Постанова

від 03.05.2022 по справі 922/3228/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/3228/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (колегія суддів у складі: Медуниця О.Є. - головуючий, Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.)

у справі №922/3228/20

за позовом в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський кабельний завод"

про стягнення коштів в сумі 412250,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський кабельний завод" (далі - Відповідач) на користь держави збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, у загальній сумі 412250,67 грн.

2. Позов мотивований тим, що під час проведення у 2020 році позапланової перевірки щодо дотримання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства виявлено факт наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (за відсутності відповідного дозволу) від 6 стаціонарних джерел викидів у період з дати введення їх в експлуатацію (з урахуванням строків позовної давності) до 25.12.2019, що є порушенням вимог статей 10, 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 позовні вимоги задоволені повністю.

4. Рішення мотивовано встановленням обставин заподіяння Відповідачем шкоди через порушення ним вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів спеціально уповноваженого на те органу виконавчої влади. Суд першої інстанції визнав правомірним розрахунок розміру збитків, здійснений Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 (далі - Методика №277). Водночас місцевий господарський суд не прийняв як належний і допустимий доказ наданий Відповідачем висновок експерта, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до статті 384 Кримінального кодексу України.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

6. Постанова мотивована тим, що Позивач не довів розмір заподіяних збитків, оскільки здійснений ним розрахунок збитків не відповідає формулам і вимогам Методики №277, тому не прийнятий судом апеляційної інстанції як належний доказ.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

7. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.03.2020 у справі 912/823/18, щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", Методики №277.

10. Зокрема, прокурор заперечує проти висновку апеляційного господарського суду щодо некоректного застосування Позивачем формул, передбачених пунктами 3.2, 3.3 Методики №277, посилаючись на положення пунктів 2.2, 2.8, 3.7 Методики №277 щодо встановлення факту понаднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря розрахунковим методом.

11. Прокурор наголошує, що відсутність здійснення інструментально-лабораторних вимірювань стосовно перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин не звільняє Відповідача від відповідальності за встановлене перевіркою порушення, яке полягає в експлуатації джерел викидів та здійсненні викидів без відповідного на те дозволу.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню.

13. Позивач погоджується з викладеними у касаційній скарзі доводами, а також вважає висновки апеляційного господарського суду невідповідними вимогам статей 86, 104, 236 Господарського процесуального кодексу України.

14. За доводами Позивача, розрахунок розміру збитків, заподіяних Відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проведено розрахунковим методом, що узгоджується з пунктом 2.8 Методики №277 та характером виявленого порушення.

15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги.

16. Відповідач вважає, що при визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні використовуватися тільки результати вимірювань, як зроблені Держекоінспецією та її територіальними і міжрегіональними органами, уповноваженими на проведення вимірювань, не пов`язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, відповідно до вимог технічної компетентності та незалежності, визначених Мінекоенерго.

17. При цьому Відповідач зазначає, що при розрахунку розмірів відшкодування спірних збитків не було використано формулу, передбачену пунктами 3.2, 3.3 Методики №277.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

18. Відповідач отримав 26.12.2019 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6325182001-5454.

19. Позивач видав направлення від 06.07.2020 №607/11-02/05-06 на проведення позапланової перевірки дотримання Відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за змістом якого підставою здійснення заходу є перевірка стану виконання відповідачем припису від 29.10.2019 №37/05-06, предмет здійснення заходу - стан виконання припису від 29.10.2019 №37/05-06.

20. За результатами проведеної Позивачем у період з 07.07.2020 до 13.07.2020 перевірки складено акт від 13.07.2020 №607/11-02/05-06, за змістом якого:

- Відповідачу надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 26.12.2019 №6325182001-5454, що є виконанням пункту 1 припису від 29.10.2019 №37/05-06;

- згідно з вказаним дозволом та Звітом по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на виробничому майданчику ТОВ "Слобожанський кабельний завод" від 03.12.2019 на підприємстві знаходиться 10 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з них 6 організовані та 4 неорганізовані;

- у період з дати введення в експлуатацію стаціонарних джерел викидів за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 20, літ. "В-2" (з урахуванням строків позовної давності) до 25.12.2019 (26.12.2019 - дата отримання підприємством дозволу №6325182001-5454 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами) викиди від джерел підприємства здійснювалися в наднормативному режимі (за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря);

- на письмовий запит державного інспектора від 07.07.2020 Відповідач не надав інформацію щодо фактично відпрацьованого часу джерел викидів у наднормативному режимі.

21. Позивач склав протокол про адміністративне правопорушення №001250 від 15.07.2020 та постанову №85/05-06 від 15.07.2020 про накладення адміністративного стягнення на директора Відповідача за невиконання припису від 29.10.2019 №37/05-06 щодо взяття на державний облік об`єкта, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров`я людей та стан атмосферного повітря.

22. На виконання вказаної постанови Відповідач сплатив штраф у розмірі 510 грн згідно з квитанцією №9454 від 15.07.2020.

23. Позивач видав Відповідачу припис від 13.07.2020 про надання інформації щодо фактично відпрацьованого часу організованих стаціонарних джерел викидів в наднормативному режимі в період з дати введення в експлуатацію стаціонарних джерел викидів (з урахуванням строків позовної давності) до 25.12.2019.

24. Відповідач надав Позивачу довідку №2084-01-27 від 28.07.2021 про час роботи джерел викидів.

25. На підставі наведених у зазначених документах відомостей із посиланням на положення Методики №277 Позивач здійснив розрахунок збитків, відповідно до якого їх розмір складає 412250,67 грн.

26. Позивач направив відповідачу претензію №123 від 30.07.2020 з вимогою відшкодувати заподіяні державі збитки у вказаному розмірі. Відповідач отримав зазначену претензію 10.08.2020, але у добровільному порядку збитки не відшкодував.

27. Відповідно до висновку експертів від 18.10.2021 за результатами проведення комплексної комісійної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції, зокрема, розмір збитків заподіяних Відповідачем згідно з Розрахунком збитку, заподіяного державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Слобожанський кабельний завод" (т. 1 а. с. 30-35) нормативно та документально не підтверджується через відсутність нормативного та документального підтвердження показника "mі- маса наднормативного викиду і-тої забруднюючої речовини, т;" використаного у розрахунку, наданому на дослідження, для забруднюючих речовин - "речовини у вигляді суспендованих твердих частинок недиференційованих за складом (сажа)", "вуглецю оксид", "азоту діоксид", "вініл хлористий". У зв`язку з наведеним судовому експерту-економісту арифметично підтвердити зазначений розрахунок також неможливо.

28. За висновком експертів, при проведенні нарахування розміру збитків, заподіяних Відповідачем згідно з Розрахунком збитку, заподіяного державі, в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Слобожанський кабельний завод" формули із пунктів 3.2 і 3.3 Методики №277 були використані некоректно, що унеможливлює визначення достовірного та об`єктивного розміру збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позиція Верховного Суду

29. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

30. Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1).

31. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (частина 5).

32. Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

33. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря передбачена статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Зокрема, відповідальність згідно із законом несуть особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.

34. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

35. Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

36. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

37. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

38. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

39. Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

40. Зі змісту судових рішень у цій справі Суд вбачає, що дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини здійснення Відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів у період з дати введення в експлуатацію таких джерел (з урахуванням терміну позовної давності) до 25.12.2019, що є порушенням наведених приписів Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

41. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність з боку Відповідача протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. При цьому Відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферу в зазначений період.

42. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо доведеності чи недоведеності розміру завданих Відповідачем державі збитків. Стосовно таких висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.

43. Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання на час здійснення Відповідачем спірного порушення був встановлений Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639).

44. Відповідно до пункту 4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

45. Розмір збитків розраховується за відповідною формулою, одним з показників якої є mi - маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

46. Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (пп. 2.1.2 п. 2.1 Методики №639).

47. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики №639).

48. Зокрема, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (пп. 2.7.1 п. 2.7 Методики №639).

49. Розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря врегульований розділом 3 Методики №639. Зокрема, пунктом 3.2 зазначеного розділу визначені відповідні формули розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин, віднесених до інших і на які не встановлені нормативи граничнодопустимих викидів відповідно до законодавства.

50. Водночас згідно з пунктом 3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії)); даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

51. При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (пункт 3.11 Методики №639).

52. З аналізу наведених положень Методики №639 вбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, заподіяного без відповідного дозволу, може проводитися як за результатами інструментально-лабораторних вимірювань, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання, тощо.

53. Отже, звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на майданчику Відповідача та надана ним довідка про час роботи стаціонарних джерел викидів є джерелами отримання необхідної інформації для розрахунку маси наднормативного викиду, здійсненого без відповідного дозволу, та розміру завданих таким викидом збитків згідно з пунктами 3.6, 3.11, 4.1 Методики №639, що виключає необхідність проведення лабораторних вимірювань та розрахунку збитків згідно з пунктом 3.7 цієї Методики.

54. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі №912/823/18 (на яку посилається прокурор у касаційній скарзі) та у постанові від 16.12.2021 у справі №920/266/19 (яка була оприлюднена 30.12.2021 та підлягає врахуванню відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), які стосуються застосування норм права у подібних правовідносинах, а отже, мали бути враховані під час вирішення цієї справи.

55. Однак зі змісту оскаржуваної постанови Суд вбачає, що при її ухваленні суд апеляційної інстанції наведені висновки Верховного Суду не врахував та неправильно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини.

56. Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність розміру заподіяних збитків, який ґрунтується на тому, що при здійсненні розрахунку розміру збитків Позивач некоректно використав формули з пунктів 3.2, 3.3 Методики №277.

57. За висновком суду, Позивач некоректно використав показники Рві (середнє арифметичне значення результатів вимірювань масової концентрації i-тої забруднюючої речовини трьох послідовно відібраних об`єднаних проб, мг/м3) і qmi (середнє арифметичне значення результатів вимірювань масової витрати i-тої забруднюючої речовини трьох послідовно відібраних об`єднаних проб, г/с), оскільки не здійснював їх вимірювання шляхом інструментально-лабораторних методів, а фактично використав відомості, які містяться у Звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на виробничому майданчику ТОВ "Слобожанський кабельний завод" від 03.12.2019. При цьому апеляційний господарський суд підкреслив, що зазначений звіт не є документом, який в розумінні пункту 2.3 Методики №277 складений за результатами здійснених суб`єктом господарювання вимірювань при здійсненні виробничого контролю за дотриманням встановлених нормативів викидів забруднюючих речовин.

58. Суд вважає наведені висновки суду апеляційної інстанції безпідставними, оскільки як пункт 2.3 Методики №277 (чинної на момент проведення Позивачем відповідної перевірки), так і пункт 2.3 Методики №639 (чинної на момент вчинення спірного порушення) регулюють визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря саме інструментально-лабораторними методами контролю. Тоді як відповідно до пункту 3.6 Методики №639 такі вимірювання не є єдиним можливим джерелом отримання відомостей для розрахунку маси наднормативного викиду, який здійснюється без відповідного дозволу. Відповідні відомості можуть бути отримані також з документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин тощо).

59. У зв`язку з наведеним Суд відхиляє доводи Відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що при визначенні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні використовуватися тільки результати вимірювань, зроблені Держекоінспецією та її територіальними органами, уповноваженими на проведення вимірювань.

60. Також безпідставним є висновок апеляційного господарського суду про помилкове застосування при розрахунку маси наднормативного викиду значення затвердженого нормативного викиду і-тої забруднюючої речовини як такого, що дорівнює 0, адже з огляду на факт відсутності у Відповідача в спірний період часу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря він не мав права здійснювати такі викиди в жодному обсязі.

61. При цьому щодо посилання в оскаржуваній постанові та поданому Відповідачем відзиві на касаційну скаргу на те, що некоректне використання формул підтверджується висновком експертів від 18.10.2021 за результатами комплексної комісійної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

62. Крім того, щодо врахування апеляційним господарським судом того, що Відповідач не належить до підприємств, які утворюють значний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та на час проведення перевірки усунув порушення, отримавши 26.12.2019 відповідний дозвіл, Суд зазначає, що предметом цього спору є стягнення збитків, заподіяних внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, розрахованих саме за час неправомірного здійснення таких викидів за відсутності відповідного дозволу, виходячи з маси викидів. Отримання Відповідачем у подальшому відповідного дозволу не звільняє його від обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну за час неправомірного здійснення викидів без такого дозволу.

63. З огляду на викладене Суд вважає слушними викладені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, що свідчить про підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

64. Разом з тим Суд враховує, що виходячи з хибних висновків про некоректність розрахунку збитків через непроведення лабораторних-вимірювань, апеляційний господарський суд не встановив обставини щодо невідповідності здійсненого Позивачем розрахунку збитків відомостям щодо характеристик джерел викиду, зазначеним у відповідній документації Відповідача, зокрема Звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на майданчику Відповідача.

65. Натомість суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Позивач здійснив розрахунок розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі документальної перевірки Відповідача розрахунковим методом та, визнавши такий розрахунок правомірним, задовольнив позовні вимоги про стягнення заподіяних державі збитків.

66. Суд приймає до уваги, що Позивач при здійсненні розрахунку розміру збитків та суд першої інстанції при наданні правової оцінки правильності такого розрахунку помилково послались на положення Методики №277, яка була затверджена вже після вчинення Відповідачем спірного правопорушення.

67. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом juracuria ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц).

68. Водночас Суд вбачає, що посилання Позивача та суду першої інстанції на положення Методики №277 не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення, зважаючи на те, що застосовані Позивачем формули розрахунку є аналогічними до формул, передбачених пунктами 3.2, 4.1 Методики №639, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про безпідставне скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в позові.

70. Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права до встановлених судами обставин, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

71. Касаційну скаргу слід задовольнити.

72. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

73. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 .364/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

74. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 .3259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

75. Отже, враховуючи ситуацію, яка склалася в країні, Верховний Суд здійснив розгляд справи №922/3228/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури в розумні строки.

Розподіл судових витрат

76. Зважаючи на залишення в силі судового рішення, яким задоволені позовні вимоги, судові витрати відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №922/3228/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 29.12.2020 у справі №922/3228/20 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський кабельний завод" (62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 20, літ. "В-2", код ЄДРПОУ 41441632) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 12367 (дванадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень 52 копійки судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков