Постанова

від 23.05.2022 по справі 607/6776/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2022 року

м. Київ

справа № 607/6776/16-ц

провадження № 61-7074св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1

та ОСОБА_2 , третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 10 жовтня 2005 року між акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), теперішня назва - ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 521 в іноземній валюті на суму 50 000,00 доларів США, терміном до 05 жовтня 2026 року зі сплатою 12,5 % річних. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором у частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, можливих штрафів та інших витрат, між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1

від 10 жовтня 2005 року, за умовами якого остання зобов`язалася відповідати перед позивачем за невиконання зобов`язань відповідача ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе згідно

із кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості за щомісячними платежами у зв`язку із чим станом

на 13 червня 2016 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі

31 625,56 доларів США, з яких: 27 381,26 доларів США простроченої заборгованості по кредиту; 4 244,30 доларів США заборгованості

по процентах, а також нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у сумі 167,58 грн з яких: 67,28 грн пені за прострочення сплати кредиту та 100,30 грн пені за прострочення сплати процентів. 19 лютого 2016 року позивач направив відповідачам вимогу про погашення заборгованості в повному обсязі, яка залишилась без відповіді.

Ураховуючи викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку суму боргу, процентів нарахованих за кредитним договором від 10 жовтня 2005 року № 521

в розмірі 31 625,56 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 167,58 грн, а також стягнути суму сплаченого судового збору.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 пред`явив до суду зустрічний позов

до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ПАТ «УкрСиббанк» не надано документального підтвердження факту видачі йому грошових коштів згідно кредитного договору від 10 жовтня 2005 року № 521 в іноземній валюті

у сумі 50 000,00 доларів США, оскільки він взагалі не отримував

від позивача готівкові кошти у доларах США. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору банк зобов`язувався відкрити йому позичковий рахунок для видачі кредиту, однак, у наявному у нього примірнику договору відсутнє посилання на номер цього позичкового рахунку, а також відсутні реквізити для сплати тіла кредиту та для сплати процентів за користування кредитом. Водночас відповідно до договору № 10/40 про відкриття поточного рахунку та розрахункове касове обслуговування в національній валюті йому було відкрито рахунок у національній валюті гривні. Проте позивачем

не долучено до позову інформації про рух коштів по цьому гривневому рахунку. У відповідності із вимогами Інструкції про касові операції в банках України (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 14 серпня 2003 року № 337 банк на підтвердження факту видачі з каси готівкових коштів у сумі 50 000,00 доларів США повинен був надати суду відповідний касовий документ, а саме: заяву на видачу готівки по формі згідно додатку 8

до Інструкції, а також договір про відкриття позичкового рахунку

та розрахункове касове обслуговування в іноземній валюті, однак зазначених письмових доказів ПАТ «УкрСиббанк» не надано. Також позивачем не долучено до позову доказів на підтвердження факту проведення такої касової операції, як видача йому готівкових коштів у сумі 50 000,00 доларів США.

Із врахуванням наведеного ОСОБА_1 вважав, що кредитний договір

від 10 жовтня 2005 року № 521 є недійсним. Підтвердженням цього зазначав також те, що валютою розрахунку за придбаний ним за рахунок кредитних коштів будинок була національна грошова одиниця гривня. Оскільки банк не виконав свого зобов`язання та не видав йому кредит

у доларах США, тому вказаний валютний кредит носить фіктивний характер.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 05 жовтня 2005 року № 521 у зв`язку з тим, що він

не отримував на руки 50 000,00 доларів США із застосуванням наслідків недійсності кредиту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 14 січня 2020 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2005 року № 521 у розмірі 31 625,56 центів та пеню у розмірі 167,58 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті

на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами. Відповідачу ОСОБА_1 було надано інформацію щодо усіх умов договору. Так, в договорі послідовно та докладно викладено усі права та обов`язки сторін, правила нарахування процентів і комісій, наслідки порушення умов договору.

З моменту укладення вказаного договору та до 31 березня 2015 року відповідачем не ставилась під сумнів дійсність вказаного договору

та своєчасно і в повному обсязі вносились обов`язкові щомісячні платежі

за кредитом на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 14 січня 2020 року в частині стягнення заборгованості по процентах

та стягнення судового збору змінено, зменшено розмір стягнення заборгованості по процентах з 4 244, 30 доларів США до 3 555, 99 доларів США 99, а також стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового збору

в розмірі 5 934, 69 грн зменшено до 5 815,99 грн з кожного.

У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач

у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором

від 10 жовтня 2005 року № 521 та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000,00 доларів США, а ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання

за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість по тілу кредиту, процентам та пені. Також судом встановлено, що валютою зобов`язання за зазначеним кредитним договором є долар США і ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті, тому до стягнення з відповідачів підлягає борг за кредитом, виражений

у валюті зобов`язання - доларах США. Крім цього, відповідачем

ОСОБА_1 не наведено обставин та не подано належних та достатніх доказів, які б обґрунтовували заявлені ним зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору.

