшлося про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2021 року у справі №910/2954/17, 25 червня 2019 року у справі №910/10031/13, 30 липня 2019 року у справі №5/128, від 21 серпня 2020 року у справі №905/2084/14; з приводу того, що заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви. Вважав, що з огляду на вказані постанови Верховного Суду не було підстав для замінити сторони правонаступником, оскільки ТОВ "ФК "Інвент" не зверталося до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наведених підстав просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались, хоча їм про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи боржника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ТОВ "ФК "Інвент" підтвердило своє матеріальне правонаступництво належними і допустимими доказами, а тому відповідна заява підлягала до задоволення.

Судом з`ясовано, і такі обставини сторонами не заперечуються та визнаються, що в провадженні Костопільського районного суду Рівненської області знаходилася цивільна справа № 2-94/11 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року.

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 10 травня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року в сумі 414 214,66 грн. та 1820 грн.відшкодування судових витрат.

Звертаючись із заявою про заміну сторони правонаступником ТОВ "ФК "Інвент" покликалось на те, що 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" відступив, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги за кредитним договором №11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року, укладеними із ОСОБА_1 .

Як установлено, постановою державного виконавця замінено сторону у виконавчому провадженні №28349228 з ПАТ " УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта Банк".

10 липня 2020 року відбувся аукціон з продажу активів ПАТ "Дельта банк" (протокол електронного аукціону №UA-EA-2020-06-18-000028-b), а саме кредитного портфелю, до складу якого увійшло, зокрема, право вимоги за кредитними договорами №11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року, укладеними із ОСОБА_1 .

Відповідно до договору №2300/К про відступлення права вимоги, а також додатків №№1,2, ПАТ "Дельта банк" відступив, а ТОВ "ФК "Інвент" набув права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №11405379000 (11405379001) від 22 жовтня 2008 року.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема пунктів 1 і 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від правопопередника всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

З огляду на ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 761/46461/19 (провадження № 61-9762св20).

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми парва до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, адже в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється з усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстав для відступу від якого не вбачається.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно і правильно встановивши обставини справи, а саме що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, у зв`язку з чим ТОВ "ФК "Інвент" є новим кредитором у правовідносинах з боржником, та застосувавши при вирішенні процесуального питання норми права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення відповідної заяви.

Оскільки укладені договори про відступлення прав вимоги судами недійсними не визнавалися, а їхня недійсність не передбачена законом, тому вони є правомірними, підтверджують перехід прав вимоги та спонукають до забезпечення здійснення заміни стягувача його правонаступником.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що заява про заміну сторони подана після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому відсутні підстави для її задоволення, адже ця обставина не позбавляє права стягувача на його заміну. Згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Судове рішення про стягнення суми боргу з боржника не виконане, а вимога є дійсною.

Питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не було предметом розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

Як зазначалось, заміна сторони (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Заміна сторони у виконавчому провадженні не змінює строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" було надано докази, які стосувалися лише підтвердження правонаступництва, що є предметом доказування відповідно до положень ч. 1 ст. 442 ЦПК України, і будь-яких порушень імперативних строків допущено не було, оскільки вирішувалося питання про заміну сторони у виконавчому листі, а законодавство не передбачає імперативних строків для звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому листі.

Сам по собі факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Отже, у питанні, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником, відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 417/7776/2012, провадження № 61-5419св21).

Установлений частиною першою ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не є преклюзивним і може за певних умов бути поновленим судом, відтак його закінчення на момент вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі не є перешкодою для задоволення такої заяви.

Тому аргументи заявника про незаконність і необґрунтованість рішення суду на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове вирішення процесуального питання, боржник не надав, а апеляційним судом здобуто не було.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами.

Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 31 грудня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків