Рішення

від 25.04.2022 по справі 465/537/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/537/20

2/465/555/22

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2022 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Сеньків А.Т.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Рікота» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства«Рікота» провизнання незаконнимта скасуваннянаказу прозвільнення тапоновлення нароботі.В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає наступне. ОСОБА_2 ,перебувала напосаді лікаря-стоматологаПП «Рікота».28.12.2019рокувона отрималанадіслану меніпоштовим відправленнямкопію Наказу№06/квід 26.12.2019року про звільненняїї ззайманої посадиза вчиненняпрогулів безповажних причинзгідно ст.40,п.4КЗпП України. Разом з тим, ні в зазначеному наказі, ні в супровідному листі до нього не зазначено, коли саме, на думку роботодавця, позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин, та у зв`язку з чим до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. А тому Наказ №06/к від 26.12.2019 року є абсолютно безпідставним та незаконним, оскільки прогулів вона не вчиняла. Проте, не зважаючи на те, що відповідачем прийнято Наказ №06/к від 26.12.2019 року про звільнення її з займаної посади, з нею і досі не проведено повний розрахунок, не виплачено заборгованість по заробітній платі та не надано інформацію про нараховані суми, належні їй при звільненні, що також вказує на незаконність дій відповідача. Вважає, що така поведінка роботодавця зумовлена виключно його особистим неприязним ставленням до позивачки, оскільки остання сумлінно виконує свої трудові обов`язки та не порушує трудової дисципліни. У зв`язку з вищевикладеним, керуючись ст. 235 КзПП України, просить суд визнати незаконним та скасувати Наказ ПП «Рікота» №06/к від 26 грудня 2019 року «Про звільнення з посади лікаря-стоматолога ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ». Зобов`язати ПП «Рікота» в особі керівника (директора) ОСОБА_3 поновити позивача на посаді лікаря-стоматолога.

Ухвалою судді від 05.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В подальшому, 14.04.2020 року судом постановлено ухвалу про призначення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін.

23.04.2020року представникомвідповідача наадресу судуподано відзивна позовнузаяву,згідно якогопросить відмовитиу задоволенніпозову.В обґрунтуваннязаяви зазначаєнаступне.Позивач ОСОБА_2 працювала уприватному підприємстві«Рікота» наіі лікаря-стоматолога.Починаючи з01лютого 2019року ОСОБА_2 перестала виходитина роботуу звязкуз чимз вказаноїдати ідо цьогодня наПГІ «Рікота»її небачили,про щоскладалися відповідніакти від01лютого 2019року,20лютого 2019року,28лютого 2019року,28березня 2019 року, 25 квітня 2019 року, 30 травня 2019 року, 30 липня 2019 року, 29 серпня року, 30 вересня 2019 року, З1 жовтня 2019 року, 26 листопада 2019 року та 26 грудня року. Враховуючи, що така ситуація не могла тривати безкінечно у зв`язку з чим у кінці листопада 2019 року керівником підприємства було вирішено, що якщо ОСОБА_2 і надалі не буде з`являтися на роботі, її слід притягнути до дисциплінарної відповідальності. Однак, ОСОБА_2 і на далі не з`являлася на роботі, про що 27, 28. 29 листопада 2019 та 02, 03, 04. 05, 06, 09 та 10 грудня 2019 року складалися відповідні акти. Крім цього, відсутність ОСОБА_2 на роботі, старшим адміністратором 10 грудня 2019 року написано доповідну записку. Зважаючи на це, у відповідності до вимог ст.149 КЗпП України, ОСОБА_2 за адресою, АДРЕСА_1 , надіслано лист № 03/12/19 від 13 грудня 2019 року з проханням пояснити причини її відсутності на роботі. Цей лист надсилався підприємством 13 грудня 2019 року шляхом відправлення листа з описом вкладення № 7902609634765 через відділення ПАТ «Укрпошта» та був вручений позивачу 20 грудня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення, а також даними з офійного сайту ПАТ «Укрпошта. Оскільки жодної відповіді від ОСОБА_2 підприємство так і не отримало, 26 грудня 2019 року керівником ПП «Рікота» видано наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-стоматолога з 26 грудня 2019 року за вчинення ним прогулів без поважних причин згіно п.4 ст.40 КЗпП України. Підставою для винесення цього наказу був акт від 10 грудня 2019 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 не вийшла на роботу 10 грудня 2019 року, а також 27, 28, 29 листопада 2019 року, 02, 03, 04. 05. 06 та 09 грудня 2019 року. Крім того, зазначає, що означені дати охоплюють всі робочі дні у періоді з 27 листопада по 10 грудня 2019 року. Також підставою для винесення наказу стала доповідна записка старшого адміністратора ОСОБА_4 від 10 грудня 2019 року. Таким чином, дисциплінарне стягнення було накладене впродовж одного місяця з дати вчинення ОСОБА_2 проступків. При прийнятті зазначеного вище рішення, у відповідності ст. 149 КЗпП України враховувалися всі обставини, які мали значення, зокрема і те, що ОСОБА_2 не зявлялася на роботі з 01 лютого 2019 року, про що, як зазначено вище, складалися відповідні акти. Оскільки іншого способу повідомити ОСОБА_2 про звільнення не було через її небажання ходити на роботу, повідомлення про звільнення та копія наказу їй було надіслано знову ж таки за адресою: АДРЕСА_1 . Дані документи позивачка отримала 28 грудня 2019 року, що підтверджується змістом позовної та додатками до неї. Окрім цього, просить суд врахувати, що трудова книжка позивачки 27 вересня 2019 року було вилучена слідчим СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Семененко В.В. на підставі ухвали слідчого судді від 05 вересня 2019 року, що постановлена у межах кримінального провадження № 12019140090002042. Враховуючи наведене, вказані позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

