Ухвала

від 27.04.2022 по справі 385/321/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28квітня 2022 року

місто Київ

справа № 385/321/20

провадження № 61-9916св21

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора, Відділ у Гайворонському районі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області,

вирішуючи питання про прийняття до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності та державного акта про право власності на земельну ділянку.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 3, 0 умовних кадастрових гектари. На час відкриття спадщини позивач, його брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько позивача ОСОБА_5 , який не перебував у зареєстрованому шлюбі з його матір`ю, проживали разом із ОСОБА_3 .

Позивач вважав, що він та його брат є спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері, які прийняли спадщину, оскільки проживали з нею на час смерті; батько не є спадкоємцем за законом першої черги.

Батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подавши заяву про прийняття спадщини після смерті батька, 28 січня 2020 року позивач дізнався, що 15 лютого 2012 року батько отримав у Гайворонській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_3 земельну частку (пай) на підставі довідок Бандурівської сільської ради (від 17 жовтня 2011 року № 75 та довідки без дати й номера) про спільне проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Вважав, що батько незаконно оформив на себе в порядку спадкування право на земельну частку (пай), адже не є спадкоємцем першої черги після смерті матері, а крім того в заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину неправдиво зазначив про відсутність інших, крім нього, спадкоємців ОСОБА_3 .

На підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину від 15 лютого 2012 року ОСОБА_5 Гайворонська районна державна адміністрація Кіровоградської області видала розпорядження від 15 лютого 2012 року № 105-р щодо передачі в натурі земельної частки (паю) із земель сільськогосподарського призначення та 01 червня 2012 року Відділ Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області видав державний акт на право власності на земельну ділянку.

ОСОБА_5 19 вересня 2012 року заповів ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2, 8959 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, який посвідчений Бандурівською сільською радою за № 213.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 15 лютого 2012 року державним нотаріусом Гайворонської районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 165, видане на спадкове майно, яке складається із права на земельну частку (пай), розміром 3, 00 умовних кадастрових гектари, що належало ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_5 , 1949 року народження;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 417921, виданий 01 червня 2012 року Відділом Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, на земельну ділянку, площею 2, 8959 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521180400:02:000:0059;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2, 89 га, розташовану на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521180400:02:000:0059, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 417921, виданого 01 червня 2012 року Відділом Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області на підставі розпорядження від 15 лютого 2012 року № 105-р на ім`я ОСОБА_5 , який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352110001001004.

Стислий виклад позиції відповідача та третіх осіб

Відповідач заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у його задоволенні, застосувати позовну давність.

Треті особи не надали пояснень щодо суті спору.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 24 вересня 2020 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , вирішив питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач є сином ОСОБА_3 і мав право на спадкування за законом у першу чергу, хоча доказів прийняття спадщини відповідно до вимог статті 549 ЦК Української РСР не надав. ОСОБА_5 був співмешканцем ОСОБА_6 , а не чоловіком, і тому не мав права на спадкування за законом у першу чергу. Суд першої інстанції встановив, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину від 15 лютого 2012 року порушує права позивача, оскільки видане особі, яка не мала права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , проте позивач пропустив позовну давність.

Суд першої інстанції зазначив, що з 15 лютого 2012 року (з часу видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину) почався перебіг позовної давності, однак позивач звернувся до суду лише 31 березня 2020 року після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в позові із зазначених підстав. На переконання суду, задоволення вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за спливом більше 8 років після його видачі, триваючого, мирного та відкритого володіння спадковим майном померлим батьком, є недопустимим, оскільки це порушувало б закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд в такому його елементі, як правова визначеність, та право на мирне володіння майном, закріплено статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші позовні вимоги суд першої інстанції вважав похідними від вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а тому відмовив у їх задоволенні.

Постановою від 19 квітня 2021 року Кропивницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасував рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2020 року; задовольнив позов ОСОБА_1 .

Апеляційний суд визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 15 лютого 2012 року державним нотаріусом Гайворонської районної державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 165, видане на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), розміром 3, 00 умовних кадастрових гектари, належного ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_5 , 1949 року народження.

Суд визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 417921, виданий 01 червня 2012 року Відділом Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області, на земельну ділянку, площею 2, 8959 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2, 89 га, розташовану на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521180400:02:000:0059, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 417921, видане 01 червня 2012 року Відділом Держкомзему в Гайворонському районі Кіровоградської області на підставі розпорядження від 15 лютого 2012 року № 105-р на ім`я ОСОБА_5 .

Суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд врахував, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті матері, який відповідно до статті 549 ЦК Української РСР фактично вступив у володіння спадковим майном шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем.

Апеляційний суд наголосив, що ОСОБА_5 не перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , а тому не мав права спадкування після її смерті як спадкоємець першої черги, у зв`язку з чим та на підставі статті 1301 ЦК України визнав видане ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину від 15 лютого 2012 року недійсним. Інші позовні вимоги апеляційний суд задовольнив як похідні від цієї вимоги.

Апеляційний суд дійшов висновків, що обґрунтованими є посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що поданий ним позов є негаторним і на нього не поширюється позовна давність.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року та залишити в рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначила як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення те, що зазначений суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 488/288/15-ц (провадження № 61-4885св18) та від 16 березня 2020 року у справі № 190/171/17 (провадження № 61-41844св18).

Заявник переконана, що суди не встановили порушення прав позивача, оскільки в матеріалах справи немає інформації про його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 .

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дати, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення своїх прав щодо спадкового майна, що припадає на лютий 1998 року, коли померла його матір. Позивач більше 20 років не цікавився спадковим майном та не оформив його у встановленому законом порядку, а тому апеляційний суд зробив безпідставний висновок, що до спірних правовідносин не застосовуються наслідки спливу позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , яку він просить залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильний висновок про задоволення позову.

Відзив обґрунтовує тим, що відповідно до статті 549 ЦК Української РСР позивач прийняв спадщину після смерті матері, а ОСОБА_5 до кола її спадкоємців не відноситься і не мав права на спадкування. Положеннями цивільного законодавства не встановлено строки отримання свідоцтва про право на спадщину, а тому позивач має право на оформлення спадкового майна після смерті матері у будь-який час, проте наявність оспореного ним свідоцтва про право на спадщину унеможливлює реалізацію його прав на спадкове майно.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 13 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

Ухвалою від 16 лютого 2022 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 23 лютого 2022 року Верховний Суд передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

В ухвалі від 23 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав, що існує нагальна потреба відступити від висновку щодо застосування

статей 257, 268 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року в справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) і постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20), за змістом якого:

«В цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

(а) прямо (стаття 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України), відсутня вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину;

(б) опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги).

Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину є «вимогою» у розумінні статей 256, 268 ЦК України. З огляду на те, що оспорювання свідоцтва відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності свідоцтва, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність. Тобто сутність вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не може бути кваліфікована як негаторний позов».

Доцільність перегляду (відступлення) висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду, зумовлена тим, що у практиці касаційного суду сформувалося два підходи стосовно застосування/незастосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року в справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20) суд касаційної інстанції зробив висновки, що позовна давність не застосовується до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Натомість у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року в справі № 441/688/18 (провадження № 61-2912св21), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 190/171/17-ц (провадження № 61-41844св18), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4206/19 (провадження № 61-12439св20), у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 396/1887/18 (провадження № 61-12654св19), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2021 року у справі № 459/1571/19 (провадження № 61-7069св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 711/4004/19 (провадження № 61-2485св21) касаційний суд вважав, що позовна давність застосовується до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

ІV. ПОЗИЦІЯ ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 03 лютого 1998 року після смерті матері позивача ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй земельну частку (пай) на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, площею 3, 00 умовних кадастрових гектари, що підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай).

Відповідно до довідки Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області від 29 січня 2020 року № 98 та витягу з погосподарської книги ОСОБА_6 на час смерті проживала на АДРЕСА_1 разом із синами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та співмешканцем ОСОБА_5

ОСОБА_4 (син ОСОБА_6 і брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_5 15 лютого 2012 року за реєстровим № 165 отримав в Гайворонській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_3 земельну частку (пай), на підставі якого видано розпорядження Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15 лютого 2012 року № 105-р про передачу в натурі земельної частки (паю) із земель сільськогосподарського призначення та 01 червня 2012 року Відділ Держкомзему у Гайворонському районі Кіровоградської області видав державний акт на право власності на земельну ділянку і провів державну реєстрацію землі.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі заповіту, складеного ОСОБА_5 і посвідченого 19 вересня 2012 року Бандурівською сільською радою за реєстровим № 213, його спадкоємцем є ОСОБА_2 .

Позивач 28 січня 2020 року звернувся до Гайворонської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Оцінка аргументів колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).

Об`єднана палата врахувала, що як у справі, яка переглядається, так і у справах № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20) позивачі звернулися до суду з позовами про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.

Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18

(провадження № 61-13411св19), від 30 вересня 2020 року в справі № 584/639/19 (провадження № 61-10930св20) та від 08 вересня 2021 року в справі № 206/2703/19 (провадження № 61-18686св20) зробили висновок про те, що позовна давність не застосовується до вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, з чим не погодилася колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважаючи, що на спірні правовідносини поширюються правила про застосування позовної давності.

Отже, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує відмінне розуміння, тлумачення та застосування положень статей 256, 268 ЦПК України.

Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує відмінне розуміння застосування правил про позовну давність у спорах, що випливають з одних і тих або близьких за змістом правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, тому є нагальна потреба в усуненні виявлених розбіжностей.

Однакове застосування положень закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Резюмуючи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на наведене справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Гайворонська державна нотаріальна контора, Відділ у Гайворонському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, про скасування державної реєстрації права власності та державного акта на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Судді А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська