Рішення

від 17.04.2022 по справі 564/2640/18

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2640/18

18 квітня 2022 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю.В.

за участі учасників справи:

позивача - не з`явився

представника позивача - не з`явився

відповідач - не з`явився

третя особа - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Відділу культури і туризму Костопільської РДА, ПАТ "НАСК "Оранта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої злочином та процесуальних витрат, який був поданий в межах розгляду кримінального провадження №12018180150000333 від про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КПК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що в внаслідок ДТП, яке трапилось 24.05.2018 звини ОСОБА_2 , зазнав тілесних ушкоджень його батько - ОСОБА_3 , який в подальшому внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 виконував свої посадові обов`язки, працюючи водієм у відділі культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації. Цивільно-правову відповідальність відділу застраховано у приватному акціонерному товаристві «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом №АК/9590429 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 /двісті тисяч/ грн., за шкоду заподіяну майну - 100000 /сто тисяч/ грн. Вказує, що у зв`язку зі смертю батька поніс витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, на поховання та спорудження пам`ятника, а також йому було завдано моральної шкоди. Просив суд стягнути з цивільного відповідача публічного акціонерного товариства «НАСК «Оранта» 82106,37 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_1 та 200000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. Також просив стягнути з цивільного відповідача відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації 44188,99 грн. матеріальних збитків, а саме 1662,99 грн. витрат на лікування, 3026 грн. витрат на ритуальну атрибутику та 39500 грн. витрат на придбання та спорудження надгробного пам`ятника (1662,99 +3026 +39500 =44188,99), а також 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Костопільської РДА, ПАТ «НАСК «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином, та процесуальних витрат - задоволено частково. Вироком Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2019 року стосовно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано та призначено нове покарання. В решті вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2019 року та вирок Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Відповідачем - Відділом культури і туризму Костопільської РДА подано відзив на позов, у якому останній вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки свою цивільно-правову відповідальність застрахував у ПАТ «НАСК «Оранта», а тому не має нести відповідальність у такому разі, а розмір витрат на правову допомогу є завищеним, просить відмовити у задоволенні позову.

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подано пояснення та додаткові пояснення, які мотивовані тим, що до перегляду спору Верховним Судом страхова компанія відшкодувала потерпілим завдану моральну шкоду в межах страхового ліміту, а також відшкодувала витрати на придбання та встановлення пам`ятника в сумі 35960 грн. і таким чином виконала свій обов`язок щодо відшкодування витрат на поховання по страховому випадку, який мав місце 24.05.2018, а тому позивач відмовився від позовних вимого в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», оскільки.

Ухвалою суду від 10.11.2021 залучено до участі у справі правонаступника Відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації - Рівненську районну державну адміністрацію Рівненської області.

Правом на подання відзиву на позов Рівненська районна державна адміністрація не скористалась.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , правом на подання пояснень щодо позову не скористався.

10.11.2021 позивачем подано заяву про часткову відмову від позовних вимог, збільшення розміру позовних вимог.

Заява мотивована тим, що упродовж розгляду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» відшкодовано потерпілим моральну шкоду у розмірі 44676 грн та частково відшкодовано збитки завдані пошкодженням автомобіля, а тому ПАТ «НАСК «Оранта» свій обов`язок виконало і претензій до вказаного відповідача позивач не має. Вказує, що виплата моральної шкоди кожному з потерпілих у розмірі 11169 грн. є явно недостатньою для відшкодування понесених позивачем душевних та моральних страждань, які були завдані ОСОБА_2 , вина якого була доведена вироком суду. Просить стягнути з Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь цивільного позивача ОСОБА_1 150000 грн моральної шкоди та 7000 грн процесуальних витрат, які складаються з витрат понесених під час кримінального провадження в сумі 4000 грн та 3000 грн за підготовку заяви про часткову відмову від позовних вимог, збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Оскільки заява про часткову відмову від позовних вимог та збільшення позовних вимог подано до закінчення підготовчого судового засідання то така заява не суперечить закону, а тому прийнята судом .

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Так, 24.05.2018 року близько 08:56 год., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 210740 д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул.1 Травня у м.Костопіль в напрямку від вул.Бурова, до вул.Нова, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відволікся від керування транспортним засобом, невірно та невчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки, яка виразилась у перебуванні на проїзній частині біля лівого у напрямку вул.Бурова в нерухомому стані автомобіля марки «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_1 , та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, який був нерухомим (зупинився біля лівого у напрямку вул. Бурова, краю проїзної частини). В момент зіткнення з салону автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з НОМЕР_1 , виходив водій вказаного автомобіля ОСОБА_3 .

Зіткнення, автомобіля «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_2 , відбулось передньою правою частиною (передній бампер, панель передка, решітка радіатора, переднє праве крило, права фара головного світла, капот) із передньою правою частиною (передній бампер, панель передка, решітка радіатора, переднє праве крило, права фара головного світла, капот) автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 , при чому під час зіткнення перекриття кузовів (по ширині) становило близько 60 см, а первинне контактування відбулося між правою частиною переднього бампера автомобіля «ВАЗ 210740» д.н.з. НОМЕР_2 та правою частиною переднього бампера автомобіля «Peugeot Expert» д.н.з. НОМЕР_1 , яке відбулось на лівій (відносно руху у напрямку вул. Бурова, м. Костопіль) смузі руху проїзної частини вул. 1-го Травня м. Костопіль на відстані близько 1,4-2 м від лівого краю проїзної частини (від лівого бордюрного каменю) та на відстані близько 5,0-5,2 м від кута будинку АДРЕСА_1 , який розташований на вказаній вулиці.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді обширної скальпованої рани лівої п`ятки, здавлення лівої гомілки, забійно-рвана рана лівої гомілки, рвано-забійна рана лівої стопи, з травматизацією судинного пучка, садна та гематома лівої стопи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 :30 год. ОСОБА_3 помер у травматологічному відділенні Костопільської ЦРЛ.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №248 від 25.06.2018 між отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Вказані обставини встановлені вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2019 року у справі №564/2640/18.

Вказаним вироком суду визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначено відповідне покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 /два/ роки.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином та понесених процесуальних витрат - задоволено частково.

Стягнуто з відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3026 /три тисячі двадцять шість/ грн. матеріальної шкоди та 4000 /чотири тисячі/ грн. процесуальних витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вироком Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - Шевчука Н.В. задоволено, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого - адвоката Оніщука С.П. та представника цивільного відповідача Відділу культури і туризму Костопільської РДА - адвоката Луцюка М.І. - залишено без задоволення. Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2019 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано. В решті вирок суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого2021 року касаційну скаргу захисника Цуняка В.Й. залишити без задоволення, касаційну скаргу цивільного відповідача - Відділу культури, молоді і спорту Костопільської районної державної адміністрації - в особі начальника Петренчук Н.В. задоволено частково. Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2019 року та вирок Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_2 у частині вирішення цивільного позову скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Відтак, обставини щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, внаслідок чого батько позивача ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та в подальшому помер, встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у Постанові від 03 лютого2021 року по вказаній справі вказав, що на підставі ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 зазначеного Закону).

Судом встановлено і що не заперечувалось позивачем та відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта», завдану моральну шкоду потерпілим відшкодовано страховою компанією у розмірі 44676 грн., тобто по 11169 грн. кожному з чотирьох потерпілих.

При цьому, цивільно правова відповідальність Відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації, правонаступником якої є Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області, була застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9590429, відповідно до якого Відділу культури і туризму Костопільської РДА застрахував автомобіль ВАЗ 210740, д.н.з. НОМЕР_2 , ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн.

Вказана обставина встановлена Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №564/2640/18 і не потребує доказування, оскільки відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог щодо відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», оскільки страховою компанією відшкодовано потерпілим моральну шкоду у розмірі 44676 грн та частково відшкодовано матеріальні збитки завдані пошкодженням автомобіля, витрати на придбання та встановлення пам`ятника і позивач претензій до вказаного відповідача не має і відмова позивача від позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта» прийнята судом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд враховує, що Публічним акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта» відшкодовано потерпілим моральну шкоду в сумі 44676 грн, що визнав позивач та представник відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта».

При цьому, завдану позивачу моральну шкоду останній оцінює у розмірі 150000 грн і така шкода страховою компанією не відшкодована, оскільки останньою здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 44676 грн для чотирьох потерпілих у кримінальному провадженні.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Із роз`яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Пунктом 8 вищезазначеної Постанови Пленуму визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Відтак, в силу вимог ст.1194 ЦК України, така шкода підлягає відшкодуванню особою відповідачем - Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, як правонаступником Відділу культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд враховує, що позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини - батька, моральних та фізичних стражданнях, порушено його нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим останній змушений був докладати значних зусиль для його налагодження та організації. Син втратив батька, що вплинуло на його нормальний спосіб життя, спогади про батька травмують психіку позивача, йому значно важче планувати майбутнє. При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 жодного разу не висловив щирого каяття у вчиненому, не просив вибачення у потерпілих та позивача, у добровільному порядку завдану шкоду не відшкодував.

Тому, враховуючи встановлені судом обставини, характер та глибину моральних страждань позивача, їх наслідки та інші негативні впливи внаслідок втрати батька, суд дійшов переконливого висновку, що з врахуванням вимог розумності і справедливості розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 /сто п`ятдесят тисяч/ грн. є цілком обґрунтованим.

Відтак, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договори доручення про надання професійної правничої допомоги та представництва від 01.06.2018 року та від 07.10.2018 року, акти приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 02.11.2018 року, від 07.11.2018 року, у яких наведено детальний розрахунок таких витрат та квитанції установи банку від 04.06.2018 року №32552617 на суму 2000 грн., від 16.10.2018 року №36009816 на суму 1000 грн. та від 22.10.2018 року №36196781 на суму 1000 грн., договір доручення про надання професійної правничої допомоги та представництва від 07.11.2021 року; акт приймання-передачі послуг по наданню професійної правничої допомоги від 10.11.2021 року, квитанцію установи банку від 10.11.2021 року №59219780 на суму 3000 грн., заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 10.11.2021.

Відтак, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката до важливості справи для інтересів позивача, складності та важливості справи, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та наявних у справі доказів щодо витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, а тому вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. підлягає до задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої злочином та понесених процесуальних витрат - задовольнити.

Стягнути з Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 150000 /сто п`ятдесят тисяч/ гривень моральної шкоди.

Стягнути з Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 7000 /сім тисяч тисяч/ гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_2 ), РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач:

Рівненська районна державна адміністрація (місце знаходження м.Рівне, вул.Соборна 195), Код ЄДРПОУ 04057735.

Повне рішення складено

28 квітня 2022 року.

СуддяЛ. А. Грипіч