08.05.2020 року позивачкою подано відзив на відзив відповідача. Позивачка зазначає, що з викладеними у відзиві на позовну заяву поясненнями не погоджується, оскільки такі не відповідають дійсності. Зокрема,у відзивізазначається,що з01лютого 2019року ОСОБА_2 перестала виходитина роботу,у зв`язкуз чим,з вказаноїдати ідо сьогоднішньогодня наПП «Рікота»її небачили. Проте цяінформація євидуманою тане відповідаєдійсності враховуючинаступне.У 2019року приміщенняклініки ПП«Рікота» заадресою: АДРЕСА_2 було переданов користуваннятретім особам,які почализдійснювати вприміщенні ремонтніроботи тане допускалипрацівників ПП«Рікота»,в томучислі позивачкудо своїхробочих місць,заявляючи просвої правана цеприміщення тапро те,що стоматологічнаклініка ПП«Рікота» завказаною адресоюбільше небуде здійснюватидіяльності.Адміністрація ПП«Рікота» заюридичною адресоюпо вул.Володимира Великого,31була відсутня,жодних поясненьз приводунедопуску працівниківПП «Рікота»до робочихмісць небуло надано.Всі спробизв`язатись зкерівництвом,зокрема, з генеральним директором ПП «Рікота» Рікотою Ю.М., та отримати хоча б якісь пояснення, залишились безуспішними. Пізніше,в мережіінтернет з`явиласьінформація,що в приміщенні за адресою АДРЕСА_2 знаходиться наркологічна клініка «Детокс медікал». 12.02.2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було внесено відомості про реєстрацію ТОВ ДЕТОКС МЕДІКАЛ», код ЄДРПОУ: 42816232, юридична адреса якого: 79026, м.Львів, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО, будинок 31. Наказом МОЗ №811 11.04.2019 року ТОВ «ДЕТОКС МЕДІКАЛ» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за адресою АДРЕСА_2 . В мережі Інтернет за адресою https://detoxmedical.com.ua/ знаходитьсясайт клініки«ДЕТОКС МЕДІКАЛ»,де зазначаєтьсявся інформаціяпро цюклініку,зокрема,адреса:м.Львів,Великого,31.Фактична адресамісцезнаходження ПП«Рікота» таїї робочогомісця злютого 2019року посьогоднішній деньїй невідома.Відповідач неповідомляв своїхпрацівників ніпро припиненнядіяльності клініки,ні прозміну їїрозташування,не забезпечивсвоїх працівниківробочими місцямита належнимиумовами праці. Відтакне можекваліфікуватись якпрогул відмовапрацівника відвиконання необумовленої трудовимдоговором роботи,або наяку вінбув переведенийвсупереч чинномузаконодавству,а такожнезгода йогопродовжувати роботув новихумовах узв`язку зізмінами істотнихумов праці,що викликанізмінами ворганізації виробництваі праці. Відсутністьпрацівника нароботі зповажних причинне можевважатися прогулом,а отже,і підставоюдля розірваннятрудового договору. Таким чином, не визначивши, що є робочим позивача та його місцезнаходження, не може бути поставлено в провину зику відсутність на робочому місці.

Крім цього, в частині долучених відповідачем актів про відсутність позивачки на робочому місці, варто звернути увагу на таке. Зі змісту Наказу №06/к вбачається, що підставою для його прийняття була доповідна записка старшого адміністратора ОСОБА_4 від 10 грудня 2019 року та АКТ про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 2019 року. В зазначеному акті вказується про невихід працівника на роботу в період з 2019 по 10.12.2019 року. В доповідній записці від 10.12.2019 року вказується про наявність працівників на роботі в період з 01.02.2019 по 10.12.2019 року, тобто, протягом майже одного року.

Крім того, в долученому відповідачем листі-проханні про надання письмових пояснень вих№.03/12/19 від 13.12.2019 року міститься посилання на два акти: акт №2 від 01.02.2019 про встановлення відсутності на робочому місці за місцем праці ОСОБА_5 01.02.2019 року акт №98 про встановлення факту відсутності позивача на робочому місці за місцем праці в період з 01.02.2019 року по 10.12.2019 року. Тобто, в письмовому документі, складеному відповідачем, зазначається, що Акт №98 від 10.12.2019 року, як і доповідна записка від 2019 року фіксує період відсутності ОСОБА_2 на робочому місці в період з 2019 року по 10.12.2019 року. Проте, долучений відповідачем до матеріалів справи акт №98 від 10.12.2019 року за своїм змістом є іншим, зокрема, в ньому вказується значно пізніший період відсутності позивача на робочому місці, що вказує на недостовірність цього акту. Тобто, зміст долучених відповідачем доказів не узгоджується між собою. Крім того, зазначений акт №98 було складено лише двома особами: генеральним директором ОСОБА_3 , який пізніше видав наказ про звільнення позивачки та старшим адміністратором ОСОБА_4 , яка, ніби-то виявила відсутність працівників та підготувала доповідну записку. Також відповідачем долучено окремі акти, які фіксують відсутність позивачки на роботі датовані коротшим періодом, які входять в зазначений період з 01.02.2019 року по 10.12.2019 року. Проте, зазначені акти не були підставою для звільнення позивачки з займаної посади, про що свідчить зміст Наказу №06/к, в якому міститься виключний перелік підстав для його прийняття. Крім того, всі ці акти, на відміну від акту №98 від 10.12.2019 року, не містять порядкових номерів, а також, про їх складення не згадується в листі відповідача №03/12/19 З 12.2019 року, що вказує на те, що вони не складались послідовно, в час, який в нихзазначений, а були складені окремо, вже після звільнення позивача.

В судове засідання позивачка не зявилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, пояснення надав аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 ствердила, що ОСОБА_2 працювала в клініці ПП «Рікота» протягом 5 років. Однак, з лютого по грудень 2019 року позивачка не з`являлась на роботі без попереджень та пояснень. Зважаючи на це, у відповідності до вимог ст.149 КЗпП України, ОСОБА_2 за адресою, АДРЕСА_1 , надіслано лист № 03/12/19 від 13 грудня 2019 року з проханням пояснити причини її відсутності на роботі. Цей лист надсилався підприємством 13 грудня 2019 року шляхом відправлення листа з описом вкладення № 7902609634765 через відділення ПАТ «Укрпошта» та був вручений позивачу 20 грудня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення.Пояснень зприводу зазначенихобставин ненадала.Окрім того,складались відповідніакти тавід іменісвідка складаласьдоповідна керівнику.Також свідокствердила,що ПП«Рікота» здійснювалота продовжує здійснєюсвою діяльністьза адресою: АДРЕСА_3 .

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, подані письмові заяви, відзив та заперечення на відзив, дослідивши матеріали судової справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Так, як вбачається із п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.139КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст.140цього жКодексу трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Крім цього, згідно змісту ст. 141 Кодексу сам власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. (ст. 142 КЗпП України).

Крім цього, відповідно до статті 147 Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством ст. 147-1 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 148 Кодексу).

Відповідно до ст.150КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XVцього Кодексу).

Також, згідно, ст.152КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Відповідно до змісту вказаних норм закону за конкретне порушення трудової дисципліни може наставати дисциплінарне стягнення, зокрема, і у вигляді звільнення та вказане притягнення до дисциплінарної відповідальності не є обов`язком роботодавця. Тобто, у випадку прийняття роботодавцем рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника повинно бути зазначено конкретний факт порушення трудової дисципліни, у чому таке проявилось та відповідна норма, стаття, пункт, тощо порушені працівником, за які на нього накладається стягнення.

Згідно змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Також, за п. 22 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суд України у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом, а сторонами не оспорювалось та не спростовано, наказом генерального директора ПП «Рікота» Ю.М. Рікотою від 26.12.2019р. №06/к позивача ОСОБА_2 звільнено з посади лікаря-стоматолога з 26.12.2019р. за вчинення нею прогулів без поважних причин згідно ст.40 п.4 КЗпПУ. Підставами звільнення згідно наказу є доповідна записка старшого адміністратора ОСОБА_4 від 10 грудня 2019 року, акт №98 про встановлення факту відсутності позивача ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р.

Відповідно до доповідної записки від 10.12.2019р., складеної старшим адміністратором ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_2 в період з 01.02.2019р. по 10.12.2019р. не виходив на роботу, внаслідок чого ПП «Рікота» зазнає значних фінансових витрат.

Згідно змісту акту №98 про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 10.12.2019р.: 10.12.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не вийшла на роботу, не повідомила про причини своєї відсутності та не виходить на зв`язок. Крім цього, ОСОБА_2 не вийшла на роботу 10 грудня 2019 року, а також 27, 28, 29 листопада 2019 року, 02, 03, 04. 05. 06 та 09 грудня 2019 року.

З даних документів вбачається, що такі складені за адресою ПП «Рікота» м. Львів, вул.Володимира Великого 31, та підписані генеральним директором та старшим адміністратором.

Окрім цього,згідно актуПП «Рікота»про встановленняфакту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці, 01.02.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці більше трьох годи.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 20.02.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 20.02.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 28.02.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 28.03.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 28.03.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 25.04.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 25.04.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 30.05.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 30.05.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 30.07.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 30.07.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 29.08.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 29.08.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 30.09.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 30.09.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 31.10.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 31.10.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 26.11.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 26.11.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Згідно акту ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці від 26.12.2019 року вбачається, що з 01.02.2019 року по 26.12.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не виходить на роботу.

Окрім цього, з актів ПП «Рікота» про встановлення факту відсутності ОСОБА_2 на робочому місці за місцем праці вбачається, що 27.11.2019 року, 28.11.2019 року, 29.11.2019 року, 02.12.2019 року, 03.12.2019 року, 04.12.2019 року, 05.12.2019 року, 06.12.2019 року, 09.12.2019 року, 10.12.2019 року лікар-стоматолог ОСОБА_2 не вийшов на роботу.

Однак, незважаючи на вказані акти слід вважати, що у матеріалах справи немає належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б вказували про те, що позивач була відсутня на роботі без поважних причин у вказані дати, зокрема, і 10.12.2019 року, що є основною причиною звільнення позивачки з роботи.

Крім цього, суд приймає до уваги, наданий суду позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що з 12.02.2019р. за адресою АДРЕСА_2 знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю Наркологічна клініка «Детокс Медікал». Даний витяг спростовує твердження представника відповідача та свідка про здійснення своєї діяльності за вказаною адресою ПП «Рікота».

В контексті цих обставин слід вважати, що поважність причин відсутності позивача на робочому місці не підтвердив і представник відповідача у судових засіданнях.

Так, представник відповідача підтвердив той факт, що з лютого 2019 року підприємство відповідача фактично не здійснює своєї, передбаченої статутними документами, діяльності та існує виключно в особах директора та старшого адміністратора.

Положеннями п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України непередбачена можливість розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Актів про відсутність позивача на роботі, а не виключно на робочому місці, що слід вважати різними поняттями, працівниками відповідача не складалося.

Крім цього, будь-яких доказів про те, що після фактичного припинення своєї статутної діяльності у лютому 2019 року підприємством відповідача, позивач була поінформований про нове місце праці та функціональні обов`язки та дійсно на роботу не з`являвся (що заперечує позивач, вказуючи, зокрема, і про відсутність його робочого місця через діяльність нової юридичної особи у приміщеннях відповідача), а тим більше була відсутня на роботі без поважних причин, відповідачем не надано та судом не здобуто.

Відтак враховуючи, що звільнення є найбільш тяжким видом стягнення, який може бути накладений на працівника за вчинення ним проступку, проте в матеріалах справи відсутні дані про те, що при обранні стягнення відносно ОСОБА_2 відповідач враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, відповідно до положень ч.3 ст.149 КЗпП України. А тому заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 3,10,12, 81,89,141, 259, 263- 265, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ ПП «Рікота» №06/к від 26 грудня 2019 року «Про звільнення з посади лікаря-стоматолога ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпПУ».

З

обов`язати ПП «Рікота» в особі керівника (директора) Рікоту Юрія Миколайовича поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-стоматолога ПП «Рікота з 26 (двадцять шостого) грудня 2019 року.

Стягнути з ПП «Рікота» в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ПП «Рікота» (ЄДРПОУ 01295670, 79025, м. Львів, вулиця Волдодимира Великого, буд 31).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду через суд, що ухвалив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2022 року.

Суддя Мартьянова С.М.