Ухвала

від 10.07.2022 по справі 910/12079/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12079/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Підченко Ю.О.)

від 11.11.2021,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

від 15.02.2022,

у справі за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех»

про стягнення 240 383, 45 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Карпати» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Київ-Спецтех» про стягнення пені в розмірі 217 620,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 16 064, 64 грн та 3% річних в розмірі 6 698, 81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умов договору поставки №01/67 від 13.03.2020 щодо обов`язку з поставки товару у строк до 27.04.2020, не повернув позивачу суму авансового платежу станом на 20.05.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №910/12079/21 позовні вимоги Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Київ-Спецтех» на користь Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Карпати» пеню в розмірі 129 870, 00 грн, 3% річних в розмірі 6 698,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 064, 64 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 289,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказані рішення, суди дійшли висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту прострочення свого обов`язку з повернення позивачу авансу у сумі 210 600,00 грн, що є підставою для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 28.04.2020 по 20.05.2021 у заявленому позивачем розмірі. Стосовно позовних вимог про стягнення пені згідно з умовами пункту 5.2. Договору поставки №01/67 від 13.03.2020 суди встановили факт порушення відповідачем строку поставки товару, однак зазначили, що позивачем при здійсненні розрахунку пені за порушення строку поставки товару не були враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та, здійснивши власний перерахунок, дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 129 870, 00 грн.

23.05.2022 ТОВ «Київ-Спецтех» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №910/12079/21 і просило вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення 240 383, 45 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову (1 135 000,00 грн). При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що справа має виняткове значення для нього. Зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, які були встановлені оскаржуваним рішенням при розгляді іншої справи.

Однак, вказані доводи не підтверджені належними доказами. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає номер справи, при розгляді якої він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням.

Розглянувши наведені скаржником доводи в обґрунтування наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, Суд вважає їх необґрунтованими. По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи та в цілому до заперечення результату розгляду справи судом попередньої інстанції.

При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Вер-ховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Київ-Спецтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №910/12079/21, оскільки вона подана на судові рішенні, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/12079/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Спецтех» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі №910/12079/21 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

В. Студенець