Постанова

від 20.10.2022 по справі 803/1164/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 803/1164/17 пров. № А/857/8253/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівЗатолочного В.С., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичани» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Димарчук Т.М.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичани» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0048011205, яким до платника за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8363,20 грн, від 22 серпня 2017 року № 0048111205, яким до платника за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з ПДВ застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22257,20 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним, оскільки обов`язок сільгосппідприємства направити кошти на спецрахунок не є грошовим зобов`язанням в розумінні податкового законодавства України. Вказує, що ним було помилково перераховано суму коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, тому дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку. Вважає, що такі дії не містять у собі складу податкового правопорушення, жодної шкоди бюджету не нанесено і відповідно суб`єкт господарювання не повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 серпня 2017 року № 0048011205 та № 0048111205.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 803/1164/17 без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задоволено частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 серпня 2017 № 0048011205 та № 0048111205.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи досліджені судом письмові докази (платіжні доручення від 26 червня 2015 року № 1274425, від 20 серпня 2015 року № 120, від 28 серпня 2015 року № 125, від 31 серпня 2015 року № 129) та зважаючи, що ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» було помилково перераховано вищевказані суми коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, і у зв`язку з такими діями дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, такі дії позивача не містять у собі складу податкового правопорушення. Згідно усталеної судової практики здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова; дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем протиправно застосовано до ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» як платник податку зобов`язаний протягом визначених строків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену ним у поданій податковій декларації. Вказує, що позивач вчасно не сплатив самостійно визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2015 рік в сумі 194918,00 грн на спеціальний рахунок товариства, чим порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Зазначає, що на підставі статті 126 Податкового кодексу України у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість винесено податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 22257,20 грн (20% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання з ПДВ) та 8363,20 грн (10% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання з ПДВ).

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» помилково перераховано суми коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, і у зв`язку з такими діями дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що такі дії не містять у собі складу податкового правопорушення.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 10 серпня 2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку з питань дотримання термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» за травень, липень, серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 10 серпня 2017 року № 8049/03-20-12-05/34244594 (а.с.13).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0048011205, яким за затримку на 22, 16, 15 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 83632,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 8363,20 грн, від 22 серпня 2017 року № 0048111205, яким за затримку на 37, 33, 41, 68, 69 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 111286,00 грн застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 22257,20 грн (а.с.15-17).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України, тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

З акта перевірки від 10 серпня 2017 року №8049/03-20-12-05/34244594 слідує, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 ПК України, оскільки несвоєчасно перераховано ПДВ на спеціальний рахунок підприємства, а відтак протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом із тим, з матеріалів справи слідує, що відповідно до свідоцтва № 200047009, НБ №073357, виданого Державною податковою адміністрацією України, ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» зареєстроване як сільськогосподарське підприємство суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2009 року (а.с.12).

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі Порядок), який визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно із пунктом 3 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статті 203 ПК України, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов`язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 ПК України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах Державного казначейства України (абзац другий пункту 209.2 статті 209 ПК України). Нагромадження коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу);

- за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (пункт 123.2 статті 123 ПК України).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 статті 11 ПК України спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом. Спеціальний податковий режим це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів.

Відповідно до пункту 11.3 статті 11 ПК України спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України як грошове зобов`язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена у встановлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України на платника податку покладається обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас податкове та митне законодавство передбачає пільги, за яких можливе звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплати ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПК України. Згідно із зазначеним пунктом підставами для податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

У постановах від 22 травня 2018 року у справі № 819/2147/13-а та від 24 червня 2021 року у справі № 819/584/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб`єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак. така пільга не звільняє від виконання інших обов`язків у разі настання обставин, з якими ПК України пов`язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов`язань встановлених статтею 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо порушення строків перерахування таких на спеціальний рахунок.

Наведене у контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про те, що суми ПДВ платника податків, який є суб`єктом спеціального режиму оподаткування за статтею 209 ПК України, підпадають під поняття грошового або податкового зобов`язання, що, у свою чергу, може бути підставою для притягнення такого платника податків до відповідальності згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду, скасовуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року в даній справі та направляючи справу на новий розгляд, у своїй постанові від 14 лютого 2022 року вказав на те, що дійсно згідно усталеної судової практики здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова; дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. При цьому для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми коштів.

Верховний Суд зазначив, що вказавши на окреслені вище обставини щодо допущення помилки під час перерахування ПДВ, суди, проте, не послалися на відповідні підтверджуючі їх докази, які б дійсно свідчили, що платник податків сільськогосподарське підприємство у визначений законодавством строк вчиняв дії, спрямовані на перерахування ПДВ на спеціальний рахунок для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (цілей), та не допустив бездіяльності в контексті виконання обов`язку по сплаті податкового зобов`язання в порядку і строки, визначені ПК України.

На виконання постанови Верховного Суду від 14 лютого 2022 року, суд першої інстанції зобов`язав ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» надати письмові докази, які б свідчили, що товариство у визначений законодавством строк вчиняло дії спрямовані на перерахування ПДВ за травень, липень та серпень 2015 року на спеціальний рахунок для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (цілей), а саме щодо помилкового перерахування таких коштів на основний бюджетний рахунок (а.с.177).

З пояснень та письмових доказів, наданих представником позивача, слідує, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 6955 грн була подана ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» 18 червня 2015 року. Граничний строк перерахування даної суми коштів на спеціальний рахунок - до 30 червня 2015 року. Вказану суму коштів 6955,00 грн позивач помилково перерахував 26 червня 2015 року на основний бюджетний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 26 червня 2015 року № 1274425 (а.с.84, 190).

Податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 13333,00 грн була подана ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» 20 серпня 2015 року. Граничний строк перерахування даної суми коштів на спеціальний рахунок до 30 серпня 2015 року. Вказану суму коштів позивач помилково перерахував 20 серпня 2015 року на основний бюджетний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням від 20 серпня 2015 року № 120 (а.с.185).

Податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року на суму 257291 грн була подана позивачем 18 вересня 2015 року. Граничний строк перерахування даної суми коштів на спеціальний рахунок - до 30 вересня 2015 року. Позивач помилково перерахував на основний бюджетний рахунок 150000,00 грн 28 серпня 2015 року та 20000,00 грн 31 серпня 2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 28 серпня 2015 року № 125 та від 31 серпня 2015 року № 129 (а.с.195,196). Суму 87291,00 грн позивач перерахував уже на спеціальний (правильний) рахунок 28 вересня 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням від 28 вересня 2015 року № 142 (а.с. 78, 194).

Враховуючи вказані письмові докази (платіжні доручення від 26 червня 2015 року № 1274425, від 20 серпня 2015 року № 120, від 28 серпня 2015 року № 125, від 31 серпня 2015 року № 129) та зважаючи, що ТзОВ «Агрокомлекс Галичани» було помилково перераховано вищевказані суми коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, і у зв`язку з такими діями дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі дії позивача не містять у собі складу податкового правопорушення. Згідно усталеної судової практики здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова; дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було помилково перераховано узгоджену суму грошового зобов`язання з ПДВ на основний бюджетний рахунок, тому дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс Галичани».

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно застосовано до ТзОВ «Агрокомплекс Галичани» штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Таким чином, викладені в акті перевірки від 10 серпня 2017 року № 8049/03-20-12-05/34244594 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати грошових податкових зобов`язань з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0048011205 та № 0048111205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2022 року у справі № 803/1164/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 жовтня 2022 року