Постанова

від 15.02.2022 по справі 369/1757/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/1757/18 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження №22-ц/824/949/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (правонаступник - Боярська міська рада) на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ритуал», Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (правонаступник - Боярська міська рада), Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» про встановлення обмеження використання земельною ділянкою, -

УСТАНОВИВ:

у лютому 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просили установити обмеження користування земельною ділянкою кадастровий номер 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони використання цієї земельної ділянки для організації поховань і інших суміжних послуг.

У мотивування вимог посилалися на те, що 18 травня 2011 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки набула право власності на земельну ділянку для будівництва кадастровий номер: 3222486601:01:003:0079, загальною площею 0,1195 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_2 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер 2/13 ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення VIII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 12 від 14 липня 2016 року «Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуал» передано у постійне безоплатне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га спеціалізованому КП «Ритуал». Метою передачі земельної ділянки у постійне користування відповідачу є розміщення на ній кладовища, що підтверджується листом Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 жовтня 2016 року № 615.

У квітні 2017 року Тарасівською сільською радою Київської області зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт № КС 010170950961 щодо будівництва сільського кладовища «Пам`ять» за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником будівництва визначена Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

Вказували, що за період 2017 року Тарасівською сільською радою Київської області укладено ряд договорів та прийнято ряд рішень, спрямованих на будівництво кладовища.

Зазначали, що до 2017 року жодні обмеження або обтяження на суміжні ділянки не накладались і земля передавалась Тарасівською сільською радою Київської області фізичним та юридичним особам у загальному порядку.

Зауважували, що відповідно до Містобудівних та планувальних вимог та обмежень на земельну ділянку від 22 серпня 2017 року, належну ОСОБА_1 , останній заборонено будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання в 300-метровій санітарній зоні запроектованого кладовища, яка відповідно до схеми забудови земельної ділянки поширюється на більшу частину земельної ділянки.

Звертали увагу, що відповідно до технічного звіту про виконання комплексу топографо-геодезичних робіт по створенню планово-висотного обґрунтування у вигляді базисної лінії у СК-63 за допомогою системи глобального позиціонування GPS для виконання горизонтальної зйомки М1:1000 відстань від меж кладовища, що будувалось, до ряду земельних ділянок складає менше 300 метрів, а саме до санітарної зони кладовища входить, зокрема, земельна ділянка 3222486601:01:003:0079, яка належить ОСОБА_3

Державною архітектурно-будівельною інспекцією (далі - ДАБІ) було проведено перевірку будівництва кладовища, за результатами якої складено акт, надано приписи від 11 жовтня 2017 року № С-1110/1 та № С-1110/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складено протоколи про адміністративне правопорушення від 11 жовтня 2017 року № 1-Л-3-1110/2 та № 1-Л-З-1110/2, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2017 року № 3-2310/1-10/10-9/2310/06/01 та № 3-2310/1-10/10/10-9/2310/06/01.

Наказом ДАБІ від 27 жовтня 2017 року № 450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт № КС 010170950961 на об`єкт будівництва сільського кладовища «Пам`ять» за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважали, що дії відповідачів щодо будівництва кладовища та наступного введення його в експлуатацію прямо порушують права позивачів, шляхом обмеження їх прав на підставі статті 114 ЗК України, як власників земельних ділянок, права яких виникли раніше ніж права КП «Ритуал» і не були враховані під час початку землевідведення, проектування та будівництва кладовища.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Заборонено КП «РИТУАЛ» на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища «Пам`ять», площею 10,2293 га здійснювати традиційні поховання (закопування в могилі труни з тілом померлого - джерело забруднення) на відстані меншій ніж 300 метрів до житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079.

Заборонено КП «РИТУАЛ» на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища «Пам`ять», площею 10,2293 га, здійснювати закопування в могилі урни з прахом померлого на відстані меншій 100 метрів до житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, до якої приєдналася позивач ОСОБА_3 та в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що кладовище на спірній земельній ділянці кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042 ще не збудовано та не введено в експлуатацію, а відтак, наявність потенційної можливості реалізації та закріплення санітарно-захисної зони кладовища після введення його в експлуатацію прямо порушить існуючі майнові права землекористувачів, які виникли до набуття КП «РИТУАЛ» права користування земельною ділянкою та до початку будівельних робіт на підставі повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961.

Указує, що суд першої інстанції замість того, щоб взяти до уваги та захистити наявні права позивачів та інших землекористувачів фактично виніс рішення на користь відповідача та забезпечив функціонування об`єкту, який ще не існує, одночасно спираючись на документи, найпізніший з яких був датований ще 2007 роком.

Вказує, що виходячи з природи Генерального плану села Тарасівка від 1987 року, суд першої інстанції повинен був дослідити та надати оцінку зміні планування територій, що є суміжними з територією, на якій у 1987 році планувалось збудувати кладовище, а не застосовувати документ, якому понад тридцять років без огляду на обставини справи.

Уважає, що суд першої інстанції безпідставно встановив факт відсутності права власності у позивача ОСОБА_3 на земельну ділянку і збудований на ній житловий будинок.

Також указує, що позивачі обґрунтували звернення до суду нормами земельного права та порушенням своїх прав саме як землекористувачів, однак, суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинами, виходив з норм будівельного права і оцінював наявність чи відсутність порушених прав позивачів, як власників житлових будинків, розташованих у селі Тарасівка та селі Нове Києво-Святошинського району.

Зазначає, що суд першої інстанції не розглянув справу в межах заявлених вимог, чим порушив норми ч.1 ст.13 ЦПК України, а також не застосував п. б ч. 2 ст. 111 ЗК України та не надав оцінку спірним правовідносинам з правових підстав, заявлених позивачами.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції також звернувся відповідач - Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (правонаступником якої є Боярська міська рада), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, а також скасувати застосовані судом заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду київської області від 22 листопада 2018 року.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не досліджено відсутність порушень прав позивачів з боку відповідачів, а вказана в рішенні підстава задоволення позову суперечить ДСанПіН 2.2.2.028.99, Державним санітарним правилам № 379/1404, ДБН 360-92, ДБН Б.2.2.-12:2018, судовій практиці, рішенню ЄСПЛ справа «Дземюк проти України», на яку суд посилається у рішенні, а також фактичним обставинам справи.

Указує, що суд першої інстанції належним чином не встановив тієї обставини, що у позивача ОСОБА_3 відсутнє право власності на житловий будинок або іншу житлову забудову на належній їй земельній ділянці, кадастровий номер 3222486601:01:003:0079.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивачі мали можливість ознайомитись із усіма наявними, відповідно до генерального плану села Тарасівка, обмеженнями та санітарно-захисними зонами до приватизації земельних ділянок.

Посилається на те, що позивач ОСОБА_3 , уважаючи, що її права порушуються відповідачами, мала право протягом трьох років з моменту набуття у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222486601:01:003:79, що на її думку відбулось 18 травня 2011 року, звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Однак, своїм правом вчасно не скористалася і звернулася до суду лише 15 лютого 2018 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності.

Уважає, що суд першої інстанції не застосував та порушив норми ст. 267 ЦК України, якою передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Від відповідачів КП «РИТУАЛ» Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєдналася позивач ОСОБА_3 , в яких останні просили залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач КП «РИТУАЛ» Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області просив вимоги апеляційної скарги Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено частково. Апеляційну скаргу Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року у частині заборони КП «РИТУАЛ» на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, цільовим призначенням: 03.12 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища «Пам`ять», площею 10,2293 га здійснювати традиційні поховання (закопування в могилі труни з тілом померлого - джерело забруднення) на відстані меншій ніж 300 метрів та закопування в могилі урни з прахом померлого на відстані меншій 100 метрів до житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079 скасовано та відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було подано касаційні скарги.

В ході перегляду справи у суді касаційної інстанції ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 року замінено відповідача Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на правонаступника - Боярську міську раду.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено, постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

29.06.20121 року справа надійшла до Київського апеляційного суду та новий розгляд призначено на 08.09.2021 року.

03.09.2021 року з апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року звернулась ОСОБА_5 , яка не брала участі у справі, однак вважала, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, як користувача місця родинного поховання на кладовищі «Пам`ять».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.02.2022 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 закрито.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волошинович О.П. у судовому засіданні апеляційну скаргу, до якої приєдналась ОСОБА_3 , підтримав, просив скаргу задовольнити з вищевказаних підстав, апеляційну скаргу Тарасівської сільської ради просив залишити без задоволення.

Відповідачі своїх представників для участі у судовому засіданні 16.02.2022 року не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляли.

Представником апелянта ОСОБА_5 - адвокатом Лесиком Б.Б. в судовому засіданні було підтримано раніше подане ним до канцелярії суду клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п. 7 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку із припиненням юридичної особи - КП «РИТУАЛ».

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про вирішення вказаного клопотання за результатами розгляду апеляційних скарг, доводи яких стосуються перегляду рішення суду першої інстанції в цілому, а не лише в частині вимог до КП «РИТУАЛ».

Заслухавши доповідь судді-доповідача Таргоній Д.О., обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Боярська міська рада, - задоволенню з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Генеральний план розвитку с. Тарасівка було затверджено у 1987 році.

Відповідно до п.3.2. ДСанПіН 2.2.2.028-99 місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, санітарна зона кладовища встановлюється містобудівною документацією (генеральним планом) з дати його погодження.

Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області VIсесії ХХIV скликання від 22 квітня 2003 року відбулося погодження місця розташування сільського кладовища на південній околиці села, за рахунок земель запасу сільської ради 11 га,з них 0,8 га під`їзна дорога.

Висновком №4322 від 12 грудня 2003 року Києво-Святошинською районною санітарно-епідеміологічною станцією погоджено місце розміщення сільського кладовища на південній околиці села Тарасівка.

У листі Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25 червня 2018 року №17-05/116, зазначено, що Генеральний план с. Тарасівка від 1987 року розроблено інститутом УКРНДНТІЗ в 1986 році. Відповідно до Генерального плану с. Тарасівка, земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 розташована на місці запроектованого кладовища.

Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області листом від 16 жовтня 2018 року №17-05/180 повідомив суд першої інстанції, що санітарна зона кладовища встановлюється Генеральним планом села Тарасівка (том 2 а.с. 50).

У 2005 році ДП Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва УКРНДПІЦИВІЛЬБУД було розроблено проект облаштування сільського кладовища. При проектуванні кладовища було запроектовано вхідну зону, зону траурних церемоніалів, площадку для проведення траурних церемоній, зони поховання, яка передбачає традиційні поховання (з санітарно-захисною зоною 300 м) та колумбарію (з захисною зоною не меншою 100 м), адміністративно-господарської зони.

Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ХХI сесії IV скликання від 20 січня 2006 року було схвалено проект нового сільського кладовища на південній околиці села, наданий ТОВ «Ритуальна служба «Пам`ять», та надано новому сільському кладовищу на південній околиці села власне ім`я та адресу: кладовище «Пам`ять», 08161, село Тарасівка, вул. Київська, 69А.

Після збору матеріалів технічної документації на місце розташування нового сільського кладовища Тарасівська сільська рада рішенням від 20 вересня 2007 року погодила зібрані матеріали та надала згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки під сільське кладовище 11 га, з них 0,8 га - під`їзна дорога, на південній околиці села за рахунок земель запасу Тарасівської сільської ради.

26 листопада 2014 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку кладовища, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042, площа 10,2293 га за Тарасівською сільською радою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 71774899 від 30 жовтня 2016 року.

Відповідно до рішення VIII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №12 від 14 липня 2016 року «Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуал» передано у постійне безоплатне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, загальною площею 10,2293 га спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуал».

Метою передачі земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству «Ритуал» є розміщення на ній кладовища, що підтверджується листом Тарасівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 жовтня 2016 року №615.

Вказане рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не скасоване та є чинним.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, станом на час розгляду справи судом першої інстанції за видом основної діяльності відповідач комунальне підприємство «Ритуал» за КВЕД відносилось до осіб, які здійснювали організування поховань і надання суміжних послуг.

У квітні 2017 року Тарасівською сільською радою Київської області зареєстровано повідомлення про початок підготовчих робіт №КС 010170950961 щодо будівництва сільського кладовища «Пам`ять» за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - Тарасівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

ДАБІ було проведено перевірку будівництва кладовища, за результатами якої складено акт, надано приписи від 11 жовтня 2017 року №С-1110/1 та від 11 жовтня 2017 року №С-1110/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та складено протоколи про адміністративне правопорушення від 11 жовтня 2017 року №1-Л-3-1110/2 та №1-Л-З-1110/2, винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2017 року №3-2310/1-10/10-9/2310/06/01 та №3-2310/1-10/10/10-9/2310/06/01.

Наказом ДАБІ від 27 жовтня 2017 року №450 скасовано реєстрацію повідомлення про початок підготовчих робіт від 05 квітня 2017 року №КС 010170950961 на об`єкт будівництва Сільське кладовище «Пам`ять» за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції було також встановлено, що 18 травня 2011 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Коряковою Н. О. за реєстровим № 981 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1195 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 103705 від 15 листопада 2007 року, з відповідною відміткою про перехід права власності.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079 також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якого право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 09 серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Коряковою Н. О. за реєстровим № 981 (т. 3 а. с. 225).

Також згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079.

30 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер 2/13 ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2016 року № 63281747.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказували на те, що дії відповідачів щодо будівництва кладовища обмежують їх права на підставі ст.114 ЗК України, як власників земельних ділянок, які виникли раніше ніж права КП «РИТУАЛ» і не були враховані під час початку землевідведення, проектування та будівництва кладовища.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що відстані від межі кладовища традиційного поховання до житлових будинків позивачів є більшими за 300 метрів, що відповідає вимогам п 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99 . А також з того, що ОСОБА_1 було відомо, могло та мало бути відомо про всі обмеження та інші обставини щодо належної їй земельної ділянки. Доказів, що підтверджували б наявність у власності ОСОБА_3 житлової забудови на відстані меншій 300 метрів до кладовища, зокрема, на території земельної ділянки з кадастровим номером 3222486601:01:003:0079, до суду не подано. При цьому, Тарасівською сільською радою набуто право власності на земельну ділянку кладовища, кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042 значно раніше, ніж у позивачів виникли майнові претензії щодо даної земельної ділянки. В той же час, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову, заборонивши КП «РИТУАЛ» проводити традиційні поховання на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042 на відстані меншій ніж 300 метрів до житлових будинків позивачів, та закопування в могилі урни з прахом померлого на відстані меншій 100 метрів до їх житлових будинків.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Нормами ст. 114 ЗК України визначено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486601:01:003:0079, яка належить ОСОБА_3 , поширюється дія обмеження у користуванні земельною ділянкою. Вид обмеження - зона надзвичайної екологічної ситуації, дата реєстрації обмеження 27 квітня 2006 року, строк дії обмеження - безстроково.

Таким чином, набуваючи у власність земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486601:01:003:0079 на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2011 року, позивач ОСОБА_3 повинна була знати про наявність обмеження у користуванні нею.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486601:01:003:0079 зареєстровано за серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Коряковою Н.О. за реєстровим №981 (а.с. 225 т. 3).

Також згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222486601:01:003:0079.

Зважаючи на те, що право власності на земельну ділянку та житловий будинок набуто ОСОБА_3 до ухвалення рішення у даній справі, доводи апеляційної скарги Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про те, що у позивача ОСОБА_3 відсутнє право власності на житловий будинок або іншу житлову забудову на належній їй земельній ділянці, кадастровий номер 3222486601:01:003:0079 є безпідставними.

Згідно матеріалів справи, 30 червня 2016 року на підставі рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області серія та номер: 2/13 ОСОБА_1 було набуто право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222486601:05:001:5001, загальною площею 0,1288 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63281747 від 12 липня 2016 року.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Судом установлено, що при виділенні Тарасівською сільською радою земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі ст. 50 Закону України «Про землеустрій» розроблявся проект відведення земельної ділянки, до складу якого, згідно із абз. 10 ст. 50 вказаного Закону, входили матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

Як убачається з Кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 , який був внесений до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області Король О.І., земельна ділянка, що була надана ОСОБА_1 , мала встановлені обмеження: санітарно-захисна зона навколо об`єкта код 03, які як графічно позначені на схемі земельної ділянки, так і описані в розділі експлікація угідь.

Окрім того, на схемі забудови земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , позначена санітарна зона запроектованого кладовища, яка поширюється на більшу частину земельної ділянки, вказана обставина підтверджується будівельним паспортом № НОМЕР_1 на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 від 2017 року.

При цьому, у вимогах до забудови належної ОСОБА_1 земельної ділянки у п. 8 зазначено інші вимоги: в санітарній зоні запроектованого кладовища будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання заборонено .

Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_1 виявила бажання, яке було задоволено Тарасівською сільською радою на підставі ст. 118 ЗК України про отримання земельної ділянки з кадастровим номером: 3222486601:05:001:5001, та останній повинно було бути відомо про всі обмеження та інші обставини щодо належної їй земельної ділянки, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Листом від 22 лютого 2018 року № 119 ДП Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва Укрндпіцивільбуд повідомило про можливість використання земельної ділянки (кадастровий номер 3222486601:01:003:0079) на АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності ОСОБА_3 , та земельної ділянки (кадастровий номер 3222486601:05:001:5001) на АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з дотриманням містобудівних, санітарних норм та правил пожежної безпеки України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 побудували на своїх земельних ділянках житлові будинки, тобто використали земельні ділянки за призначенням, а відтак санітарно-захисна зона, яка частково поширюється на ділянки позивачів, не вплинула на використання їх за призначенням: для будівництва житлового будинку і господарських будівель.

При цьому, ОСОБА_1 було збудовано, введено в експлуатацію та зареєстровано право власності на житловий будинок за межами санітарно-захисної зони. ОСОБА_4 також зареєстровано право власності на житловий будинок за межами санітарно-захисної зони, що свідчить про відсутність порушення їх майнових прав збоку третіх осіб, зокрема, Тарасівської сільської ради та КП Ритуал .

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб 'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Обраний спосіб захисту має бути пропорційним порушеному (оспорюваному) праву.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що санітарно-захисна зона встановлюється від території кладовища традиційного поховання до стін житлових і громадських будівель і повинна бути не меншою 300 м .

Недотримання визначеної законодавством відстані від кладовища до помешкання особи трактується Європейським Судом з прав людини як втручання у право заявника на повагу до його житла та приватного і сімейного життя.

Так, у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі Дземюк проти України суд зазначив, що національне законодавство з охорони здоров`я чітко забороняє розміщення кладовища занадто близько до житлових будинків та джерел води.

У вищевказаному рішенні Європейським Судом з прав людини зазначено, що ділянка відведена під кладовище та її розміри мають бути визначені генеральним планом відповідного населеного пункту.

Судом першої інстанції було вірно встановлено про наявність такого Генерального плану в с. Тарасівка, затвердженого ще у 1987 році, в якому передбачено розміщення ділянки, відведеної під кладовище та її розміри.

А відтак, земельна ділянка, на якій розташоване кладовище «Пам`ять» з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, розташована на місці запроектованого кладовища, відповідно до вказаного Генерального плану, що відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, і обмеження у використанні земельних ділянок у вигляді санітарно-захисної зони кладовища виникли одночасно із затвердженням Генерального плану с. Тарасівка в 1987 році та в подальшому були уточнені із затвердженням проекту облаштування сільського кладовища.

Окрім того, слід зазначити, що територія земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером: 3222486601:01:003:5042, з цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища «Пам`ять», площею 10,2293 га, не є територією, визначеною виключно під традиційні поховання.

Як убачається з матеріалів справи, проектом нового сільського кладовища в с. Тарасівка Києво-Святошинського району, який був розроблений ДП УкрНДІпроцивільсільбуд та погоджений і затверджений всіма відповідними інстанціями і рішенням Тарасівської сільської ради від 20січня 2006року, включає в себе зони:

вхідну зону і зону траурних церемоній;

адміністративно - господарську зону, з площею забудови 1236,94 кв.м ;

зону традиційних поховань (сектори), площею 8,255 га;

зону колумбарію, площею 3873,28 кв.м із санітарно-захисної зоною в межах ділянки площею 2,075 га.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 Закону України«Про поховання та похоронну справу»для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 26 вказаного Закону поховання померлих здійснюється таким шляхом: закопування в могилі труни з тілом померлого, спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого, розвіювання праху померлого.

Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.

Підпунктом 1.1 п. 1 Порядку утримання кладовищ та іншим місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року №193 передбачено, що для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Відповідно до п.3.2. ДСанПіН 2.2.2.028.99 місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

За правилами п 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99 санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м.

Вищевказана норма кореспондується з нормою, викладеною в таблиці 9.2. Державних будівельних норм Планування і забудова територій ДБН Б.2.2.-12:2018, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100, де вказано, що відстань саме від стін житлових будинків до кладовищ традиційного поховання має становити не менше 300 метрів.

Пунктом 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99 передбачено, що відстань від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об`єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м.

Таким чином, ураховуючи вищевказані норми щодо санітарно-захисних зон, безпідставними є твердження позивачів, що санітарно-захисна зона кладовища встановлюється від межі земельних ділянок позивачів до території кладовища, оскільки відстань 300 м має відраховуватись саме від стін житлових будинків до кладовищ традиційного поховання.

Отже, протяжність території кладовища на відстані, яка знаходиться далі ніж 300 метрів від житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079, не порушують права позивачів.

У даному випадку, відстані від межі кладовища традиційного поховання до житлових будинків позивачів є більшою за 300 метрів, що відповідає вимогам п 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99 .

Виходячи з викладеного, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079 та житлові будинки, розташовані на вказаних земельних ділянках, позивачі набули значно пізніше, ніж відповідачі на земельну ділянку сільського кладовища «Пам`ять». При цьому, позивачі були ознайомлені та згодні із наявністю обмеження на свої земельні ділянки у вигляді санітарно-захисної зони кладовища, а ОСОБА_1 , відповідно до Містобудівних та планувальних вимог та обмежень на земельну ділянку від 22.08.2017, заборонено будівництво житла, приміщень для зберігання продуктів та джерела водопостачання в 300 метровій санітарній зоні запроектованого кладовища, яка згідно Схеми забудови земельної ділянки 3222486601:05:001:5001 поширюється на її більшу частину. Вказане свідчить про те, що обов`язком саме позивачів було дотримання норм санітарно-захисної зони кладовища при побудові житлових будинків.

Отже, з огляду на зазначене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення прав позивачів, оскільки в даному випадку відстані від межі кладовища традиційного поховання до житлових будинків позивачів є більшою за 300 метрів, що відповідає вимогам п 3.5 розділу 3 Державних санітарних правил та норм Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України ДСанПіН 2.2.2.028-99 .

Проте, встановивши відсутність порушень прав позивачів відповідачами, суд першої інстанції помилково вважав, що наявні правові підстави для задоволення позову частково та безпідставно заборонив КП «РИТУАЛ» на земельній ділянці кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042 здійснювати традиційні поховання на відстані меншій ніж 300 метрів та здійснювати закопування в могилі урни з прахом померлого на відстані меншій 100 метрів до житлових будинків розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079, а відтак, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з тим, що судом установлено необґрунтованість позовних вимог, заява Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про застосування строку позовної давності не вирішується.

Доводи апеляційної скарги позивачів про те, що вони мотивували звернення до суду нормами земельного права та порушенням своїх прав саме як землекористувачів, однак, суд першої інстанції, надаючи оцінку спірним правовідносинами, виходив з норм будівельного права і оцінював наявність чи відсутність порушених прав позивачів, як власників житлових будинків розташованих у селі Тарасівка та селі Нове Києво-Святошинського району, колегія суддів відхиляє, оскільки розмір санітарно-захисної зони встановлюється законодавством, яке і було вірно застосовано судом першої інстанції.

Посилання апелянтів - позивачів на те, що суд першої інстанції не встановив наявність чи відсутність порушеного права позивачів з огляду на будівництво та гіпотетичне введення в експлуатацію кладовища, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки питання щодо введення кладовища в експлуатацію не має правового значення для вирішення даної справи.

Разом з тим, виходячи з викладеного, колегія уважає, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з цим дійшов помилкового висновку про задоволення позову частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року задоволено заяву представників позивачів про забезпечення позову.

Заборонено вчиняти дії щодо здійснення поховання на земельній ділянці кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042, площею 10,2293 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального, розташованій за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Тарасівка.

Відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі, наявні всі підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року, а саме, заборону вчиняти дії щодо здійснення поховання на земельній ділянці кадастровий номер3222486601:01:003:5042, площею 10,2293 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального, розташованій за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка.

Щодо подано представником апелянта ОСОБА_5 - адвокатом Лесиком Б.Б. клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п. 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, апеляційний суд зазначає наступне.

Встановлено що, рішенням Боярської міської ради VIII скликання чергової 8 сесії №8/369 від 27 травня 2021 року припинено дяльність юридичної особи - Комунального підприємства «Ритуал» Боярської міської ради (код ЄДРПОУ 34439609), шляхом ліквідації. Створено ліквідаційну комісію. (том 11 а.с. 156-158)

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.10.2021 року внесено запис про припинення юридичної особи - Комунального підприємства «Ритуал» Боярської міської ради (КП «РИТУАЛ»), підстава: рішення щодо припинення. (том 11 а.с. 153-155)

Відповідно до положень п. 7 ч. 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо припинено юридичну особу, яка були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо припинення КП «РИТУАЛ» як юридичної особи, клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Лесика Б.Б. про закриття провадження у справі підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вимог до Комунального підприємства «Ритуал» підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.

В іншій частині рішеннясуду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 376, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєдналася позивач ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (правонаступник - Боярська міська рада) - задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року у частині заборони комунальному підприємству «РИТУАЛ» на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, цільовим призначенням: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування під розміщення нового сільського кладовища «Пам`ять», площею 10,2293 га здійснювати традиційні поховання (закопування в могилі труни з тілом померлого - джерело забруднення) на відстані меншій ніж 300 метрів та закопування в могилі урни з прахом померлого на відстані меншій 100 метрів до житлових будинків, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486601:05:001:5001 та 3222486601:01:003:0079 - скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.

В іншій частині рішеннясуду першої інстанції залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року, а саме заборону вчиняти дії щодо здійснення поховання на земельній ділянці кадастровий номер 3222486601:01:003:5042, площею 10,2293 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального, розташованій за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.