Рішення

від 02.05.2022 по справі 803/1164/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 року ЛуцькСправа № 803/1164/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичани» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичани» (далі ТзОВ «Агрокомплекс Галичани») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 №0048011205 та №0048111205.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 позовні вимоги ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 №0048011205 та №0048111205.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 14.02.2022 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 в даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (а.с. 165-172).

23.02.2022 вказана адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду для її розгляду визначено суддю Димарчук Т.М.

Ухвалою суду від 28.02.2022 прийнято дану справу до провадження та встановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб відповідно до частин другої, четвертої статті 262 КАС України (а.с. 177).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним, оскільки обов`язок сільгосппідприємства направити кошти на спецрахунок не є грошовим зобов`язанням в розумінні податкового законодавства України. Товариством було помилково перераховано суму коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, тому дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку. Суб`єкт господарювання вважає, що такі дії не містять у собі складу податкового правопорушення, жодної шкоди бюджету не нанесено і відповідно позивач не повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Представник відповідача у відзиві на позов від 03.05.2022 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» як платник податку зобов`язаний протягом визначених строків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену ним у поданій податковій декларації.

Позивач вчасно не сплатив самостійно визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2015 рік в сумі 194 918,00 грн на спеціальний рахунок товариства, чим порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. На підставі статті 126 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 22 257,20 грн (20% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання з ПДВ) та 8 363, 20 грн (10% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання з ПДВ).

З наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 10.08.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку з питань дотримання термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» за травень, липень, серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2017 №8049/03-20-12-05/34244594 (а.с. 13).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 №0048011205, яким за затримку на 22, 16, 15 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 83 632,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 8 363,20 грн, від 22.08.2017 №0048111205, яким за затримку на 37, 33, 41, 68, 69 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 111 286,00 грн застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 22 257, 20 грн (а.с.15-17).

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з акта перевірки від 10.08.2017 №8049/03-20-12-05/34244594, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 ПК України, оскільки несвоєчасно перераховано ПДВ на спеціальний рахунок підприємства, а відтак протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва №200047009, НБ №073357, виданого Державною податковою адміністрацією України, ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» зареєстроване як сільськогосподарське підприємство суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 (а.с.12).

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі Порядок), який визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно із пунктом 3 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статті 203 ПК України, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов`язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 ПК України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Отже, для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абзац другий пункту 209.2 статті 209 ПК України). Нагромадження коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях - для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу);

- за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (пункт 123.2 статті 123 ПК України).

За пунктами 11.1, 11.2 статті 11 ПК України спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів. За пунктом 11.3 цієї статті спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України як грошове зобов`язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України на платника податку покладається обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас податкове та митне законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України. Згідно із зазначеним пунктом підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

У Постановах від 22.05.2018 у справі №819/2147/13-а та від 24.06.2021 у справі №819/584/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб`єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак така пільга не звільняє від виконання інших обов`язків у разі настання обставин, з якими ПК України пов`язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов`язань встановлених статтею 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо порушення строків перерахування таких на спеціальний рахунок.

Така ж правова позиція щодо застосування штрафних санкцій, передбачених ПК України, до осіб, що обрали спеціальний режим оподаткування, була висловлена у постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №2а/2370/2588/2012 (21-4032а15). Наведене у контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про те, що суми ПДВ платника податків, який є суб`єктом спеціального режиму оподаткування за статтею 209 ПК України, підпадають під поняття грошового або податкового зобов`язання, що, у свою чергу, може бути підставою для притягнення такого платника податків до відповідальності згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, адже такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні згаданих норм матеріального права та відповідає правовій позиції, яку сформував Верховний Суд.

У рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, суди, як на підставу для задоволення позовних вимог у даній справі послалися на обставини помилкового перерахування позивачем суми коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, що, як зазначили суди, зумовило несвоєчасне акумулювання останніх на спеціальному рахунку Товариства й не свідчить про допущення платником податкового правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду, скасовуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 в даній справі та направляючи справу на новий розгляд, у своїй Постанові від 14.02.2022 вказав на те, що дійсно згідно усталеної судової практики здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова; дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. При цьому для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми коштів.

Верховний суд зазначив, що вказавши на окреслені вище обставини щодо допущення помилки під час перерахування ПДВ, суди, проте, не послалися на відповідні підтверджуючі їх докази, які б дійсно свідчили, що платник податків - сільськогосподарське підприємство у визначений законодавством строк вчиняв дії, спрямовані на перерахування ПДВ на спеціальний рахунок для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (цілей), та не допустив бездіяльності в контексті виконання обов`язку по сплаті податкового зобов`язання в порядку і строки, визначені ПК України.

На виконання Постанови Верховного Суду від 14.02.2022, в ухвалі про прийняття справи до провадження від 28.02.2022, суд зобов`язав позивача ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» надати письмові докази, які б свідчили, що товариство у визначений законодавством строк вчиняло дії спрямовані на перерахування ПДВ за травень, липень та серпень 2015 року на спеціальний рахунок для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (цілей), а саме щодо помилкового перерахування таких коштів на основний бюджетний рахунок (а.с.177).

З пояснень від 11.04.2022 та письмових доказів, наданих представником позивача, вбачається, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 6955 грн була подана позивачем ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» 18.06.2015. Граничний строк перерахування даної суми коштів на спеціальний рахунок - до 30.06.2015. Вказану суму коштів 6955, 00 грн позивач помилково перерахував 26.06.2015 на основний бюджетний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2015 №1274425 (а.с.84, 190).

Податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 13333,00 грн була подана позивачем ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» 20.08.2015. Граничний строк перерахування даної суми коштів на спеціальний рахунок до 30.08.2015. Вказану суму коштів позивач помилково перерахував 20.08.2015 на основний бюджетний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2015 № 120 (а.с.185).

Податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму 257291 грн була подана позивачем 18.09.2015. Граничний строк перерахування даної суми коштів на спеціальний рахунок - до 30.09.2015. Позивач помилково перерахував на основний бюджетний рахунок 150000, 00 грн 28.08.2015 та 20 000,00 грн 31.08.2015, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.08.2015 № 125 та від 31.08.2015 № 129 (а.с.195, 196 ). Суму 87 291,00 грн позивач перерахував уже на спеціальний (правильний) рахунок 28.09.2015, що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2015 № 142 (а.с. 78, 194).

Враховуючи досліджені судом письмові докази (платіжні доручення від 26.06.2015 №1274425, від 20.08.2015 № 120, від 28.08.2015 № 125, від 31.08.2015 № 129) та зважаючи, що позивачем ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» було помилково перераховано вищевказані суми коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, і у зв`язку з такими діями дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, суд дійшов висновку, що такі дії позивача не містять у собі складу податкового правопорушення, адже згідно усталеної судової практики здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова; дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем було помилково перераховано узгоджену суму грошового зобов`язання з ПДВ на основний бюджетний рахунок, тому дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс Галичани». Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що помилка перерахування коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок не містить у собі складу податкового правопорушення та не завдає бюджету жодної шкоди, а відтак покладання такої міри відповідальності на добросовісного платника податків є безпідставним та необгрунтованим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно застосовано до ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 10.08.2017 №8049/03-20-12-05/34244594 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, а відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати грошових податкових зобов`язань з ПДВ. Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 №0048011205 та №0048111205

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 серпня 2017 №0048011205 та №0048111205.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичани» (45701, Волинська область, місто Горохів, провулок Лісний, 3, код ЄДРПОУ 34244594).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Т.М. Димарчук