Рішення

від 02.05.2022 по справі 420/11196/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11196/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

представника відповідача Малюченка А.С. (згідно Витягу),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0128170705 від 31.05.2021 року та № 0128180705 від 31.05.2021 року

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області», за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0128170705 від 31.05.2021 року та № 0128180705 від 31.05.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 36249416) компенсацію витрат на правову допомогу, відповідно до договору про надання правової допомоги від 25.03.2020 року № 10 у розмірі 40 000,00 грн.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН». За результатами перевірки складено акт № 8079/15-32-07-05/36249416 від 22.04.2021 року. Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» ПКУ, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. На підставі акту перевірки, відповідачем було прийнято ППР від 31.05.2021 року № 0128170705 та № 0128180705. ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» не погоджується з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що їх прийнято з порушеннями норм законодавства. Представник позивача зазначає, що ним було надано під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи по господарським взаємовідносинам з ПП «Купрумторг», ПП «Раф-Сервіс», ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» та ТОВ «Варіант Ойл». Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірку складені на підставі податкової інформації щодо вказаних контрагентів, яка, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності та відсутності відповідних доказів порушень податкового законодавства саме по господарським операціям з позивачем, не може бути використана у якості доказу та не повинна нести для позивача будь-яких негативних наслідків.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.09.2021 року.

18.08.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ ДПС в Одеській області позов ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не належить до задоволення. Представник відповідача зазначає, що до перевірки не було надано всіх необхідних первинних документів. Представник відповідача зазначає, що перевіркою наданих позивачем первинних документів, з урахуванням наявної податкової інформації, неможливо підтвердити придбання позивачем товару у контрагентів ПП «Купрумторг», ПП «Раф-Сервіс», ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» та ТОВ «Варіант Ойл». Також, представник відповідача зазначає, що ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» не відображено у податковій звітності суму ПДВ 833,33 грн. за податковою накладною № 157 від 31.10.2019 року, складеною на адресу ПАТ «Північтранс». Також, по взаємовідносинам з покупцем ТОВ «РЕММІ ГРУП» встановлено розбіжності на суму ПДВ 23540,30 грн.

30.08.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

Ухвалою суду від 30.09.2021 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.10.2021 року.

20.12.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, належним чином та своєчасно повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду. Представник позивача у попередні судові засідання (22.02.2022 року) надавала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Судом у попередніх судових засіданнях, за участі представника позивача, досліджено матеріали справи, заслухано усні пояснення сторони позивача щодо наявних в матеріалах справи доказів, у зв`язку із чим суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи.

Під час судового розгляду справи, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, вислухав представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

На підставі направлень, виданих ГУ ДПС в Одеській області від 25.03.2021 року, відповідно до п.п. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на І квартал 2021 року, та на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 02.03.2021 № 1040-п, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» код ЄДРПОУ 36249416, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2019 по 31.12.2020 року, валютного законодавства за період з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевірка проводилася у період з 26.03.2021 року по 15.04.2021 року. Термін перевірки продовжувався з 09.04.2021 року по 15.04.2021 року на підставі Наказу ГУ ДПС в Одеській області від 06.04.2021 року № 2032-п.

За результатами перевірки, 22.04.2021 року, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено Акт № 8079/15-32-07-05/36249416, з огляду на який, відповідачем, встановлено порушення ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН»:

-п.44.2 ст.44, п. п.134.1.1 п.134. 1 ст .134, п. 135.1 ст.135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.8, п.21 П(С)БО 15 «Дохід» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 1 статті, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4 п.2 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 35.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 532 386 грн. в тому числі в наступних податкових, періодах: за 4 квартал 2019 року на суму 3 532 386 грн.

- п. 48.1 ст. 48, п. 46.5 ст. 46, абз. а пп. 192.1.1. п. 192.3, ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 398 059 грн., в тому числі в наступних податкових періодах:

- жовтень 2019 на суму 2 789 100 грн.;

- листопад 2019 на суму 2 020 358 грн.;

- січень 2020 на суму 441 500 грн.;

- квітень 2020 року на суму 100 020 грн.;

- травень 2020 року на суму 47 081 грн.

На підставі висновків, що наведені в акті перевірки від 22.04.2021 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0128170705 від 31.05.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 415 483, 00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями 3 532 386 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 883 097 грн.;

№ 0128180705 від 31.05.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 747 574,00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями 5398059 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1349515 грн.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Купрумторг», ПП «Раф-Сервіс», ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» та ТОВ «Варіант Ойл».

Суд встановив, 01 серпня 2018 року ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (покупець) та ПП «РАФ-СЕРВІС» (постачальник) уклали договір поставки №01/08.18, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1). Найменування, кількість, візуалізація товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці відповідно до цього договору, визначаються сторонами (п.1.2). Транспортування товару, його завантаження та розвантаження здійснюються покупцем за його рахунок (п.3.1). Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання уповноваженими представниками сторін видатково-прибуткової накладної (п.3.4).

02.08.2018 року між сторонами укладена додаткова угода № 1, згідно з умовами якої п. 3.1 викладено у наступній редакції: «Транспортування товару, його завантаження та розвантаження здійснюється постачальником за його рахунок. Право власності на товар та ризик його випадкового знищення чи пошкодження переходять до покупця з моменту отримання ним товару».

Також, між ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (поклажодавець) та ПП «РАФ-СЕРВІС» (зберігач) укладено договори відповідального зберігання.

На підтвердження реальності умов вказаних договорів, позивачем, до суду надано: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, акти на повернення товару з відповідального зберігання. Також, на підтвердження реальності придбання позивачем у ПП «РАФ-СЕРВІС» товару, ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» до суду надано виправлені товарно-транспортні накладні № 185, № 186, № 187 від 09.10.2019 року, № 188, № 189 від 16.10.2019 року, № 200, № 201, № 202 від 22.10.2019 року, № 215, № 216 від 05.11.2019 року, в яких була допущена помилка у зазначенні замовника перевезення, а саме: замість вірного «ПП «РАФ-СЕРВІС» вказано невірно «ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН». Листом директора ПП «РАФ-СЕРВІС» підтверджено, що перевезення за вказаними ТТН здійснювалися на замовлення та за рахунок ПП «РАФ-СЕРВІС», що відповідає умовам додаткової угоди № 1 від 02.08.2018 року та спростовує доводи представника відповідача щодо безтоварності вказаних господарських операцій через відсутність господарських взаємовідносин між ТОВ «РІФТЕЇЛ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ОЛЕНТРАНС».

Суд встановив, що 01 березня 2019 року ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (покупець) та ПП «КУПРУМТОРГ» (постачальник) уклали договір поставки №01/03.19, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1). Найменування, кількість, візуалізація товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці відповідно до цього договору, визначаються сторонами (п.1.2). Транспортування товару, його завантаження та розвантаження здійснюються покупцем за його рахунок (п.3.1). Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент підписання уповноваженими представниками сторін видатково-прибуткової накладної (п.3.4).

04.03.2019 року між сторонами укладена додаткова угода № 1, згідно з умовами якої п. 3.1 викладено у наступній редакції: «Транспортування товару, його завантаження та розвантаження здійснюється постачальником за його рахунок. Право власності на товар та ризик його випадкового знищення чи пошкодження переходять до покупця з моменту отримання ним товару».

Також між ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (поклажодавець) та ПП «КУПРУМТОРГ» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання.

На підтвердження реальності умов вказаних договорів, позивачем, до суду надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату.

11.11.2019 року між ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (покупець) та ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 11/11-19, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця бітум нафтовий дорожній в`язкий марки БНД 70/100, згідно з видатковими накладеними на кожну партію товару, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар згідно порядку і на умовах цього договору (п.1.1). Ціни, асортимент та кількість товару узгоджується сторонами в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору. Остаточна ціна Договору визначається згідно п. 2.1, по об`єму фактично проданого товару. (п.1.2).

11.11.2019 року між ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (поклажодавець) та ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» (зберігач) укладено договір зберігання № 11/11-19/1, за умовами якого зберігач зобов`язується на умовах, встановлених цим договором, за винагороду приймати і зберігати у схоронності майно (товар) зазначене у п. 2 цього Договору в Кіровоградській області Долинський район, с. Широка Балка, вул. Садова 1а, яке передано поклажодавцем та повертати ці товари на вимогу поклажодавця (п. 1.1). Зберігач зобов`язується на вимогу поклажодавця проводити відвантаження товару відповідно до накладних поклажодавця (п. 1.2).

На підтвердження реальності умов вказаних договорів, позивачем, до суду надано: видаткові накладні, акти прийому-передачі до договору зберігання, паспорти продукції, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні.

В подальшому, частина придбаного у ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» товару була реалізована ТОВ «ВЕСТАШЛЯХБУД», на підтвердження чого суду надано податкові та видаткові накладні.

Інша частина товару (310,00 тонн бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100) була повернута позивачу на підставі акту від 07.06.2021 року прийому-передачі (повернення) до договору № 11/11-19/1 від 11.11.2019 року та передано на відповідальне зберігання ПП «РАФ-СЕРВІС» за договором № 04/06-21 від 04.06.2021 року та на підставі акту від 07.06.2021 року.

01.04.2020 року між ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (покупець) та ТОВ «ВАРІАНТ ОЙЛ» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № ВО-634, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені терміни, а покупець прийти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, нафтопродукти, що іменуються далі по тексту «Товар». Асортимент, кількість товару і його ціна встановлюється сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі заявки покупця і вказуються в розрахункових документах (видаткових накладних) на товар. Додатки до Договору є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього договору. У випадку, якщо додатки до договору не складаються, погодженим сторонами є той асортимент, кількість та ціна товару, які зазначені в заявці покупця, розрахункових документах та/або підписаних сторонами відвантажувальних документах, що мають посилання на даний договір (п.1.1).

На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано: видаткову накладну та картку лабораторного аналізу товару.

Також, позивачем надано суду договори перевезення вантажу № 04012019 від 04.01.2019 року, № 02-01/19 від 02.01.2019 року, № ДГ-0000017 від 20.11.2019 року,№ 16072018 від 16.11.2018 року на підтвердження перевезення придбаного у контрагентів товару.

Судом встановлено, що договори, укладені між ТОВ «РІТЕЙЛ ЮКРЕЙН» та вищевказаними контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо їх змісту, жодне положення зазначених договорів не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав, а отже є дійсним у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Щодо посилань представника відповідача на наявність кримінального провадження щодо службових осіб ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» по господарським взаємовідносинам з ПП «РАФ-СЕРВІС» та ПП «КУПРУМТОРГ» на підтвердження чого надано ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2021 року у справі № 522/9885/20, суд зазначає, що з огляду на зміст вказаної ухвали, досудове розслідування проводиться щодо діяльності ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» із зазначеними контрагентами за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року, тоді як у справі № 420/11196/21 оскаржуються податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатом податкової перевірки за період з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року.

Тобто, наявність вказаного кримінального провадження не стосується предмета спору у вказаній справі.

Крім цього, у постанові 11 грудня 2018 року у справі № 822/787/18 Верховний Суд вказав, що матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Щодо посилань в акті перевірки на податкову інформацію стосовно контрагентів позивача ПП «Купрумторг», ПП «Раф-Сервіс», ТОВ «НАФТАПРОМГРУП» та ТОВ «Варіант Ойл», суд зазначає наступне.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за юридичною адресою.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема придбаних та реалізованих контрагентами товарів, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань платника.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 29 березня 2019 року у справі № 808/3412/16, від 16 квітня 2020 року у справі 805/5017/15-а.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів поставки товари ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» не отримано.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання до перевірки всіх первинних документів, які надані до суду, суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №820/6512/16.

Суд зазначає, що ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» не надано суду доказів на спростування висновків ГУ ДПС в Одеській області про не відображення у податковій звітності суми ПДВ 833,33 грн. за податковою накладною № 157 від 31.10.2019 року, складеною на адресу ПАТ «Північтранс», та на спростування заниження ПДВ на суму 23540,30 грн. по взаємовідносинам з покупцем ТОВ «РЕММІ ГРУП», проте, оскільки нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій з прийняттям податкових повідомлень-рішень є дискреційними повноваженнями ГУ ДПС в Одеській області, суд за результатом розгляду вказаної справи не може частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2021 року № 0128180705 та робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 22700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 100 від 07.07.2021 ороку.

Сума сплаченого судового збору у розмірі 22700,00 грн. має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь 40 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких надає суду: договір про надання правової допомоги № 10 від 25.03.2020 року, замовлення на надання правової допомоги від 09.06.2021 року, розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 09.06.2021 року, платіжне доручення № 124 від 11.08.2021 року, згідно з якими загальна сума гонорару складає 40 000,00 грн.

Суд зазначає, що 20.12.2021 року відповідач надав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, згідно з якими відповідач вважає, що сума коштів за складання та подання заяв, клопотань з боку позивача є надмірно завищеною.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проте, суд зазначає, що при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 40 000,00 грн. враховано, у тому числі, послуги щодо представництва інтересів позивача у П`ятому апеляційному адміністративному суді та у Верховному Суді, що не входить до складу витрат, пов`язаних з розглядом вказаної справи в Одеському окружному адміністративному суді.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 25 000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0128170705 від 31.05.2021 року та № 0128180705 від 31.05.2021 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0128170705 від 31.05.2021 року та № 0128180705 від 31.05.2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 36249416) судовий збір у сумі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 36249416) витрати на правничу допомогу у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РІТЕЇЛ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ: 36249416, адреса: вул. Транспортна, буд. 5/1, м. Одеса, 65039).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 44069166 адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 03 травня 2022 року.

Суддя Н.В. Бжассо