Постанова

від 14.02.2022 по справі 910/12079/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа№ 910/12079/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.02.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 (повний текст складено 22.11.2021)

у справі №910/12079/21 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»

про стягнення 240 383, 45 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» (далі, позивач або Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (далі, відповідач або Товариство) про стягнення пені в розмірі 217 620,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 16 064, 64 грн та 3% річних в розмірі 6 698, 81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умов Договору поставки №01/67 від 13.03.2020 щодо обов`язку з поставки товару у строк до 27.04.2020, не повернув позивачу суму авансового платежу станом на 20.05.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12079/21 позовні вимоги Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» на користь Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» пеню в розмірі 129 870, 00 грн, 3% річних в розмірі 6 698,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 064, 64 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 289,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту прострочення свого обов`язку з повернення позивачу авансу у сумі 210 600,00 грн, що є підставою для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 28.04.2020 по 20.05.2021 у заявленому позивачем розмірі. Стосовно позовних вимог про стягнення пені згідно умов пункту 5.2. Договору поставки №01/67 від 13.03.2020 суд встановив факт порушення відповідачем строку поставки товару, однак зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку пені за порушення строку поставки товару не були враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та, здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 129 870, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 10.12.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12079/21 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про задоволення первісного позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивач листом від 11.06.2020 за №541/16-24 сам повідомив відповідача про розірвання договору поставки з 01.07.2020, відтак з 01.07.2020 у відповідності до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України зобов`язання сторін за договором припинились та відповідач був звільнений від виконання зобов`язання в частині поставки товару на адресу позивача. Отже, з 01.07.2020 єдиним обов`язком відповідача було повернути позивачу суму авансового платежу у розмірі 210 600,00 грн.

Також відповідач наголошує на тому, що сторони у договорі погодили застосування штрафних санкцій виключно за порушення строків поставки товару або умов щодо якості, а не за неповернення авансового платежу за Договором.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд у її задоволенні відмовити.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошує, що твердження скаржника про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій через дострокове розірвання договору поставки з 01.07.2020 є безпідставним, оскільки дійсність договору була предметом дослідження під час розгляду господарської справи №909/626/20, у межах якої Товариство саме ж заперечувало проти факту розірвання договору через неотримання ним від позивача відповідного листа про розірвання.

Аванс був повернутий позивачу відповідачем на підставі постанови приватного виконавця під час виконання судового рішення у справі №909/626/20 лише 03.08.2021. Отже, відповідач безпідставно користувався коштами авансу в сумі 210 600,00 грн у період з 28.04.2020 по 02.08.2021, при цьому позивач у позові заявив до стягнення відсотки та інфляційні втрати лише за період з 28.04.2020 по 20.05.2021.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 217 620, 00 грн пені з посиланням на норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Позивач зазначає, що сторони у пункті 5.7. Договору погодили, що пеня нараховується протягом усього періоду порушення, а тому позовні вимоги у цій частині мали бути задоволені повністю.

Разом із відзивом на апеляційну скаргу позивачем було подане клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» у справі №910/12079/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12079/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12079/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

22.12.2021 матеріали справи №910/12079/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 22.12.2021 по 06.01.2022 згідно наказів голови Північного апеляційного господарського суду №719-в від 17.12.2021 та №728-в від 20.12.2021 перебувала у щорічних основних відпустках.

Після виходу головуючого судді з відпустки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12079/21, розгляд справи призначено на 08.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання 08.02.2022 в режимі відеоконференції.

У судове засідання 08.02.2022 з`явилися представники сторін.

Суд у судовому засіданні 08.02.2022 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 у справі було оголошено перерву до 15.02.2022, судове засідання вирішено провести у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 15.02.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.02.2022 з`явилися представники сторін.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

13.03.2020 між Державним підприємством «Виробниче об`єднання «Карпати» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» (як постачальником) укладено Договір поставки №01/67 (далі, Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка є додатком 1 до договору і його невід`ємною частиною (далі, товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна сума (ціна) договору та ціна за одиницю товару зазначаються в Специфікації та включають у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору. Ціна товару визначається в національній валюті України.

Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем впродовж строку і на умовах, зазначених у Специфікації, за умовами відсутності зауважень покупця до змісту та форми документів щодо оплати (пункт 3.3. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору поставка товару здійснюється за Правилами «Інкотермс» в редакції 2010 року на умовах поставки DDP («Зі сплатою мита») у місце поставки, що визначено в Специфікації до договору.

