Рішення

від 03.05.2022 по справі 911/3163/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2022 р. Справа № 911/3163/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до 1. Фермерського господарства «Лукачівка ЕКО»

2. ОСОБА_1

про стягнення 157 948,62 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»/позивач) до Фермерського господарства «Лукачівка ЕКО» (далі-ФГ «Лукачівка ЕКО»/відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 /відповідач 2) про солідарне стягнення 157 948,62 грн, з яких: 157 515,45 грн заборгованості за кредитом та 433,17 грн заборгованості по відсоткам за договором банківського обслуговування б/н від 11.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2021 у справі №911/3163/21 позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишено без руху та постановлено усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

11.11.2021, тобто в межах встановлених судом процесуальних строків, позивачем подано до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області 22.11.2021 у справі №911/3163/21 відкрито провадження, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідачі не скористались правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на юридичну адресу відповідача 1 згідно з наявними в ЄДР відомостями, та за місцем реєстрації відповідача 2 згідно з інформацією, наданою Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Конверти з відповідно надісланою судом кореспонденцією стосовно відкриття провадження отримані відповідачами, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», як банком та ФГ «Лукачівка ЕКО» як клієнтом підписано анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

За змістом вказаної анкети Лукач О.М. як голова ФГ отримує доступ до рахунків:

- НОМЕР_1 ;

- НОМЕР_2 ;

- НОМЕР_3 ;

- НОМЕР_4 .

Відповідно до останнього абзацу анкети-заяви, що передує підписам сторін, ОСОБА_1 , цією анкетою-заявою, відповідно до ст. 643 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ«Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою: privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Підписанням цієї анкети-заяви приймає права та обов`язки, зазначені в Умовах та правилах, тарифах, пам`ятці клієнта, примірник яких отримано шляхом самостійного роздрукування, у тому числі погоджуюсь зі збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умова та правилах. Погоджується, що зміни до Умова та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України. У тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банко повідомляє клієнта про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами комунікаційних каналах зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку вже змінених умов та правил є підтвердженням погодження клієнта та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний ознайомитись самостійно на офіційному сайті банку.

До матеріалів справи позивачем надано копії вказаної анкети-заяви, підписаної представниками сторін та скріпленої відтисками печатками банку та клієнта, а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, у якому наведено зміст розділу 3.2 «Кредити (Умови та правила користування послугою кредитування юридичних осіб від ПриватБанку)».

Як зазначає позивач, підписавши вищезазначену анкету-заяву, відповідач 1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою: privatbank.ua, та які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 11.04.2018 (далі договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Крім того, 18.01.2019 між позивачем як кредитором та відповідачем 2 як поручителем укладено договір поруки №Р1547805871303690091 (далі договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФГ «Лукачівка ЕКО» (боржника) зобов`язань за договорами приєднання до:

- розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 1) по сплаті: процентної ставки за користування кредитом; комісійної винагороди; винагороди за користування Лімітом; кредиту в розмірі 200 000,00грн;

- розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода 2) по сплаті: процентної ставки за користування кредитом; винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності до порядку та строків, зазначених в Угоді 2; кредиту в розмірі 95 000,00 грн. Копія зазначеного договору поруки міститься в матеріалах справи.

За доводами позивача, на виконання умов договору, відповідачу 1 на поточний рахунок № НОМЕР_5 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується наданою суду копіює довідки №00930К2U0S2IFвід 11.10.2021.

Посилаючись на те, що відповідач 1 свої договірні зобов`язання порушив, адже станом на 13.09.2021 на поточному рахунку останнього обліковується 157 948,62 грн заборгованості, з яких: 157 515,45 грн заборгованості за кредитом та 433,17 грн заборгованості по відсоткам, тоді як виконання зобов`язань за договором забезпечено договором поруки, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 як боржника та відповідача 2 як поручителя 157 948,62 грн сукупної заборгованості.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачами не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 та ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, в редакції від 10.06.2017, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ст. ст. 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання та його умов розробляє підприємець, в даному випадку АТ КБ «Приватбанк», а тому умови договорів приєднання, що розробляються банком, повинні бути зрозумілі усім клієнтам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №904/3094/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (Провадження №14-131цс19).

Приписами статей 74, 77 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вищевказаних законодавчих приписів позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставин виникнення між сторонами кредитних правовідносин на суму 200 000,00 грн на підставі анкети-заяви б/н від 11.04.2008.

Так, наявна в матеріалах справи копія анкети-заяви б/н від 11.04.2008 не містить інформації про погодження сторонами будь-яких істотних умов кредитного договору, як-то: вид кредиту, сума кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок погашення заборгованості за кредитом тощо, що спростовує твердження позивача про те, що підписання між ним та відповідачем 1 зазначеної анкети свідчить про виникнення між сторонами спору відповідних правовідносин за договором позики (кредиту), та, як наслідок виникнення у відповідача 1 обов`язку по поверненню кредитних коштів разом зі сплатою відсотків.

При цьому, доданий позивачем до позовної заяви витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» розділ 3.2. не є частиною вказаної вище анкети-заяви, оскільки:

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме зі змістом відповідного витягу відповідач 1 ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву, зокрема не містять підпису відповідача 1 як відповідний витяг, так і зазначені у ньому Умови;

- не містить посилання на відповідну редакцію вказаного вище витягу/умов зміст підписаної відповідачем 1 анкети-заяви, тоді як саме лише посилання у відповідній анкеті-заяві не свідчить ані про підписання відповідачем витягу з Умов та правил надання банківських послуг розділ 3.2., ані про ознайомлення відповідача 1 з таким витягом та приєднання до викладених у ньому умов.

В розрізі наведеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що посилання на розміщення Умов та правил надання послуги на сайті банку не є належним та достовірним доказом на підтвердження обставин ознайомлення відповідача 1 та погодження із вказаними умовами в момент підписання анкети-заяви, оскільки зміна відомостей в наявних на сайті Умовах повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони - банку, і положення таких умов неодноразово змінювалися, або могли змінюватися самим позивачем в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також судом враховано, що сама назва анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послугне є свідченням того, що відповідач 1 був обізнаний та ознайомлений зі змістом застосованої позивачем редакції відповідних умов, оскільки визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Отже, до спірних у даній справі правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, застосуванню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у вправі №916/2959/19.

Не надано суду також і доказів укладання між позивачем та відповідачем 1 кредитного договору на суму 200 000,00 грн у інший спосіб, зокрема, як посилався позивач, шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_5 , адже в матеріалах справи відсутні докази відкриття відповідачу 1 такого рахунку, встановлення позивачем на зазначеного кредитного ліміту та, відповідно, використання відповідачем 1 цих коштів.

При цьому, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №910/11298/17, де, окрім іншого, вказано на те, що встановлені обставини прийняття, повного виконання банком та часткового виконання позичальником кредитного договору переконливо свідчать про схвалення цього договору в силу вимог ст. 241 ЦК України, що в свою чергу вказує на його чинність та обов`язковість виконання сторонами.

Однак, позивачем не подано до суду первинних документів, які підтверджували б надання відповідачу 1 кредитних коштів, тоді як з наданих позивачем банківських виписок, не вбачається за можливе встановити факт надання банком кредитного ліміту в сумі 200 000,00 грн, а також використання відповідачем 1 вказаної суми коштів.

Надані ж суду надано виписки по рахункам:

- № НОМЕР_6 за період з 11.04.2018 по 13.09.2021;

- № НОМЕР_5 за період з 01.09.2020 по 12.09.2021;

- № НОМЕР_7 за період з 11.04.2018 по 12.09.2021 не містять інформацію про надання позивачем відповідачу 1 кредиту у вигляді встановлення кредитного ліміту у розмірі 200 000,00 грн, а також використання останнім таких кредитних коштів, у тому числі шляхом розрахунків за товари чи послуги.

До того ж, у наданих суду виписках містяться рахунки, які не співпадають з рахунками, зазначеними у анкеті-заяві.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виникнення між сторонами спору відповідних правовідносин за договором позики (кредиту), і, як наслідок, недоведеність виникнення у відповідача 1 зобов`язання по поверненню кредитних коштів разом зі сплатою відсотків.

Враховуючи наведене, вимога позивача стягнення з відповідача 1 - 157 948,62 грн заборгованості, з яких: 157 515,45 грн заборгованості за кредитом та 433,17 грн заборгованості по відсоткам задоволенню не підлягає з підстав її нормативної необґрунтованості та доказової непідтвердженості.

Щодо ж до посилань позивача на наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідача 2 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 546, ч. 1 ст. 547 та ч. 1 ст. 553ЦКУкраїни передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц звернула увагу на те, що порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила про врахування встановленої законодавцем правової природи поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та прямої залежності від його умов.

Отже, враховуючи, що порука є похідним зобов`язанням від основного в даній справі необхідно встановити наявність чи відсутність ознак, які б вказували на те, яке саме основне зобов`язання забезпечене порукою, у якому обсязі та на яких умовах.

Дослідження цих обставин має суттєве значення для висновку суду, чи поручався відповідач 2, укладаючи договір поруки №Р1547805871303690091від 18.01.2019, за виконання грошових зобов`язань саме в межах кредитного ліміту сумі 200 000,00 грн саме за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем 1, стягнення заборгованості за яким і є предметом даного позову, яке конкретно зобов`язання забезпечувалось договором поруки та чи наявні підстави для стягнення заборгованості солідарно з відповідачів.

За умовами пп. 1.2, 1.5 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» та «Угодою 2» в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Однак, в матеріалах справи відсутні «Угода 1» та «Угода 2», умови яких регулюють виконання зобов`язання боржником та відповідальність поручителя перед кредитором за вказаним договором поруки.

Зі змісту покладеного в обґрунтування позову договору поруки неможливо встановити, яке саме основне зобов`язання забезпечено порукою, оскільки відсутні посилання на номери відкритих рахунків відповідача 1 та основний правочин, що унеможливлює ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким договором забезпечені порукою.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідача 2 - 157 948,62 грн заборгованості, з яких: 157 515,45 грн заборгованості за кредитом та 433,17 грн заборгованості по відсоткам також є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) про солідарне стягнення з Фермерського господарства «Лукачівка ЕКО» (09742, Київська обл., с. Вільховець, вул. Степова, 17А, ідентифікаційний код 39771993) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 157 948,62 грн, з яких: 157 515,45 грн заборгованості за кредитом та 433,17 грн заборгованості по відсоткам, відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 04.05.2022.

Суддя В.А. Ярема