Ухвала

від 15.06.2022 по справі 910/12079/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.06.2022Справа № 910/12079/21

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"пророзстрочку виконання рішенняу справі № 910/12079/21за позовомДержавного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех"простягнення 240 383, 45 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Шкіра Н.І. представник за довіреністю;від відповідача (заявника):Скрипчук М.Є. представник за довіреністю.ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12079/21 за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про стягнення пені в розмірі 217 620, 00 грн, інфляційних втрат в розмірі 16 064, 64 грн та 3% річних в розмірі 6 698, 81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 11.11.2021, яке залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, позовні вимоги задоволено частково, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" пеню в розмірі 129 870, 00 грн, 3% річних в розмірі 6 698,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 064, 64 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 289,50 грн.

03.12.2021 судом задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнуто з Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн.

19.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі № 910/12079/21.

Ухвалою суду від 30.05.2022 заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання на 09.06.2022.

8 та 9 червня до суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду заяви та про долучення доказів.

Позивач, у свою чергу, 08.06.2022 звернувся до суду із клопотанням про відкладення та просив провести судове засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання 09.06.2022 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Суд ухвалою від 09.06.2022 призначив судове засідання із розгляду заяви на 16.06.2022.

08.06.2022 до суду від представника Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати", а 10.06.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" надійшли клопотання про забезпечення проведення наступного судового засідання по розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Згідно з ухвалою від 13.06.2022 суд задовольнив заяви представників Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Карпати" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у справі № 910/12079/21.

09.06.2022 відповідачем долучено докази направлення копії заяви на адресу позивача.

Безпосередньо в судовому засіданні 16.06.2022 представники сторін надали свої пояснення стосовно заяви. Представник відповідача наполягав на її задоволенні, а представник позивача навпаки заперечував повністю.

Суд у судовому засіданні наголосив, що відповідно до прохальної частини заяви відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі № 910/12079/21.

Представник відповідача усно вказав на допущення описки при складанні прохальної частини заяви, однак письмового клопотання про уточнення своїх вимог не заявляв.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех", а також матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає її необґрунтованою з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 237 Господарського кодексу України).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Поряд із тим, згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/12079/21, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Разом з тим, частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Так, мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення заявник вказує, на те, що війна завдає нищівних збитків як усій економіці України так і ТОВ "КИЇВ-СПЕЦТЕХ", оскільки підприємство було вимушене призупинити свою діяльність на невизначений строк. Одразу виконати рішення суду фактично немає можливості, а ініціювання виконавчого провадження з одночасним арештом коштів на рахунках підприємства завдасть непоправної шкоди підприємству та знищить його.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Між тим заявником, не додано до матеріалів заяви жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану Товариства та можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про розстрочення виконання рішення. Заявник посилається виключно на тяжке фінансове становище товариства, що спричинено введенням режиму воєнного стану на території України. Втім, не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі. Розглядувана заява містить лише доводи та припущення заявника, які жодним належним доказом не підтверджуються.

Окрім того, суд зазначає, що запровадження на території України режиму воєнного стану стосується не лише заявника, а зазначені обставини також негативно впливають на діяльність інших суб`єктів господарювання, зокрема і на позивача у даній справі, який має право на стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань ще до запровадження режиму воєнного стану на території України.

Більше того, зазначаючи в прохальній частині інтервали у часі та частини, якими відповідач, нібито, матиме змогу виконати рішення, він пропускає в указаному ним періоді часу деякі місяці, жодним чином не пояснюючи чим це зумовлено.

З огляду на зазначене, зокрема, на недоведеність та необґрунтованість викладених в заяві обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 120, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Спецтех" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 по справі № 910/12079/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.06.2022.

Суддя Ю.О. Підченко