Поставка товару здійснюється протягом 30-45 календарних днів з моменту підписання договору (пункт 4.2. Договору).

Датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника відповідно до належно оформлених первинних документів. Обов`язки постачальника з передачі товару покупцю вважаються виконаними належним чином з моменту своєчасної поставки товару та передачі супровідних документів, підписання сторонами належним чином оформлених первинних документів без зауважень сторін, за умови відсутності у подальшому аргументованих (підтверджених) претензій покупця щодо якості товару (пункт 4.4 Договору).

Сторонами погоджено специфікацію на поставку товару загальною вартістю 702 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 6 специфікації оплата товару здійснюється наступним чином: 30% передоплата протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору, 70% післяоплата протягом 10 банківських днів з дня поставки постачальником товару на склад покупця.

Датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника відповідно до належно оформлених первинних документів. Обов`язки постачальника з передачі товару покупцю вважаються виконаними належним чином з моменту своєчасної поставки товару та передачі супровідних документів, підписання сторонами належним чином оформлених первинних документів без зауважень сторін, за умови відсутності у подальшому аргументованих (підтверджених) претензій покупця щодо якості товару (п. 4.4 Договору). Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції перевірено, що сторонами погоджено специфікацію на поставку товару загальною вартістю 702 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 6 специфікації оплата товару здійснюється наступним чином: 30% передоплата протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору, 70% післяоплата протягом 10 банківських днів з дня поставки постачальником товару на склад покупця.

Згідно з пунктом 7 специфікації постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 30-45 календарних днів з моменту підписання договору.

Позивач сплатив на користь відповідача передбачену умовами специфікації передоплату в розмірі 30% від загальної вартості товару за вищевказаною специфікацією, яка склала 210 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1160 від 17.03.2020.

Господарським судом міста Києва розглядалася справа №909/626/20 за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» про стягнення 322 063,57 грн, з яких 210 600,00 грн - основний борг (авансовий платіж), 57 564,00 грн - пеня, 49 140,00 грн - штраф за ставкою 7%.

Позовні вимоги у справі №909/626/20 були мотивовані невиконанням відповідачем його обов`язку поставити оплачений позивачем товар за договором поставки №01/67 від 13.03.2020.

За результатами вирішення спору у справі №909/626/20 Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 10.12.2020, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 01.04.2021, яким задоволено частково вимоги Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» основний борг у розмірі 210 600,00 грн (аванс позивача згідно договору), штраф у розмірі 49 140,00 грн, пеню в розмірі 54 756,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 717,44 грн.

Рішеннями судів у справі №909/626/20 встановлено, що з урахуванням положень пункту 4.2 Договору та пункту 7 специфікації строк поставки товару, визначеного специфікацією, настав 27.04.2020 (13.03.2020 + 45 календарних днів), однак відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, оплачений позивачем товар не поставив. Суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за оплачений та непоставлений товар за специфікацією до договору поставки №01/67 від 13.03.2020 становить 210 600,00 грн та підлягає поверненню позивачу виходячи з положень частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України. У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки суд також визнав право позивача на стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі пункту 5.2. Договору та абз. 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, встановивши, що розмір пені за період з 27.04.2020 по 13.07.2020 становить 54 756,00 грн, а штрафу - 49 140,0 грн.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що станом на 20.05.2021 відповідач свого обов`язку з поставки товару так і не виконав, суму авансового платежу не повернув, товар не поставив.

Відтак, за порушення строків поставки позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню в розмірі 217 620, 00 грн за період з 14.07.2020 по 20.05.2021, а на суму неповерненого авансу - 210 600,00 грн нарахував 3% річних в розмірі 6 698,81 грн та інфляційні втрати в розмірі 16 064, 64 грн за період з 28.04.2020 по 20.05.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

З огляду на викладене, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №909/626/20, яке набрало законної сили, а саме щодо настання строку поставки 27.04.2020 (13.03.2020 + 45 календарних днів), нездійснення відповідачем поставки у строк до 27.04.2020 та наявності підстав для повернення позивачу, виходячи з положень частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, сплаченого ним відповідачу авансу в сумі 210 600,00 грн, є преюдиційними, не можуть ставитись під сумнів, а інші рішення, в тому числі у даній справі №910/12079/21, не можуть їм суперечити.