В частині зменшення відсотків за кредитним договором суд апеляційної інстанції виходив із того, що після звернення до ОСОБА_1 із достроковою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припинилось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу за позовом

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення заборгованості

за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили головну, суттєву обставину у справі, а саме ту, що

АКІБ «УкрСиббанк» виконав свій обов`язок та нібито видав готівку з каси банку в сумі 50 000,00 доларів США на підставі недопустимих доказів,

а саме: меморіального валютного ордеру від 10 жовтня 2005 року № 122264 та розпорядження № 521/1 про надання кредиту готівкою

в сумі 50 000,00 доларів. Однак, єдиним та допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти за кредитним договором від 10 жовтня

2021 року № 521 в сумі 50 000,00 доларів США та факт виконання банком умов договору є касовий документ-заява на видачу готівки по формі згідно додатку 8 до Інструкції. Меморіальний ордер № по своїй суті не є касовим документом, а є меморіальним документом виключно для безготівкових розрахунків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «УкрСиббанк»,

на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 вересня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися

у АКІБ «УкрСиббанк» із заявою про надання іпотечного кредиту

у сумі 50 000,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних для придбання приватного житлового будинку (а. с. 174-177, т. 1).

Того ж дня ОСОБА_1 підписав анкету заявника та підписав гарантійний лист-зобов`язання (а. с. 179-180, т. 1).

Як вбачається із виписки з протоколу № 103 засідання кредитного комітету АКІБ «УкрСиббанк» від 06 жовтня 2005 року, кредитна комісія

АКІБ «УкрСиббанк» схвалила надання ОСОБА_1 кредиту на придбання житла в кредит (молодіжне кредитування) у розмірі 50 000,00 доларів США терміном на 252 місяці зі сплатою 12,5 % річних комісія за видачу кредиту - 1,0 %, комісія за оформлення кредитного договору - 0,1 % від суми кредиту. Забезпеченням кредиту виступає приватний будинок за адресою:

АДРЕСА_1 та квартира за адресою:

АДРЕСА_2 , ринковою вартістю 351 480,00 грн (а. с. 181-182, т. 1).

10 жовтня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило своє найменування на АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 521, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 50 000,00 доларів США на строк до 05 жовтня 2026 року

зі сплатою 12,5 % річних за використання кредитних коштів для придбання житлової нерухомості, а саме: будинковолодіння, що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 4-7, т. 1).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором

від 10 жовтня 2005 року № 521 між банком та ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 10 жовтня 2005 року було укладено договір поруки

№ 1. Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 вказаного договору остання зобов`язалась відповідати перед позивачем по зобов`язаннях ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № в повному обсязі. Позичальник та поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники (а. с. 12-13, т. 1).

01 грудня 2005 року між Тернопільським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та сім`єю в особі ОСОБА_1

на підставі рішення про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла

від 28 жовтня 2005 року № 19-244, погодженого Головою правління Фонду 28 листопада 2005 року був укладений договір № 253 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків

(а. с. 235-236, т. 1).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 10 жовтня 2005 року № 521 та надав

ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000,00 доларів США.

19 лютого 2016 року у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором і наявністю простроченої заборгованості, що станом на 17 лютого 2016 року складала

30 381,46 доларів США, АТ «УкрСиббанк» направило на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та погашення простроченої заборгованості протягом 31 одного календарного дня з дати одержання вказаного повідомлення у розмірі 1 984,10 доларів США - прострочена заборгованість; 3 000,20 доларів США - прострочена заборгованість по процентах. Одночасно банк вказав, про те, що у разі невиконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначеної вимоги

на 32 день з дня її отримання, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту вимагає дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором від 10 жовтня 2005 року № 521

у вигляді сплати заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить

30 381,46 доларів США (а. с. 14-15, т. 1).

Зазначена вимога була направлена позивачем 24 лютого 2016 року

та отримана відповідачами 15 березня 2016 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи списком № 053151016906 згрупованих рекомендованих відправлень та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 18, 20-21, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у

пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

(стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди

(стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду

та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк

та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка,

що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин,

що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам

та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання

за кредитним договором від 10 жовтня 2005 року № 521 та надав

ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000,00 доларів США. ОСОБА_1 взяті

на себе зобов`язання за кредитним договором від 10 жовтня 2005 року

№ 521 належним чином не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Спірний кредитний договір відповідає вимогам частин першої-третьої, п?ятої, шостої статті 203, статті 215 ЦК України, а тому підстав для визнання його недійсним немає.

Посилання ОСОБА_1 на те, що розрахунок за придбаний ним житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 кошти на придбання якого він отримав у відповідності до кредитного договору від 10 жовтня 2005 року № 521 здійснювався у національній валюті є необґрунтованим, оскільки зазначене не є свідченням того, що ним не було отримано кредитні кошти в сумі 50 000,00 доларів США.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального

та процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 14 січня 2020 року в незміненій при апеляційному перегляді частині

та постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович