Ухвала

від 02.05.2022 по справі 607/6776/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2022 Справа №607/6776/16-ц

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши заяву скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О.,

В С Т А Н О В И Л А:

Боржник ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. у виконавчому провадженні №63876017, в якій просила визнати дії державного виконавця щодо накладення арешту на її банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», який призначений для зарахування заробітної плати та страхових виплат на дитину, незаконними та зняти арешт з вказаного рахунку.

Згідно зі ст. 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як убачається із змісту скарги та долучених до неї документів, про існування постанови про накладення арешту на її банківський рахунок ОСОБА_1 було відомо ще 25 січня 2022 року, коли вона звернулася з заявою про зняття арешту з рахунків до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Пунктом а ч. 1 ст. 449ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04 лютого 2022 року № 925/308/13-г, за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті ГПК України, суд дійшов висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). А тому стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді. У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г.

Зі скаргою до суду ОСОБА_1 звернулась 02 травня 2022 року, більш як через три місяці після того, як їй було достеменно відомо про існування постанови про накладення арешту на її банківський рахунок, тобто із попуском 10-денного строку, з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Клопотання про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 не подала, пропуску зазначеного строку жодними причинами не обгрунтувала.

За відсутності такого клопотання із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, з урахуванням положень закріпленого принципу дизпозитивності у цивільному процесі, згідно з яким ініціатива порушення питання щодо поновлення процесуального строку належить учаснику провадження у справі, у суду відсутні підстави вирішувати питання про поновлення вказаного строку, оскільки суд позбавлений права на цю процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.02.2022 № 925/308/13-г).

Таким чином, враховуючи, що скаржниця у цій справі не порушила питання про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні, а відповідно і щодо поважності пропуску цього строку, тому суд не може самостійно розглянути питання поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою у виконавчому провадженні.

Згідно зіст.126ЦПК Україниправо навчинення процесуальноїдії втрачаєтьсяіз закінченнямстроку,встановленого закономабо судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_1 пропустила встановлений законом десятиденний строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, із заявою про поновлення пропущеного строку не зверталася, її скаргу на дії державного виконавця слід залишити без розгляду.

З цих підстав, керуючись ст. ст. 126, 127, 259, 260, 261, 353-355, 447, 449 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А.О. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

СуддяН. М. Сташків