Як вбачається з долученої відповідачем до матеріалів справи копії платіжного доручення №56754019 від 03.08.2021, ним було оплачено 350 526, 00 грн на виконання наказу №909/626/20 від 07.06.2021.

Враховуючи, що аванс, сплачений позивачем на виконання умов Договору, був повернутий позивачу на підставі рішення суду лише 03.08.2021, позивач, керуючись власним волевиявленням щодо періоду нарахування, нарахував відповідачу на суму авансу 210 600,00 грн 3% річних в розмірі 6 698,81 грн та інфляційні втрати в розмірі 16 064, 64 грн за період з 28.04.2020 по 20.05.2021.

Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати позивач нарахував з наступного дня, граничного для поставки товару та до фактичного виконання відповідачем рішення у справі №909/626/20.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 6 698, 81 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 064, 64 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 217 620,00 грн пені за порушення строку поставки товару на суму 702 000,00 грн за період з 14.07.2020 по 20.05.2021.

Із приводу цієї частини позовних вимог судом встановлено наступне.

За приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за порушення строків доставки товарів або умов якості товару постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до абз. 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач нараховує до стягнення з відповідача пеню за непоставку товару у встановлені договором строки за період, не охоплений рішенням суду у справі №909/626/20 (у справі №909/626/20 стягнення здійснювалось за період з 27.04.2020 по 13.07.2020).

Водночас, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені, заявленої до стягнення позивачем, із урахуванням вимог названої статті, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 217 620,00 грн пені підлягають частковому задоволенню на суму 129 870, 00 грн за період з 14.07.2020 по 14.01.2021 (702 000,00 грн х 0,1% х 185 днів).

Стосовно доводів скаржника про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій через дострокове розірвання договору поставки №01/67 від 13.03.2020 з 01.07.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 6.2. Договору покупець має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку без укладення додаткової угоди, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язання постачальником, повідомивши про це його у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання шляхом направлення письмового повідомлення на адресу постачальника із зазначенням дати розірвання договору. У цьому випадку договір вважається розірваним/припиненим з дати, зазначеної у повідомленні покупця.

Відповідач стверджує, що договір поставки був розірваний з 01.07.2020 на підставі листа позивача від 11.06.2020 №541/16-24 (копія додана до відзиву на позовну заяву).

Однак, суд критично оцінює вказаний лист як доказ на підтвердження факту розірвання договору, оскільки дійсність договору була предметом дослідження при розгляді справи № 909/626/20 в розрізі застосування граничного строку нарахування пені за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань. Відповідач, при цьому, при розгляді зазначеної справи заперечував факт дострокового розірвання договору поставки №01/67 від 13.03.2020, посилаючись на те, що ДП «ВО «Карпати» не надано належних та допустимих доказів направлення повідомлення про розірвання договору.

Отже, щонайменше позиція відповідача є непослідовною, оскільки у межах справи №909/626/20 ним заперечувався факт розірвання договору поставки, а під час розгляду даної справи відповідач посилається на факт його розірвання за ініціативою позивача. Зазначене не може свідчити про добросовісну поведінку Товариства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах даної справи дійсно відсутні будь-які докази на підтвердження направлення позивачем відповідачу повідомлення від 11.06.2020 №541/16-24.

Про існування судового рішення про розірвання договору поставки суду сторонами не повідомлено.

Отже, суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо розірвання договору з 01.07.2020 як підставу, що звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Стосовно доводів відзиву позивача на апеляційну скаргу про незгоду із рішенням суду в даній справі в частині присудженого судом до стягнення з відповідача розміру пені, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, враховуючи положення частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у даному випадку - апеляційної скарги Товариства.

При цьому за змістом статті 263 Господарського процесуального кодексу України у відзиві на апеляційну скаргу стороною викладаються обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог поданої апеляційної скарги.

Отже, незгода позивача із прийнятим рішенням могла бути підставою для подання окремої апеляційної скарги, чого Підприємством зроблено не було.

З огляду на це, доводи позивача, висловлені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо незаконності рішення суду в частині стягнення пені, судом апеляційної інстанції не розглядаються.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12079/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12079/21 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех».

Матеріали справи №910/12079/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко